Норматин краплі очні 5 мг/мл флакон-крапельниця 5 мл 1 шт

Фармакодинаміка. тимолол є неселективним блокатором β1- і β2-адренорецепторів. при місцевому застосуванні препарат знижує як нормальний, так і підвищений внутрішньоочний тиск. зниження внутрішньоочного тиску починається через 30 хв після одноразового закапування препарату. максимальний ефект спостерігається через 1-2 год, а тривалість дії становить 24 год.

Механізм гіпотензивної дії тимололу точно не встановлено. Результати досліджень показують, що перш за все це дія обумовлена зниженням утворення водянистої вологи. Однак в деяких випадках спостерігалося невелике поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини. На відміну від міотиків тимолол знижує внутрішньоочний тиск, практично не впливаючи на акомодацію і розмір зіниці. Таким чином, порушення гостроти зору внаслідок зміни акомодації зустрічається рідко, а неясне або затуманений зір і нічна сліпота, які викликають міотікі, не розвиваються. До того ж у пацієнтів з катарактою не відбувається погіршення зору внаслідок звуження зіниці.

Фармакокінетика. При місцевому застосуванні тимололу малеат швидко проникає через рогівку. У незначній кількості потрапляє в системний кровотік шляхом абсорбції через судини кон'юнктиви, слизової оболонки носа і слізні протоки. Виведення метаболітів тимололу здійснюється переважно нирками.

Підвищений внутрішньоочний тиск різного походження (відкритокутова глаукома, афакічна глаукома, вторинна глаукома); закритокутова глаукома у поєднанні з міотичними засобами; очна гіпертензія.

Якщо пацієнт користується контактними лінзами, слід зняти їх перед застосуванням препарату. встановлювати їх знову можливе не раніше ніж через 15 хв після інстиляції.

Для застосування препарату слід повернути ковпачок проти годинникової стрілки, відхилити голову назад, погляд спрямувати вгору і злегка відтягнути нижню повіку від ока. Тримаючи флакон-крапельницю отвором вниз, натиснути на нього і закапати краплі на кон'юнктиву нижньої повіки. Для запобігання забруднення розчину отвір флакона-крапельниці не повинно контактувати з оком. Відразу після закапування потрібно злегка натиснути на внутрішній кут ока (біля носа), щоб запобігти потраплянню розчину в слізні канальці та таким чином зменшити можливе системну побічну дію препарату. Після використання флакон-крапельницю щільно закрити ковпачком.

Початкову дозу препарату - 1 крапля 0,25% розчину - 2 рази на добу вводити в кон'юнктивальний мішок ураженого ока (застосовувати у відповідному дозуванні). Якщо результат незадовільний, слід застосовувати 0,5% р-р.

Якщо очний тиск при регулярному застосуванні встановлюється на бажаному рівні, дозу можна зменшити до 1 краплі 0,25% розчину або, відповідно, 0,5% р-ра 1 раз на добу.

Оскільки стабілізація внутрішньоочного тиску після початку застосування тимололу відбувається протягом декількох тижнів, оцінка ефекту лікування проводиться через 4 тижні.

Як правило, препарат дає результати після досить тривалого періоду застосування. Переривання курсу або зміна дозування допустимі лише за рекомендацією лікаря. Якщо пацієнт пропустив прийом препарату, наступну дозу інстилюють, як тільки він згадав про прийом ліків. Доза не подвоюється.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий алергічний риніт або дистрофічні порушення рогівки, бронхіальна гіперчутливість; ба або ба в анамнезі; важкі хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів; синусова брадикардія (ЧСС 45-50 уд. / хв); синоатріальна блокада, av-блокада ii і iii ступеня; синдром слабкості синусового вузла, гостра і хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок.

Можливі побічні реакції при застосуванні тимололу наведені нижче.

Порушення загального характеру та стани, пов'язані з місцем введення: головний біль, астенія, біль у грудях.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, аритмія, серцева блокада, включаючи AV-блокаду, інсульт, ішемія судин головного мозку, застійна серцева недостатність, тахікардія, зупинка серця.

Судинні порушення: артеріальна гіпотензія, синкопе, колапс.

З боку травної системи: діарея, нудота.

З боку нервової системи: запаморочення, посилення об'єктивної та суб'єктивної симптоматики міастенії гравіс, парестезії.

Психічні порушення: депресія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: підвищена чутливість, включаючи генералізовану і локалізовану висип, кропив'янка, алопеція, екзема.

З боку дихальних шляхів, торакальні та медіастинальні порушення: бронхоспазм (особливо у пацієнтів з раніше існуючими захворюваннями легень), дихальна недостатність, задишка, закладеність носа, кашель.

Ендокринні порушення: приховані симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом.

Офтальмологічні порушення: об'єктивна і суб'єктивна симптоматика подразнення очей, включаючи кон'юнктивіт, гіперемія кон'юнктиви ока, блефарит, кератит, Блефароптоз, сльозотеча, світлобоязнь, набряк епітелію і гіперемія рогівки, зниження чутливості рогівки, порушення зору, включаючи зміни рефракції (в деяких випадках через припинення терапії із застосуванням міотичних засобів), сухість очей, диплопія, птоз.

Нижче наведені побічні реакції, про які надходили повідомлення, але причинний взаємозв'язок із застосуванням тимололу не встановлена.

Порушення загального характеру та стани, пов'язані з місцем введення: підвищена стомлюваність.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, набряк легенів, стенокардія.

З боку травної системи: диспепсія, анорексія, сухість у роті.

З боку нервової системи / психічні порушення: порушення поведінки, включаючи розгубленість, галюцинації, тривогу, дезорієнтацію, збудження, сонливість та інші психічні порушення.

Офтальмологічні порушення: дискоїдний макулярної набряк.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: ретроперитонеальний фіброз, імпотенція.

Наступні побічні реакції були зафіксовані в клінічній практиці при пероральному застосуванні тимололу малеату і можуть виникати при офтальмологічному застосуванні тимололу малеату.

Порушення загального характеру та стани, пов'язані з місцем введення: біль у кінцівках, зниження рівня фізичних навантажень, зниження маси тіла.

З боку серцево-судинної системи: набряк, погіршення артеріальної недостатності, хвороба Рейно, вазодилатація.

З боку травної системи: біль в області шлунка або кишечника, гепатомегалія, блювання.

З боку крові та лімфатичної системи: пурпура.

Ендокринні порушення: гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, подразнення шкіри, підвищена пігментація шкіри, підвищене потовиділення, похолодання кінцівок.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, кульгавість.

З боку нервової системи / психічні порушення: запаморочення, слабкість, зниження статевого потягу, нічні кошмари, безсоння, погіршення концентрації.

З боку дихальних шляхів, торакальні та медіастинальні порушення: хрипи, бронхіальна обструкція.

З боку органу слуху: шум у вухах.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: утруднене сечовипускання.

Наступні побічні реакції класифіковані як «можливі», були зафіксовані при застосуванні інших блокаторів β-адренорецепторів і можуть виникнути при офтальмологічному застосуванні тимололу малеату.

З боку травної системи: мезентеріальний артеріальний тромбоз, ішемічний коліт.

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку нервової системи: реверсивна депресія, яка прогресує в кататонію; гострий реверсивний синдром, який характеризується дезорієнтацією в часі та просторі, короткострокова втрата пам'яті, емоційна лабільність, незначне помутніння свідомості та зниження показників нейропсіхометріі.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритематозний висип.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи лихоманку, що супроводжуються болем і запаленням горла, ларингоспазм з дихальною недостатністю.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: хвороба Пейроні.

Надходили повідомлення про виникнення синдрому, що включає в себе псоріазоподібні висипання на шкірі, сухий кон'юнктивіт, отит та склерозуючий серозит, пов'язані із застосуванням блокаторів β-адренорецепторів, практолол. Про виникнення цього синдрому при застосуванні тимололу малеату не повідомлялось.

Пацієнту необхідно регулярно відвідувати лікаря для вимірювання внутрішньоочного тиску і обстеження рогівки.

При переведенні хворих на лікування препаратом Норматин може виникнути необхідність в корекції рефракції після ефектів, викликаних міотиками, що застосовувалися раніше.

Блокатори β-адренорецепторів, що застосовуються місцево, можуть системно абсорбуватися. Таким чином, при місцевому застосуванні препарату можуть виникати такі ж побічні реакції, як і при системному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів. Наприклад, після застосування тимололу повідомлялося про серйозні реакції з боку дихальної та серцево-судинної систем, в тому числі та про летальні випадки в результаті бронхоспазму у хворих на бронхіальну астму і в рідкісних випадках у зв'язку з серцевою недостатністю.

Було отримано повідомлення, що блокатори β-адренорецепторів викликають слабкість м'язів, що пов'язано з певними симптомами міастенії (наприклад диплопія, птоз і загальна слабкість). Також іноді надходили повідомлення, що тимолол викликає слабкість м'язів у деяких пацієнтів з міастенією гравіс або симптомами міастенії.

Головною проблемою лікування у пацієнтів з закритокутовою глаукомою є необхідність відкриття кута. Для цього необхідно звузити зіницю за допомогою міотичних засобів. Тимолол практично не впливає на зіницю.

Якщо тимолол застосовується для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі, його слід застосовувати одночасно з міотиками.

Як і при застосуванні інших протиглаукомних препаратів, у деяких пацієнтів спостерігалося зниження чутливості до тимололу після тривалої терапії.

Перед загальною анестезією препарат Норматин слід відмінити за 48 годин до проведення хірургічного втручання під загальним наркозом, оскільки блокатори β-адренорецепторів знижують здатність серця реагувати на стимуляцію рецепторів симпатичної системи β-адренорецепторами.

Якщо додатково застосовувати інші офтальмологічні препарати, необхідно почекати 15 хвилин між їх застосуванням.

Ризик виникнення анафілактичних реакцій: пацієнти з атопією або мали тяжкі патологічні реакції на численні алергени в анамнезі, можуть реагувати гостріше на повторні випадкові, діагностичні або терапевтичні дози цих алергенів в разі, якщо вони застосовували блокатори β-адренорецепторів. Такі пацієнти можуть не відреагувати на звичайну дозу адреналіну, яка призначається в разі анафілактичнихреакцій.

Під час лікування препаратом Норматин в формі очних крапель слід регулярно проводити вимірювання внутрішньоочного тиску і обстеження рогівки ока.

Після оперативного лікування глаукоми та при застосуванні препаратів, що знижують секрецію внутрішньоочної вологи, спостерігалися випадки відшарування судинної оболонки ока. Такі випадки були описані в зв'язку із застосуванням тимололу і ацетазоламіду.

Через можливий вплив блокаторів β-адренорецепторів на артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень ці кошти слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з недостатністю мозкового кровообігу. Якщо після початку терапії із застосуванням тимололу розвиваються ознаки або симптоми порушення мозкового кровообігу, слід застосувати альтернативний вид терапії.

При застосуванні препарату Норматин в формі очних крапель може бути виявлений позитивний результат при допінг-контролі.

Бензалконію хлорид може викликати подразнення очей, тому слід уникати контакту препарату з м'якими контактними лінзами. Бензалконію хлорид може призводити до зміни кольору м'яких контактних лінз. Контактні лінзи необхідно зняти перед закапуванням і встановити знову не раніше ніж через 15 хв.

Слід зазначити, що під час стабілізації внутрішньоочного тиску початкове зниження може становити до 50%, після чого ефективність препарату може знижуватися (тахифилаксия). У період з 3-го по 12-й місяць тиск стабілізується. Тому важливо здійснювати регулярний контроль тиску під час перших 5 днів з моменту призначення очних крапель тимололу.

При застосуванні блокаторів β-адренорецепторів перорально можливе зниження внутрішньоочного тиску. В такому випадку слід оцінити необхідність місцевого застосування очних крапель тимололу. Якщо блокатори β-адренорецепторів вже застосовувались системно, додатковий ефект від препаратів для місцевого застосування у звичайних випадках нижче. Слід проводити регулярний моніторинг пацієнтів, які додатково отримують блокатори β-адренорецепторів перорально або для яких показане обмежене застосування блокаторів β-адренорецепторів.

Пацієнтам не слід застосовувати 2 місцевих офтальмологічних блокатора β-адренорецепторів одночасно.

У пацієнтів зі значно пігментованою райдужною оболонкою зниження тиску може спостерігатися із запізненням і в меншій мірі.

Після припинення лікування ефект препарату може тривати протягом декількох днів. Якщо лікування тимололом, очними краплями, припинене після тривалого застосування, його дія щодо зниження внутрішньоочного тиску може тривати 2-4 тижні.

При закапуванні тільки в 1-віч блокатори β-блокатори можуть впливати щодо зниження внутрішньоочного тиску і на нелікованих очей.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Норматин в формі очних крапель не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Діти. Не застосовувати у дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат знижує чіткість зору і впливає на швидкість реакції, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами на час лікування.

При одночасному застосуванні очних крапель, що містять адреналін, можливе розширення зіниці.

Одночасне застосування очних крапель, що містять адреналін або пілокарпін, посилює дію тимололу щодо зниження внутрішньоочного тиску.

При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів можливе посилення дії на око (зниження внутрішньоочного тиску) і на серцево-судинну систему.

Якщо Норматин в формі очних крапель застосовувати одночасно із засобами для зниження артеріального тиску або для лікування захворювань серця (наприклад антагоністи кальцію, резерпін або блокатори β-адренорецепторів), підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії і / або брадикардії. При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів з дигоксином і дилтіаземом або верапамілом може подовжуватися час AV-провідності.

Нейром'язова блокада, спричинена тубокурарином, може бути посилена блокатором β-адренорецепторів.

Кардіодепресивну дія може посилюватися при одночасному застосуванні антиаритмічних препаратів з хінідінподобним дією.

Негативне хронотропное і дромотропное дія може підвищуватися при одночасному застосуванні серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів і β ₂ -сімпатоміметіков ефект останніх може знижуватися і можливе виникнення бронхоспазму.

Одночасне застосування інсуліну або інших антидіабетичних лікарських засобів, особливо на тлі стресу або фізичного навантаження (гіпоглікемія), може викликати або підвищити недостатність глюкози в крові, симптоми якої можуть бути замасковані.

При застосуванні препарату згідно з інструкцією практично виключається можливість токсичної побічної дії. ознаками передозування є значне зниження пекло, розвиток серцевої недостатності, кардіогенний шок, тяжка брадикардія, навіть зупинка серця. крім того, можуть розвинутися дихальні порушення, бронхоспазм, шлунково-кишкові порушення, сплутаність свідомості та судоми або інші симптоми, описані в розділі побічні ефекти.

Лікування. В умовах інтенсивного медичного догляду, крім загальної терапії, слід проводити моніторинг життєвих показників. У разі передозування можна призначати такі антидоти:

• атропін: 0,5-2 мг в / в;
• глюкагон: спочатку 1-10 мг, потім 2-2,5 мг кожну годину у вигляді тривалої інфузії;
• β-симпатоміметики залежно від маси тіла і ефекту: добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін.

При резистентної брадикардії слід розглянути лікування за допомогою кардіостимуляторів. При бронхоспазмі можуть призначатися β ₂ -сімпатоміметікі (у вигляді аерозолю або, при необхідності, в / в) або амінофілін в / в. При судомах рекомендується повільне в / в введення діазепаму.

Наведені вище заходи адаптуються до кожного окремого випадку.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: тимолол;

1 мл розчину містить тимололу (у формі тимололу малеату) 5 мг;

допоміжні речовини: динатрію фосфат, додекагідрат; натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію хлорид; динатрію едетат; бензалконію хлорид; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.

Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий розчин.

Протиглаукомні та міотичні засоби. Блокатори бета-адренорецепторів. Код АТХ S01E D01.

Фармакодинаміка

Діючою речовиною лікарського засобу є L-ізомер тимололу малеату. Тимолол є неселективним бета-адреноблокатором, який застосовують для зниження кров’яного та внутрішньоочного тиску, а також при лікуванні стенокардії. L-тимолол має високу афінність до β-1 та β-2 рецепторів. Ефект зниження внутрішньоочного тиску базується на зменшенні утворення внутрішньоочної рідини. В око тимолол вводять місцево. Він не має значного впливу на відтік внутрішньоочної рідини. Невідомо, чи впливає тимолол на кровоносні судини передньої частини ока, але зі зниженням внутрішньоочного тиску спостерігалося про поліпшення кровообігу у сітківці. Як і багато інших бета-адреноблокаторів, тимолол має тривалий пострецепторний ефект; адренергічний рецептор не може опосередковувати ефект агоніста, адже тимолол вже дисоційований.

Тимолол не має власної симпатоміметичної активності та значної мембраностабілізувальної активності. Не впливає на розмір зіниці або акомодацію. Підтверджено ефективність застосування тимололу під час лікування відкритокутової глаукоми та очної гіпертензії. Тимолол можна успішно застосовувати при багатьох видах вторинної глаукоми. Добре переноситься та не викликає залежності. Ймовірно через невелику дозу, синдром відміни, який слід очікувати при лікуванні системним бета-адреноблокатором, не спостерігався при припиненні лікування тимололом.

Пацієнти дитячого віку.

Є лише дуже обмежені дані щодо застосування тимололу (0,25 %, 0,5 %; 1 крапля 2 рази на добу) педіатричним пацієнтам протягом періоду лікування до 12 тижнів. У клінічному дослідженні, проведеному за участю 105 дітей віком від 12 днів до 5 років, певною мірою було продемонстровано, що тимолол ефективний при короткочасному лікуванні первинної вродженої або первинної ювенільної глаукоми.

Фармакокінетика

Тимолол є ліпідорозчинною речовиною і, таким чином, добре всмоктується в око. Крім того, може потрапляти у системний кровотік через кон’юнктиву і слизову оболонку носа, а також у травний тракт. Внутрішньоочний тиск знижується внаслідок місцевої дії. Максимальний ефект в оці досягається через 3–4 години після закапування, і ефект може тривати 24 години.

У оці тимолол зв’язується з поверхнею клітин у багатьох тканинах, особливо з пігментними клітинами ендотелію райдужної оболонки і циліарними відростками. Виводиться з ока з відтоком внутрішньоочної рідини. Очікуваний період напіввиведення з тканин ока становить близько 8 годин.

Тимолол метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, які виводяться головним чином нирками. Після пероральної дози пресистемний метаболізм в печінці значний, близько 50 %. Зв’язування з білками плазми крові є помірним (60 %). Об’єм розподілу в середньому перевищує 2 л/кг, проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення з плазми становить близько 4 годин.

Пацієнти дитячого віку.

Підтверджено, що у дорослих 80 % очних крапель тимололу проходять через носослізний канал, де швидко всмоктуються в системний кровообіг через слизову оболонку носа, кон’юнктиву, носослізну протоку, ротоглотку і травний тракт.

У дітей концентрація тимололу в плазмі крові вища, ніж у дорослих. У новонароджених метаболізм недостатньо розвинений, що може призвести до збільшення його періоду напіввиведення. За деякими даними, рівень тимололу в плазмі крові у дітей, які отримували його у концентрації 0,25 %, значно перевищує рівень у дорослих після застосування в концентрації 0,5 %. У дітей раннього віку очікується збільшення ризику побічних реакцій, таких як бронхоспазм і брадикардія.

Для лікування відкритокутової глаукоми, підвищеного внутрішньоочного тиску, глаукоми після оперативного втручання з приводу катаракти, в окремих випадках – вторинної глаукоми. Для лікування закритокутової глаукоми за умови супутнього застосування міотиків.

Лікарський засіб слід застосовувати тільки за призначенням офтальмолога або як продовження лікування, розпочатого таким фахівцем.

· Підвищена чутливість до діючої речовини та/або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

· Синусова брадикардія.

· Синдром слабкості синусового вузла.

· Синоатріальна блокада.

· Атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня, що не контролюється кардіостимулятором.

· Виражена серцева недостатність.

· Кардіогенний шок.

· Реактивне захворювання дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму або бронхіальну астму в анамнезі.

· Тяжке хронічне обструктивне захворювання легень.

Жодних досліджень специфічної взаємодії очних крапель тимололу з іншими лікарськими засобами не проводили.

Тимолол у вигляді очних крапель можна застосовувати з іншими антиглаукомними препаратами.

Пероральні антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів), бета-адреноблокатори, антиаритмічні засоби (в тому числі аміодарон), глікозиди наперстянки, парасимпатоміметики, гуанетидин.

При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами підвищується ризик артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії.

Системні альфа-адреноблокатори, резерпін, антиаритмічні засоби I групи (наприклад, хінідин), клонідин.

При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами можливе загострення побічних реакцій. У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів.

Інгібітори CYP 2D6 (наприклад, хінідин, флуоксетин, пароксетин).

При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами повідомлялося про потенційну системну бета-блокаду (наприклад, зниження частоти серцевих скорочень, пригнічення).

Барбітурати, знеболювальні засоби, алкалоїди ріжків.

При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами можливе посилення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.

Адреналін (епінефрин).

При одночасному застосуванні тимололу з адреналіном (епінефрином) повідомляли про мідріаз.

Перед початком застосування лікарського засобу слід оцінити стан здоров’я пацієнта (див. розділ «Протипоказання»).

Оскільки реакція на бета-адреноблокатори може змінюватися, рекомендується виміряти внутрішньоочний тиск пацієнта через 2–4 тижні після початку застосування лікарського засобу. Надалі слід регулярно проводити офтальмологічне обстеження, оскільки в деяких випадках реакція на тимолол може змінюватися при тривалому застосуванні.

Ризик системних побічних реакцій.

Як і інші офтальмологічні засоби, що застосовуються місцево, тимолол системно абсорбується. Через бета-адренергічний компонент можуть виникати такі ж серцево-судинні, легеневі та інші побічні реакції, як і при застосуванні системних бета-адреноблокаторів. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному застосуванні.

Взаємодія з іншими бета-адреноблокаторами.

Вплив на внутрішньоочний тиск або інші впливи системних бета-адреноблокаторів можуть посилюватися, коли тимолол застосовується пацієнтами, які вже отримують пероральний бета-блокатор. У разі одночасного застосування слід ретельно спостерігати за реакцією таких пацієнтів. Не рекомендується застосування 2 місцевих бета-адреноблокаторів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик порушень з боку серця.

Можливість застосування бета-адреноблокаторів пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічна хвороба серця, вазоспастична (спонтанна) стенокардія і серцева недостатність) та гіпотензією потрібно серйозно оцінити, розглянувши лікування іншими діючими речовинами. У разі застосування лікарського засобу пацієнти із серцево-судинними захворюваннями повинні знаходитись під наглядом на предмет погіршення їхнього стану та будь-яких побічних реакцій.

Лікарський засіб можна з обережністю застосовувати тільки тим пацієнтам, які мають блокаду серця першого ступеня.

Ризик порушень з боку судин.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими периферичними порушеннями або порушеннями кровообігу (тобто тяжкі форми хвороби Рейно або синдром Рейно).

Ризик порушень з боку дихання.

Повідомлялося про побічні реакції з боку дихальної системи, включаючи летальний наслідок, через бронхоспазм у пацієнтів із астмою після застосування деяких офтальмологічних бета-адреноблокаторів. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із легким/помірним хронічним обструктивним захворюванням легенів (ХОЗЛ), і тільки якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Ризик анафілактичних реакцій.

Під час застосування бета-адреноблокаторів пацієнти з атопією в анамнезі або наявністю в анамнезі тяжкої анафілактичної реакції на цілий ряд різноманітних алергенів можуть реагувати на повторні ознаки таких алергенів і не реагувати на звичайну дозу епінефрину (адреналіну), що використовується для лікування анафілактичних реакцій.

Анестезія під час хірургічних утручань.

Офтальмологічні бета-адреноблокатори можуть блокувати системну дію бета-агоністів, наприклад адреналіну. У разі застосування лікарського засобу слід повідомити про це анестезіолога.

Застосування пацієнтам з гіпоглікемією/ цукровим діабетом.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, схильним до спонтанної гіпоглікемії або пацієнтам із лабільним діабетом, оскільки бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії.

Ризик гіпертиреозу (гіперфункція щитовидної залози).

Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпертиреозу.

Застосування пацієнтам з міастенією гравіс.

При застосуванні очних крапель тимололу повідомляли про погіршення загального стану у таких пацієнтів.

Застосування пацієнтам із захворюваннями рогівки.

Офтальмологічні бета-адреноблокатори можуть викликати сухість очей. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями рогівки.

Ризик відшарування хоріону (судинна оболонка ока).

Повідомлялося про відшарування хоріону при застосуванні офтальмологічних супресивних засобів (наприклад, тимолол, ацетазоламід) після фільтрувальних процедур.

Застосування пацієнтам, що використовують контактні лінзи.

Лікарський засіб містить консервант бензалконію хлорид, який може осідати на м’яких контактних лінзах, отже його не слід застосовувати під час використання контактних лінз. Перед закапуванням крапель лінзи необхідно зняти та знову одягнути їх не раніше ніж через 15 хвилин після застосування лікарського засобу.

Бензалконію хлорид також може спричиняти подразнення очей, особливо у разі сухості очей або ураження рогівки. Якщо виникає атипова чутливість очей, печіння або біль в очах, слід звернутися до лікаря.

Вагітність.

Тимолол проходить через плаценту. Немає достатніх даних щодо застосування тимололу вагітним жінкам.

Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, якщо це не є явною необхідністю. Для зниження системної абсорбції див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Епідеміологічні дослідження не виявили ніяких мальформативних ефектів, але продемонстрували ризик затримки внутрішньоутробного розвитку при пероральному прийомі бета-адреноблокаторів. Крім того, у новонароджених спостерігалися ознаки та симптоми бета-блокаторної дії (наприклад, брадикардія, гіпотензія, утруднене дихання та гіпоглікемія) при застосуванні бета-адреноблокаторів до початку пологів. Якщо тимолол застосовувався до початку пологів, стан новонародженого слід ретельно контролювати протягом перших днів життя.

Період годування груддю.

Бета-адреноблокатори виявляються в грудному молоці. Проте терапевтична доза тимололу в очних краплях недостатня для виявлення його у грудному молоці та спричинення симптомів бета-блокади у новонароджених. Щодо зниження системної абсорбції див. розділ «Спосіб застосування та дози».

При правильному режимі дозування тимолол не чинить негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Однак можливі побічні реакції, такі як запаморочення, розлади зору, рефракційні зміни, диплопія (двоїння в очах), птоз (опущення повіки), часті випадки легкої транзиторної нечіткості зору, та втома, що можуть негативно вплинути на здатність деяких пацієнтів керувати автотранспортом або іншими механізмами. На початку лікування про це слід повідомити пацієнта.

Дорослі.

Лікарський засіб призначений для місцевого застосування (у кон’юнктивальний мішок).

Очні краплі слід закапувати по 1 краплі в уражене око 1–2 рази на добу (вранці і ввечері).

При нососльозовій оклюзії або закритті повік протягом 2 хвилин знижується системна абсорбція лікарського засобу. В результаті цього зменшується ймовірність виникнення системних побічних реакцій і збільшується місцева активність.

Одночасне застосування з іншими засобами.

Ефект зниження внутрішньоочного тиску може зазвичай посилюватися при комбінації лікарського засобу з іншими протиглаукомними препаратами (аналогами простагландинів, міотиками, адренергічними агоністами/адреноміметиками або інгібіторами карбоангідрази). При переході з іншого протиглаукомного препарату на лікарський засіб Норматин необхідно відразу ж припинити прийом попереднього препарату і розпочати застосування лікарського засобу Норматин, як описано вище.

Діти.

Необхідно ретельно оцінити співвідношення користі/ризику застосування тимололу дітям, перш ніж застосовувати лікарський засіб. Потрібно провести ретельне обстеження та оцінити анамнез перед початком застосування тимололу дітям для визначення наявності системних порушень.

Відсутні спеціальні рекомендації щодо дозування, оскільки наявні клінічні дані обмежені (див. розділ «Фармакодинаміка»). Однак, якщо користь переважає над ризиками, то рекомендується застосовувати найнижчу добову дозу.

Для обмеження розвитку побічних реакцій очні краплі слід закапувати по 1 краплі в уражене око на добу.

Якщо внутрішньоочний тиск недостатньо контролюється, то можна розглянути підвищення дози до 2 крапель в уражене око на добу. При застосуванні 2 рази на добу слід витримувати інтервал 12 годин між застосуваннями.

Окрім того, за пацієнтами, а особливо новонародженими, слід ретельно спостерігати після першого застосування дози протягом 1–2 годин у кабінеті лікаря та ретельно контролювати місцеві та системні побічні реакції до проведення хірургічного втручання.

При застосуванні в педіатрії концентрація діючої речовини 0,1 % може бути достатньою.

Системна абсорбція при місцевому застосуванні бета-адреноблокаторів після закапування може бути зменшена шляхом носослізної оклюзії та закриття повік протягом якомога довшого періоду (наприклад на 3–5 хвилин) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Лікарський засіб застосовувати тільки для тимчасового лікування дітей.

Діти. Через обмежені дані тимолол може бути рекомендований тільки у разі первинної вродженої та первинної ювенільної глаукоми протягом перехідного періоду до прийняття рішення про хірургічне втручання або призначення інших варіантів лікування.

Симптоми

Передозування слід уникати. Кількість тимололу, отримана внаслідок застосування 30 крапель цього лікарського засобу, дорівнює загальній кількості тимололу, яка абсорбується у разі прийому 1 таблетки тимололу перорально. Але, оскільки тимолол швидко всмоктується через слизову оболонку носа та ока, навіть кілька крапель можуть викликати аритмію, транзиторне уповільнення частоти пульсу, зниження артеріального тиску та бронхоспазм.

Лікування

У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію. Застосовують адренергічні агоністи (наприклад ізопреналін, добутамін, допамін).

Тимолол зазвичай добре переноситься. Як і інші офтальмологічні лікарські засоби, що застосовуються місцево, тимолол абсорбується в системний кровообіг. Це може викликати побічні реакції, подібні тим, що спостерігаються при застосуванні системних бета-адреноблокаторів.

Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному застосуванні.

Нижченаведені побічні реакції включають реакції, що характерні для класу офтальмологічних бета-адреноблокаторів.

Частота реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до

З боку органів зору:

нечасто — зниження чутливості рогівки, поверхневий плямистий кератит; рідко — синдром сухого ока, блефарокон’юнктивіт, порушення зору, включаючи рефракційні зміни (через відміну міотичних засобів у деяких випадках), диплопія (двоїння в очах), птоз (опущення повіки); дуже рідко — кальцифікація рогівки (у зв’язку з використанням очних крапель, що містять фосфати, у деяких пацієнтів із значно ураженими рогівками).

З боку серця:

нечасто — брадикардія; рідко — серцева недостатність, аритмії.

З боку судин:

рідко — артеріальна гіпотензія, зниження периферичної та церебральної перфузії крові.

З боку нервової системи:

часто — головний біль; рідко — запаморочення.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасто — задишка; рідко — бронхоспазм (особливо у пацієнтів із бронхоспастичними захворюваннями, такими як астма або серцева недостатність), закладеність носа.

З боку психіки:

нечасто — депресія; рідко — галюцинації, занепокоєння, нічні кошмари, сплутаність (затьмарення) свідомості.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

рідко — реакції гіперчутливості: висипання, кропив’янка, алопеція.

Загальні порушення:

нечасто — втомлюваність; рідко — астенія (загальна слабкість).

Окрім зазначеного вище, при застосуванні крапель очних тимололу можуть виникати побічні реакції, які викликають бета-адреноблокатори під час системного застосування.

З боку імунної системи:

системні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, свербіж, анафілактичну реакцію.

З боку обміну речовин і харчування:

гіпоглікемія.

З боку психіки:

безсоння, втрата пам’яті, галюцинації.

З боку нервової системи:

втрата свідомості, інсульт, ішемія головного мозку, посилення ознак і симптомів міастенії гравіс, парестезія.

З боку органів зору:

ознаки і симптоми подразнення очей (наприклад, печіння, гострий біль, свербіж, сльозотеча, почервоніння), кератит, нечіткість зору, відшарування хоріону після фільтрувальної операції (див. «Особливості застосування»), ерозія рогівки.

З боку серця:

біль у грудях, прискорене серцебиття, набряк, застійна серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада, зупинка серця.

З боку судин:

феномен Рейно.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

кашель.

З боку травного тракту:

дисгевзія (розлад смаку), нудота, диспепсія (розлад травлення), діарея, сухість у роті, біль у животі, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

псоріазоподібні висипи або загострення псоріазу.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

міалгія (біль у м’язах).

З боку статевих органів і молочної залози:

статева дисфункція, знижене лібідо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

3 роки.

Після відкриття флакона лікарський засіб використати протягом 28 днів.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

По 5 мл у флаконі-крапельниці; по 1 флакону-крапельниці в картонній коробці.

За рецептом.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

УОРЛД МЕДИЦИН ЛТД/

WORLD MEDICINE LTD.