Рамі

Лікування есенціальної гіпертензії у хворих, яким рекомендована комбінована терапія (раміприл та гідрохлоротіазид). Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та летальних випадків.

Підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до кожної з допоміжних речовин. У зв’язку з тим, що до складу препарату входить гідрохлоротіазид, препарат протипоказаний хворим з анурією або підвищеною чутливістю до тіазидів та інших похідних сульфонаміду. Ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); гемодинамічно нестабільні стани; діаліз або гемофільтрація з використанням негативно заряджених мембран високої пропускної здатності (наприклад, поліакрилонітрилових мембран); первинний гіперальдостеронізм; стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний у пацієнтів з єдиною ниркою); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв у пацієнтів, які не перебувають на діалізі), анурія; клінічно значущий електролітний дисбаланс (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія); тяжке порушення функції печінки та/або холестаз, печінкова енцефалопатія. Вагітність або період годування груддю. Дитячий вік (дивитися в розділі "Особливості застосування"). Ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ чи антагоністів рецепторів ангіотензину II).

Рекомендована початкова доза препарату - 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду 1 раз на добу.

Артеріальна гіпертензія.

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань артеріального тиску. Раміприл можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з антигіпертензивними лікарськими засобами інших класів (див. Розділи «Фармакологічні», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Початкова доза. Лікування препаратом слід починати поступово, починаючи з початкової дози, що рекомендується, 2,5 мг на добу.

У пацієнтів із значною активацією РААС після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 1,25 мг, а їх лікування слід розпочинати під контролем (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з цукровим діабетом та щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику.

Початкова доза. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату, при подальшому лікуванні дозу слід збільшити. Через 1-2 тижні лікування добову дозу рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижні лікування. Цільова добова доза становить 10 мг.

З боку серцево-судинної системи: поширені – виникнення стенокардії, відчуття посиленого серцебиття, артеріальна гіпотензія, постуральна гіпотензія, тахікардія, порушення ортостатичної регуляції, астенія, серцеві аритмії, синкопе, ішемічний інсульт головного мозку і периферичні набряки, гіперемія; дуже рідко поширені – інфаркт міокарда, крововиливи у головний мозок, тромболітичні ускладнення, судинний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт.

З боку системи крові: поширені – зниження кількості лейкоцитів, еритроцитів, зниження гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитопенія, гемолітична анемія; дуже рідко поширені – пригнічення кісткового мозку, нейтропенія, включаючи агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія.

З боку центральної нервової системи: дуже поширені – головний біль, запаморочення; поширені – вертиго, парестезії, тремор, порушення рівноваги, припливи жару, втрата смаку; непоширені – сонливість; дуже рідко поширені – ішемія мозку, включаючи ішемічний інсульт і минущі ішемічні порушення, паросмія.

З боку органа зору: поширені – порушення зору, включаючи розпливчастий зір, кон’юнктивіт, блефарит; дуже рідко поширені – ксантопсія (зображення у жовтому кольорі), транзиторна міопія, зменшення сльозовиділення внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду.

З боку органа слуху: поширені – шум або дзвін у вухах; дуже рідко поширені – зниження слуху.

З боку дихальної системи: дуже поширені – непродуктивний сухий кашель, бронхіт; поширені – синусит, задишка, закладеність носа; дуже рідко поширені – бронхоспазм, включаючи астматичні напади, риніт, фарингіт, альвеолярна пневмонія, алергічна інтерстиціальна пневмонія, некардіогенний набряк легень внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду, ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів.

З боку травного тракту: поширені – розлади травлення, абдомінальний біль, диспепсія, гастрит, гастроентерит, нудота, запор; рідко поширені – блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, біль у животі, сухість язика; дуже рідко поширені – панкреатит, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, васкуліт, сухість у роті, спрага, запальні реакції в ротовій порожнині та травному тракті, порушення сприйняття запаху і смаку, сіалоаденіт внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – холестатичний або цитолітичний гепатит, підвищення концентрації печінкових ензимів та/або білірубіну; калькульозний холецистит, зумовлений гідрохлоротіазидом; дуже рідко поширені – гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатонекроз.

З боку сечовидільної системи: поширені – зниження функції нирок, збільшення діурезу, дегідратація, підвищення вмісту сечовини та креатиніну в сироватці крові; дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, погіршення раніше існуючої протеїнурії, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду.

З боку шкіри: поширені – посилене потовиділення, висипання, свербіж; непоширені – ангіоневротичний набряк, макулопапульозні висипання, кропив’янка; дуже рідко поширені – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пухирчатка, загострення перебігу псоріазу, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості, оніхолізис, псоріазоформна або пемфігоїдна екзантема або енантема, алопеція, вовчакоподібний синдром внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду.

З боку кістково-м’язової системи: поширені – міалгія; дуже рідко поширені – артралгія, артрит, м’язові спазми; м’язова слабкість, судоми внаслідок підвищення чутливості до гідрохлоротіазиду.

Метаболічні порушення: дуже поширені – зниження толерантності до глюкози (у хворих на цукровий діабет це може призвести до порушення метаболічної рівноваги), збільшення рівня глюкози в крові, підвищення рівня сечової кислоти в крові, загострення подагри, підвищення концентрації холестерину та/або тригліцеридів у сироватці крові внаслідок підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду; поширені – анорексія, зниження апетиту, зниження рівня калію в крові; рідко поширені – підвищення рівня калію в крові, гіперхлоремія; дуже рідко поширені – зниження рівня натрію в крові, глюкозурія, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, підвищення активності сироваткової амілази, посилене виведення рідини внаслідок підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду.

Організм у цілому: дуже поширені – астенія, втомлюваність, слабкість; поширені – біль у грудях, гарячка.

З боку імунної системи: дуже рідко поширені – анафілактична або анафілактоїдна реакція, збільшення антинуклеарних антитіл.

З боку репродуктивної системи: поширені – тимчасове порушення ерекції; дуже рідко поширені – зниження лібідо, імпотенція, гінекомастія.

Психічні розлади: поширені – депресія, апатія, тривожність, нервозність, розлади сну; дуже рідко поширені – сплутаність свідомості, стан збудження, пригнічений настрій, занепокоєння, порушення концентрації уваги.

Педіатрична популяція. Безпека застосування раміприлу вивчалася за участю 325 дітей та підлітків віком 2-16 років у процесі 2 клінічних досліджень. Згідно з результатами, характер і ступінь тяжкості небажаних реакцій у дітей були подібні до тих, які спостерігаються у дорослих, але частота виникнення деяких реакцій у дітей була вищою, ніж у дорослих, а саме:

Тахікардія, закладеність носа та риніт: часті у педіатричній та рідкісні у дорослих пацієнтів.

Кон'юнктивіт: часті у педіатричній популяції та окремі у дорослих пацієнтів.

Тремор та кропив'янка: рідкісні у педіатричній популяції та окремі у дорослих пацієнтів.

Загальний профіль безпеки раміприлу у дітей та дорослих значно не відрізняється.

На початку лікування препаратом або при підвищенні дози слід провести ретельний контроль АТ, наприклад, при таких станах як:

• тяжка АГ;
• некомпенсована хронічна серцева недостатність;
• стеноз аортального або мітрального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія;
• односторонній стеноз ниркової артерії з другою функціонуючою ниркою;
• втрата рідини або солі чи можливість її розвитку (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики);
• цироз печінки та/або асцит;
• при виконанні великих хірургічних втручань або під час анестезії лікарськими засобами, які спричиняють артеріальну гіпотензію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують. У випадку підтвердження вагітності під час лікування препарат слід негайно відмінити. Дослідження показали, що під час лікування слід припинити годування груддю.

Не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не рекомендується. Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та знижувати швидкість його реакції, що є ризикованим у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).

Пацієнти, у яких існує особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

- Пацієнти зі значним підвищенням активності РААС. Ризик раптового відчутного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок внаслідок пригнічення АПФ підвищується у пацієнтів з вираженою активацією РААС, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретичний засіб призначають уперше або при першому підвищенні дози.

Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час лікування та коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. При наявності ураження нирок потрібен особливо ретельний нагляд (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Існує ризик погіршення функції нирок, здебільшого у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки, а також у разі ураження ниркових судин, зокрема у пацієнтів з гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії.\

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників європеоїдної раси. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може виявитися менш ефективним для зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Це може бути зумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.

Нерекомендовані комбінації. Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, що підвищують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому слід ретельно проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Симптоми: надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, серцеві аритмії, погіршення свідомості аж до коми, церебральні судоми, парез, паралітичний ілеус. У схильних пацієнтів (наприклад, гіперплазія простати), передозування (перевищення дози) гідрохлоротіазиду може стимулювати гостру затримку сечі.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Запропоновані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, призначення сорбентів) і засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення α₁-адренергічних агоністів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.

Видалення з організму тіазидних сечогінних засобів за допомогою діалізу незначне.

Зберігати при температурі не вище 30ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Актуальна ціна на Рамі вказана в нашому каталозі. Купити Рамі можна онлайн на сайті або відвідавши одну з аптек партнерської мережі. Вартість препарату може бути оплачена онлайн на сайті МІС Аптека 9-1-1.