Торсид розчин для ін'єкцій 5 мг/мл в ампулах по 4 мл 5 шт

Фармакодинаміка. торасемід діє як салуретик, дія пов'язана з пригніченням ниркової абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. у людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму протягом перших 2-3 годин після внутрішньовенного / в застосування і залишається постійним протягом майже 12 годин. у здорових пробандів в діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу. збільшення діурезу зазначалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду, вже не чинили потрібного ефекту, зокрема при нирковій недостатності. завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. в разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- і після навантаження. торасемід знижує пекло за рахунок зменшення ОПСС. цей вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу, головним чином за рахунок зниження підвищеної активності вільних іонів кальцію в клітинах м'язів артеріальних судин, що було виявлено у хворих з аг. ймовірно, це вплив знижує підвищену сприйнятливість судин до ендогенних вазопресорних речовин, наприклад катехоламінів.

Фармакокінетика. Зв'язування торасеміду з білками плазми крові становить більше 99%, метаболітів М _1, М ₃ і М ₅ - 86; 95 і 97% відповідно. Кінцевий Т _½ торасеміду і його метаболітів у здорових осіб становить 3-4 ч. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс - приблизно 10 мл/хв. Основний метаболіт М ₅ діуретичний ефект не володіє, а на рахунок діючих метаболітів М ₁ і М _3, узятих разом, припадає приблизно 10% фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і Т _½ торасеміду не змінюються, а Т _½ М ₃ і М ₅ збільшується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У хворих з порушенням функцій печінки або із серцевою недостатністю Т _½ торасеміду і метаболіту М ₅ незначно подовжується, а кількість речовини, яке виводиться з сечею, відповідає кількості, що виводиться у здорових людей, тому кумуляції торасеміду і його метаболітів очікувати не слід.

Лікування набряків і випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідно в / в застосування лікарського засобу, наприклад в разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Дорослі. лікування починати з застосування разової дози 2 мл препарату Торсид, що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. якщо ефект недостатній, разову дозу можна підвищити до 4 мл препарату Торсид, що еквівалентно 20 мг торасеміду. якщо ефект і в цьому випадку буде недостатнім, можна протягом 3 діб застосувати короткочасну терапію з введенням добової дози 8 мл препарату Торсид, що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легенів. Лікування потрібно починати з в / в введення разової дози 4 мл препарату Торсид, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту дозу можна повторити з інтервалом в 30 хв. Не можна перевищувати дозу 20 мл препарату Торсид, що еквівалентно 100 мг торасеміду, протягом 24 год.

Р-р для ін'єкцій вводити в / в повільно. Забороняється вводити розчин внутриартериально! При тривалому застосуванні в / в введення необхідно незабаром замінити на пероральне застосування, оскільки в / в застосування препарату не рекомендується проводити більше 7 діб.

Хворі з печінковою недостатністю. Лікування цієї категорії хворих слід проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

Хворі похилого віку. Лікування цієї категорії хворих не вимагає спеціального підбору дози. Адекватні дослідження в порівнянні лікування хворих похилого віку та молодих хворих відсутні.

Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та будь-якого з допоміжних компонентів препарату. ниркова недостатність з анурією. печінкова кома або прекома. артеріальна гіпотензія. гіповолемія. гіпонатріємія. гіпокаліємія. значне порушення сечовипускання, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози.

Метаболізм / електроліти. інтенсифікація метаболічного алкалозу. спазми м'язів (особливо на початку лікування). підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, а також хс і тг. гіпокаліємія при супутньої низькокалорійної дієти, при блювоті, діареї, після надмірного застосування проносних засобів, а також у хворих з хронічною дисфункцією печінки. в залежності від дози та тривалості лікування можливі порушення водного та електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та / або гіпонатріємія. при значній втраті води та електролітів, викликаної надмірним утворенням сечі, на початку лікування і у хворих похилого віку можуть спостерігатися зниження пекло, головний біль, астенія і сонливість.

З боку серцево-судинної системи. Через можливий згущення крові можуть відзначатися тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності, в тому числі ішемія серця і мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе.

Шлунково-кишковий тракт. Різні розлади травного тракту (особливо на початку лікування), наприклад відсутність апетиту, біль в шлунку, нудота, блювота, діарея, запор; панкреатит, метеоризм.

З боку нирок і сечовивідних шляхів. Підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові. У хворих з розладами сечовипускання підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягнення сечового міхура. Позиви до сечовипускання.

З боку печінки. Підвищення концентрації деяких ферментів печінки (гамма-глутамілтранспептідаза) в крові.

З боку шкіри та алергічні реакції. Алергічні реакції, наприклад свербіж, висип, фотосенсибілізація, тяжкі шкірні реакції. Після в / в застосування можуть виникати гострі потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок).

З боку крові та кровотворної системи. Зменшення кількості тромбоцитів, еритроцитів і / чи лейкоцитів.

Загальні прояви. Головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування), сухість у роті, неприємні відчуття в кінцівках (парестезії), розлади зору, дзвін у вухах, втрата слуху, реакції в місці введення.

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію. при тривалому застосуванні торасеміду необхідний регулярний контроль електролітного балансу, зокрема вмісту калію в сироватці крові (особливо у тих хворих, які одночасно застосовують глікозиди наперстянки, ГКС, мінералокортикостероїдів або проносні засоби). пацієнтам з порушеннями водно-електролітного балансу необхідно припинити застосування препарату і після усунення небажаних ефектів відновити терапію, починаючи з більш низьких доз.

Крім цього, необхідно регулярно контролювати вмісту глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів в крові.

Застосування торасеміду може бути причиною отримання позитивного результату при проведенні тесту на допінг.

Торасемід слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії і метаболічного ацидозу препарат слід призначати з препаратами - антагоністами альдостерону або препаратами, що сприяють затримці калію в організмі.

При призначенні сечогінних засобів необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемии та інших порушень, які можуть проявлятися у вигляді сухості в роті, спраги, слабкості, млявості, сонливості, збудження, м'язового болю або судом, міастенії, гіпотензії, олігурії , тахікардії, нудоти, блювоти. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, привести до зменшення об'єму циркулюючої крові, тромбоутворення і емболії кровоносних судин, особливо у пацієнтів похилого віку.

Внаслідок того, що при лікуванні діуретиком може спостерігатися збільшення вмісту глюкози в крові, у хворих з латентним та наявним цукровим діабетом необхідна ретельна перевірка метаболізму вуглеводів. Також необхідний регулярний контроль картини крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). На початку лікування хворих літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів і згущення крові.

При відсутності достатнього клінічного досвіду застосування не слід призначати торасемід при таких захворюваннях і станах

Подагра. Аритмії, наприклад при синоатріальної блокаді, AV-блокаді II і III ступеня. Патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму. Супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів. Патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія чи анемія, у хворих без ниркової недостатності. Порушення функцій нирок, викликані нефротоксичними речовинами.

Мінімальна доза препарату становить 2 мл і містить 20,0092 ммоль натрію.

1 ампула (4 мл) цього лікарського засобу містить 40,0184 ммоль натрію. Слід дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам, які застосовують дієту з обмеженням вмісту натрію.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Достовірні дані про вплив торасеміду на ембріон і плід людини відсутні.

В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар'єр. У зв'язку з викладеним вище торасемід застосовують у період вагітності тільки за життєвими показаннями та в мінімально можливої ефективної дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування АГ або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар'єру і надавати токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовують для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, необхідно проводити ретельний моніторинг електролітів і гематокриту, а також розвитку плода.

Період годування груддю. Застосування препарату Торсид в період годування груддю протипоказано. Якщо необхідне застосування препарату в цей період, годування груддю припиняють.

Діти. Препарат не застосовувати у дітей в зв'язку з відсутністю даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Навіть при належному застосуванні торасемід може вплинути на реакцію хворого до такого ступеня, що це матиме значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з механізмами або без підстраховки. Це багато в чому стосується таких випадків, як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або при призначенні супутньої терапії. Тому під час застосування препарату потрібно бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів апф, що може призвести до надмірного зниження ад при їх одночасному застосуванні. при одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, викликаний застосуванням діуретика, може призвести до посилення побічних дій обох препаратів. торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. пробенецид і нестероїдні протизапальні засоби можуть гальмувати діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду. при лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може посилити їх токсичну дію на ЦНС. торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксическое та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатиків - похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. торасемід може посилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м'язів. проносні засоби, а також минерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, обумовлену торасемідом. при одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, що може викликати посилення впливу і побічних дій літію. торасемід може послаблювати судинозвужувальний дія катехоламінів, наприклад адреналіну та норадреналіну.

Типова симптоматика невідома. передозування може викликати сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати рідини та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм затьмарення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і порушення з боку травного тракту.

Лікування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зниженні дози та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу. Лікування в разі гіповолемії: заміщення об'єму рідини. Лікування в разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію. Лікування серцево-судинної недостатності: сидяче положення хворого та, при необхідності, призначення симптоматичної терапії.

Анафілактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив'янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеного потовиділення, нудоти, ціанозу проводять катетеризацію вени; хворого кладуть у горизонтальне положення, забезпечують вільне надходження повітря, призначають кисень. При необхідності застосовують введення епінефрину, розчинів, що заміщають обсяг рідини, глюкокортикоїдних гормонів.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.

діюча речовина: torasemide;

1 мл розчину містить торасеміду у перерахуванні на 100 % суху речовину 5 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, трометамін, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина практично без механічних включень.

Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Код АТХ С03С А04.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Торасемід діє як салуретик, його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле.

Фармакодинамічні ефекти

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових пробандів у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад, дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду, вже не чинили потрібного ефекту, наприклад, при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У випадку серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл

Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99 %, метаболітів М1, М3, і М5 – 86 %, 95 %, і 97 % відповідно. Видимий об’єм розподілу (Vz) становить 16 л.

Біотрансформація

В організмі людини торасемід метаболізується із утворенням трьох метаболітів M1, M3 і M5. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1 та М5 утворюються у результаті ступеневого окислення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М3 утворюється у результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М2 та М4, що були знайдені в експериментах на тваринах.

Виведення

Кінцевий час напіввиведення (t1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових людей становить 3– 4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. У здорових людей приблизно 80 % від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів з сечею з таким середнім процентним відношенням: торасемід – приблизно 24 %, метаболіт M1 – приблизно 12 %, метаболіт M3 – приблизно 3 %, метаболіт M5 – приблизно 41 %. Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має, а на рахунок діючих метаболітів М1 і М3, узятих разом, припадає приблизно 10 % усієї фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і період напіввиведення торасеміду не змінюються, а період напіввиведення М3 і М5 подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

У пацієнтів із порушенням функцій печінки або із серцевою недостатністю період напіввиведення торасеміду і метаболіту М5 незначно подовжується, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових людей, тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається.

Лінійність

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшується пропорційно дозуванню.

Доклінічні дані з безпеки

У дослідженнях фармакологічної безпеки, хронічної токсичності, мутагенності та канцерогенності на тваринах не було отримано даних щодо наявності у лікарського засобу підвищеного ризику при застосуванні у людей. У дослідженнях токсичності щодо репродуктивних органів на тваринах не було відмічено тератогенних ефектів лікарського засобу. Однак у вагітних кролів та щурів, яким застосовували лікарський засіб у великих дозах, спостерігалися прояви фетальної токсичності та токсичності відносно матері. Було відмічено, що у щурів торасемід проникає крізь плацентарний бар’єр. На фертильність лікарський засіб не впливав.

Лікування набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідне внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад у випадку набряку легенів унаслідок гострої серцевої недостатності.

Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Ниркова недостатність з анурією. Печінкова кома або прекома. Артеріальна гіпотензія. Гіповолемія. Гіпонатріємія. Гіпокаліємія. Гостре порушення сечовипускання, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період годування груддю.

Комбінації не рекомендовані

Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.

При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію.

Комбінації лікарських засобів, застосування яких вимагає обережності

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного застосування. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням діуретиків, може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох препаратів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад епінефрину та норепінефрину.

Не слід призначати торасемід у таких випадках:

- подагра;

- серцеві аритмії, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада II та III ступенів;

- патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;

- супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів;

- патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності;

- порушення функцій нирок, спричинене нефротоксичними речовинами;

- дітям та підліткам віком до 18 років.

Оскільки при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові, у пацієнтів з латентним та явним цукровим діабетом слід регулярно контролювати метаболізм вуглеводів. Передусім на початку лікування та у разі лікування пацієнтів літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації і симптомів втрати електролітів. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема рівня калію у сироватці крові. Також слід регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Крім того, слід регулярно контролювати загальну картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Наслідки неправильного застосування як допінгу

Застосування лікарського засобу Торсид^® може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо лікарський засіб Торсид^® застосовано неправильно, тобто з метою допінгу – у цьому випадку не можна виключити шкоду для здоров’я.

Допоміжні речовини

Мінімальна доза лікарського засобу становить 2 мл та містить 20,0092 ммоль натрію.

1 ампула (4 мл) цього лікарського засобу містить 40,0184 ммоль натрію. Слід бути обережним при призначенні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Вагітність. Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на вагітних жінок відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. Торсид^® не рекомендується застосовувати вагітним, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг за електролітами та гематокритом, а також за розвитком плода.

Період лактації. На даний час не встановлено, чи проникає торасемід у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризику при застосуванні лікарського засобу новонародженим/немовлятам. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказано. (див. розділ «Протипоказання»). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення застосування лікарського засобу Торсид^® слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування препаратом для жінки.

Фертильність. Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Навіть за належного застосування торасемід може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Насамперед це стосується початку лікування, періоду підвищення дози лікарського засобу, заміни лікарського засобу, призначення супутньої терапії та вживання алкоголю. Тому під час застосування торасеміду слід приділяти особливу обережність при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Набряки та/або випоти, спричинені серцевою недостатністю.

Дорослі.

Лікування розпочинати із застосування разової дози 2 мл лікарського засобу Торсид^®, що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній, разову дозу можна збільшити до 4 мл лікарського засобу Торсид^®, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатній, можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл лікарського засобу Торсид^®, що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легень.

Дорослі.

Лікування треба починати з внутрішньовенного введення разової дози 4 мл лікарського засобу Торсид^®, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту цю дозу можна повторити з інтервалом у 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл лікарського засобу Торсид^®, що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Лікування цієї категорії пацієнтів не потребує спеціального підбору дози. Однак відповідних досліджень щодо людей літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами не проводилося.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний пацієнтам із печінковою комою або прекомою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Розчин для ін’єкцій вводити внутрішньовенно повільно. Забороняється вводити розчин внутрішньоартерально! Вводити лише чистий розчин. Торсид^® не можна застосовувати при наявності ознак розкладу розчину (наприклад, при наявності завислих часток у розчині) або у разі пошкодження ампули. Одна ампула призначена для однократного використання. Залишки розчину слід негайно утилізувати у відповідності із вимогами місцевого законодавства. Торсид^® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій (див. розділ «Несумісність»). При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення треба якомога скоріше замінити на пероральне застосування, оскільки внутрішньовенне застосування торасеміду не рекомендується проводити понад 7 діб.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Торсид^® дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не слід застосовувати дітям та підліткам (віком до 18 років) (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми інтоксикації

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром сплутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести пацієнта у положення лежачи та, у разі необхідності призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи).

При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).

Нижче наведені побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні лікарського засобу Торсид^®.

Для оцінки побічних реакцій була використана наступна частота їх проявів:

дуже часто: ≥ 1/10,

часто: 1/100 –

нечасто: ≥ 1/1000 –

рідко: ≥ 10000 –

дуже рідко:

частота невідома: неможливо визначити з наявних даних.

З боку системи крові та кровотворної системи. Дуже рідко: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еритропенія та/або лейкопенія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), що потребують негайної медичної допомоги.

Метаболізм/електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу, гіперкаліємія, гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування, можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування). Нечасто: парестезія. Дуже рідко: синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості.

З боку органів зору. Дуже рідко: порушення зору.

З боку органів слуху і лабіринту. Дуже рідко: дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцевої системи. Дуже рідко: ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.

З боку судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу у серці і порушення центрального кровообігу.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, стійкий запор), особливо на початку лікування. Нечасто: ксеростомія. Дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові.

З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Дуже рідко: алергічні реакції (наприклад: свербіж, висип, фотосенсибілізація), тяжкі шкірні реакції.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Часто: спазми м’язів (особливо на початку лікування).

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: при порушенні сечовипускання (наприклад при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура.

Загальні порушення і реакції в місці введення лікарського засобу. Часто: підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування).

Дані лабораторних методів досліджень. Часто: підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові (див. розділ «Особливості застосування»). Нечасто: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі побічні реакції.

2 роки.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат Торсид^® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами для проведення внутрішньовенних ін’єкцій та/або інфузій.

По 2 мл або 4 мл в ампулі; по 5 ампул в пачці. По 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.

За рецептом.

АТ «Фармак».

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.