Гіпертрофія

Гіпертрофія лівого шлуночка

Лівий шлуночок є головною насосною камерою серця. Він перекачує насичену киснем кров в аорту — найбільшу кровоносну судину людського тіла. При підвищеному навантаженні стінка насосної камери збільшується у розмірах. Цей стан відомий як гіпертрофія лівого шлуночка. Через потовщення у м'язі відбуваються дегенеративні та ішемічні зміни, які послаблюють її скоротливість, що, у свою чергу, підвищує ризик аритмії, інфаркту та серцевої недостатності.

Гіпертрофія лівого шлуночка: причини

Міокард може збільшуватися у розмірах під впливом певних факторів, що змушують його працювати інтенсивніше. Таким чином, клітини серця намагаються компенсувати підвищене навантаження. До цих факторів належать:

1. Підвищений артеріальний тиск. Одна з найпоширеніших причин гіпертрофії лівого шлуночка.
2. Стеноз аортального клапана. Він розташований між лівою м'язовою камерою та аортою. Якщо він звужується, м'язу доводиться працювати сильніше, через що він збільшується в розмірах.
3. Інтенсивні фізичні вправи. При тривалих кардіо- та силових вправах потовщення міокарда сприймається як адаптація організму до підвищених навантажень.

Іноді гіпертрофія лівого шлуночка серця розвивається через генетичне захворювання, що зумовлює структурні зміни серцевих клітин — гіпертрофічну кардіоміопатію. Ще однією можливою причиною може стати амілоїдоз, що супроводжується аномальними білковими відкладеннями в усіх органах, зокрема серці.

Гіпертрофія лівого шлуночка: симптоми

Першими ознаками, які можуть вказувати на можливе потовщення міокарда лівої серцевої камери, є:

• утруднене дихання;
• запаморочення;
• біль у грудях;
• нерегулярний ритм серця.

Це неспецифічні симптоми, які можуть вказувати на інші, серйозніші, серцево-судинні проблеми. Тому при їхній появі важливо звернутися до лікаря.

Гіпертрофія стінок лівого шлуночка: фактори ризику

До групи ризику розвитку ГЛШ входять люди:

• похилого віку;
• з надмірною масою тіла:
• із сімейною історією хвороб серця;
• із цукровим діабетом.

Жінки з гіпертонією більше схильні до гіпертрофії лівого шлуночка, ніж чоловіки, які також страждають від підвищеного артеріального тиску.

Діагностика захворювання

На першому етапі лікар вислуховує скарги пацієнта, складає історію хвороби та проводить ретельний медичний огляд, що включає вимір кров'яного тиску та попередню оцінку функції серця (аускультацію чи прослуховування). Далі призначаються додаткові дослідження:

• Електрокардіограма (ЕКГ). Потовщення стінки лівої серцевої камери може призвести до порушення електричної активності серця, що позначається на результатах ЕКГ.
• Ехокардіограма. Дає змогу оцінити кровоток, виявити гіпертрофію міокарда та причини, що її зумовили, наприклад, стеноз аортального клапана.
• МРТ. Має високу розрізнювальну здатність при оцінці м'яких тканин, включаючи серцевий м'яз.

Також можуть бути проведені лабораторні аналізи та в деяких випадках такі інвазивні тести, як коронарографія та біопсія міокарда.

Як лікувати гіпертрофію лівого шлуночка серця?

Методи терапії підбирає лікар із урахуванням ступеня тяжкості захворювання, симптомів, а також наявності супутніх захворювань. Також багато залежить від причин, що зумовили патологію. Лікування може бути медикаментозним чи хірургічним.

Препарати при гіпертрофії лівого шлуночка

Лікарські засоби від високого кров'яного тиску допомагають запобігти подальшому збільшенню міокарда, а в деяких випадках досягти регресу. З цією метою можуть бути призначені:

1. Інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту). Знижують кров'яний тиск та зменшують навантаження на серце за рахунок розширення кровоносних судин та поліпшення кровотоку: Каптоприл, Еналаприл, Лізіноприл, Раміприл.
2. Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА). Такі препарати, як Лозап, Клосарт, Сентор, також розслаблюють кровоносні судини, знижуючи тиск.
3. Блокатори кальцієвих каналів. Ці лікарські засоби гальмують проникнення іонів кальцію з міжклітинного простору до клітин м'язів серця та судин. Судини розслаблюються, артеріальний тиск знижується: Амлодипін, Ділтіазем, Верапаміл, Лерканідіпін.
4. Діуретики. Сечогінні препарати, що застосовуються при гіпертрофії лівого шлуночка, називаються діуретиками тіазидного ряду. Вони працюють за рахунок зниження здатності нирок реабсорбувати сіль і воду із сечі, підвищуючи тим самим вироблення та виділення сечі (діурез). Також діуретики цього типу безпосередньо сприяють розслабленню гладких м'язів кровоносних судин: Тонорма, Гіпотіазид, Гідрохлотіазид.
5. Бета-блокатори. Такі препарати, як Метопролол, Атенолол, Локрен, Бетак, допомагають знизити частоту серцевих скорочень і кров'яного тиску, а також запобігти негативному впливу гормонів стресу. Бета-блокатори, як правило, не призначають як первинне лікування гіпертонії. Лікар може порекомендувати їх, якщо терапія іншими препаратами не мала успіху.

Якщо захворювання спричинене стенозом аортального клапана, може знадобитися хірургічне втручання. Рішення щодо доцільності проведення операції приймає лікар після ретельного діагностичного обстеження пацієнта.

Чи небезпечна гіпертрофія лівого шлуночка?

Без ефективного лікування патологічне потовщення стінки серцевої камери загрожує такими серйозними ускладненнями:

• зниження кровопостачання серця;
• порушення насосної функції (серцева недостатність);
• порушення серцевого ритму (аритмія);
• недостатнє надходження кисню до міокарда (ішемічна хвороба);
• інсульт та інфаркт.

Своєчасне звернення до лікаря та правильно призначена терапія дають змогу уникнути серйозних наслідків захворювання.

Профілактика гіпертрофії лівого серцевого шлуночка

Найкращий спосіб запобігти хворобі — постійний контроль артеріального тиску. Для цього необхідно:

• регулярно вимірювати кров'яний тиск;
• підтримувати нормальну вагу;
• дотримуватись здорової дієти;
• обмежити вживання алкоголю;
• кинути курити;
• виділяти час для фізичної активності.

Крім цього, слід уникати стресів та періодично проходити профілактичні медичні огляди.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про гіпертрофія лівого шлуночка