Рекормон розчин для ін'єкцій 2000 МО/0,3 мл шприц -тюбик 0,3 мл 6 шт з іголками 27G 1/2 6 шт

Фармакодинаміка. епоетін бета - гликопротеид, фактор стимуляції мітозу і гормону диференціювання клітин, стимулює утворення еритроцитів із клітин-попередників (класу стовбурних клітин). рекомбінантний епоетин бета, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводного складу ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих на анемію. епоетін бета має високий ступінь очищення, що відповідає сучасним технологічним можливостям. зокрема, в активній речовині, яке вводиться людині, яка не виявляється залишків клітинних ліній, що використовуються для отримання препарату. епоетін бета після в / в і п / к введення підвищує кількість еритроцитів, ретикулоцитів і рівень гемоглобіну в крові, а також швидкість включення 59fe в клітини, не впливає на лейкопоез. цитотоксичної дії еритропоетину на кістковий мозок або клітини шкіри людини не виявлено.

Еритропоетин - це фактор росту, який первинно стимулює продукцію еритроцитів, але рецептори до еритропоетину можуть бути експресувати також на поверхні різних пухлин.

У дуже рідкісних випадках під час терапії засобами, стимулюючими еритропоез, спостерігалися нейтралізуючі антитіла до еритропоетину з або без істинної еритроцитарної аплазії.

Фармакокінетика

Всмоктування. При п / к введенні препарату хворим уремією тривале всмоктування забезпечує фазу плато концентрації препарату в сироватці крові, а C _max досягається в середньому через 12-28 годин після введення. Біодоступність епоетину бета при п / к введенні складає 23-42% в порівнянні з в / в введенням.

Розподіл. Обсяг розподілу дорівнює обсягу циркулюючої плазми крові або в 2 рази перевищує його.

Виведення: у здорових осіб і у хворих уремією T _½ епоетину бета при в / в введенні становить 4-12 год. При цьому шляху введення T _½ в термінальній фазі триваліший, ніж після в / в введення, і становить в середньому 13-28 ч.

Фармакокінетика в особливих групах. Фармакокінетику епоетину бета у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчали.

Лікування при симптоматичної анемії, асоційованої з хронічною нирковою недостатністю у дорослих і дітей;

профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г до 34-го тижня вагітності;

лікування при симптоматичної анемії у пацієнтів з немієлоїдних злоякісними пухлинами, які отримують хіміотерапію;

збільшення обсягу аутологічної крові, призначеної для наступної аутотрансфузії. Необхідно взяти до уваги зареєстрований ризик виникнення тромбоемболічних явищ. Застосування відповідно до цієї категорії хворих показано тільки пацієнтам з анемією середнього ступеня тяжкості (рівнем гемоглобіну 100-130 г/л (6,21-8,07 ммоль / л) без дефіциту заліза), якщо процедури консервації крові відсутні або недостатні, а планове обшіроное елективні хірургічне втручання може зажадати великого об'єму крові (≥4 од. для жінок або ≥5 од. - для чоловіків).

Препарат рекормон призначає лікар, який має досвід лікування при зазначеній патології для застосування. оскільки в окремих випадках виникають анафілактоїдні реакції, першу дозу препарату необхідно вводити під контролем.

Лікування при симптоматичної анемії у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю. Симптоми та ускладнення анемії варіюють в залежності від віку, статі та нозології. Необхідна оцінка лікарем клінічного перебігу захворювання та загального стану пацієнта.

Препарат вводиться п / к або в / в з метою досягнення рівня гемоглобіну, який не повинен перевищувати 120 г/л (7,5 ммоль / л).

У хворих, яким не потрібно гемодіаліз, віддається перевага п / к введення щоб уникнути пункції периферичних вен. При в / в введенні препарат слід вводити протягом 2 хв, наприклад хворим, які перебувають на гемодіалізі - через артеріовенозних шунт в кінці сеансу діалізу.

У зв'язку з індивідуальною особливістю можливі окремі епізодичні зміни показника рівня гемоглобіну вище і нижче очікуваного рівня. При зміні рівня гемоглобіну слід коригувати дозу препарату, пам'ятаючи про цільовому діапазоні гемоглобіну 100-120 г/л (6,2-7,5 ммоль / л). Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л (7,5 ммоль / л). Рекомендації по корекції дози при рівні гемоглобіну, який перевищує 120 г/л (7,5 ммоль / л), наведені нижче.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну на більш ніж 20 г/л (1,25 ммоль / л) за 4 тижні. Якщо таке явище спостерігається, потрібно провести корекцію дози препарату. Якщо швидкість приросту рівня гемоглобіну перевищує 20 г/л (1,25 ммоль / л) за 1 міс або якщо рівень гемоглобіну підвищується і досягає 120 г/л (7,45 ммоль / л), дозу препарату слід знизити приблизно на 25%. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, лікування необхідно припинити до тих пір, поки рівень гемоглобіну не почне знижуватися. У цей момент терапію слід відновити в дозі, приблизно на 25% нижче від попередньої дози.

Пацієнтів необхідно ретельно моніторити для того, щоб упевнитися, що для забезпечення адекватного контролю симптомів анемії застосовується найнижча затверджена доза препарату Рекормон.

У пацієнтів з АГ, серцево-судинними, цереброваскулярні захворювання і захворюваннями периферичних судин щотижневий приріст рівня гемоглобіну і цільовий рівень гемоглобіну слід визначати індивідуально, залежно від клінічної картини.

Лікування проводять в два етапи.

Стадія корекції. При п / к введенні початкова доза становить 20 МО / кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні рівня гемоглобіну (2,5 г/л / тиждень) дозу можна підвищувати кожні 4 тижні на 20 МО / кг 3 рази на тиждень. Сумарну тижневу дозу препарату можна розділити також на щоденні введення в менших дозах.

При в / в введенні початкова доза становить 40 МО / кг 3 рази на тиждень. Через 4 тижні дозу можна збільшити до 80 МО / кг 3 рази на тиждень. При необхідності подальшого підвищення дози її слід підвищувати на 20 МО / кг 3 рази на тиждень з місячним інтервалом.

Незалежно від методу введення максимальна доза не повинна перевищувати 720 МО / кг / тиждень.

Стадія підтримуючої терапії. Для підтримки показників гемоглобіну на рівні 100-120 г/л дозу спочатку слід знизити в 2 рази в порівнянні з попередньою. Згодом підтримуючу дозу коригують індивідуально, з інтервалом в 1 або 2 тижнів (підтримуюча доза).

При п / к введенні тижневу дозу можна вводити у вигляді однієї ін'єкції в тиждень або розподілити цю дозу на 3 або 7 введень в тиждень. При стабілізації стану на фоні одноразового введення в тиждень можна перейти на одноразове введення з 2-тижневим інтервалом, в цьому випадку може знадобитися підвищення дози.

Як свідчать результати клінічних досліджень, як правило, чим менше вік дитини, тим більші дози препарату потрібні. Але, оскільки індивідуальний відповідь на препарат прогнозувати неможливо, доцільно дотримуватися рекомендованого режиму дозування.

Лікування препаратом Рекормон зазвичай тривалий. При необхідності його можна перервати в будь-який час. Дані по схемі дозування 1 раз в тиждень базуються на результатах клінічних досліджень з тривалістю лікування 24 тижнів.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених. Препарат вводять п / к в дозі 250 МО / кг маси тіла 3 рази на тиждень. Лікування препаратом Рекормон слід почати якомога раніше, бажано з 3-го дня життя, і продовжувати 6 тижнів. У недоношених новонароджених, яким проводили трансфузии до початку лікування препаратом Рекормон, ефект терапії може бути менш вираженим, ніж у недоношених новонароджених, яким трансфузии не проводили.

Лікування при симптоматичної анемії, індукованої хіміотерапією у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Препарат вводять п / к пацієнтам з анемією (рівень гемоглобіну ≤100 г/л (6,2 ммоль / л)). Симптоми та ускладнення анемії варіюють в залежності від віку, статі та нозології. Необхідна оцінка лікарем клінічного перебігу захворювання та загального стану пацієнта.

Рекомендована початкова доза становить 30 000 МО / тиждень (що приблизно відповідає 450 МО / кг / тиждень, виходячи з розрахунків на підставі пацієнтів із середньою масою тіла), одноразову або тижневу дозу можна розділити на 3 або 7 введень.

У зв'язку з індивідуальною особливістю можливі окремі епізодичні значення рівня гемоглобіну вище і нижче бажаного рівня. При зміні рівня гемоглобіну слід коригувати дозу препарату, пам'ятаючи про цільовому діапазоні гемоглобіну 100-120 г/л (6,2-7,5 ммоль / л). Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л (7,5 ммоль / л). Рекомендації по корекції дози при рівні гемоглобіну вище 120 г/л (7,5 ммоль / л) наведені нижче.

При підвищенні рівня гемоглобіну мінімум на 10 г/л (0,62 ммоль / л) через 4 тижні - терапію слід продовжити в тій же дозі. При підвищенні рівня гемоглобіну менш ніж на 10 г/л (0,62 ммоль / л) через 4 тижні - дозу необхідно подвоїти. При відсутності підвищення рівня гемоглобіну мінімум на 10 г/л (0,62 ммоль / л) через 8 тижнів - лікування слід припинити, оскільки відповідь на терапію препаратом Рекормон малоймовірний.

Лікування слід продовжувати протягом 4 тижнів після закінчення хіміотерапії.

Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 60 000 МО / тиждень.

При досягненні необхідного рівня гемоглобіну, індивідуального для кожного пацієнта, дозу препарату слід знизити на 25-50%, підтримуючи гемоглобін на цьому рівні. Слід пам'ятати про відповідному титрування дози.

Якщо рівень гемоглобіну перевищив 120 г/л (7,5 ммоль / л), дозу препарату слід знизити приблизно на 25-50%. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 130 г/л (8,1 ммоль / л), препарат Рекормон необхідно тимчасово припинити. При зниженні рівня гемоглобіну до 120 г/л (7,5 ммоль / л) або нижче лікування слід відновити в дозі, меншій приблизно на 25% від попередньої дози.

При зростанні рівня гемоглобіну на більш ніж 20 г/л (1,3 ммоль / л) через 4 тижні дозу препарату слід знизити на 25-50%.

Стан пацієнтів необхідно ретельно моніторити для того, щоб упевнитися, що для забезпечення адекватного контролю симптомів анемії застосовується найнижча затвердженого доза препарату Рекормон.

Підготовка хворих до паркану аутологічної крові для наступної аутогемотрансфузії. Препарат вводять в / в (протягом приблизно 2 хв) або п / к 2 рази в тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли показник гематокриту у хворого (≥33%) дозволяє здійснити забір крові, Рекормон вводять в кінці процедури. Протягом всього курсу лікування гематокрит не повинен перевищувати 48%.

Доза препарату визначається хірургічної бригадою індивідуально для кожного пацієнта, залежно від того, який обсяг крові буде взятий у хворого, і від його еритроцитарного резерву:

1. Обсяг крові, що буде взятий у хворого, залежить від передбачуваної крововтрати, від наявних методик консервації крові та загального стану пацієнта; він повинен бути достатнім для того, щоб уникнути переливання крові від іншого донора. Обсяг крові, що буде взятий у хворого, виражається в одиницях (1 од. Еквівалентна 180 мл еритроцитів).

2. Можливість донорства залежить головним чином від обсягу крові у пацієнта і початкового показника гематокриту. Обидва показники визначають ендогенний еритроцитарний резерв, який можна розрахувати за наступною формулою:

Ендогенний еритроцитарний резерв = об'єм крові [мл] × (гематокрит - 33): 100.

Жінки: обсяг крові [мл] = 41 [мл/кг] × масу тіла [кг] +1200 [мл].

Чоловіки: об'єм крові [мл] = 44 [мл/кг] × масу тіла [кг] + 1600 [мл] (при масі тіла ≥45 кг).

Показання до застосування препарату Рекормон і його разову дозу визначають по номограммам, виходячи з необхідного обсягу донорської крові та ендогенного еритроцитарного резерву.

Разову дозу, визначену таким чином, вводять 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Максимальна доза не повинна перевищувати 1600 МО / кг / тиждень при в / в введенні та 1200 МЕ / кг / тиждень при п / к введенні.

Інструкція по застосуванню шприц-тюбика. Шприц-тюбик з препаратом Рекормон готовий до застосування. Застосовувати слід тільки безбарвний, прозорий або злегка опалесцентний р-р, який практично не містить видимих включень. Рекормон в шприц-тюбиках є стерильним, однак не містить консервантів. Ні в якому разі не можна вводити більше однієї дози на шприц-тюбик.

Перед ін'єкцією необхідно помити руки.

1. Вилучити 1 шприц-тюбик з упаковки та переконатися в тому, що р-р прозорий, безбарвний і практично не містить видимих домішок. Зняти ковпачок зі шприца.

2. Вилучити з упаковки одну голку, встановити її на шприц і зняти з голки захисний ковпачок.

3. Видалити повітря зі шприца і голки, тримаючи шприц вертикально і обережно просуваючи поршень вгору. Натискати на поршень, поки в шприці не залишиться необхідна доза препарату Рекормон.

4. Протерти шкіру в місці ін'єкції ватою, змоченою спиртом. Великим і вказівним пальцем взяти шкіру в складку. Тримаючи корпус шприца ближче до голки, ввести її під шкіру. Ввести розчин препарату Рекормон. Швидко вийняти голку і притиснути місце уколу стерильною сухою ватою.

Шприц-тюбик призначений тільки для одноразового використання. Будь-який невикористаний препарат або відходи слід утилізувати, згідно локальним вимогам.

Підвищена чутливість до епоетину бета або інших компонентів препарату, неконтрольована аг; інфаркт міокарда або інсульт, перенесений протягом попереднього місяця, нестабільна стенокардія або підвищений ризик розвитку тромбозу глибоких вен (при венозної тромбоемболії в анамнезі) - при призначенні для збільшення обсягу аутологічної крові для аутогемотрансфузії.

На підставі результатів клінічних досліджень, які включали тисячі сімсот двадцять п'ять пацієнтів, виникнення побічних ефектів при лікуванні препаратом можна очікувати приблизно у 8% пацієнтів. для опису частоти побічних реакцій використовували такі категорії: дуже часто (10%), часто (1%, 10%), іноді (0,1%, 1%), рідко (0,01%, 0,1%), дуже рідко (0,01%).

Пацієнти з анемією, асоційованою з хронічною нирковою недостатністю. Найбільш частими побічними реакціями під час застосування препарату Рекормон, є підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу існуючої гіпертензії, особливо при швидкому підвищенні гематокриту (див. Особливості застосування). Гіпертонічний криз з проявами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості, сенсомоторні розлади, такі як порушення мови, ходи, аж до тоніко-клонічних судом) можуть виникати у деяких пацієнтів з нормальним або низьким рівнем артеріального тиску (див. Особливості застосування).

Може виникати тромбоз шунта, особливо у осіб з тенденцією до гіпотензії або у пацієнтів, у яких виникли ускладнення з боку артеріовенозної фістули (стеноз, аневризма) (див. Особливості застосування). У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується концентрація феритину в сироватці крові (див. Особливості застосування). В окремих випадках відзначали короткочасне підвищення рівня калію та фосфатів в сироватці крові (див. Особливості застосування).

Зареєстровані окремі випадки широкої еритроцитарної аплазії з виявленням нейтралізуючих антитіл до еритропоетину, асоційовані з терапією препаратом Рекормон. Не рекомендується переводити пацієнтів на терапію препаратом Рекормон при встановленні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії, опосередкованої наявністю нейтралізуючих антитіл до еритропоетину (див. Особливості застосування).

Частота побічних ефектів в клінічних дослідженнях, які вважалися пов'язаними з лікуванням препаратом Рекормон:

судинні порушення: іноді - гіпертонічний криз; часто - АГ.

Порушення з боку нервової системи: часто - головний біль.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - тромбоз шунта; дуже рідко - тромбоцитоз.

Пацієнти з онкологічними захворюваннями. Головний біль і АГ, пов'язані з лікуванням епоетином бета, які можуть бути ліковані медикаментозно, є поширеними.

У окремих пацієнтів відзначали зниження показників заліза в сироватці крові (див. Особливості застосування). У клінічних дослідженнях була зареєстрована велика частота виникнення тромбоемболій у пацієнтів з пухлинами, які отримували лікування епоетином бета (7%) в порівнянні з контрольною групою, що не одержувала лікування (4%). При цьому в групі брали епоетін бета не зафіксовано підвищення смертності від тромбоемболії в порівнянні з контрольною групою.

Частота побічних ефектів в клінічних дослідженнях, які вважалися пов'язаними з лікуванням препаратом Рекормон:

судинні порушення: часто - АГ.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто - тромбоемболічні ускладнення.

Порушення з боку нервової системи: часто - головний біль.

Пацієнти, яким призначений забір аутологічної донорської крові. У пацієнтів, яким призначали паркан аутологічної донорської крові, відзначена більш висока частота тромбоемболічних подій. Однак чіткого причинного зв'язку з препаратом Рекормон не встановлено.

У плацебо-контрольованих дослідженнях дефіцит заліза був більш виражений у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Рекормон, ніж в групі плацебо (див. Особливості застосування).

Частота побічних ефектів в клінічних дослідженнях, які вважалися пов'язаними з лікуванням препаратом Рекормон:

порушення з боку нервової системи: часто - головний біль.

Недоношені новонароджені: дуже часто (10%) спостерігалося зниження рівня феритину в сироватці крові (див. Особливості застосування).

Всі показання до застосування

Зміни шкіри та її похідних: рідко - висип, свербіж, кропив'янка, реакції в місці ін'єкції.

Дуже рідко повідомлялося про анафілактоїдних реакціях. Однак в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення частоти реакцій гіперчутливості.

Дуже рідко, особливо на початку терапії, повідомлялося про грипоподібних симптомах, пов'язаних з лікуванням епоетином бета, таких як лихоманка, озноб, головний біль, біль в кінцівках, нездужання і / або біль в кістках. Ці реакції були виражені слабо або помірно і зникали через кілька годин або кілька днів.

Згідно з даними, отриманими в контрольованих клінічних дослідженнях епоетину альфа або дарбепоетин альфа, про інсульт повідомлялося з частотою ≥1 / 100 до 1/10.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату рекормон хворим з рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованних клітин, пацієнтам з тромбоцитозом, епілепсію і хронічною печінковою недостатністю. до початку лікування епоетином бета слід виключити дефіцит вітаміну в12 і фолієвої кислоти, оскільки їх недостатність знижує ефективність препарату рекормон.

З метою забезпечення ефективного еритропоезу слід виключити дефіцит заліза до початку лікування препаратом Рекормон, а також протягом усього періоду терапії у всіх пацієнтів. У разі необхідності може бути призначена терапія препаратами заліза відповідно до клінічних рекомендацій.

Важка перевантаження алюмінієм у результаті лікування ниркової недостатності може знижувати ефективність препарату Рекормон.

Рішення про застосування препарату Рекормон хворим з нефросклерозом, які не отримують діаліз, необхідно приймати індивідуально, оскільки не можна повністю виключити можливість прискорення прогресування ниркової недостатності.

Справжня еритроцитарна аплазія, викликана нейтралізують антитілами до еритропоетину, може бути асоційована з терапією еритропоетинами, включаючи Рекормон. Ці антитіла перехресно реагують з усіма ерітропоетіческой білками. Не рекомендується переводити пацієнтів на терапію препаратом Рекормон при підозрі на наявність або при підтвердженому наявності нейтралізуючих антитіл до еритропоетину (див. Побічна дія).

При парадоксальному зниженні рівня гемоглобіну і розвитку важкої анемії, асоційованої з низьким числом ретикулоцитів, лікування епоетином бета слід припинити та провести визначення антитіл до еритропоетину. Про такі випадки повідомлялося у хворих на гепатит С, які отримували одночасне лікування інтерфероном, рибавирином і епоетин. Епоетін не затверджені для застосування з метою лікування при анемії, асоційованої з гепатитом С.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю можуть виникати епізоди підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу існуючої АГ, особливо при зростанні гематокриту. Підвищення артеріального тиску, може бути відкоригований медикаментозно. При відсутності ефекту від медикаментозної терапії необхідний тимчасова перерва в терапії препаратом Рекормон. Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск (особливо на початку лікування), в тому числі між сеансами діалізу.

Може виникати гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії, який вимагає негайної лікарської консультації та інтенсивної медичної допомоги. Необхідно особливу увагу при виникненні раптового гострого мігренеподібного головного болю.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю при лікуванні препаратом Рекормон, особливо при в / в введенні препарату можливо дозозависимое помірне збільшення числа тромбоцитів в межах норми з наступним самостійним поверненням до норми. Тому потрібно проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

Концентрація гемоглобіну. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу цільового рівня гемоглобіну - 120 г/л (7,5 ммоль / л). У клінічних дослідженнях відзначали підвищений ризик смерті та виникнення серйозних серцево-судинних ускладнень і цереброваскулярних ускладнень, включаючи інсульт, при застосуванні засобів, що стимулюють еритропоез, з метою досягнення рівня гемоглобіну, що перевищує 120 г/л (7,5 ммоль / л).

У контрольованих клінічних дослідженнях не отримані достовірні переваги застосування епоетину, коли рівень гемоглобіну перевищував рівень, необхідний для контролю симптомів анемії та уникнення гемотрансфузії.

У недоношених новонароджених можливе незначне підвищення числа тромбоцитів, особливо на 12-14-й день життя, тому слід проводити регулярний моніторинг кількості тромбоцитів.

Вплив на ріст пухлин. Епоетін є факторами росту, які в основному стимулюють продукцію еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути експресувати на поверхні клітин різних пухлин. Тому, як і інші фактори росту, епоетін можуть стимулювати ріст пухлин. У кількох контрольованих дослідженнях не виявлено, що епоетин покращують загальний виживання або знижують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, асоційованою з пухлиною.

У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Рекормон і інших засобів, що стимулюють еритропоез, показано:

зменшення часу до прогресування пухлини у пацієнтів з поширеним раком голови та шиї, які отримували променеву терапію, при досягненні рівня гемоглобіну вище 140 г/л (8,7 ммоль / л);

зниження загального виживання і підвищення смертності в результаті прогресування захворювання через 4 міс у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при досягненні рівня гемоглобіну 120-140 г/л (7,5-8,7 ммоль / л);

підвищення ризику смерті при досягненні рівня гемоглобіну 120 г/л (7,5 ммоль / л) у пацієнтів з активним злоякісним захворюванням, які не отримували хіміо- або променеву терапію. Засоби, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування в цій популяції пацієнтів.

Тому в деяких клінічних ситуаціях для лікування при анемії у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями необхідно віддавати перевагу гемотрансфузії. Рішення про призначення рекомбінантного еритропоетину має базуватися на оцінці співвідношення користь / ризик для кожного пацієнта. При цьому слід враховувати такі фактори, як клінічна ситуація, тип пухлини та її стадію, ступінь анемії, середню ймовірну тривалість життя, середовище, в якому пацієнт отримує лікування, і що вважає за краще пацієнт.

Можливе підвищення артеріального тиску, яке може бути скоригований медикаментозно. Тому рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо в початковій фазі лікування пацієнтів із злоякісними пухлинами.

Особам з онкологічними захворюваннями також слід проводити регулярний моніторинг числа тромбоцитів і рівня гемоглобіну через рівні проміжки часу.

У хворих, які готуються до здачі крові для наступної аутотрансфузії, може бути підвищений число тромбоцитів, переважно в межах норми. Тому таким пацієнтам слід проводити не менше як щотижневий моніторинг кількості тромбоцитів. При їх збільшенні більш ніж на 150 10 ⁹ / л в порівнянні з вихідним значенням або вище показників норми, препарат Рекормон слід припинити.

Пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю часто потрібне підвищення дози гепарину під час сеансу гемодіалізу внаслідок зростання показника гематокриту. Можлива оклюзія діалізної системи при неадекватній гепаринизации.

Рекомендується рання ревізія шунта та своєчасна профілактика тромбозів (наприклад прийом ацетилсаліцилової кислоти) у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю з ризиком тромбозу шунта.

Під час лікування Рекормон слід періодично контролювати рівень калію та фосфатів в сироватці крові. Про підвищення рівня калію повідомлялося у кількох пацієнтів з уремією, які отримували Рекормон, хоча причинний зв'язок не встановлений. Якщо рівень калію є підвищений або зростає, слід розглянути питання про тимчасову відміну препарату Рекормон до нормалізації концентрації калію.

Якщо Рекормон призначають перед забором аутологічної донорської крові, слід дотримуватися рекомендацій із процедури донорства:

кров можна брати тільки у пацієнтів з величиною гематокриту ≥33% (рівень гемоглобіну не менше 110 г/л (6,83 ммоль л));

особливої обережності слід дотримуватися щодо хворих з масою тіла 50 кг;

обсяг крові, що забирається одномоментно, не повинен перевищувати 12% розрахункового обсягу крові пацієнта.

Лікування препаратом Рекормон показано тільки тим пацієнтам, яким найбільш важливо уникати гомологичной гемотрансфузії, враховуючи співвідношення ризик / користь при гомологичной трансфузии.

Неправильне застосування медичними фахівцями може привести до надмірного підвищення гематокриту, що, в свою чергу, може привести до виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи, що загрожують життю.

В кожному шприц-тюбику міститься до 0,3 мг фенілаланіну. Це слід враховувати для хворих з важкими формами фенілкетонурії.

В кожному шприц-тюбику міститься до 1 ммоль натрію (23 мг), тобто вважається, що препарат не містить натрію.

З метою поліпшення відстеження коштів, стимулюючих еритропоез, в медичній документації пацієнта слід чітко вказувати назву засіб, що стимулює еритропоез.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Клінічних даних щодо застосування епоетину бета у вагітних немає. У період вагітності препарат слід призначати з обережністю. Результати досліджень на тваринах показали відсутність прямого і непрямого шкідливого впливу в ході вагітності, розвитку ембріона / плода, пологів, післяпологового розвитку.

Існує лише обмежений досвід застосування епоетину бета у людини в період годування груддю. Ендогенний еритропоетин секретується в грудне молоко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті новонародженого. Вибір між продовженням годування грудьми або продовженням терапії препаратом Рекормон роблять з урахуванням співвідношення користі терапії для матері та користі грудного вигодовування для дитини.

Діти. Лікування при симптоматичної анемії, асоційованої з хронічною нирковою недостатністю, у дітей.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г до 34-го тижня вагітності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами або здатність працювати з механізмами.

Отримані до теперішнього часу дані не виявили будь-яких взаємодій епоетину бета з іншими препаратами.

В експериментальних дослідженнях на тварин епоетін бета не підвищував мієлотоксичність цитостатических лікарських засобів, таких як етопозид, цисплатин, циклофосфамід, фторурацил.

Терапевтичний індекс препарату рекормон дуже широкий. навіть при дуже високих концентраціях препарату в сироватці крові симптомів інтоксикації не спостерігалося.

При температурі 2-8 °C (в холодильнику). при необхідності транспортування допускається тимчасова зміна температурного режиму (до 25 °C), але не більше ніж на 3 дні.

діюча речовина: епоетин бета;

1 попередньо наповнений шприц (0,3 мл розчину) містить епоетину бета 2000 МО (16,6 мкг);

1 попередньо наповнений шприц (0,6 мл розчину) містить епоетину бета 30 000 МО (250 мкг);

допоміжні речовини: сечовина; натрію хлорид; полісорбат 20; натрію дигідрофосфат, дигідрат; натрію гідрофосфат, додекагідрат; кальцію хлорид, дигідрат; гліцин; L-лейцин; L-ізолейцин; L-треонін; кислота L-глутамінова; L-фенілаланін; вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний, від прозорого до злегка опалесцентного розчин.

Антианемічні препарати.

Код АТХ B03X A01.

Фармакодинаміка

Еритропоетин – це глікопротеїд, який є фактором стимуляції мітозу і гормоном диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів із клітин-попередників.

Епоетин бета, діюча речовина препарату Рекормон^®, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводним складом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих на анемію.

Біологічна ефективність епоетину бета була продемонстрована після внутрішньовенного і підшкірного введення на різних тваринних моделях in vivo. Епоетин бета після введення збільшує кількість еритроцитів, ретикулоцитів і рівень гемоглобіну, а також швидкість включення ⁵⁹Fe у клітини, специфічно стимулює еритропоез, не впливаючи на лейкопоез.

Цитотоксичної дії епоетину бета на кістковий мозок або на клітини шкіри людини не виявлено.

Еритропоетин – це фактор росту, який в основному стимулює продукцію еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути експресовані також на поверхні різних пухлинних клітин.

Дуже рідко під час терапії засобами, що стимулюють еритропоез, спостерігалися нейтралізуючі антитіла до еритропоетину з або без істинної еритроцитарної аплазії.

Фармакокінетика

Всмоктування

При підшкірному введенні препарату хворим на уремію тривале всмоктування забезпечує плато концентрацій препарату у сироватці крові, а максимальна концентрація досягається у середньому через 12–28 годин. Біодоступність епоетину бета при підшкірному введенні становить 23–42 % порівняно з внутрішньовенним введенням.

Розподіл

Обʼєм розподілу дорівнює обʼєму циркулюючої плазми або вдвічі перевищує його.

Виведення

У здорових добровольців і у хворих з уремією період напіввиведення введеного внутрішньовенно епоетину бета становить 4–12 годин. Період напіввиведення термінальної фази при підшкірному введенні більший, ніж після внутрішньовенного введення, і становить в середньому 13–28 годин.

Фармакокінетика в особливих групах.

Фармакокінетика епоетину бета у пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчалася.

– Лікування симптоматичної анемії, асоційованої з хронічною нирковою недостатністю, у дорослих і дітей.

– Профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750–1500 г до 34-го тижня вагітності.

– Лікування симптоматичної анемії у пацієнтів із немієлоїдними злоякісними пухлинами, які отримують хіміотерапію.

– Збільшення обʼєму аутологічної крові, призначеної для подальшої аутогемотрансфузії. Необхідно взяти до уваги зареєстрований ризик виникнення тромбоемболічних явищ. Застосування згідно з цим показанням показане лише пацієнтам з анемією середнього ступеня тяжкості (рівнем гемоглобіну 100–130 г/л (6,21–8,07 ммоль/л) без дефіциту заліза), якщо процедури консервування крові відсутні або недостатні, а планове крупне елективне хірургічне втручання може потребувати більшого об’єму крові (≥ 4 одиниць для жінок або ≥ 5 одиниць для чоловіків).

Підвищена чутливість до епоетину бета або до будь-якого компонента препарату.

Погано контрольована артеріальна гіпертензія.

Інфаркт міокарда або інсульт протягом попереднього місяця до початку лікування, нестабільна стенокардія, підвищений ризик тромбозу глибоких вен (при венозній тромбоемболії в анамнезі) – при призначенні для збільшення об’єму аутологічної крові для подальшої аутогемотрансфузії.

Отримані на цей час дані не виявили будь-яких взаємодій епоетину бета з іншими препаратами.

В експериментальних дослідженнях на тваринах епоетин бета не підвищував мієлотоксичність цитостатичних лікарських засобів, таких як етопозид, цисплатин, циклофосфамід, фторурацил.

Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату Рекормон^® хворим із рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим із тромбоцитозом, епілепсією і хронічною печінковою недостатністю. До початку лікування епоетином бета слід виключити дефіцит вітаміну В12 і фолієвої кислоти, оскільки їх недостатність знижує ефективність препарату Рекормон^®.

З метою забезпечення ефективного еритропоезу слід виключити дефіцит заліза до початку лікування препаратом Рекормон^®, а також протягом усього періоду терапії в усіх пацієнтів. У разі необхідності може бути призначена терапія препаратами заліза відповідно до клінічних рекомендацій.

Тяжке перенавантаження алюмінієм у результаті лікування ниркової недостатності може зменшувати ефективність препарату Рекормон^®.

Рішення про застосування препарату Рекормон^® хворим з нефросклерозом, які не отримують діаліз, необхідно приймати індивідуально, тому що не можна цілком виключити можливість пришвидшення прогресування ниркової недостатності.

Істинна еритроцитарна аплазія

Істинна еритроцитарна аплазія, спричинена нейтралізуючими антитілами до еритропоетину, може бути асоційована із терапією еритропоетинами, включаючи препарат Рекормон^®. Ці антитіла перехресно реагують з усіма еритропоетичними білками. Не рекомендується переводити пацієнтів на терапію препаратом Рекормон^® при підозрі на наявність або при підтвердженій наявності нейтралізуючих антитіл до еритропоетину (див. розділ «Побічні реакції»).

Істинна еритроцитарна аплазія у пацієнтів з гепатитом С

При парадоксальному зниженні рівня гемоглобіну і розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низьким числом ретикулоцитів, лікування епоетином бета слід припинити і провести визначення антитіл до еритропоетину. Такі випадки повідомлені у хворих з гепатитом С, які отримували одночасне лікування інтерфероном, рибавірином та епоетинами. Епоетини не затверджені для застосування з метою лікування анемії, асоційованої з гепатитом С.

Моніторинг артеріального тиску

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю можуть виникати епізоди підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу існуючої артеріальної гіпертензії, особливо при зростанні гематокриту. Підвищення артеріального тиску може бути відкориговане медикаментозно. При відсутності ефекту від медикаментозної терапії необхідна тимчасова перерва у лікуванні препаратом Рекормон^®. Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск (особливо на початку лікування), в тому числі між сеансами діалізу.

Може виникати гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії, що вимагає негайної допомоги лікаря та інтенсивної медичної допомоги. Необхідна особлива увага при виникненні раптового гострого мігренеподібного головного болю.

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), зокрема синдром Стівенса – Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), що можуть бути небезпечними для життя або смертельними, на фоні лікування епоетином (див. розділ «Побічні реакції»). Більш тяжкі випадки спостерігалися під час застосування епоетинів тривалої дії. Під час призначення препарату слід повідомляти пацієнтам про симптоми таких реакцій, а також слід уважно наглядати за пацієнтами щодо розвитку шкірних реакцій. У разі появи ознак, які можуть свідчити про розвиток таких реакцій, слід негайно припинити застосування препарату Рекормон^® та розглянути можливість альтернативного лікування. У разі розвитку у пацієнта тяжкої шкірної реакції, такої як ССД або ТЕН, спричиненої застосуванням препарату Рекормон^®, лікування із застосуванням лікарських засобів, що стимулюють еритропоез (ПСЕ), надалі не слід повторно призначати такому пацієнту.

Хронічна ниркова недостатність

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю під час лікування препаратом Рекормон^®, особливо при внутрішньовенному введенні препарату, може спостерігатися дозозалежне помірне збільшення числа тромбоцитів у межах норми з подальшим самостійним поверненням до норми. Тому потрібно проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

Концентрація гемоглобіну

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не має перевищувати верхню межу цільового рівня гемоглобіну – 120 г/л (7,5 ммоль/л). В клінічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик смерті і виникнення серйозних серцево-судинних ускладнень та цереброваскулярних ускладнень, включаючи інсульт, при застосуванні засобів, що стимулюють еритропоез, з метою досягнення рівня гемоглобіну, що перевищує 120 г/л (7,5 ммоль/л).

У контрольованих клінічних дослідженнях не були отримані достовірні переваги застосування епоетинів, коли рівень гемоглобіну перевищував рівень, необхідний для контролю симптомів анемії і уникнення гемотрансфузій.

У недоношених новонароджених може спостерігатися незначне підвищення числа тромбоцитів, особливо на 12–14 день життя, тому слід проводити регулярний моніторинг числа тромбоцитів.

Вплив на ріст пухлин

Епоетини є факторами росту, які в основному стимулюють продукцію еритроцитів. Рецептори до еритропоетинів можуть бути експресовані на поверхні клітин різних пухлин. Тому, як і інші фактори росту, епоетини можуть стимулювати ріст пухлин. В кількох контрольованих дослідженнях не було продемонстровано, що епоетини покращують загальне виживання або зменшують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, асоційованою з пухлиною.

В контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Рекормон^® та інших засобів, що стимулють еритропоез, було показано:

– зменшення часу до прогресування пухлини у пацієнтів з розповсюдженим раком голови і шиї, які отримували променеву терапію, при досягненні рівня гемоглобіну, що перевищував 140 г/л (8,7 ммоль/л);

– зменшення загального виживання і збільшення смертності у результаті прогресування захворювання через 4 місяці у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при досягненні рівня гемоглобіну 120–140 г/л (7,5–

8,7 ммоль/л);

– зростання ризику смерті при досягненні рівня гемоглобіну 120 г/л (7,5 ммоль/л) у пацієнтів з активним злоякісним захворюванням, які не отримували хіміотерапію або променеву терапію. Засоби, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цій популяції пацієнтів.

Тому в деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями слід віддавати перевагу гемотрансфузіям. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів має базуватися на оцінці співвідношення користь–ризик для кожного пацієнта. При цьому слід враховувати клінічну ситуацію, тип пухлини і її стадію, ступінь анемії, середню ймовірну тривалість життя, середовище, в якому пацієнт отримує лікування, та чому віддає перевагу пацієнт.

Можливе підвищення артеріального тиску, що можна скоригувати медикаментозно. Тому рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо у початковій фазі лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами.

Пацієнтам з онкологічними захворюваннями також слід проводити регулярний моніторинг числа тромбоцитів та рівня гемоглобіну через однакові проміжки часу.

У хворих, які готуються до здачі крові для подальшої аутотрансфузії, може бути підвищене число тромбоцитів, переважно в межах норми. Тому таким пацієнтам слід проводити щонайменше щотижневий моніторинг числа тромбоцитів. При їх збільшенні більш ніж на 150 × 10⁹/л порівняно з початковим значенням або вище показників норми лікування препаратом Рекормон^® слід припинити.

У недоношених новонароджених потенційний ризик спричинення ретинопатії внаслідок застосування еритропоетину не можна виключити, тому слід виявляти обережність. Рішення щодо лікування недоношених новонароджених слід приймати, керуючись співвідношенням потенційної користі та ризику застосування препарату і наявними альтернативними варіантами терапії.

Пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю часто потрібне підвищення дози гепарину під час сеансу гемодіалізу внаслідок зростання показника гематокриту. Можлива оклюзія діалізної системи при неадекватній гепаринізації.

Рекомендується рання ревізія шунта і своєчасна профілактика тромбозів (наприклад, прийом ацетилсаліцилової кислоти) у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю з ризиком тромбозу шунта.

Під час лікування препаратом Рекормон^® слід періодично контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. Про підвищення рівня калію повідомлялося у декількох пацієнтів з уремією, які отримували препарат Рекормон^®, хоча причинний зв’язок не був встановлений. Якщо рівень калію підвищений або зростає, слід розглянути питання про тимчасову відміну препарату Рекормон^® до нормалізації концентрації калію.

Якщо препарат Рекормон^® призначають перед забором аутологічної донорської крові, варто дотримуватись рекомендацій щодо процедури донорства:

– кров можна брати тільки у пацієнтів з величиною гематокриту ≥ 33 % (рівень гемоглобіну не менше 110 г/л (6,83 ммоль/л));

– особливої обережності варто дотримуватися щодо хворих з масою тіла менше 50 кг;

– об’єм крові, що забирається одномоментно, не має перевищувати 12 % від розрахункового об’єму крові пацієнта.

Лікування препаратом Рекормон^® показане лише тим пацієнтам, яким найбільш важливо уникати гомологічної гемотрансфузії, враховуючи співвідношення ризик–користь при застосуванні гомологічної трансфузії.

Неправильне застосування препарату медичними спеціалістами може призвести до надмірного збільшення гематокриту, що, у свою чергу, може призвести до виникнення ускладнень з боку сердцево-судинної системи, що загрожують життю.

Домішки

У кожному попередньо наповненому шприці міститься до 0,3 мг фенілаланіну. Це варто враховувати для пацієнтів із тяжкими формами фенілкетонурії.

У кожному попередньо наповненому шприці міститься до 1 ммоль натрію (23 мг), тобто препарат вважається таким, що не містить натрію.

З метою покращення відстеження засобів, що стимулюють еритропоез, в медичній документації пацієнта слід чітко вказувати назву засобу, що стимулює еритропоез.

Фертильність

Результати досліджень на тваринах показали відсутність прямої та непрямої шкідливої дії на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи, постнатальний розвиток.

Вагітність

Клінічних даних щодо застосування епоетину бета вагітним немає. Під час вагітності препарат слід призначати з обережністю.

Годування груддю

Невідомо, чи секретується епоетин бета у грудне молоко людини. Вибір між продовженням/припиненням годування груддю або продовженням/припиненням терапії препаратом Рекормон^® роблять з урахуванням користі терапії епоетином бета для матері і користі грудного годування для дитини.

Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Терапію препаратом Рекормон^® призначає лікар, який має досвід лікування за вказаним показанням. Оскільки в окремих випадках спостерігалися анафілактоїдні реакції, першу дозу препарату необхідно вводити під медичним наглядом.

Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей із хронічною нирковою недостатністю.

Симптоми та ускладнення анемії варіюють залежно від віку, статі пацієнта та нозології. Необхідна оцінка лікарем клінічного перебігу захворювання та загального стану пацієнта.

Препарат вводиться підшкірно або внутрішньовенно з метою досягнення рівня гемоглобіну, що не має перевищувати 120 г/л (7,5 ммоль/л).

У хворих, яким не потрібен гемодіаліз, віддається перевага підшкірному введенню з метою уникнення пункції периферичних вен. При внутрішньовенному застосуванні, наприклад, хворим, які перебувають на гемодіалізі, препарат слід вводити протягом 2 хв через артеріовенозний шунт у кінці сеансу діалізу.

У зв’язку із індивідуальною мінливістю можливі окремі епізодичні зміни показника рівня гемоглобіну вище і нижче очікуваного рівня. При мінливості рівня гемоглобіну слід коригувати дозу препарату, пам’ятаючи про цільовий діапазон гемоглобіну 100–120 г/л (6,2–7,5 ммоль/л). Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л (7,5 ммоль/л). Рекомендації щодо корекції дози при рівні гемоглобіну, що перевищує 120 г/л (7,5 ммоль/л), наведені нижче.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 20 г/л (1,25 ммоль/л) за 4 тижні. Якщо таке явище спостерігається, слід провести корекцію дози препарату. Якщо швидкість приросту рівня гемоглобіну перевищує 20 г/л (1,25 ммоль/л) за 1 місяць або якщо рівень гемоглобіну збільшується і досягає 120 г/л (7,45 ммоль/л), дозу препарату слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, лікування слід припинити доти, доки рівень гемоглобіну не почне зменшуватися. У цей момент лікування слід поновити у дозі, меншій приблизно на 25 % від попередньої дози.

Стан пацієнтів необхідно ретельно моніторувати для того, щоб упевнитися, що для забезпечення адекватного контролю симптомів анемії застосовується найнижча затверджена доза препарату Рекормон^®.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями і хворобами периферичних судин щотижневий приріст рівня гемоглобіну та цільовий рівень гемоглобіну слід визначати індивідуально, залежно від клінічної картини.

Лікування проводиться у два етапи.

Стадія корекції.

При підшкірному введенні початкова доза становить 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні рівня гемоглобіну (

При внутрішньовенному введенні початкова доза становить 40 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Через 4 тижні дозу можна збільшити до 80 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При необхідності подальшого підвищення дози її слід збільшувати на 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень з місячним інтервалом.

Незалежно від методу введення максимальна доза не повинна перевищувати 720 МО/кг маси тіла на тиждень.

Стадія підтримуючої терапії.

Для підтримки показаника гемоглобіну на рівні 100–120 г/л дозу спочатку слід зменшити вдвічі від попередньої. Згодом підтримуючу дозу коригують індивідуально, з інтервалом в один або два тижні (підтримуюча доза).

При підшкірному введенні тижневу дозу можна вводити у вигляді однієї ін’єкції на тиждень або розподілити цю дозу на 3 або 7 введень на тиждень. При стабілізації стану на фоні одноразового введення на тижень можна перейти на одноразове введення з двотижневим інтервалом, у цьому випадку може бути потрібне підвищення дози.

Як показали результати клінічних досліджень, як правило, чим менший вік дитини, тим вищі дози препарату потрібні. Але, оскільки індивідуальну відповідь на препарат передбачити неможливо, доцільно дотримуватися рекомендованого режиму дозування.

Лікування препаратом Рекормон^® зазвичай довготривале. При необхідності його можна перервати у будь-який час. Дані щодо схеми дозування 1 раз на тиждень базуються на результатах клінічних досліджень з тривалістю лікування 24 тижні.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених.

Препарат вводять підшкірно у дозі 250 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. У недоношених новонароджених, яким проводились трансфузії до початку лікування препаратом Рекормон^®, ефект лікування може бути менш вираженим, ніж у недоношених новонароджених, яким трансфузії не проводилися. Рекомендована тривалість лікування становить 6 тижнів.

Лікування симптоматичної анемії, індукованої хіміотерапією, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями.

Препарат вводять підшкірно пацієнтам з анемією (рівень гемоглобіну ≤ 100 г/л (6,2 ммоль/л)). Симптоми та ускладнення анемії варіюють залежно від віку, статі пацієнта та нозології. Необхідна оцінка лікарем клінічного перебігу захворювання та загального стану пацієнта.

Рекомендована початкова доза становить 30 000 МО на тиждень (що приблизно відповідає 450 МО/кг маси тіла на тиждень на підставі розрахунків, зроблених для пацієнтів із середньою масою тіла) одноразово або тижневу дозу можна розподілити на 3 або 7 введень.

У зв’язку із індивідуальною мінливістю можуть епізодично спостерігатися окремі значення рівня гемоглобіну, вищі і нижчі бажаного рівня. При мінливості рівня гемоглобіну слід коригувати дозу препарату, пам’ятаючи про цільовий діапазон гемоглобіну 100–120 г/л (6,2–7,5 ммоль/л). Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л (7,5 ммоль/л). Рекомендації щодо корекції дози при рівні гемоглобіну, що перевищує 120 г/л (7,5 ммоль/л), наведено нижче.

При підвищенні рівня гемоглобіну через 4 тижні щонайменше на 10 г/л (0,62 ммоль/л) терапію слід продовжити в тій же дозі. При підвищенні рівня гемоглобіну через 4 тижні менш ніж на 10 г/л (0,62 ммоль/л) дозу необхідно подвоїти. При відсутності підвищення рівня гемоглобіну через 8 тижнів щонайменше на 10 г/л (0,62 ммоль/л) лікування слід припинити, оскільки відповідь на терапію препаратом Рекормон^® малоймовірна.

Лікування слід продовжити протягом 4 тижнів після закінчення хіміотерапії.

Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 60 000 МО на тиждень.

При досягненні необхідного рівня гемоглобіну, індивідуального для кожного пацієнта, дозу препарату слід зменшити на 25–50 %, підтримуючи гемоглобін на цьому рівні. Слід пам’ятати про відповідне титрування дози.

Якщо рівень гемоглобіну перевищив 120 г/л (7,5 ммоль/л), дозу препарату слід зменшити приблизно на 25–50 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 130 г/л (8,1 ммоль/л), лікування препаратом Рекормон^® необхідно тимчасово припинити. При зниженні рівня гемоглобіну до 120 г/л (7,5 ммоль/л) або нижче лікування слід поновити у дозі, меншій приблизно на 25 % від попередньої дози.

При підвищенні рівня гемоглобіну більш ніж на 20 г/л (1,3 ммоль/л) через 4 тижні дозу препарату слід зменшити на 25–50 %.

Стан пацієнтів необхідно ретельно моніторувати для того, щоб упевнитися, що для забезпечення адекватного контролю симптомів анемії застосовується найнижча затверджена доза препарату Рекормон^®.

Підготовка хворих до забору аутологічної крові для подальшої аутогемотрансфузії.

Препарат вводять внутрішньовенно (протягом приблизно 2 хв) або підшкірно 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли показник гематокриту у хворого (≥ 33 %) дозволяє здійснити забір крові, препарат Рекормон^® вводять наприкінці процедури. Протягом усього курсу лікування гематокрит не повинен перевищувати 48 %.

Доза препарату визначається хірургічною бригадою індивідуально для кожного пацієнта, залежно від того, який об’єм крові буде взято у хворого і яким є його еритроцитарний резерв:

1. Об’єм крові, що буде взятий у хворого, залежить від передбачуваної крововтрати, від наявних методик консервації крові і загального стану пацієнта; він має бути достатнім для того, щоб уникнути переливання крові від іншого донора. Об’єм крові, що буде взятий у хворого, виражається в одиницях (одна одиниця еквівалентна 180 мл еритроцитів).

2. Можливість донорства залежить головним чином від об’єму крові у пацієнта і початкового показника гематокриту. Обидва показники визначають ендогенний еритроцитарний резерв, який можна розрахувати за такою формулою:

Ендогенний еритроцитарний резерв = об’єм крові [мл] × (гематокрит – 33) : 100

Жінки: об’єм крові [мл] = 41 [мл/кг] × масу тіла [кг] + 1200 [мл]

Чоловіки: об’єм крові [мл] = 44 [мл/кг] × масу тіла [кг] + 1600 [мл] (при масі тіла ≥ 45 кг)

Показання до застосування препарату Рекормон^® і його разова доза визначаються за номограмами на підставі необхідного об’єму донорської крові та ендогенного еритроцитарного резерву.

Разова доза, визначена таким чином, вводиться 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Максимальна доза не повинна перевищувати 1600 МО/кг маси тіла на тиждень при внутрішньовенному введенні і 1200 МО/кг маси тіла на тиждень при підшкірному введенні.

Інструкція щодо використання попередньо наповненого шприца

Попередньо наповнений шприц з препаратом Рекормон^® готовий до використання. Застосовувати слід лише безбарвний, прозорий або злегка опалесцентний розчин, який практично не містить видимих включень. Препарат Рекормон^® у попередньо наповненому шприці є стерильним, однак не містить консервантів. Ні за яких обставин не можна вводити більше однієї дози з попередньо наповненого шприца.

Перед ін’єкцією необхідно помити руки.

1. Вийняти 1 попередньо наповнений шприц з упаковки і переконатися в тому, що розчин прозорий, безбарвний і практично не містить видимих домішок. Зняти ковпачок зі шприца.

2. Вийняти з упаковки одну голку, надіти її на шприц і зняти з голки захисний ковпачок.

3. Видалити повітря зі шприца і голки, тримаючи шприц вертикально і обережно просуваючи поршень догори. Натискати на поршень, поки у шприці не залишиться необхідна доза препарату Рекормон^®.

4. Протерти шкіру у місці ін’єкції змоченою спиртом ватою. Великим і вказівним пальцем узяти шкіру в складку. Тримаючи корпус шприца ближче до голки, ввести її під шкіру. Ввести розчин препарату Рекормон^®. Швидко вийняти голку і притиснути місце уколу стерильною сухою ватою.

Попередньо наповнений шприц призначений лише для одноразового використання. Будь-який невикористаний препарат або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Діти.

Лікування симптоматичної анемії, асоційованої з хронічною нирковою недостатністю, у дітей.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750–1500 г до 34-го тижня вагітності.

Терапевтичний індекс препарату Рекормон^® дуже широкий. Навіть при дуже високих концентраціях препарату у сироватці крові ознак передозування не спостерігалося.

На основі результатів клінічних досліджень, що включали 1725 пацієнтів, виникнення побічних реакцій при лікуванні препаратом Рекормон^® очікується приблизно у 8 % пацієнтів.

Повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР), зокрема синдром Стівенса – Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), що можуть бути небезпечними для життя або смертельними, на фоні лікування епоетином.

Опис побічних реакцій зазначено згідно з термінологією Медичного словника нормативно-правової діяльності MedDRA за класами систем органів та категоріями частоти. За частотою побічні реакції поділяються на дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 до

Пацієнти з анемією, асоційованою з хронічною нирковою недостатністю

Найчастішою побічною реакцією під час лікування препаратом Рекормон^® є підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу існуючої гіпертензії, особливо при швидкому збільшенні гематокриту (див. розділ «Особливості застосування»). Гіпертонічні кризи з проявами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості, сенсомоторні розлади, такі як порушення мовлення, ходи, аж до тоніко-клонічних судом) можуть виникати у окремих пацієнтів з нормальним чи низьким рівнем артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Можливий тромбоз шунта, особливо у пацієнтів з тенденцією до гіпотензії або у пацієнтів, у яких виникли ускладення з боку артеріовенозної фістули (стеноз, аневризма) (див. розділ «Особливості застосування»). У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується концентрація феритину в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»). В окремих випадках спостерігалося короткочасне підвищення рівня калію і фосфатів у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровано окремі випадки істинної еритроцитарної аплазії з виявленням нейтралізуючих антитіл до еритропоетину, асоційовані із терапією препаратом Рекормон^®. Не рекомендується переводити пацієнтів на терапію препаратом Рекормон^® при встановленні діагнозу істинної еритроцитарної аплазії, опосередкованої наявністю нейтралізуючих антитіл до еритропоетину (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції, пов’язані з лікуванням препаратом Рекормон^®, які спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях:

Судинні порушення: непоширені – гіпертонічний криз; поширені – артеріальна гіпертензія.

Порушення з боку нервової системи: поширені – головний біль.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: рідко поширені – тромбоз шунта; дуже рідко поширені – тромбоцитоз.

Пацієнти зі злоякісними новоутвореннями

Головний біль і артеріальна гіпертензія, пов’язані із лікуванням епоетином бета, які можуть бути ліковані медикаментозно, є поширеними.

У окремих пацієнтів спостерігалося зменшення показників заліза в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

В клінічних дослідженнях була зареєстрована більша частота виникнення тромбоемболій у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, які отримували лікування препаратом Рекормон^® (7 %), порівняно з контрольною групою, що не отримувала лікування (4 %) або отримувала плацебо. При цьому у групі лікування препаратом Рекормон^® не спостерігалося зростання смертності від тромбоемболій порівняно з контрольною групою.

Побічні реакції, пов’язані з лікуванням препаратом Рекормон^®, які спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях:

Судинні порушення: поширені – артеріальна гіпертензія.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – тромбоемболічні події.

Порушення з боку нервової системи: поширені – головний біль.

Пацієнти, яким призначено забір аутологічної донорської крові

У пацієнтів, яким призначено забір аутологічної донорської крові, спостерігалася дещо вища частота тромбоемболічних подій. Однак чіткого причинного зв’язку з препаратом Рекормон^® не встановлено.

У плацебо контрольованих дослідженнях дефіцит заліза був більш вираженим у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Рекормон^®, ніж у групі плацебо (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції, пов’язані з лікуванням препаратом Рекормон^®, які спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях:

Порушення з боку нервової системи: поширені – головний біль.

Недоношені новонароджені

Спостерігалося дуже поширене зниження рівня феритину в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Опис окремих побічних реакцій

Зміни з боку шкіри та її похідних: рідко поширені – висип, свербіж, кропив’янка, реакції у місці інʼєкції.

Дуже рідко повідомлялося про анафілактоїдні реакції. Однак в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося збільшення частоти реакцій гіперчутливості.

Дуже рідко, особливо на початку терапії, повідомлялося про грипоподібні симптоми, пов’язані з лікуванням епоетином бета, такі як гарячка, озноб, головний біль, біль у кінцівках, нездужання і/або біль у кістках. Ці реакції були виражені слабко або помірно і зникали через кілька годин або кілька днів.

Згідно з даними, отриманими в контрольованих клінічних дослідженнях епоетину альфа або дарбепоетину альфа, про інсульт повідомлялося з частотою поширені (≥ 1/100 до

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі 2–8 °C (у холодильнику). У разі необхідності транспортування припускається зміна температурного режиму (до 25 ºС), але не більш ніж на 3 дні.

При відсутності досліджень сумісності препарат Рекормон^® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

По 3 попередньо наповнених шприци по 2000 МО/0,3 мл разом з 3 голками для ін’єкцій 27G1/2 (голка поміщена у пластикову упаковку) в контурній чарунковій упаковці, що складається з 3 окремих пластикових контейнерів (1 попередньо наповнений шприц та 1 голка в одному пластиковому контейнері); по 2 контурні чарункові упаковки (6 попередньо наповнених шприців та 6 голок) у картонній коробці.

По 1 попередньо наповненому шприці по 30 000 МО/0,6 мл разом з голкою для ін’єкцій 27G1/2 (голка поміщена у пластикову упаковку); в контурній чарунковій упаковці, що складається з 4 пластикових контейнерів (1 попередньо наповнений шприц та 1 голка в одному пластиковому контейнері); по 1 контурній чарунковій упаковці (4 попередньо наповнених шприци та 4 голки) у картонній коробці з маркуванням українською мовою;

по 1 попередньо наповненому шприці по 30 000 МО/0,6 мл разом з голкою для ін’єкцій 27G1/2 (голка поміщена у пластикову упаковку); в контурній чарунковій упаковці, що складається з 1 пластикового контейнера (1 попередньо наповнений шприц та 1 голка в одному пластиковому контейнері); по 1 контурній чарунковій упаковці (1 попередньо наповнений шприц та 1 голка) у картонній коробці з маркуванням українською мовою.

За рецептом.

Рош Діагностикс ГмбХ

Сандхоферштрассе 116, 68305 Маннхайм, Німеччина