Келоїдний рубець

Келоїдний рубець

Келоїдний рубець шкіри – це аномальний стан, що характеризується розростанням рубцевої тканини переважно в місці травми, хірургічного шраму, опіку, інфекційного ураження або інших порушень цілісності шкіри. При цьому ступінь травматичного пошкодження не впливає на ймовірність утворення келоїду та його розміри.

Найчастіше келоїдні рубці з'являються на шкірі плечей, грудної клітки, кінцівок, мочок вух та інших малоактивних ділянках тіла.

Зовні келоїд має вигляд щільного утворення, яке на 5–10 мм підноситься над шкірою. Колір рубця – від білястого до синюшного.

Причини келоїдних рубців

Етіологія патологічного процесу залишається невідомою. Але фахівці виділяють низку факторів, які підвищують ризик утворення рубців:

• генетична схильність;
• гормональний дисбаланс;
• зниження імунітету;
• запальні дерматологічні захворювання;
• ендокринні порушення;
• анемія;
• інфікування рани;
• важкі форми акне;
• виражена пігментація шкіри;
• дефіцит або надлишок меланотропного гормону;
• інструментальні втручання, опіки, травми;
• укуси тварин;
• фурункули;
• тривале лікування деякими медикаментами, наприклад, цитостатиками, антикоагулянтами, гормональними препаратами, протизапальними ліками.

Крім того, можливе спонтанне утворення келоїдних рубців, без видимої причини.

Класифікація і симптоми келоїдних рубців

Келоїди умовно ділять на дві групи: істинні (спонтанні) та хибні.

Справжні рубці виникають на шкірі, яка не має видимих ​​змін. Зазвичай незначно підносяться над поверхнею шкіри, мають білуватий або рожевий відтінок, щільну консистенцію.

Хибні з'являються в місцях травми, гнійного захворювання. Починають рости, як правило, через кілька місяців після епітелізації рани.

Під час гістологічного дослідження виявляється, що пучки колагену покручені й подовжені, знизилася еластичність волокон, сосочки дерми потоншали. Келоїдам властивий надмірний ріст незрілої сполучної тканини, яка містить багато атипових фібробластів великих розмірів.

Рубці ростуть протягом кількох тижнів і навіть місяців. Як тільки ріст зупиняється, протягом усього подальшого життя людини розміри рубців не змінюються. Зазвичай стабілізація настає приблизно через 2–3 роки після утворення келоїду. Утворення виразок для рубців не характерне.

Келоїди ділять за давністю виникнення:

• молоді – існують менше 3 років і продовжують активно рости;
• старі – існують більше 3 років і перестали рости або ростуть дуже повільно.

Утворення рубців супроводжується активним ростом сполучної тканини і її розростанням за межі початкового ушкодження. Шкіра стає багряного або синюшного кольору, свербить і болить, при натисканні біль посилюється. При цьому під час промацування можна відчути пульсацію. Після переходу келоїду в неактивну фазу шкірний наріст стає світлішим і щільнішим.

Діагностика келоїдних рубців

Діагностика патології не викликає ускладнень – лікарю достатньо провести мікроскопічне обстеження. При келоїдних рубцях виявляється чітке збільшення площі первинного ураження, розтягнення навколишніх тканин, відсутність волосяних фолікулів.

Під час гістологічного дослідження з'ясовується, що клітинний інфільтрат у місці ураження складається переважно з гіалуронової кислоти і колагену III типу. При підозрі на злоякісне переродження тканин проводять біопсію.

Диференціальна діагностика проводиться передусім із гіпертрофічними рубцями, а також дерматофібромою і базальноклітинним раком шкіри.

Лікування келоїдних рубців

Терапію починають із консервативних методів, і тільки якщо вони виявляються неефективними, проводять видалення рубця з подальшим накладанням косметичного шва. Однак у 50–90% випадків рубці дають рецидиви, тому ефективнішим є лазерне шліфування, що здійснюється в комплексі з ін'єкційною і локальною терапією. На відміну від хірургічного лікування, при лазерній корекції відсоток рецидиву не перевищує 40%.

Вибір консервативних методів залежить від стадії келоїду. На етапі молодого рубця головне завдання полягає у зменшенні хворобливості та зупинці росту сполучної тканини. Для цього в рубцеву тканину вводять глюкокортикостероїди (ГКС), наприклад, Кеналог 40. Також використовують топічні кортикостероїдні мазі та креми проти келоїдних рубців, які наносять безпосередньо на утворення: Елоком, Гідрокортизон, Бетаметазон, Бетасалік. Якщо виникає келоїдний рубець у дитини, ці засоби використовуються з особливою обережністю, оскільки ГКС можуть викликати розвиток системних побічних ефектів.

Ще один варіант – застосування силіконового покриття, яке здавлює капіляри, зменшує синтез колагену і доставку медіаторів запалення, зневоднює рубець. Ефективні силіконові гелі – Келотан, Дерматікс.

Додатково зовнішньо застосовують засоби, які мають протизапальну, кератолітичну, фібринолітичну і протитромбічну дію. Вони перешкоджають розмноженню келоїдних фібробластів і пришвидшують загоєння: Контрарубець, Дерматікс, Контрактубекс, Стратадерм, Ферменкол, Келофібраза, Зерадерм.

У деяких випадках показана кріодеструкція – вплив на тканини рідким азотом наднизької температури.

Ускладнення

Небезпеки для здоров'я і життя людини келоїд не має, але може спричинювати відчутний фізичний дискомфорт – свербіж, підвищену чутливість навколо рубця. Деякі пацієнти відчувають психологічний дискомфорт через неестетичний зовнішній вигляд рубця, якщо він розташовується на видному місці.

Ускладнення келоїдних рубців полягають у ризику розвитку системних порушень унаслідок гіпертрофії сполучної тканини. Іноді келоїд перетворюється на контрактуру – обмеження рухливості суглоба через рубцеве стягнення шкіри.

Людям із рубцями на губах, особливо в куточках, нерідко важко відкривати рот, оскільки цей процес супроводжується хворобливими відчуттями. Келоїди, що утворилися після блефаропластики, можуть порушувати рух повік та ускладнювати відкривання очей.

Профілактика

Специфічних профілактичних заходів не існує. Слід уникати травмування та необов'язкових оперативних втручань, наприклад, пірсингу або татуювань, оскільки завжди є ризик їхнього перетворення на келоїдні рубці.

Необхідно вчасно лікувати інфекційні, запальні й дерматологічні захворювання, включаючи акне.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про келоїдні рубці