Артоксан

Артоксан — запатентований протиревматичний препарат, який випускається у Туреччині і входить до групи нестероїдних протизапальних засобів.

Медпрепарат містить теноксикам, який належить до сполук оксикамів і має три фармакологічних ефекти:

• протизапальний;
• знеболювальний;
• жарознижувальний.

Ліки пригнічують активність двох ізоферментів, які запускають в організмі запальну реакцію, що сприяє зниженню синтезу простагландинів в осередках і тканинах, де виникає запалення, і зменшенню болю.

Медикамент також знижує вироблення тромбоксану, уповільнює агрегацію тромбоцитів і зменшує згортання крові.

 Медичний препарат:

• діє через дві години після прийому хворим;
• призначається один раз на день семиденним курсом;
• не накопичується в організмі, тому знижується частота побічних реакцій;
• не руйнує хрящ, оскільки пригнічує синтез і функції ферментів стромелізину та колагенази.

Медикамент продається в українських аптеках:

• у таблетках, які виробник покриває захисною оболонкою з плівки. У складі таблетки міститься 20 мг теноксикаму. У заводській упаковці — 10 таблеток;
• у ліофілізаті, який містить 20 мг лікарської речовини і вводиться парентерально — у м'яз або вену пацієнта. У пачці виробника — три флакони з 2 мл розчинника (вода для ін'єкцій).

 Ліки призначають:

• для усунення болю і запалення при хворобах суглобів — ревматоїдному артриті та остеоартриті;
• для полегшення больового синдрому і зменшення запальної реакції при подагрі, бурситі й тендовагініті, вивихах, травмах і розтягненнях, які супроводжуються пошкодженням тканин у суглобах;
• для нетривалої терапії гострих форм хвороб опорно-рухової системи.

Артоксан таблетки лікарі застосовують:

• при міалгії та невралгії;
• для усунення нападів мігрені та зубного болю;
• жінкам при хворобливих симптомах альгодисменореї.

Препарат Артоксан забороняють застосовувати, якщо під час збору анамнезу та обстеження пацієнта лікар виявляє:

• хвороби, які супроводжувалися цереброваскулярною кровотечею;
• алергію на медикаменти групи НПЗЗ або ацетилсаліцилову кислоту, яка ускладнюється бронхіальною астмою, нежитем, кропив'янкою або набряком;
• ускладнення після прийому НПЗП — загострення виразки, виразковий коліт або гастрит у важкій формі, при яких виникали або виявляються кровотечі, перфорації у шлунку або кишечнику.

• підвищеній чутливості до діючої та допоміжних речовин ліків;
• порушеннях згортання крові;
• важких формах серцевої, печінкової і ниркової недостатності;
• годуванні грудьми, оскільки медикамент надходить у молоко матері;
• вагітності в останні три місяці через ризик розвитку серцево-легеневої токсичності у плода, оскільки рано закривається артеріальна протока у немовляти.

Медпрепарат не використовується в терапії підлітків до 18 років, оскільки в інструкції відсутня інформація, що підтверджує безпечність його застосування маленькими пацієнтами.

Лікарський препарат Артоксан для дорослих:

Препарат призначений для перорального застосування. Таблетки слід приймати щодня в той же час, під час або після їди, запиваючи водою або іншою рідиною. Рекомендована доза Артоксану в таблетках становить 20 мг на добу. Не слід перевищувати рекомендовані дози, оскільки не завжди досягається більш виражений терапевтичний ефект, а ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Тривалість лікування теноксикамом гострих розладів опорно-рухового апарату зазвичай не перевищує 7 діб. У виняткових випадках терапія артоксан при защемленні нерва та інших може бути продовжена до 14 діб.

Артоксан в ампулах призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового застосування. Перед застосуванням вміст флакона необхідно розчинити у 2 мл води для ін'єкції, включеної до комплекту препарату. Після повного розчинення ліофілізату слід використовувати розчин Артоксан негайно. Рекомендована доза препарату становить 20 мг на добу протягом перших 1-2 діб лікування, потім слід перейти на прийом таблеток, які слід приймати щодня в один і той же час.

Препарат слід застосовувати у пацієнтів похилого віку у найефективнішій дозі 20 мг протягом короткого періоду часу, необхідного для контролю симптомів захворювання. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів виявлення шлунково-кишкових кровотеч протягом 4 тижнів після початку терапії.

Доцільність застосування препарату Артосан при остеохондрозі, в т ому числі артоксан при шийному остеохондрозі, артоксан при грижі хребта дізнавайтеся у лікаря.

Купити уколи Артоксан внутрішньом'язово або таблетки Артоксан можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна Артоксан в уколах або таблетках можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1.

Медикамент призначають з обережністю:

• жінкам у першому і другому триместрах вагітності, якщо користь терапії перевищує шкідливий вплив на розвиток дитини;
• літнім хворим через посилення частоти побічних ефектів, загострення серцево-судинних хвороб, уповільнення роботи нирок і печінки.
• при низьких концентраціях альбуміну (наприклад, при нефротичному синдромі) або при високій концентрації білірубіну в плазмі, оскільки теноксикам зв'язується значною мірою з білками плазми.

Препарат артоксан внутрішньовенно та перорально застосовувати з обережністю пацієнтам, які одержують лікарські засоби, які збільшують ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (такі як ацетилсаліцилова кислота).

За пацієнтами лікар спостерігає 4 тижні після відміни лікування, щоб виключити ризик виникнення кровотеч.

Застосування теноксикаму може погіршити жіночу фертильність, тому не рекомендується застосовувати жінкам, які бажають завагітніти. Слід розглянути питання про припинення застосування препарату, які мають труднощі із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя.

Ліки Артоксан можуть викликати:

• ерозії і виразки у травному тракті;
• апластичну та гемолітичну анемію, еозинофілію, зниження рівнів зернистих лейкоцитів, тромбоцитів і еритроцитів у крові;
• анорексію, підвищення або зниження ваги;
• збій у роботі нервової системи у вигляді запаморочення і безсоння;
• депресію і головний біль, поколювання кінцівок і слабкість;
• порушення діяльності серця і судин, які ускладнюються почастішанням серцебиття, тромбозом артерій і васкулітом, гіпертензія;
• дисфункцію дихання у вигляді бронхоспазму, посилення нападів бронхіальної астми і кровотечі з носа, реакції гіперчутливості, в тому числі астма;
• вертиго;
• з боку органів зору: частота невідома - порушення зору (погіршення зору, затуманювання зору), подразнення та набряки очей;
• розлади травлення, які проявляються гастритом, шлунковим болем, диспепсією, блювотою, нудотою, здуттям, закрепом або діареєю, стоматитом, утворенням виразок у роті, шлунку і кишечнику, кровотечею і перфорацією;
• порушення роботи печінки;
• алергії, які супроводжуються свербежем і висипами на шкірі, кропив'янкою, еритемою, нападами астми та анафілактичним шоком.

Загальні симптоми передозування НПЗП включають нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкові кровотечі, шум у вухах, головний біль, порушення зору, запаморочення, рідко – діарею. У поодиноких випадках повідомлялось про більш тяжкі порушення, такі як судоми, збудження, сонливість, гіпотензія, апное, кома, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність. Можливе також загострення бронхіальної астми.

Лікування. Слід припинити застосування препарату. Слід підтримувати адекватну гідратацію, контролювати функції печінки та нирок. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря щонайменше протягом 4 годин після передозування. У разі необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.

• З іншими НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2) – можливе підвищення ризику розвитку побічних реакцій. Слід уникати одночасного застосування 2 або більше НПЗП.
• З ацетилсаліциловою кислотою та іншими саліцилатами – можливе посилення кліренсу та розподілу теноксикаму внаслідок конкуренції за місця зв`язування з білками. Слід уникати одночасного застосування цих засобів через підвищення ризику розвитку побічних реакцій (особливо з боку травного тракту).
• З антикоагулянтами (варфарин) – можливе посилення ефектів останніх. При одночасному застосуванні слід контролювати ефекти антикоагулянтів, особливо на початкових стадіях лікування теноксикамом. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з низькомолекулярним гепарином не зафіксовано.
• Із серцевими глікозидами – можливе посилення серцевої недостатності, зниження індексу гломерулярної фільтрації та збільшення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові. Клінічно значущих взаємодій теноксикаму з дигоксином та препаратами дигіталісу не зафіксовано.
• З циклоспорином – можливе посилення ризику нефротоксичності. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності.
• З хінолонами – доклінічні дані свідчать, що застосування НПЗП посилює ризик судом, зумовлених хінолонами. При одночасному застосуванні цих засобів можливе підвищення ризику судом.
• З літієм - повідомлялося про зниження елімінації останнього. При одночасному застосуванні цих засобів слід регулярно контролювати рівень літію в плазмі крові та попередити пацієнтів про необхідність прийняття достатньої кількості рідини та поінформувати про симптоми інтоксикації літієм.
• З діуретиками – можливе зменшення натрійуретичної активності діуретиків та посилення ризику нефротоксичності внаслідок здатності нестероїдних протизапальних засобів затримувати іони калію, натрію та рідини. У осіб з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю теноксикам може погіршувати перебіг зазначених захворювань.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.