Верапаміл-Дарниця розчин для ін'єкцій 2,5 мг/мл в ампулах по 2 мл 10 шт

Фармакодинамічні параметри. верапаміл, синтетичне похідне папаверину, є недігідропірідінових блокатором повільних кальцієвих каналів l-типу. ефекти верапамілу викликані селективним інгібуванням трансмембранного струму ca2 + в клітинах міокарда, гладких м'язах стінки коронарних і системних артерій і внутрішньосерцевої провідної системи.

Верапаміл уповільнює проведення збудження і подовжує ефективний рефрактерний період всередині АV-вузла в залежності від швидкості проведення збудження. Цей призводить до уражень шлуночкового ритму у пацієнтів з тріпотінням передсердь і / або миготливою аритмією і швидкою відповіддю шлуночків. Перериваючи повторний вхід збудження в AV-вузлі (механізм re-entry), верапаміл відновлює нормальний синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальною суправентрикулярной тахікардією. Верапаміл не впливає на проведення збудження через додаткові шляхи; не змінює нормальний потенціал дії в передсердях або час проведення збудження в області міжшлуночкової перегородки, проте знижує амплітуду, швидкість деполяризації і провідність в гіпополярізованних волокнах. Верапаміл чинить місцевий анестезуючий ефект, в 1,6 рази перевищує такий прокаїну.

Зниження тонусу гладких м'язів судин запобігає спазми коронарних артерій як в ділянках з нормальним кровотоком, так і в зонах ішемії.

Верапамілу гідрохлорид має антигіпертензивну дію, викликаючи периферичну вазодилатацію і знижуючи ОПСС без рефлекторної тахікардії. Верапаміл не послабляє гемодинамический відповідь на изометрическую або ізотонічну навантаження.

Верапаміл знижує споживання кисню міокардом, безпосередньо впливаючи на енерговитратні метаболічні процеси в кардіоміоциті (шляхом незначного зниження ЧСС та скорочувальної здатності серцевого м'яза) і опосередковано зменшуючи ОПСС (за рахунок зниження післянавантаження як в стані спокою, так і при фізичному навантаженні).

Верапаміл підвищує ефективність механічної роботи серця.

У більшості пацієнтів, в тому числі з органічними захворюваннями серця, негативного інотропного дії верапамілу протидіє зниження післянавантаження, і серцевий індекс зазвичай не знижується.

Введення верапамілу не впливає на загальний рівень кальцію в плазмі крові.

Після одноразового в / в введення верапамілу гемодинамічні ефекти досягають піку протягом 5 хв і зберігаються протягом 10-20 хв; ефекти впливу на AV-вузол проявляються через 1-2 хв, досягаючи максимуму через 10-15 хв, і зберігаються протягом 10-20 хв. Вплив на AV-вузол може тривати до 6 годин. Звичайно використовувані в / в дози 5-10 мг верапамілу викликають короткочасне, як правило безсимптомне зниження нормального системного АТ, ОПСС і скоротливості міокарда; тиск наповнення лівого шлуночка злегка підвищений.

Фармакокінетичніпараметри. Після в / в інфузії в людини верапаміл виводиться біекспоненціальною зі швидкою ранньої фазою розподілу (Т _½ близько 4 хв) і більш повільної термінальній фазою елімінації (Т _½ 2-5 ч). Введений в / в верапаміл швидко метаболізується.

У здорових людей перорально введений верапаміл (90%) швидко всмоктується в тонкій кишці. Близько 90% верапамілу зв'язується з білками плазми крові. Біодоступність становить 20-35% (збільшується при багаторазовому застосуванні). C _max в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. Т _½ становить 3-7 год при одноразовому прийомі та 4,5-12 год - при курсовому. Багаторазове введення per os 120 мг верапамілу кожні 6 ч обумовлює зміст верапамілу в плазмі крові в діапазоні 125-400 нг / мл.

Піддається інтенсивному метаболізму, опосередкованого системою цитохрому Р450, при першому проходженні через печінку з утворенням 12 метаболітів. Основними метаболічними шляхами верапамілу є N-деалкілування (за допомогою CYP 3A4 і CYP 1A2) і N-деметилювання (CYP 3A4). У кількостях, що перевищують слідові, в плазмі крові визначається тільки метаболіт верапамілу норверапаміл (проявляє 20% серцево-судинної активності вихідної сполуки). Приблизно 70% введеної дози верапамілу виводиться протягом 5 діб з сечею. З калом - 16%. Близько 3-4% дози виводиться з організму в незміненому вигляді. Ні верапаміл, ні норверапаміл не видаляються при проведенні гемодіалізу.

Т _½ збільшується у осіб похилого віку.

У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм сповільнюється, а Т _½ збільшується до 14-16 год.

таблетки

пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія;

тріпотіння / мерехтіння передсердь зі швидким AV-проведенням (крім синдрому WPW);

стабільна стенокардія напруги;

стенокардія спокою;

вазоспастична стенокардія;

постинфарктная стенокардія у пацієнтів без серцевої недостатності при наявності протипоказань до призначення блокаторів β-адренорецепторів;

АГ.

Р-р

пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія;

фібриляція передсердь (крім синдрому WPW);

нестабільна стенокардія у пацієнтів при наявності протипоказань до призначення нітратів і / або блокаторів β-адренорецепторів (в тому числі вазоспастична стенокардія);

АГ;

гіпертонічний криз.

У дітей застосовують при пароксизмальній суправентрикулярної тахікардії.

Таблетки. дозу підбирають індивідуально. таблетку приймають цілком, в положенні сидячи або стоячи, під час або відразу після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Дорослі та підлітки з масою тіла 50 кг

Терапія ІХС, пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії, фібриляції передсердь: добова доза - 120-480 мг (в 3-4 прийоми).

Терапія АГ: добова доза - 120-360 мг (в 3 прийоми).

Діти (виключно при серцевих аритміях)

6 років: добова доза - 80-120 мг (в 2-3 прийоми).

6-14 років: добова доза - 80-360 мг (в 2-4 прийоми).

При зниженні функції нирок верапамілу гідрохлорид застосовують з обачністю.

При зниженні функції печінки застосування верапамілу гідрохлориду починають з обережністю, з низьких доз (40 мг 2-3 рази на добу на початковому етапі).

Відміна препарату після тривалого лікування повинна бути поступовою.

Тривалість лікування визначається індивідуально лікарем.

Розчин вводять в / в повільно (≥2 хв; під наглядом медичного персоналу, з контролем ЕКГ та АТ).

Якщо верапаміл пацієнту з нестабільною стенокардією в якості стартового лікування вводять в / в, необхідно якомога швидше здійснити перехід на пероральний прийом препарату.

У дорослих і підлітків з масою тіла 50 кг стартова доза Верапамілу-Дарниця, р-р для ін'єкцій, становить 2 мл; при необхідності через 5-10 хв вводять ще 2 мл.

Можливо подальше крапельне введення протягом 1 год 2-4 мл Верапамілу-Дарниця, розведених в 0,9% розчині NaCl або 5% розчині глюкози (з рН 6,5).

При в / в введенні середня добова доза: ≤100 мг верапамілу гідрохлориду.

При зниженні функції печінки застосування верапамілу гідрохлориду починають з обережністю.

Діти. При тахікардії, пов'язаній з серцевою недостатністю, перед в / в введенням необхідно проведення дигіталізації.

Доза Верапамілу-Дарниця, р-р для ін'єкцій, у дітей:

новонароджені - 0,3-0,4 мл;

грудної вік - 0,3-0,8 мл;

1 рік - 5 років - 0,8-1,2 мл;

6-14 років - 1-2 мл.

Дітям 1-го року життя Верапаміл-Дарниця, р-р для ін'єкцій, вводять тільки за життєвими показаннями при відсутності інших варіантів терапії.

Застосування Верапамілу-Дарниця відміняють негайно після настання результату.

• Кардіогенний шок;

інфаркт міокарда (в гострій фазі) з ускладненнями (серцева недостатність, зниження ЧСС ≤50 уд. / хв, АТ ≤90 / 60 мм рт. ст.);

тяжкі порушення провідності: синоатріальна або AV-блокада (II і III ступінь), виняток - пацієнти з імплантованим штучним водієм ритму;

зниження ЧСС ≤50 уд. / хв, АТ ≤90 / 60 мм рт. ст .;

синдром слабкості синусового вузла (Протипоказання), виняток - пацієнти з імплантованим штучним водієм ритму;

серцева недостатність (стадія декомпенсації);

фібриляція передсердь із супутнім синдромом WPW;

гіперчутливість до активного фармацевтичного інгредієнта препарату або іншим його складовим.

Протипоказано в / в введення на тлі прийому блокаторів β-адренорецепторів (виняток - проведення реанімаційних заходів).

При гострій коронарній недостатності в / в введення верапамілу має бути ретельно обгрунтовано (виключити інфаркт міокарда) з обов'язковим контролем стану хворого.

• Бронхіальний спазм;

абдомінальний біль і дискомфорт, відчуття переповнення шлунка, нудота, блювання, запор, кишкова непрохідність, гінгівіт і кровоточивість ясен;

гепатит (з тимчасовим підвищенням активності ферментів печінки);

зниження толерантності до глюкози;

тиннитус, запаморочення; головний біль, непритомність, загальмованість, сонливість, підвищена стомлюваність, астенія, депресія, тривожність, екстрапірамідні порушення, синдром Паркінсона, хореоатетоз, парестезії, тремор, судоми;

AV-блокада (будь-яка ступінь), зниження ЧСС (≤50 уд. / Хв) або підвищення ЧСС (≥90 уд. / Хв), серцева недостатність (збільшення вираженості або виникнення); стенокардія, інфаркт міокарда, виражене зниження артеріального тиску, порушення ритму серця, припливи крові, периферичні набряки;

реакції гіперчутливості;

набряк Квінке, синдром Стівенса - Джонсона, поліморфна еритема, висип (плямисто-папульозний), кропив'янка, алопеція, ерітромелалгія, свербіж, пурпура, фотодерматит, підвищене потовиділення;

біль в м'язах, суглобах, м'язова слабкість, загострення myastenia gravis, прогресуючої м'язової дистрофії Дюшенна;

еректильна дисфункція, гінекомастія, підвищення рівня пролактину, галакторея;

збільшення маси тіла, агранулоцитоз, минуща (на тлі C _max в плазмі крові верапамілу) втрата зору, набряк легенів, безсимптомне зниження вмісту тромбоцитів (150⋅10 ⁹ / л).

У новонароджених і дітей грудного віку після в / в введення рідко - виражені порушення гемодинаміки (в деяких випадках - з летальним результатом).

Зниження пекло ≤90 / 60 мм рт. ст. (Як правило транзиторне і безсимптомне) часто відзначається при в / в введенні верапамілу гідрохлориду.

Можливий розвиток AV-блокади (II-III ступінь), виражене зниження ЧСС і асистолія (у пацієнтів з Протипоказання). У пацієнтів без Протипоказання асистолія як правило короткочасна (з самостійним поверненням до AV-ритму або нормальному синусовому ритму).

У разі розвитку AV-блокади II-III ступеня (або блокади ніжок пучка Гіса) необхідно знизити дозу або скасувати застосування верапамілу.

Можливо гостре погіршення стану у хворих на серцеву недостатність середнього та тяжкого ступеня. Пацієнтам з легкою серцевою недостатністю з метою контролю стану показано попереднє застосування серцевих глікозидів та діуретиків. Необхідне спостереження щодо розвитку AV-блокади та зниження ЧСС (≤50 уд. / Хв) при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами.

Протягом періоду за 48 годин до і 24 годин після введення верапамілу гідрохлориду не застосовуються дизопірамід.

Верапаміл-Дарниця, р-р для ін'єкцій, на початку терапії застосовують виключно в умовах стаціонару (з можливістю проведення реанімації) з наглядом за станом пацієнтів (ЕКГ, кардіомоніторинг).

Таблетки Верапаміл-Дарниця містять 31,4 мг лактози моногідрату (необхідно брати до уваги пацієнтам з непереносимістю деяких цукрів).

Верапаміл не застосовують під I і II триместр вагітності. Прийом в III триместр вагітності - в разі крайньої необхідності, якщо користь від застосування препарату перевищує ризик для матері та дитини.

Верапаміл в період годування груддю застосовують виключно за крайньої необхідності для матері.

Дітям верапамілу гідрохлорид, р-р для ін'єкцій, застосовують з обачністю.

Можливо порушення реакції при виконанні діяльності, що вимагає посиленої уваги та швидкості реакцій.

Одночасне застосування з верапамілом:

• протиаритмічні засоби, блокатори β-адренорецепторів - кардіоваскулярний ефект підсумовується (виражене зниження артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, AV-блокада, серцева недостатність - посилення або виникнення);

• знижується пероральний кліренс хінідину. Можливе зниження артеріального тиску ≤90 / 60 мм рт. ст., розвиток набряку легенів (у хворих гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією);

• кліренс флекаінідіна в плазмі крові змінюється мінімально (≈10%);

• у хворих на стенокардію збільшується AUC (≈32,5%) і С _mах (≈41%) метопрололу, AUC (≈65%) і С _mах (≈94%) пропранололу;

• празозин, теразозин - додаткове зниження артеріального тиску (підвищення С _max празозину (≈40%) без впливу на Т _½; підвищення AUC (≈24%) і С _mах (≈25%) теразозіна);

• антигіпертензивні, сечогінні засоби, вазодилататори - посилення гіпотензивного ефекту;

• противірусні (ВІЛ) засоби - можливе підвищення в крові вмісту верапамілу;

• карбамазепін - підвищення рівня карбамазепіну, розвиток його нейротоксических побічних ефектів. Підвищення AUC карбамазепіну (≈46%) у хворих з рефрактерною парціальний епілепсію;

• літій - підвищення нейротоксичності;

• кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин можуть підвищити рівень верапамілу;

• рифампіцин - можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зменшення AUC (≈97%) верапамілу, його С _max (≈94%) і біодоступності після перорального застосування (≈92%);

• збільшується експозиція колхіцину (непоєднуване);

• інгаляційні анестетики застосовують з обережністю;

• можливе посилення дії нейром'язових блокаторів;

• ацетилсаліцилова кислота - ймовірно підвищення ризику кровотечі;

• етанол - підвищення його змісту в плазмі крові;

• підвищується рівень ловастатину, аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу (на ≈42,8%):

• симвастатин - збільшення AUC в ≈2,6 рази, С _mах - в 4,6 рази;

• взаємодії з верапамілом не відбувається у флувастатина, правастатину і розувастатину;

• підвищується С _мах дигоксину на 45-53%, С _ss - на 42%, AUC - на 52%;

• знижується кліренс дигитоксина;

• циметидин збільшує AUC з відповідним зниженням кліренсу верапамілу;

• підвищується С _мах глібуриду (на ≈28%), AUC (на 26%);

• знижується пероральний і системний кліренс теофіліну (на ≈20%, у курців - на 11%);

• збільшується AUC (≈15%) имипрамина (на дезипрамін - активний метаболіт - не впливає);

• при одночасному пероральному застосуванні у хворих на дрібноклітинний рак легенів підвищується AUC (≈89%) і С _mах (≈61%) доксорубіцину;

• фенобарбітал підвищує в 5 разів пероральний кліренс верапамілу;

• мідазолам - збільшення AUC в 3 рази та С _mах (в 2 рази);

• буспирон - збільшення AUC і С _max (в 3-4 рази);

• алмотріптан - збільшення AUC на 20%, С _mах (на 24%);

• циклоспорин - збільшення AUC, С _mах, С _ss (на ≈45%);

• можливе підвищення рівня еверолімусу, сиролімусу, такролімусу;

• грейпфрутовий сік збільшує AUC і С _max верапамілу (T _½ і нирковий кліренс не змінюються);

• звіробій звичайний зменшує AUC і С _max верапамілу.

Р-р верапамілу гідрохлориду не змішувати з альбуміном, амфотерицином В, гидралазина гідрохлоридом, триметопримом і сульфаметоксазолом. Чи не розводять розчинами з натрію лактатом в складі, а також будь-яким розчином з рН 6,0.

Виявляється значною гіпотензією, серцевими аритміями, які ведуть до розвитку шоку та зупинки серцевої діяльності, запамороченням, ступором, зниженням рівня калію в крові, гіперглікемією, метаболічний ацидоз, гіпоксією, кардіогенний шок (з набряком легенів), зниженням ниркової функції і судомами.

Незалежно від часу, що пройшов після прийому верапамілу, проводять промивання шлунка.

Здійснюють непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардиостимуляцию. Гемодіаліз не проводять. Потрібно проведення гемофільтрації і плазмаферезу.

Специфічний антидот - кальцій. Вводять в / в 10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію. При потребі - повторюють або додатково здійснюють крапельну інфузію.

У разі AV-блокади (II і III ступінь), синусової брадикардії, зупинки серця - атропін, ізопреналін, орципреналін або електрокардіостимуляція.

Усунення гіпотензії - допамін (в дозі до 25 мкг/кг / хв), добутамін (в дозі до 15 мкг/кг / хв) або норадреналін; на ранніх етапах - введення розчину Рінгера або 0,9% NaCl. Необхідна концентрація Ca ²⁺ в плазмі крові: верхня межа норми або дещо вищою за норму.

При температурі ≤25 °C в оригінальній упаковці. не наражати заморожування.

діюча речовина: verapamil;

1 мл розчину містить верапамілу гідрохлориду 2,5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, моногідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена (1 М), вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Код АТХ C08D А01.

Фармакодинаміка

Верапаміл, діюча речовина лікарського засобу, блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму у клітинах міокарда та зменшення постнавантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають антиішемічну та антиангінальну ефективність лікарського засобу при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність лікарського засобу обумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Лікарський засіб чинить виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Фармакокінетика

Приблизно 90 % верапамілу зв’язується з білками плазми. Внаслідок екстенсивного метаболізму верапамілу утворюється велика кількість метаболітів. З метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним (приблизно 20 % від гіпотензивної активності верапамілу). При внутрішньовенному введенні період напіввиведення верапамілу двофазний: ранній – майже 4 хвилини, кінцевий – 2-5 годин. Антиаритмічна дія при внутрішньовенному введенні розвивається протягом 1-5 хвилин (як правило, менше 2 хвилин), гемодинамічні ефекти – протягом 3-5 хвилин. При внутрішньовенному введенні антиаритмічна дія триває приблизно 2 години, гемодинамічна – 10-20 хвилин. У пацієнтів із порушеннями функції печінки виведення верапамілу уповільнюється. Приблизно 70 % верапамілу гідрохлориду виводиться у вигляді метаболітів нирками, лише 3-4 % лікарського засобу виводиться у незміненому вигляді. Завдяки цьому порушення функції нирок не впливають на фармакокінетику верапамілу. Приблизно 16 % верапамілу виводиться з випорожненнями.

Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)).

Нестабільна стенокардія у пацієнтів, яким протипоказані нітрати та/або β˗адреноблокатори, включаючи вазоспастичну стенокардію, варіантну стенокардію, стенокардію Принцметала.

Артеріальна гіпертензія; гіпертонічний криз.

У педіатричній практиці – при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії.

• Кардіогенний шок.
• Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність).
• Тяжкі порушення провідності: синоатріальна або атріовентрикулярна блокада II і III ступеня, за винятком пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму.
• Брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 50 уд/хв, артеріальна гіпотензія з рівнем артеріального тиску менше 90 мм рт. ст.
• Синдром слабкості синусового вузла, за винятком пацієнтів, яким імплантований штучний водій ритму.
• Декомпенсована серцева недостатність.
• Тріпотіння/мерехтіння передсердь із супутнім синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії).
• Гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

Протипоказано застосовувати внутрішньовенно пацієнтам, які приймають β˗адреноблокатори (крім реанімаційних заходів).

У разі гострої коронарної недостатності внутрішньовенне введення лікарського засобу має бути ретельно обґрунтованим (необхідно виключити можливість інфаркту міокарда), за станом пацієнта треба пильно наглядати.

Верапамілу гідрохлорид метаболізується цитохромом Р450 CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2С18. Верапаміл є інгібітором ферментів CYP3A4 та Р-глікопротеїнів (Р˗gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторами CYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу у плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 спричиняли зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідний моніторинг на предмет взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Антиаритмічні засоби, b-адреноблокатори: взаємне посилення кардіоваскулярної дії (AV˗блокада високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).

Хінідин: зменшення орального кліренсу хінідину (~35 %). Може розвинутися артеріальна гіпотензія, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією – набряк легенів.

Флекаїнідин: мінімальна дія на кліренс флекаїнідину у плазмі крові (< ~10 %); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові.

Метопролол: збільшення AUC метопрололу (~32,5 %) та С_mах (~41 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Пропранолол: збільшення AUC пропранололу (~65 %) та С_mах (~94 %) у пацієнтів зі стенокардією.

Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори: посилення гіпотензивного ефекту.

Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект (празозин: підвищення С_mах празозину (~40 %) без впливу на період напіввиведення; теразозин: підвищення AUC теразозину (~24 %) та С_mах (~25 %)).

Противірусні (ВІЛ) засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначати з обережністю або може бути необхідним зниження дози верапамілу.

Карбамазепін: підвищення рівня карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів карбамазепіну – диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення. Підвищення AUC карбамазепіну (~46 %) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією.

Літій: підвищення нейротоксичності літію.

Протимікробні засоби: кларитроміцин, еритроміцин, телитроміцин: можливе підвищення рівня верапамілу.

Рифампіцин:можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC верапамілу (~97 %), С_mах (~94 %), біодоступності після перорального застосування (~92 %).

Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

Інгаляційні анестетики: необхідно призначати з обережністю, щоб запобігти надмірному пригніченню кардіоваскулярної діяльності.

Сульфінпіразон: підвищення орального кліренсу верапамілу у 3 рази, біодоступності – на 60 %. Може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту.

Нейром’язові блокатори: можливе посилення дії через верапамілу гідрохлорид.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищена можливість кровоточивості.

Етанол: підвищення рівня етанолу у плазмі крові.

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази: лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин) пацієнтів, які приймають верапаміл, необхідно розпочинати з найнижчих можливих доз, поступово збільшуючи їх. Якщо пацієнту, який уже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітора ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідність зниження дози статинів та підібрати дозування відповідно до концентрації холестерину у плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатину. Аторвастатин збільшує AUC верапамілу приблизно на 42,8 %.

Ловастатин: можливе підвищення рівня ловастатину.

Симвастатин: збільшення AUC симвастатину приблизно у 2,6 раза, С_mах симвастатину – у 4,6 раза.

Флувастатин, правастатин та розувастатин не метаболізуються цитохромом CYP3A4 та не взаємодіють з верапамілом.

Дигоксин: у здорових людей підвищується С_mах дигоксину на 45-53 %, Сss – на 42 %, AUC – на 52 %.

Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~27 %) та екстраренального кліренсу (~29 %).

Циметидин: збільшення AUC R- (~25 %) та S-верапамілу (~40 %) з відповідним зниженням кліренсу R- та S-верапамілу.

Антидіабетичні препарати (глібурид): підвищення С_mах глібуриду приблизно на 28 %, AUC – на 26 %.

Теофілін: зниження орального та системного кліренсу приблизно на 20 %, у курців – на 11 %.

Іміпрамін: збільшення AUC (~15 %) без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні доксорубіцину та верапамілу (перорально) підвищується AUC (~89 %) та С_mах доксорубіцину у плазмі крові (~61 %) у хворих з дрібноклітинним раком легенів. У хворих у стадії прогресуючої пухлини значних змін фармакокінетики доксорубіцину при одночасному внутрішньовенному застосуванні верапамілу не спостерігається.

Фенобарбітал: підвищує оральний кліренс верапамілу у 5 разів.

Буспірон: збільшення AUC та С_mах у 3-4 рази.

Мідазолам: збільшення AUC у 3 рази та С_mах – у 2 рази.

Алмотриптан: збільшення AUC на 20 %, С_mах – на 24 %.

Циклоспорин: збільшення AUC, С_mах, Сss – приблизно на 45 %.

Еверолімус, сіролімус, такролімус: можливе збільшення рівння цих лікарських засобів.

Грейпфрутовий сік: збільшення AUC R- (~49 %) та S-верапамілу (~37 %), збільшення С_mах R- (~75 %) та S-верапамілу (~51 %) без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу.

Звіробій продірявлений: зменшення AUC R- (~78 %) та S-верапамілу (~80 %) з відповідним зниженням С_mах.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам, у яких наявні наступні стани:

Артеріальна гіпотензія.

Внутрішньовенне введення верапамілу гідрохлориду часто призводить до зниження артеріального тиску нижче початкових показників, що є зазвичай минущим та безсимптомним, але може проявлятися запамороченням.

Брадикардія тяжкого ступеня, асистолія.

Верапамілу гідрохлорид дієна атріовентрикулярний та синоатріальний вузли, що рідко може призводити до атріовентрикулярної блокади II-III ступеня, брадикардії, у крайніх випадках – до асистолії. Це може статися у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла, що частіше буває у пацієнтів літнього віку.

Асистолія у пацієнтів, які не мають синдрому слабкості синусового вузла, зазвичай короткотривала (кілька секунд або менше), зі спонтанним поверненням до атріовентрикулярного ритму або нормального синусового ритму. Якщо це не відбувається одразу, терміново потрібно розпочати відповідне лікування.

Блокада серця.

Верапамілу гідрохлорид подовжує період проведення через атріовентрикулярний вузол. Розвиток атріовентрикулярної блокади II-IIIступеня або 1-, 2- або 3-пучкової блокади вимагає зниження подальшої дози або припинення терапії верапамілом та проведення відповідного лікування, якщо необхідно.

Серцева недостатність.

У випадку нетяжкої серцевої недостатностіперед застосуванням верапамілу гідрохлориду необхідний контроль серцевої недостатності за допомогою серцевих глікозидів та діуретиків. У пацієнтів із середньотяжким та тяжким ступенем серцевої недостатності можливе гостре погіршення серцевої недостатності.

Серцеві глікозиди.

Оскільки серцеві глікозидита верапамілу гідрохлорид подовжують АV-проведення, необхідно спостерігати за пацієнтами на предмет АV-блокади та брадикардії.

Дизопірамід.

Не рекомендується призначати за 48 годин до і 24 годинипісля введення верапамілу гідрохлориду.

Під час застосування лікарського засобу слід уникати вживання страв та напоїв з грейпфрутом. Грейпфрут може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду у плазмі крові.

Розчин для ін’єкцій Верапаміл-Дарниця на початку терапії слід застосовувати тільки у стаціонарі, де є можливість проведення реанімаційних заходів. Стан пацієнтів, яким вводять внутрішньовенно верапаміл, слід контролювати електрокардіографічним і гемодинамічним моніторуванням.

Лікарський засіб не слід приймати в першому та другому триместрах вагітності. Прийом у третьому триместрі вагітності – тільки в разі крайньої потреби, коли результат перевищує ризик для матері та дитини. Верапаміл проникає через плаценту та виявляється у пуповинній крові.

Біологічно активна речовина проникає в грудне молоко. Обмежені дані перорального прийому за участю людини свідчать, що доза верапамілу, яка попадає в організм новонародженого, є низькою (0,1–1 % від дози, прийнятої матір’ю), тому застосування верапамілу може бути сумісним із годуванням груддю. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, яких годують груддю, верапаміл під час годування груддю необхідно застосовувати тільки у разі крайньої потреби для матері.

Через можливість виникнення індивідуальної реакції на лікарський засіб, здатність реагування може змінитися настільки, що це може зашкодити керуванню транспортними засобами та виконанню іншої роботи, яка потребує підвищеної уваги, швидкості психічних та рухових реакцій.

Внутрішньовенне введення слід здійснювати повільно (не менше 2 хвилин) під наглядом медичного персоналу, контролем ЕКГ та артеріального тиску. Пацієнтів, які одержували верапаміл внутрішньовенно як початкове лікування нестабільної стенокардії, необхідно якнайшвидше перевести на прийом верапамілу перорально.

Рекомендовані дози для дорослих та підлітків з масою тіла понад 50 кг:

початкова доза становить 5 мг верапамілу гідрохлориду (що відповідає 2 мл лікарського засобу Верапаміл-Дарниця, розчину для ін’єкцій); у разі необхідності через 5-10 хвилин ввести ще 5 мг. Якщо необхідно, можливе подальше краплинне введення 5-10 мг Верапамілу-Дарниця, розведеного у 0,9 % розчині натрію хлориду, тривалістю 1 годину; іншим розчином для розведення може бути 5 % розчин глюкози з рН < 6,5. Середня добова доза при внутрішньовенному введенні не повинна перевищувати 100 мг верапамілу гідрохлориду.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки біодоступність верапамілу значно збільшується. У таких випадках дозу слід визначати з обережністю.

Рекомендовані дози для дітей.

При тахікардії, пов’язаній із серцевою недостатністю, перед внутрішньовенним введенням необхідно провести дигіталізацію.

Введення лікарського засобу слід припинити одразу після настання ефекту.

Діти.

Контрольованих досліджень верапамілу гідрохлоридуу дітей не проводилось.

Необхідно з обережністю призначати верапамілу гідрохлорид, розчин для ін'єкцій, дітям.

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого лікарського засобу, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Переважають такі симптоми: значне зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму (брадикардія, граничні ритми з AV-дисоціацією та AV-блокадою високого ступеня), що можуть спричинити шок та зупинку серця, запаморочення аж до коматозного стану, ступор, гіперглікемія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів, порушення функції нирок та судоми.

Терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше 12 годин з моменту прийому лікарського засобу і моторика травного тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію. Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрації і, можливо, плазмаферез можуть бути корисними (антагоністи кальцію добре зв’язуються з білками плазми крові).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, артеріальної гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно ввести 10-20 мл 10 % розчину глюконату кальцію (2,25-4,5 ммоль). При необхідності можна повторити введення або провести додаткову краплинну інфузію (наприклад 5 ммоль/год).

Додаткові заходи: при AV-блокаді II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовувати атропін, ізопреналін, орципреналін або кардіостимуляцію. У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилатації застосовувати допамін (до 25 мкг/кг за хвилину), добутамін (до 15 мкг/кг за хвилину) або норадреналін. Концентрація кальцію у сироватці крові повинна відповідати верхній межі норми або бути трохи вищою за норму. У зв’язку з вазодилатацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рінгера або 0,9 % розчин натрію хлориду).

Верапаміл не виводиться за допомогою гемодіалізу.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: виникнення нудоти, блювання, почуття наповненості (шлунка), запор, біль, дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: можливий алергічно зумовлений гепатит з реверсивним підвищенням печінкових ферментів.

З боку обміну речовин, метаболізму: зменшення толерантності до глюкози.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, непритомність, тривожність, загальмованість, підвищена стомлюваність, астенія, сонливість, депресія, екстрапірамідні порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркаюча хода, тугорухливість рук або ніг, тремор кистей і пальців рук, утруднене ковтання), судоми, синдром Паркінсона, хореоатетоз, дистональний синдром, парестезія, тремор.

З боку серцево-судинної системи: AV-блокада І, II або III ступеня, брадикардія (менше 50 уд/хв), асистолія, колапс, виражене зниження артеріального тиску, розвиток або збільшення серцевої недостатності, тахікардія; стенокардія, аж до розвитку інфаркту міокарда (особливо у хворих зі стенозом коронарних артерій), аритмія (у тому числі мерехтіння та тріпотіння шлуночків), відчуття припливів, периферичні набряки.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозні висипання, алопеція, еритромелалгія, кропив’янка, свербіж, спостерігалися крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура), фотодерматит, гіпергідроз.

З боку опорно-рухової системи і сполучної тканини: міалгія, артралгія, м’язова слабкість, загострення міастенії (Myastenia gravis), синдрому Ламберта-Ітона, прогресуючої м’язової дистрофії Дюшена.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, підвищення рівня пролактину, галакторея.

З боку організму в цілому: підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня печінкових ферментів і лужної фосфатази, пролактину в сироватці крові.

Інші: збільшення маси тіла, агранулоцитоз, транзиторна втрата зору на тлі максимальної концентрації лікарського засобу у плазмі крові, набряк легенів, безсимптомна тромбоцитопенія.

Повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар’єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp. Комбіноване застосування колхіцину та верапамілу не рекомендоване.

У хворих з кардіостимулятором не виключено підвищення Расіng-Sеnsіng (кроко-сенсорного) порога через застосування верапамілу гідрохлориду.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати.

Слід уникатизмішування розчину верапамілу гідрохлориду з альбуміном, амфотерицином В, гідралазину гідрохлоридом, триметопримом та сульфаметоксазолом. З метою збереження стабільності цей лікарський засіб не рекомендується розводити розчинами, що містять натрію лактат. Верапамілу гідрохлорид буде утворювати осад у будь-якому розчині з рН вище 6,0.

По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці.

За рецептом.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Адреса

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.