Індапен таблетки вкриті оболонкою по 2,5 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. индапамид є діуретичним лікарським засобом. він відноситься до групи Нетіазидні сульфонамідних похідних і містить індоловой кільце. за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. подібно тіазидних діуретиків діє в проксимальної частини дистальних звивистих канальців нефрона, де викликає посилене виділення натрію і хлоридів і, в меншій мірі, калію і магнію, таким чином збільшуючи обсяг виділеної сечі.

Гіпотензивний ефект індапаміду зберігається протягом 24 год. Такий ефект характерний для доз з помірним діуретичним дією.

Антигіпертензивні властивості індапаміду полягають в поліпшенні еластичності артерій і зменшенні опору дрібних артерій і ОПСС.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Для тиазидов і тіазидоподібних діуретиків встановлена доза, вище якої терапевтичний ефект не посилюється, але одночасно підвищується ймовірність появи побічних ефектів. Отже, якщо проведене лікування було неефективним, не слід підвищувати дозу лікарського засобу.

Індапамід також не впливає на концентрацію ліпідів (загального ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ) чи не порушує метаболізм глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом і АГ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Індапамід повільно вивільняється з таблетки та повністю всмоктується в травному тракті. Їжа незначною мірою прискорює всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованого лікарського засобу.

C _max индапамида в плазмі крові досягається через 1-2 години після перорального прийому. Багаторазовий прийом сприяє зменшенню різниці концентрації лікарського засобу в плазмі крові в інтервалах між прийомами, але є індивідуальні відмінності.

Розподіл Индапамид на 79% зв'язується з білками плазми крові. T _½ в фазі елімінації становить 14-24 год (в середньому 18 год). Стан насичення досягається через 7 днів. Прийом повторної дози не призводить до накопичення лікарського засобу.

Виведення Индапамид виводиться з організму переважно з сечею (70%) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів. Тільки 5-7% дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не відрізняються.

Аг.

Індапен sr призначений для перорального застосування.

Індапен SR застосовують по 1 таблетці на добу, бажано вранці.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

При застосуванні індапаміду в високих дозах препарат не чинить більшого антигіпертензивної дії, але одночасно посилюється діуретичний ефект.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може викликати енцефалопатію, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

При печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування лікарського засобу протипоказано.

Пацієнти з нирковою недостатністю. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 30 мл/хв) застосування засобу протипоказано. Тіазиди та споріднені лікарські засоби максимально ефективні при нормальній функції нирок або легкого ступеня ниркової недостатності.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі крові слід скоригувати з урахуванням віку, маси тіла і статі хворого. Індапен SR можна застосовувати у пацієнтів похилого віку тільки при нормальній функції нирок або легкого ступеня ниркової недостатності.

Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів і / або інших речовин, що входять до складу препарату. тяжка ниркова недостатність (анурія). печінкова енцефалопатія і важкі порушення функції печінки. гіпокаліємія. період вагітності та годування груддю. дитячий вік.

Під час лікування виявляли представлені нижче побічні ефекти, які розподілялися по частоті наступним чином: дуже часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100, 1/10); нечасто (≥1 / 1000, 1/100); рідко (≥1 / 10 000, 1/1000); дуже рідко (1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити на основі існуючих даних).

Споріднені діуретики, в тому числі індапамід, можуть викликати небажані ефекти, зазначені нижче.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: рідко - запаморочення, стомлюваність, головний біль, парестезії, астенія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - нудота, блювота, запор, сухість у роті, нечасто - блювання, дуже рідко - панкреатит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - порушення функції печінки, частота невідома - при наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій: часто - макропапулезние висипання, нечасто - пурпура, дуже рідко - ангіоневротичний набряк та / або кропив'янка, токсичний некроліз шкіри , синдром Стівенса - Джонсона; частота невідома - можливе загострення існуючого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості.

Лабораторні показники. У частини пацієнтів відзначали гипокалиемию (концентрація калію 3,4 ммоль / л). Концентрація калію 3,2 ммоль / л виявлено у деяких пацієнтів через 4-6 тижнів лікування. Через 12 тижнів лікування індапамідом концентрація калію в плазмі крові знизилася, в середньому на 0,23 ммоль / л.

Дуже рідко - гіперкальціємія; частота невідома - зниження концентрації калію особливо небезпечно для пацієнтів з високим ризиком розвитку гіпокаліємії; гіпонатріємія з гіповолемією, викликає зневоднення (ризик зневоднення підвищений у пацієнтів похилого віку та хворих з серцевою недостатністю) і зниження артеріального тиску в положенні стоячи. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до незначно вираженого вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу і підвищеної концентрації сечової кислоти та глюкози в крові. У пацієнтів з цукровим діабетом або подагрою слід враховувати доцільність застосування діуретичних лікарських засобів.

У пацієнтів з печінковою недостатністю споріднені діуретики можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. в разі появи симптомів печінкової енцефалопатії застосування індапаміду слід негайно припинити.

Фотосенсибілізація. Можливі прояви фотосенсибілізації, викликані застосуванням тіазиднихдіуретиків і тіазидоподібних лікарських засобів. Якщо під час лікування з'являється реакція фотосенсибілізації, прийом препарату слід припинити. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри, на які можуть діяти сонячні промені або штучне ультрафіолетове опромінення.

Водно-електролітний баланс

Концентрація натрію в плазмі крові. Перед початком лікування, а потім періодично треба контролювати концентрацію натрію в плазмі крові. Будь-яка терапія діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з серйозними наслідками. Зниження концентрації натрію в початковий період можливе без симптомів, тому також слід регулярно контролювати його концентрацію. У осіб похилого віку або пацієнтів з цирозом печінки такі дослідження слід проводити частіше.

Концентрація калію в плазмі крові. Зниження рівня калію в плазмі крові з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (3,4 ммоль / л) повинен бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику.

Особливо обережно слід призначати такі препарати хворим, у яких ризик розвитку гіпокаліємії є вище, наприклад особам похилого віку; виснаженим хворим; таким, які брали велику кількість інших лікарських засобів; пацієнтам з цирозом печінки, набряками та асцитом; з ІХС та серцевою недостатністю. При гіпокаліємії зростає кардиотоксичность препаратів наперстянки та ризик виникнення порушень серцевого ритму. До групи ризику належать хворі із збільшеним інтервалом Q-T, незалежно від того, чи є це порушення вродженим або ятрогенним. Гіпокаліємія, подібно брадикардії, сприяє розвитку серйозних порушень серцевого ритму, особливо тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsades de pointes).

Під час лікування слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. Перший лабораторний контроль слід провести в 1-й тиждень лікування. При розвитку гіпокаліємії слід поповнювати недолік калію.

Концентрація кальцію в плазмі крові. Тіазидні та споріднені диуретические лікарські засоби можуть зменшувати виведення кальцію з сечею, викликаючи легку тимчасову гиперкальциемію. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком недіагностованого гіперпаратиреозу. В такому випадку слід припинити лікування і обстежити функції паращитовидних залоз у пацієнта.

Концентрація глюкози крові. У пацієнтів з цукровим діабетом, особливо з супутньою гіпокаліємією, слід стежити за концентрацією глюкози крові.

Пацієнти з подагрою. У пацієнтів з гіперурикемією можлива тенденція до зростання частоти нападів подагри.

Ниркова недостатність та діуретики. Тіазиди та споріднені диуретические препарати ефективні лише за умови нормальної функції нирок або її незначного порушення (концентрація креатиніну 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л).

Оцінюючи функцію нирок на підставі концентрації креатиніну, слід враховувати вік, стать і масу тіла пацієнта.

Гіповолемія, спричинена втратою рідини, яка може виникнути на початку диуретического лікування, призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації, що, в свою чергу, викликає підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові. Така тимчасова функціональна ниркова недостатність проходить без наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але водночас може погіршити наявну ниркову недостатність.

Спортсмени. Лікарський засіб може стати причиною недостовірних позитивних результатів антидопінгових тестів у спортсменів.

Допоміжні речовини. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, нестачею лактази (типу Лаппа) або синдромом поганого всмоктування глюкози - галактози.

Період вагітності та годування груддю

Вагітність. Зазвичай вагітним слід уникати прийому діуретиків. Діуретики можна застосовувати при фізіологічних набряках вагітних, оскільки може розвинутися фетоплацентарна ішемія з ризиком порушення росту плода.

Годування грудьми. Індапамід проникає в грудне молоко, тому під час прийому препарату не рекомендується грудне вигодовування.

Діти. З урахуванням відсутності даних з безпеки та ефективності застосування препарату в педіатричній практиці не рекомендується.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні лікарського засобу Індапен і Індапен SR, особливо на початку лікування або при застосуванні додатково до іншого антигипертензивному засобу, можуть з'явитися симптоми, пов'язані зі зниженням артеріального тиску. У такій ситуації рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію в плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при дієті без солі). Якщо потрібно призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та адаптувати його дозу.

Лікарські препарати, які слід обережно застосовувати одночасно з індапамідом. Лікарські препарати, що впливають на серцевий ритм і викликають torsades de pointes:

- антиаритмічні препарати IIa класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі антипсихотичні лікарські засоби: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, тріфлуорперазін), бензаміди (амісульпірід, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол) та інші: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин - при в / в введенні, галофантрин, пентамідин, мізоластин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін - при в / в введенні.

Гіпокаліємія, подібно брадикардії і постійного подовження інтервалу Q-T, призводить до появи torsades de pointes.

У разі необхідності застосування цих лікарських засобів слід спостерігати пацієнта щодо розвитку гіпокаліємії і при необхідності - коригувати концентрацію калію. Потрібно також контролювати концентрацію електролітів в плазмі крові та параметри ЕКГ.

При появі гіпокаліємії разом з індапамідом слід застосовувати лікарські препарати, які не викликають ризику torsades de pointes.

НПЗП (для прийому всередину), в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2 і великі дози саліцилатів (3 г/добу). Можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду.

Підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (знижена клубочкова фільтрація).

Слід контролювати стан гідратації хворого і функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Якщо застосування інгібіторів АПФ починають, коли у хворого спостерігається нестача натрію (особливо у осіб зі стенозом ниркової артерії), виникає ризик різкого зниження артеріального тиску і розвитку гострої ниркової недостатності.

З огляду на те що попереднє лікування діуретиками може викликати дефіцит натрію, при первинній АГ необхідно:

- припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку застосування інгібіторів АПФ, а потім, при необхідності, повернутися до прийому діуретика або;

- починати лікування інгібіторами АПФ з низьких доз, поступово підвищуючи їх.

При застійної серцевої недостатності лікування слід починати з низьких доз інгібіторів АПФ, краще після зниження дози діуретика (по можливості).

Протягом 1-го тижня лікування інгібіторами АПФ слід контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну).

Інші лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію. Амфотерицин В при в / в введенні, ГКС і мінералокортикостероїдів (при прийомі всередину), тетракозактид, проносні лікарські препарати, що стимулюють перистальтику.

Підвищений ризик розвитку гіпокаліємії. Слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові, особливо при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Не слід приймати проносні лікарські препарати, що стимулюють перистальтику кишечника.

Баклофен. Посилює антигіпертензивну дію індапаміду.

Слід забезпечити відповідну гідратацію пацієнта і контролювати функцію нирок.

Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія є фактором, який сприяє розвитку симптомів токсичності після застосування глікозидів наперстянки, тому слід контролювати концентрацію калію, параметри ЕКГ, а при необхідності - змінити лікування.

Комбіноване лікування, яке потребує уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Одночасне застосування цих препаратів, показане деяким пацієнтам, не виключає ризик виникнення гіпокаліємії, а у пацієнтів з нирковою недостатністю або хворих на цукровий діабет може призвести до розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові та показники ЕКГ, а при необхідності - змінити лікування.

Метформін. Метформін може викликати молочнокислий ацидоз. Ацидоз може розвинутися також при функціональній нирковій недостатності внаслідок застосування діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо концентрація креатиніну в плазмі крові 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) - у жінок.

Рентгеноконтрастні йодовмісні засоби. У разі зневоднення, викликаного діуретиками, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо після застосування йодовмісних рентгеноконтрастного кошти в високих дозах. Перед застосуванням такого засобу потрібно забезпечити належну гідратацію пацієнта.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивної дії і ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).

Солі кальцію. Ризик гіперкальціємії внаслідок погіршення виділення кальцію нирками.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові без зміни концентрації циклоспорину, навіть без нестачі води або натрію.

Кортикостероїди, тетракозатід (пероральні). Зниження антигіпертензивної дії (затримка натрію і води в результаті дії ГКС).

Ознаками гострого отруєння є водно-електролітні порушення, такі як гіпонатріємія і гіпокаліємія. передозування індапаміду може супроводжуватися нудотою, блювотою, артеріальноюгіпотензією, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією або олігурією, яка може перейти в анурию, викликану гіповолемією.

Початкові заходи включають швидке виведення прийнятих речовин шляхом промивання шлунка і / або застосування активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу.

У сухому і захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. зберігати в недоступному для дітей місці.

діюча речовина: indapamide;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 2,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат;

оболонка: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кислота стеаринова, титану діоксид (Е 171).

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з шорсткуватою поверхнею.

Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Сульфонаміди, прості препарати. Індапамід.

Код АТХ С03В А11.

Фармакодинаміка

Індапамiд – сульфонамiдний діуретик, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками. Індапамiд інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, при яких діуретичний ефект незначний. Більше того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у гіпертензивних пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Індапамід має високу ліофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме:

– змінює трансмембранну течію іонів (насамперед кальцію), що призводить до зменшення скоротливої здатності гладких м’язів у кровоносних судинах; стимулює синтез простагландину PGE2 і простацикліну PGI2, який є вазодилататором та інгібітором агрегації тромбоцитів. Усе це призводить до зменшення загального опору периферичних судин і артеріол та зумовлює зменшення артеріального тиску.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця.

При короткостроковому, середньостроковому та довгостроковому спостереженні за пацієнтами з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід:

– не впливає на метаболізм ліпідів: тригліцеридів, холестерину ЛПНЩ і холестерину ЛПВЩ;

– не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі цукрового діабету.

Фармакокінетика

Після перорального застосування індапамід швидко і повністю всмоктується, пікової концентрації у крові досягає через 1-2 години. Індапамід накопичується в еритроцитах і на 71-79 % зв’язується з білками плазми крові та еритроцитами. Період напіввиведення (t0,5) становить приблизно 15 годин. Стан динамічної рівноваги досягається через 4 дні. За рахунок високої розчинності у ліпідах препарат проникає крізь стінки до судин волокон гладких м’язів.

Нирковий кліренс становить 60-80 % від загального кліренсу. Більша частина індапаміду метаболізується, 5-7 % речовини виявляється у сечі у незміненому вигляді. З калом виводиться 20–30 % введеної дози.

Есенціальна артеріальна гіпертензія у дорослих.

Підвищена чутливість до індапаміду, до будь-яких інших компонентів препарату або до інших сульфонамідів. Тяжка ниркова недостатність. Печінкова енцефалопатія та тяжкі порушення функції печінки. Гіпокаліємія.

Не рекомендовані комбінації:

Літій: Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як і при безсольовій дієті). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі та адаптувати його дозу.

Комбінації, що потребують обережності:

Препарати, що можуть спричинити виникнення torsades de pointes (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует):

- антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі антипсихотичні препарати:

· фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);

· бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);

· бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

- інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует (гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та, за необхідності, коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (більше 3 г/добу):

- можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду;

- у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно: або за три доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків та потім, за необхідності, відновити терапію діуретиком, або розпочинати призначення інгібітора АПФ з низької початкової дози з послідуючим поступовим збільшенням дози.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю починати застосування інгібітора АПФ слід з мінімальної дози, можливо, після зниження дози супутнього діуретика, що виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших двох тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику: підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати терапію.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують особливої уваги:

Алопуринол. Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Комбінації, які потребують уваги:

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен):

Така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю, або гіперкаліємії. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.

Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: при виникненні дегідратації, що була спричинена прийманням діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.

Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення креатиніну плазми без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть при відсутності дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому разі застосування індапаміду слід негайно припинити.

Світлочутливість. Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Водний та електролітний баланс:

Рівень натрію у плазмі крові

Вимірюють перед початком лікування і надалі регулярно. Зниження рівня натрію у плазмі крові спочатку може проходити безсимптомно, тому рекомендований його регулярний контроль; у пацієнтів літнього віку і пацієнтів із цирозом печінки рівень натрію слід вимірювати частіше. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Рівень калію у плазмі крові

Зниження рівня калію у плазмі крові із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик розвитку гіпокаліємії (

Пацієнти з подовженим інтервалом QТ також є групою ризику незалежно від того, чи є ця патологія вроджена, чи ятрогенна. У цьому випадку гіпокаліємія так само, як і брадикардія, є чинником, що спричиняє розвиток тяжких аритмій, зокрема потенційно летальної тахікардії типу пірует. У всіх зазначених вище випадках рекомендоване більш часте вимірювання рівня калію у плазмі крові. Перше вимірювання рівня калію у плазмі слід проводити протягом першого тижня від початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії слід проводити її корекцію.

Рівень кальцію у плазмі крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть знижувати виведення кальцію із сечею і спричинити незначне тимчасове підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Явна гіперкальціємія може бути наслідком раніше нерозпізнаного гіперпаратиреозу. До вивчення функції паращитовидної залози лікування слід відмінити.

Рівень глюкози в крові

У пацієнтів, хворих на діабет, особливо при наявності гіпокаліємії, необхідно стежити за рівнем глюкози в крові.

Сечова кислота

У пацієнтів, хворих на гіперурикемію, може спостерігатися тенденція до підвищення частоти нападів подагри.

Функція нирок і діуретики

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики ефективні тільки при нормальній функції нирок або при її мінімальних порушеннях (рівень креатиніну у плазмі – нижче 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла і статі.

Вторинна гіповолемія внаслідок втрати води і натрію під дією діуретика на початковому етапі лікування може спричиняти зниження рівня клубочкової фільтрації. Це може спричинити підвищення рівня сечовини в крові та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок тимчасова функціональна ниркова недостатність не має клінічного значення, проте може підсилити вже існуючу ниркову недостатність.

Спортсмени

Застосування препарату може стати причиною позитивної реакції під час допінг-контролю.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома

Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі;

Вагітність

Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.

Період годування груддю

Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок тварин. Впливу на фертильність людини не очікується.

Індапен не впливає на швидкість реакції, проте під час застосування препарату в окремих випадках можуть виникнути різні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у випадку комбінації з іншим гіпотензивним засобом. Унаслідок цього може погіршитися здатність керувати транспортом або працювати з іншими механізмами.

Для перорального застосування: одна таблетка (2,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування вищих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індапен можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення незначні.

Печінкова недостатність (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти.

Індапен не рекомендовано застосовувати для лікування дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності його застосування для цієї групи пацієнтів.

Не підтверджена токсична дія індапаміду у дозі до 40 мг, що у 16 разів вище терапевтичної дози.

Симптоми

Ознаками гострого отруєння є такі водно-електролітні порушення як гіпонатріємія та гіпокаліємія. Передозування індапамідом може супроводжуватися нудотою, блюванням, артеріальною гіпотензією, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, поліурією або олігурією, яка може перейти в анурію, спричинену гіповолемією.

Лікування

Початкові заходи включають швидке виведення прийнятих речовин шляхом промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу, в умовах стаціонару.

Найчастіше повідомлялося про виникнення таких побічних реакцій: реакції гіперчутливості, головним чином дерматологічні, у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних та астматичних реакцій, і макулопапульозні висипання.

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (калій у плазмі крові

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними.

Під час лікування індапамідом спостерігалися побічні явища, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку метаболізму та обміну речовин

Дуже рідко: гіперкальціємія.

Частота невідома: зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»), гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи

Рідко: вертиго, втомлюваність, головний біль, парестезія.

Частота невідома: непритомність.

З боку органів зору

Частота невідома: міопія, розмитий зір, порушення зору, хоріоїдний випіт.

З боку серцевої системи

Дуже рідко: аритмія.

Частота невідома: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»).

З боку судинної системи

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: блювання.

Рідко: нудота, запор, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: порушення функції печінки.

Частота невідома: при наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії, гепатит.

З боку шкіри та її похідних

Часто: реакції гіперчутливості, макулопапульозні висипання.

Нечасто: пурпура.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, Синдром Стівенса–Джонсона.

Частота невідома: можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака, реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Дуже рідко: ниркова недостатність.

Дослідження

Частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»), підвищення рівня глюкози крові (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення рівня сечової кислоти у крові (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення рівня печінкових ферментів.

3 роки.

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

Фармацевтичний завод «Польфарма» С. А./

Pharmaceutical Works «Polpharma» S. A.

Адреса

Вул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.