Аміназин

склад:

р-н д / ін. 2,5% амп. 2 мл, № 10

Хлорпромазин 25 мг/мл

Форма випуску:

Драже по 0,025, 0,05 і 0,1 г; 2,5% розчин в ампулах по 1, 2, 5 і 10 мл.

Випускаються також таблетки аміназину по 0,01 г, вкриті оболонкою, для дітей в банках по 50 штук.

Хлорпромазин - нейролептик групи аліфатичних похідних фенотіазину. Має виражену антипсихотическим дією, усуває психомоторне збудження, зменшує почуття страху, агресивність, психомоторну загальмованість. Крім нейролептичного та седативного, проявляє антиеметичний, гіпотермічний, гіпотензивний, антигістамінний і антисеротоніновий ефекти. Блокує центральні та дофамінергічні міжнейронні контакти. Потенціює дію аналгетиків, місцевоанестезуючих, снодійних і протисудомних засобів.

Фармакокінетика. Хлорпромазин метаболізується в печінці, утворюючи як активні, так і неактивні метаболіти. Виводиться з сечею та калом, проходить через гематоенцефалічний бар'єр, при цьому його концентрація в мозку перевищує концентрацію в плазмі крові. Період напіввиведення досить довгий (4 тижні та більше).

У психіатричній практиці: різні види психомоторного збудження у хворих на шизофренію, маніакальне збудження при маніакально-депресивний психоз і при інших психічних захворюваннях (психопатія; реактивно-невротичні стани різного генезу, що супроводжуються страхом, тривогою, збудженням, безсонням; при психогенних розладах настрою у психопатів, при психозах у розумово відсталих осіб; при лікуванні гострих алкогольних психозів і для полегшення стану абстиненції при алкоголізмі та токсикоманія), для посилення дії аналгетиків при постійному болю і при захворюваннях, що супроводжуються підвищенням тонусу м'язів (після порушень мозкового кровообігу, інсульту).

Розчин для ін'єкцій:

Ліки Аміназин призначають внутрішньом'язово і внутрішньовенно. В/м дорослим по 1-5 мл препарату залежно від стану хворого; при гострому психічному збудженні дорослим вводять внутрішньовенно по 2-3 мл 2,5% розчину в 20 мл 40% розчину глюкози. Максимальні дози для дорослих: внутрішньом'язова – разова 150 мг; добова – 600 мг; в/в – разова 100 мг; добова – 250 мг. Доза для дітей становить 1–1,5 мг/кг на добу, причому добова доза для дітей віком 5–12 років (маса тіла 23–46 кг) не повинна перевищувати 75 мг. Препарат вводять 2-3 рази на день.

Пігулки:

Призначати внутрішньо після їди. Дози, частота прийому та схеми лікування встановлює лікар індивідуально залежно від показань та стану пацієнта. Дози слід підбирати шляхом збільшення, починаючи з мінімальної. Тривалість лікування – від 3 тижнів до 2-4 місяців та більше.

Для дорослих початкова доза становить 25-75 мг на добу, поділена на 2-3 прийоми. Далі дозу можна поступово підвищувати до ефективної підтримуючої добової дози, яка зазвичай становить 75-300 мг, розділена на 3-4 прийоми, але деяким пацієнтам може знадобитися доза 1 г.

У хворих похилого віку, при захворюваннях печінки та серцево-судинної системи дозу зменшувати у 2-3 рази.

Затяжна гикавка. Дорослим призначати по 25-50 мг 3-4 рази на день.

Дітям від 5 років призначати ⅓-½ дози дорослого; максимальна добова доза – 75 мг, розділена на декілька прийомів.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 5 років для лікування аутизму, шизофренії. Купити таблетки Аміназин та Аміназин в ампулах можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Аміназин ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

При парентеральному введенні Аміназину можливе різке зниження артеріального тиску. Можливі нудота, блювання, жовтяниця, агранулоцитоз, фотосенсибілізація.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія дуже рідко – зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегменту, зміни зубців Т та U, аритмія).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж, бронхоспазм, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак та інші алергічні реакції.

При застосуванні Аміназину може розвинутися так званий нейролептичний синдром, який проявляється симптомами паркінсонізму, акатизія, психічної індиферентності, зниженою реакції на зовнішні подразнення і іншими змінами психіки. Іноді при застосуванні Аміназину відзначають так звану нейролептическую депресію. При в / м застосуванні можлива поява інфільтратів у місці введення. При в / в введенні можливе ушкодження ендотелію судин.

При ураженнях печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця), нирок (нефрит, гострий пієліт, амілоїдоз нирок, сечокам'яна хвороба), при захворюваннях крові, прогресуючих системних захворюваннях головного та спинного мозку (повільні нейроінфекції, наприклад розсіяний склероз), при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в період загострення, декомпенсованих вадах серця, вираженої гіпотензії, тромбоемболічних захворюваннях, вираженій міокардіодистрофії, ревмокардиті пізніх стадій, бронхоектатичної хвороби.

Не можна призначати цей препарат хворим в коматозному стані, в тому числі у випадках, пов'язаних з прийомом барбітуратів, алкоголю, наркотиків. Не слід застосовувати аміназин для усунення порушення при гострих травмах мозку.

При введенні та після застосування препарату, незалежно від способу введення, хворі повинні лежати протягом 1,5-2 год; різкий перехід у вертикальне положення може бути причиною ортостатичний колапс.

Для зменшення вираженості нейролітіческой депресії застосовують антидепресанти та стимулятори ЦНС.

При лікуванні аміназином необхідно суворо дотримуватися профілактичні заходи, які виключають можливість потрапляння препарату на шкіру та слизові оболонки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами. Аміназин не можна призначати під час роботи водіям транспорту та іншим особам, професія яких пов'язана зі швидкістю реакції і високою точністю рухів.

Препарат протипоказаний під час вагітності. При гострій необхідності застосування препарату в період вагітності слід обмежити термін лікування, а наприкінці ІІІ триместру вагітності у разі можливості слід зменшити дозу. Хлорпромазин пролонгує пологи.

При застосуванні Аміназину у високих дозах вагітним у новонароджених іноді спостерігалося порушення травлення, пов'язане з атропіноподібною дією, екстрапірамідні симптоми.

При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Аміназин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.

При колаптоїдний станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону. При розвитку дерматитів лікування аміназином скасовують і призначають протигістамінні засоби. Неврологічні ускладнення зазвичай зменшуються при зниженні дози Аміназину, їх можна також зменшити одноразовим призначенням циклодола.

Симптоми: Невиразність мови, хитка хода, брадикардія, утруднене дихання, виражена слабкість, сплутаність свідомості, ослаблення рефлексів, сонливість, судоми, стійка гіпотонія, гіпотермія, тривала депресія, пізніше – токсичний гепатит.

Лікування: Симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Не видаляється при гемодіалізі. Для зменшення депресії призначати стимулятори центральної нервової системи (сиднокарб). Неврологічні ускладнення зменшуються або усуваються призначенням протипаркінсонічних засобів (циклодол, тропацин). При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону.

Після тривалого застосування препарату у високих дозах (0,5-1,5 г/добу) в окремих випадках можуть виявляти жовтяницю, прискорення згортання крові, лімфо- і лейкопенію, анемію, агранулоцитоз, пігментацію шкіри, помутніння кришталика та рогівки.

Аміназин можна призначати в поєднанні з іншими лікарськими засобами (броміди, снодійні, резерпін, інші нейролептики, антидепресанти, антигістамінні засоби, інсулін). При цьому потрібно враховувати потенціюючу вплив Аміназину на дію седативних, знеболювальних та наркотичних засобів.

При одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами можливо:

• З препаратами, що пригнічують ЦНС, а також з етанолом або етанолвмісними препаратами - посилення пригнічення ЦНС, а також пригнічення дихання;
• з трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами МАО - подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів, збільшення ризику розвитку злоякісного нейролептичного синдрому;
• з протисудомними препаратами – зниження порога судомної готовності;
• з препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищення ризику розвитку агранулоцитозу;
• з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції - збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних порушень;
• з гіпотензивними препаратами – виражена артеріальна гіпотензія, посилення ортостатичної гіпотензії;
• з ефедрином - ослаблення судинозвужувальної дії останньої;
• з амфетамінами – антагоністична взаємодія;
• з антихолінергічними засобами – посилення антихолінергічної дії;
• з антихолінестеразними засобами – м'язова слабкість, погіршення перебігу міастенії;
• з епінефрином - спотворення ефектів останнього, внаслідок чого відбувається зниження артеріального тиску та розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії та тахікардії;
• з амітриптиліном - підвищення ризику розвитку пізньої дискінезії, можливий розвиток паралітичного ілеусу;
• з діазоксидом – виражена гіперглікемія;
• з доксепіном – потенціювання гіперпірексії;
• з літію карбонатом – виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія;
• з морфіном – розвиток міоклонуса;
• з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕКГ;
• з нортриптилином у пацієнтів із шизофренією - можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в крові.

В захищеному від світла місці при температурі 15-25 °C.