Парез

Парез

Парез — неврологічний синдром, що зумовлений ураженням нервової системи та характеризується зниженням м'язової сили. У чоловіків та жінок захворювання діагностується з однаковою частотою. Через поступове зменшення сили у м'язах пацієнти втрачають працездатність і можливість самостійно обслуговувати себе в побутових умовах, тому парез — не лише медична, а й соціальна проблема.

Види та причини парезів

Локалізація ураження можлива лише на рівні периферичних нервів чи спинного і головного мозку. Залежно від цього фактора парези ділять на периферичні (їх ще називають млявими) та центральні (або спастичні). У поодиноких випадках відзначаються змішані порушення.

Чинники ризику розвитку периферичних парезів:

• тунельний синдром;
• радикуліт;
• автоімунні хвороби;
• травматичне ураження периферичних сплетень і нервів;
• отруєння.

Центральний парез розвивається внаслідок:

• дитячого церебрального паралічу;
• енцефаліту;
• пухлини чи травми спинного або головного мозку;
• поліомієліту;
• міжхребцевої грижі;
• інсульту;
• розсіяного чи бічного аміотрофічного склерозу.

Парез м'язів кінцівок поділяють на кілька видів залежно від кількості та виду уражених ділянок. Наприклад, дисфункцію однієї руки, ноги чи стопи називають монопарезом, обох верхніх чи нижніх кінцівок — парапарезом. Найпоширенішим є геміпарез — однобічне (переважно правобічне) ураження руки та ноги. Тетрапарезом називають ураження всіх кінцівок і повне порушення рухової функції.

Парез лицевого нерва часто виникає після інсульту, гортані — внаслідок травми чи операції, наприклад, на шийному відділі хребта чи щитоподібної залози.

До окремої категорії фахівці включають психогенні форми, що виникають після психоемоційної травми або сильного стресу.

Симптоми

Ознаки периферичних парезів:

• зниження м'язового тонусу;
• біль, поколювання та оніміння;
• мимовільне посмикування м'язів;
• зниження чутливості м'язів, аж до відсутності одного чи кількох рефлексів;
• стоншення м'язових волокон, аж до атрофії.

Центральний парез нерва має такі прояви:

• підвищення м'язового тонусу;
• відсутність гіпотрофії;
• поява патологічних розгинальних чи згинальних рефлексів;
• виникнення рефлекторних співдружніх рухів (наприклад, мимовільне стискання кулака в ураженій кінцівці після аналогічного руху здоровою рукою).

Хворі скаржаться на порушення ходи та швидку стомлюваність, особливо після інтенсивного навантаження. Через підвищений тонус м'язів часто розвиваються контрактури, що обмежують рухливість суглобів. У деяких випадках людина майже повністю втрачає рухливість, що значно знижує якість її життя, будь-яка дія у побуті дається важко.

Діагностика

Попередній діагноз лікар ставить на підставі скарг пацієнта.

Ступінь дисфункції оцінюють за такою шкалою:

• парез відсутній: повний об’єм рухів за нормальної м'язової сили — 5 балів;
• легке порушення: невелике зниження м'язової сили зі збереженням об’єму рухів — 4 бали;
• помірне пошкодження: суттєве скорочення об’єму рухів та невелика втрата м'язової сили — 3 бали;
• виражена дисфункція: значне зниження об’єму рухів у суглобі та м'язової сили — 2 бали;
• різко виражений парез: відбуваються трохи помітні скорочення м'язів, рухи у суглобі відсутні — 1 бал.
• параліч: довільні рухи відсутні — 0 балів.

Щоб диференціювати центральний парез від периферичного, проводять неврологічне обстеження, під час якого лікар перевіряє об’єм активних та пасивних рухів, вираженість рефлексів та м'язовий тонус, оцінює ступінь атрофії.

Для виявлення причин захворювання проводять низку лабораторних досліджень, а також електронейроміографію та електроенцефалографію — ці методи дають змогу оцінити електричну активність м'язів і різних ділянок головного мозку.

Лікування

Засоби для лікування парезів призначає лікар залежно від етіології хвороби. При інфекційному ураженні мозку потрібні антибіотики. Пацієнтам із полінейропатіями потрібне застосування нейролептиків, антидепресантів, кортикостероїдів, антигістамінних засобів. При травмах ЦНС використовують біогенні стимулятори, аналептики, коагулянти та ін. У разі гематоми чи пухлини потрібне хірургічне втручання.

Для поліпшення проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м'язової передачі застосовують такі препарати при парезі, як Нейромідин та Прозерин. Для нормалізації кровообігу в мозку призначають ліки на основі вінпоцетину — лікарської речовини, що розширює церебральні судини й, відповідно, поліпшує утилізацію організмом кисню.

Для захисту нервових волокон використовують вітаміни групи B. Ефективним нейропротектором є Мільгама — комбінований медикамент, що містить вітаміни B1 (тіамін), B6 (піридоксин), B12 (ціанокобаламін) та анестезуючий компонент лідокаїн.

Хороший результат дають методи немедикаментозного впливу — фізіотерапевтичні процедури, механотерапія на тренажерах, нервово-м'язова стимуляція. Допоміжною консервативною терапією є лікувальний масаж. Він допомагає нормалізувати кровообіг клітин і живлення тканин, полегшити загальний стан пацієнта. Лікування проводять курсами з масажуванням обох сторін тіла, навіть якщо друга кінцівка здорова.

Ускладнення

Без лікування патологія може прогресувати, що призводить до атонії та гіпертрофії м'язів, паралічу.

Крім того, парез нерідко є проявом серйозної проблеми — отруєння, інсульту, пухлини, енцефаліту та ін. Ці захворювання самі по собі несуть загрозу життю пацієнта.

Профілактика

Допомогти у боротьбі з патологією можуть такі профілактичні заходи:

• відмова від шкідливих звичок;
• раціональне харчування;
• активний спосіб життя;
• нормалізація режиму сну та відпочинку;
• контроль артеріального тиску;
• боротьба зі стресовими ситуаціями;
• своєчасне лікування інфекційних захворювань та усунення інших факторів ризику.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Парез

Що у неврології називають парезом?

Цим терміном називають ураження нервової системи, що супроводжується зниженням м'язової сили, втратою рефлексів, атрофією м'язів.

Чи можна вилікувати хворобу?

Якщо вчасно розпочати лікування, патологія виліковна, але для цього необхідно усунути причину її розвитку.

Чим парез відрізняється від паралічу?

Парез — це зменшення рухових функцій і зниження м'язової сили. Параліч — повна відсутність рухової функції.

Чим відрізняється периферичний парез від центрального?

У першому випадку причина полягає в ураженні периферичних нервів, у другому — спинного чи головного мозку.