Глютазон

• табл. 15 мг блістер, № 28, № 30
• Піоглітазон 15 мг

• табл. 30 мг блістер, № 28, № 30
• Піоглітазон 30 мг

• табл. 45 мг блістер, № 28, № 30
• Піоглітазон 45 мг

Фармакодинамика

Глютазон - пероральний гіпоглікемічний препарат тіазолідиндіонових ряду. Дія піоглітазону залежить від наявності інсуліну. Високоселективний агонист γ-рецепторів, які активуються пероксисомним проліфератором (γ-PPAR). γ-PPAR-рецептори виявляють в жировій, м'язовій тканинах та у печінці. Активація ядерних рецепторів PPAR-γ модулює транскрипцію генів, чутливих до інсуліну, що беруть участь в контролі рівня глюкози та метаболізмі ліпідів. Глютазон знижує інсулінорезистентність у периферичних тканинах і в печінці, в результаті цього збільшується витрата інсулінозалежній глюкози та знижується викид глюкози з печінки. На відміну від похідних сульфонілсечовини, піоглітазон не стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози.

При цукровому діабеті II типу зниження інсулінорезистентності під дією піоглітазону призводить до зниження концентрації глюкози в крові, рівня інсуліну в плазмі крові та гемоглобіну А1С (глікозильованого гемоглобіну - HbА1С). У поєднанні з похідними сульфонілсечовини, метформіном або інсуліном препарат покращує глікемічний контроль.

У хворих з порушенням ліпідного обміну при застосуванні піоглітазону завдяки стимуляції також PPAR-альфа відбувається активація катаболізму медіаторів запалення, зменшується товщина внутрішньої стінки артерій за рахунок усунення запальних і проліферативних процесів, знижується рівень фібриногену в плазмі крові, а також рівень тригліцеридів і підвищується рівень ЛПВЩ, при цьому рівень ЛПНЩ і загального холестерину не змінюється.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після прийому всередину піоглітазон швидко всмоктується; Cmax в плазмі крові незміненого піоглітазону зазвичай досягаються вже через 2 години після прийому. Пропорційне підвищення концентрації в плазмі відзначали при дозі 2-60 мг. Стабільний стан досягається після прийому препарату протягом 4-7 днів. Багаторазове застосування не призводить до накопичення лікарського засобу або його метаболітів. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Абсолютна біодоступність піоглітазону перевищує 80%.

Розподіл. Розрахунковий обсяг розподілу у людини становить 1,25 л/кг. Піоглітазон і всі його активні метаболіти екстенсивно зв'язуються з білками плазми крові (> 99%).

Метаболізм. Піоглітазон екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання аліфатичних метиленових груп. Це здійснюється зазвичай за участю ферменту 2С8 системи цитохрому Р450, хоча і інші ізоферменти можуть бути задіяні в меншій мірі. 3 з 6 ідентифікованих метаболітів є активними (М-II, М-III і М-IV). З огляду на активність, концентрацію і зв'язок з білками, піоглітазон і його метаболіт М-III однаково впливають на ефективність. На цій підставі внесок М-IV в ефективність приблизно втричі перевищує внесок піоглітазону, тоді як відносний внесок М-II є мінімальним.

Дослідження in vitro не продемонстрували того, що піоглітазон пригнічує будь субтип системи Р450. У людини не відбувається індукції головних ферментів системи цитохрому Р450 1А, 2С8,9 і 3А4.

Виведення. 55% піоглітазону екскретується з калом і 45% - з сечею. Середній Т½ незміненого піоглітазону становить 5-6 год, а для всіх його активних метаболітів - 16-23 год.

Пацієнти похилого віку. Фармакокінетичніпараметри у пацієнтів у віці 65 років і старше і у молодих пацієнтів подібні.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок концентрація піоглітазону і його активних метаболітів в плазмі крові нижче, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але кліренс батьківського з'єднання подібний. Таким чином, концентрація вільного (незв'язаного) піоглітазону є незмінною.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Загальна концентрація піоглітазону в плазмі крові не змінюється, але при збільшеному обсязі розподілу кліренс знижений поряд зі збільшеною фракцією незв'язаного піоглітазону.

Лікування цукрового діабету II типу:

• як монотерапія
• у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з протипоказаннями та непереносимістю метформіну у разі неадекватного контролю рівня глюкози в крові дієтою та фізичними вправами;
• у вигляді подвійної комбінованої терапії з
• метформіном у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування максимально переносимої дози метформіну;
• похідними сульфонілсечовини тільки у пацієнтів з непереносимістю та протипоказанням до метформіну при недостатньому гликемическом контролі, незважаючи на застосування максимальної переносимої дози похідних сульфонілсечовини;
• у вигляді потрійний комбінованої терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовини у пацієнтів (особливо з надлишковою масою тіла) з недостатнім глікемічним контролем, незважаючи на застосування подвійної комбінованої терапії.

Глютазон показаний також в комбінації з інсуліном при цукровому діабеті II типу у пацієнтів з недостатнім глікемічним контролем при застосуванні інсуліну, яким метформін протипоказаний або є непереносимість метформіну.

Купити лікарський препарат можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за найдоступнішими цінами в Україні.

Глютазон приймають дорослі перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозу препарату підбирають індивідуально. Початкова доза піоглітазону становить 15 або 30 мг, при необхідності доза може бути збільшена до 30-45 мг 1 раз на добу.

Максимальна добова доза - 45 мг.

При комбінованої терапії піоглітазону з інсуліном доза інсуліну або залишається такою ж або при повідомленні пацієнта про гіпоглікемії знижується.

Пацієнти похилого віку. Корекція дози піоглітазону у пацієнтів літнього віку не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Корекція дози піоглітазону у пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну> 4 мл/хв) не потрібно. Піоглітазон не рекомендується застосовувати пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Піоглітазон не слід застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Вартість медикаменту вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компоненту препарату.

Серцева недостатність (стадії I-IV NYHA), тяжкі порушення функції печінки, рак сечового міхура, діабетичний кетоацидоз, цукровий діабет I типу.

Побічні реакції перераховані за такою частотою: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, <1/10); іноді (> 1/1000, <1/100); рідко (> 1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).

Монотерапія піоглітазоном

З боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості та алергічні реакції, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, кропив'янку.

З боку органу зору: часто - порушення зору;

Інфекції та інвазії: часто - інфекції верхніх дихальних шляхів; іноді - синусит;

з боку нервової системи: часто - гіпестезія; рідко - безсоння;

Інші: часто - збільшення маси тіла.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рак сечового міхура.

Піоглітазон у комбінованій терапії з метформіном

З боку системи крові: часто - анемія;

З боку органу зору: часто - порушення зору;

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - метеоризм;

З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія;

З боку нервової системи: часто - головний біль;

З боку сечовидільної системи: часто - гематурія;

З боку репродуктивної системи: часто - еректильна дисфункція;

Інші: часто - збільшення маси тіла.

Піоглітазон у комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини

З боку вестибулярного апарату: нечасто - вертиго;

З боку органу зору: часто - порушення зору;

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - метеоризм;

загальні порушення: іноді - стомлюваність;

Метаболічні розлади: рідко - підвищений апетит, гіпоглікемія;

З боку нервової системи: часто - запаморочення; рідко - головний біль;

З боку сечовидільної системи: часто - глюкозурія, протеїнурія;

З боку шкіри: нечасто - підвищене потовиділення;

Інші: часто - збільшення маси тіла; іноді - підвищення молочної дегідрогенази.

Піоглітазон у потрійній комбінованій терапії з метформіном і похідними сульфонілсечовини

Метаболічні розлади: дуже часто - гіпоглікемія;

З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія;

Інші: часто - збільшення маси тіла, підвищення КФК в плазмі крові.

Піоглітазон у комбінованій терапії з інсуліном

Метаболічні розлади: дуже часто - гіпоглікемія;

загальні порушення: дуже часто - набряк;

Інфекції: часто - бронхіт;

З боку кісткок і м'язової системи: часто - артралгія, біль у спині;

З боку дихальної системи: часто - задишка (диспное);

З боку серцево-судинної системи: часто - серцева недостатність;

Інші: часто - збільшення маси тіла.

Затримка рідини та серцева недостатність. Піоглітазон може викликати затримку рідини, що може погіршити серцеву недостатність. Лікування пацієнтів, що мають хоча б один фактор ризику з приводу розвитку хронічної серцевої недостатності (наприклад інфаркт міокарда в анамнезі), слід починати з мінімальної дози з подальшим її поступовим підвищенням. Цю групу пацієнтів слід постійно контролювати щодо ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення маси тіла або появи набряків, особливо у хворих зі зниженим діастолічним резервом. Оскільки інсулін і піоглітазон асоціюються із затримкою рідини, їх одночасне застосування підвищує ризик набряків. Пацієнтів, які приймають комбінацію цих препаратів, слід ретельно контролювати щодо проявів ознак серцевої недостатності, збільшення маси тіла та появи набряків. При будь-якому погіршенні серцевого статусу піоглітазон слід відмінити.

При застосуванні піоглітазону у пацієнтів у віці старше 75 років слід дотримуватися обережності внаслідок обмеженого досвіду застосування в цій віковій групі.

Моніторинг функції печінки. Перед початком лікування піоглітазоном слід визначити рівень активності печінкових ферментів у всіх пацієнтів. Не слід призначати піоглітазон пацієнтам за наявності клінічних проявів захворювання печінки в активній фазі та при підвищенні рівня АЛТ більше ніж у 2,5 рази вище верхньої межі норми. При помірному підвищенні активності ферментів печінки слід з обережністю починати або продовжувати лікування піоглітазоном. В період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, анорексія, біль в животі, стомлюваність) необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів. При 3-кратному підвищенні рівня активності ферментів (АлАТ) або поява жовтухи лікування піоглітазоном слід припинити.

Збільшення маси тіла. Є дані про дозозалежне збільшення маси тіла. Вісцеральний жир суттєво зменшувався, тоді як екстраабдомінальні жирова маса збільшувалася. Подібні зміни в розподілі жирової маси в організмі при прийомі піоглітазону супроводжувалися покращанням чутливості до інсуліну. У деяких випадках збільшення маси тіла може асоціюватися з затримкою рідини, бути симптомом серцевої недостатності, тому слід ретельно контролювати масу тіла. Пацієнтам рекомендується строго контролювати калорійність їжі.

Гематологія. Під час лікування піоглітазоном відзначали невелике зниження рівня гемоглобіну (відносне зниження 4%) і гематокриту (відносне зниження 4,1%) внаслідок збільшення обсягу плазми крові. Подібні зміни виявляли для метформіну (відносне зниження гемоглобіну - 3-4%, гематокриту - 3,6-4,1%) і в меншій мірі для препаратів групи сульфонілсечовини (відносне зниження гемоглобіну - 1-2%, гематокриту - 1-3, 2%).

Гіпоглікемія. В результаті підвищеної чутливості тканин до інсуліну у пацієнтів, що приймають піоглітазон у вигляді подвійної або потрійної терапії з препаратами сульфонілсечовини та інсуліном, можуть відзначати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. При ризику гіпоглікемії може знадобитися зниження дози препаратів сульфонілсечовини або інсуліну.

Порушення з боку органів зору. Є дані про виникнення чи погіршення набряку макули, що супроводжується погіршенням зору, у пацієнтів, які отримували тіазолідиндіони, в тому числі піоглітазон. У більшості із цих пацієнтів також були виявлені периферичні набряки. Невідомо, чи існує прямий зв’язок між прийомом піоглітазону та набряком макули. Тому лікарю слід мати на увазі, що погіршення зору у пацієнтів, що отримують терапію піоглітазоном, може бути обумовлене набряком макули.

Інші. Можливий ризик переломів у жінок при терапії піоглітазоном, що необхідно враховувати при тривалому лікуванні.

Внаслідок підвищення чутливості тканин до інсуліну результатом лікування піоглітазоном жінок з синдромом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції. Такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток слід попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон слід відмінити.

Глютазон® містить лактози моногідрат, тому його не слід призначати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При застосуванні препарату можливе виникнення побічних реакцій, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або роботі з механізмами.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає адекватних даних щодо безпеки застосування піоглітазону у період вагітності. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що піоглітазон викликає обмеження росту плода внаслідок зменшення гіперінсулінемії матері та підвищення резистентності до інсуліну, що виникає під час вагітності, що знижує доступність метаболічних субстратів для росту плода. Актуальність такого механізму для людини невідома, тому піоглітазон не слід застосовувати під час вагітності.

Через відсутність клінічних даних застосування піоглітазону в період годування груддю не рекомендується.

Діти. Дані про застосування піоглітазону у дітей відсутні, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Дослідження взаємодії довели, що піоглітазон суттєво не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину, варфарину, фенпрокумону і метформіну. Одночасне застосування піоглітазону з похідними сульфонілсечовини не впливає на фармакокінетику цих препаратів. Дослідження у людини не припускають індукції головних ферментів CYP 1А, 2С8 / 9 і 3А4. Отже, можна очікувати відсутність взаємодії з речовинами, які метаболізуються цими ферментами, наприклад, пероральними контрацептивами, циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами редуктази ГМК-КоА.

Були повідомлення, що одночасне застосування піоглітазону з гемфіброзилом (інгібітором CYP 2С8) призводить до 3-кратного збільшення AUC піоглітазону. Оскільки існує потенціал для підвищення ризику розвитку дозозалежних побічних явищ, може знадобитися зниження дози піоглітазону при Гемфіброзил.

Одночасне застосування піоглітазону з рифампіцином (індуктором CYP 2С8) призводить до зниження на 54% AUC піоглітазону. Може знадобитися підвищення дози піоглітазону при одночасному застосуванні з рифампіцином за умови ретельного моніторингу глікемічного контролю.

Максимальна доза, про яку повідомлялося, - 120 мг/добу протягом 4 діб, а далі - 180 мг/добу протягом 7 днів - не асоціювалася з будь-якими симптомами.

Гіпоглікемія може відзначатися при застосуванні комбінації піоглітазону з похідними сульфонілсечовини або інсуліном.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія.

При температурі не вище 25°C в сухому, захищеному від світла місці.