Верошпірон

Верошпірон — препарат, що містить речовину спіронолактон. Належить до групи калійзберігаючих діуретиків. Свій вплив проявляє за рахунок конкурентного антагонізму з гормоном кори надниркових залоз із класу мінералокортикоїдів — альдостероном.

Через блокаду його дії у дистальних відділах канальців нирок відбувається виведення натрію, хлору і води з організму, при цьому калій і H+ зберігаються.

Завдяки такому ефекту Верошпірон має не тільки сечогінний, а й гіпотензивний вплив на організм.

В аптеках України препарат Верошпірон можна знайти в капсулах і таблетках у таких дозах:

• 25 мг;
• 50 мг;
• 100 мг.

У дозі 25 мг він випускається в таблетках №20, а в 50 і 100 мг — у формі капсул №30. Ціна таблеток Верошпірон і ціна Верошпірон в капсулах вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка.

Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він впливає на дистальні канальці нирок. Через блокаду альдостерону пригнічує затримку води та Na+ та сприяє утриманню K+, що не тільки підвищує екскрецію Na+ та Cl−, та знижує екскрецію K+ з сечею, а й знижує екскрецію H+. У результаті цього сечогінний ефект має також гіпотензивну дію.

Дослідження RALES. Рандомізоване дослідження застосування альдактону (RALES) ‒ подвійно сліпе багатоцентрове дослідження, проведене за участю 1663 пацієнтів з фракцією викиду не більше 35%, зі встановленою протягом 6 місяців до включення в дослідження серцевою недостатністю IV класу за класифікацією NYHA, які на момент рандомізації мають серцеву недостатність III‒IV класу. Всі пацієнти приймали петльові діуретики, 97% пацієнтів приймали інгібітор АПФ, 78% ‒ дигоксин (на момент проведення дослідження бета-блокатори не мали широкого поширення, тільки 15% пацієнтів отримували бета-блокатори). Пацієнти, які мали початкове підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові більше 2,5 мг/дл або початкове підвищення вмісту калію в сироватці крові більше 5,0 мЕкв/л, не включалися в дослідження. Також з дослідження виключалися пацієнти, у яких реєструвалося підвищення вмісту калію в сироватці крові на 25% у порівнянні з початковим показником. Пацієнти були рандомізовані в співвідношенні 1:1 в групу спіронолактону 25 мг один раз на добу або в групу, яка отримує плацебо. Пацієнтам, які добре переносили препарат в дозі 25 мг/добу, за клінічними показаннями дозу препарату збільшували до 50 мг/добу. Пацієнтам, які не переносили препарат в дозі 25 мг/добу, дозу спіронолактону знижували до 25 мг 1 раз на 2 дні. Первинною кінцевою точкою в дослідженні RALES була смерть з будь-яких причин. Після спостереження за пацієнтами в середньому протягом 24 місяців дослідження RALES було завершено достроково, оскільки в ході планового проміжного аналізу було виявлено значуще зниження смертності в групі пацієнтів, які отримують спіронолактон. Спіронолактон знижував ризик смерті на 30% в порівнянні з плацебо (p <0,001; 95% довірчий інтервал від 18% до 40%). Крім того, спіронолактон значимо знижував ризик серцевої смерті, перш за все раптової серцевої смерті і смерті від прогресування серцевої недостатності, а також ризик госпіталізації з приводу захворювань серця. Зміни стадії за класифікацією NYHA були більш сприятливими в групі, що одержує спіронолактон. Гінекомастія і біль в грудях спостерігалися у 10% чоловіків, які отримували спіронолактон, в порівнянні з 1% чоловіків групи плацебо (p <0,001). Частота розвитку тяжкої гіперкаліємії була однаково низькою в обох групах пацієнтів.

Фармакокінетика.

Спіронолактон швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Активно звʼязується з білками плазми крові (приблизно на 90%). Спіронолактон швидко метаболізується в організмі людини. Фармакологічно активними метаболітами спіронолактону є 7альфа-тіометилспіронолактон і канренон. Незважаючи на те, що період напіввиведення незміненого спіронолактону з крові має невелику тривалість (1,3 години), період напіввиведення активних метаболітів довший (в інтервалі від 2,8 до 11,2 години). Метаболіти виводяться в основному нирками, незначні їх кількості виводяться через кишечник. Спіронолактон і його метаболіти проникають через плаценту і в грудне молоко. Після прийому натще 100 мг спіронолактону на добу протягом 15 днів здоровими добровольцями час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові (tmax), максимальна концентрація у плазмі (Cmax), а також період напіввиведення (t1/2) спіронолактону становили 2,6 години, 80 нг/мл і близько 1,4 години відповідно. Для метаболітів 7альфа-тіометилспіронолактону і канренону показник tmax становив 3,2 години і 4,3 години, Cmax - 391 нг/мл і 181 нг/мл, а t1/2 ‒ 13,8 години і 16,5 години відповідно. Ниркова активність після одноразового прийому спіронолактону досягає піку через 7 годин і зберігається не менше 24 годин.

Лікарський засіб використовується при хворобах, що супроводжуються набряковим синдромом і затримкою рідини в організмі:

1. Синдром первинного гіперальдостеронізму.
2. Серцева недостатність із застійними явищами у великому і малому колах кровообігу, особливо якщо прийом інших діуретиків не ефективний.
3. Есенціальна артеріальна гіпертензія для зниження навантаження на серце за рахунок зменшення об’єму крові та профілактики гіпокаліємії у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
4. Набряки при нефротичному синдромі та асцит при хворобах печінки, портальній гіпертензії.
5. Для профілактики зниження рівня калію у крові, якщо немає можливості використовувати іншу терапію.

Головна перевага спіронолактону в тому, що він не виводить калій із організму, запобігає розвитку аритмій і раптової зупинки серця. Але через те, що він має гормоноподібну дію і низку виражених побічних реакцій, його використовують як діуретик резерву або підключають до схеми лікування за неефективності гіпотензивної терапії першої лінії.

Симптоми. Передозування спіронолактоном може викликати стани і симптоми, які належать до небажаних реакцій та спостерігаються на тлі його прийому (наприклад сонливість, сплутаність свідомості, макулопапульозні або еритематозні висипання, нудота, блювання, запаморочення, діарея). У деяких випадках можлива гіпонатріємія або гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок; у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки передозування може призвести до печінкової коми.

Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати водно-електролітний і кислотно-лужний баланси: призначенням діуретиків, що виводять калій; парентеральним введенням глюкози з інсуліном, у тяжких випадках − проведенням гемодіалізу.

Побічні реакції здебільшого пов'язані з пригніченням альдостерону та андрогенів. Найчастіше це:

• гіперкаліємія;
• порушення ритму і провідності серця — аритмії;
• з боку репродуктивної системи та молочних залоззниження статевого потягу: у чоловіків еректильна дисфункція, порушення менструального циклу у жінок, втрата репродуктивної функції, біль у молочних залозах;
• нудота;
• збільшення молочних залоз у чоловіків (гінекомастія);
• блювота;
• зміна голосу;
• слабкість;
• сонливість;
• порушення функціонування печінки з розвитком гепатиту;
• виразка шлунка або дванадцятипалої кишки.

Зазвичай після припинення прийому спіронолактону побічні ефекти зникають. Повідомлення про підозру на небажані реакції Повідомляти про підозру на небажані лікарські реакції необхідно навіть після отримання реєстраційного посвідчення на даний препарат. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь / ризик» для цього лікарського засобу. Працівників галузі охорони здоров'я просять повідомляти про всі підозри на небажані реакції, використовуючи національну систему інформування.

Ознайомитися з усіма побічними реакціями препарату можна в інструкції. Перед використанням обов'язково прочитайте вкладиш в упаковці!

Ліки Верошпірон не використовують при:

• нирковій недостатності;
• відсутності виділення сечі (анурія);
• підвищеній чутливості до компонентів препарату;
• підвищеному рівні калію і зниженому рівню натрію у крові;
• хвороби Аддісона (супроводжується дефіцитом альдостерону в організмі);
• спільному використанні з іншими калійзберігаючими діуретиками (наприклад, еплереноном);
• вагітності, в періоді лактації.

Протипоказанням до прийому також є зниження рівня клубочкової фільтрації менше 30 мл за 1 хвилину.

У медичній практиці призначають препарат Верошпірон з двома цілями:

• діагностичною;
• лікувальною.

У першому випадку його використовують для виявлення підвищеного рівня альдостерону. Якщо на тлі лікування спіронолактоном протягом 3–4 днів (короткий тест) або 3–4 тижнів (тривалий тест) відбувається підвищення рівня калію, а після скасування концентрація К+ знижується, тоді у пацієнтів діагностують первинний гіперальдостеронізм.

Додаткова терапія при лікуванні артеріальної гіпертензії в разі недостатньої ефективності раніше застосовуваних гіпотензивних препаратів

Початкова доза спіронолактону при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами становить 25 мг/добу. Якщо через 4 тижні артеріальний тиск не досягає цільових значень, дозу препарату можна подвоїти. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують препарати, що можуть викликати розвиток гіперкаліємії (наприклад інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину), до початку застосування спіронолактону слід оцінити вміст калію і креатиніну в сироватці крові. Не слід застосовувати препарат Верошпірон пацієнтам, у яких вміст калію в сироватці крові перевищує 5,0 ммоль/л, а концентрація креатиніну в сироватці крові перевищує 2,5 мг/дл. Протягом 3 місяців після початку прийому спіронолактону слід ретельно контролювати вміст калію і креатиніну в крові.

При набряках, спровокованих порушенням у роботі нирок і серця, прийом препарату починають із дозування 100 мг, потім її корегують у межах від 25 до 200 мг.

Підвищений кров'яний тиск лікують спіронолактоном, починаючи з 25 мг. Результат терапії оцінюють через 1 місяць. Якщо цифри АТ не знизилися, варто застосовувати 50 мг.

Для лікування набрякового синдрому при ураженні печінки цирозом використовують дозування 100 мг на 24 години. Залежно від результатів його можуть збільшувати до 200 мг.

З особливою обережністю спіронолактон слід застосовувати пацієнтам, основне захворювання яких може провокувати розвиток ацидозу та/або гіперкаліємію. Пацієнти з діабетичною нефропатією мають підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Прийом спіронолактону може спричинити тимчасове підвищення азоту сечовини крові (АСК), особливо на тлі наявного порушення функції нирок і гіперкаліємії. Спіронолактон може спричинити оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. Таким чином, при застосуванні препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки, а також пацієнтам літнього віку необхідний регулярний контроль показників електролітів сироватки крові і функції нирок.

Пацієнтам з порфірією Верошпірон слід застосовувати з особливою обережністю, оскільки багато препаратів провокують загострення порфірії.

При прийомі препарату забороняється вживання алкоголю.

У випадку непереносимості лактози слід брати до уваги, що кожна таблетка Верошпірону містить 146,0 мг лактози моногідрату. Даний препарат не слід застосовувати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, повна лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Спіронолактон володіє антиандрогенним ефектом у людини, тому його не слід застосовувати під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Спіронолактон або його метаболіти проходять через гематоплацентарний бар’єр. На тлі застосування спіронолактону у вагітних щурів спостерігалася фемінізація плодів чоловічої статі, а після народження у потомства жіночої та чоловічої статі спостерігалися ендокринні порушення.

Годування груддю. Метаболіти спіронолактону виявлялися в грудному молоці. У разі необхідності застосування спіронолактону слід перервати грудне вигодовування і використовувати інший спосіб годування дитини. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У початковому періоді, тривалість якого індивідуальна, забороняється керувати автомобілем та робочими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму. Надалі обмеження слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Дітям можна використовувати спіронолактон за призначенням лікаря, починаючи з 5 років. Дозування розраховують з урахуванням 1–3 мг на 1 кг маси тіла одноразово або ділять на 3–4 прийоми.

Капсули використовуються тільки в тому випадку, якщо дитина може їх проковтнути, інакше дають таблетки, попередньо подрібнені й розчинені у воді.

Лікарський препарат Верошпірон у таблетках або Верошпірон у капсулах можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Актуальна ціна Верошпірона вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Одночасний прийом препарату Верошпірон з:

• іншими калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, блокаторами альдостерону, препаратами калію, а також дотримання багатої калієм дієти, або вживання замінників солі, що містять калій, може призвести до розвитку важкої гіперкаліємії.
• Крім лікарських засобів, які достовірно спричиняють гіперкаліємію, одночасне застосування комбінації триметоприм/сульфаметоксазол (антибіотик, так званий ко-тримоксазол) зі спіронолактоном може привести до клінічно значущої гіперкаліємії.
• Прийом інших діуретиків посилює діурез.
• Імуносупресанти, циклоспорин і такролімус можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії, спричиненої спіронолактоном.
• Холестирамін, хлорид амонію також можуть підвищувати ризик гіперкаліємії і гіперхлоремічного метаболічного ацидозу.
• Трициклічні антидепресанти та антипсихотичні препарати можуть посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
• Гіпотензивні засоби ‒ спіронолактон посилює дію гіпотензивних препаратів, дозу яких при одночасному прийомі зі спіронолактоном, можливо, буде потрібно зменшити і коригувати у подальшому в разі необхідності. Оскільки інгібітори АПФ знижують продукування альдостерону, не слід використовувати препарати даної групи одночасно зі спіронолактоном на постійній основі, особливо у пацієнтів зі встановленим порушенням функції нирок.
• Одночасний прийом з нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами може посилювати антигіпертензивний ефект спіронолактону.
• Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати можуть потенціювати повʼязану зі спіронолактоном ортостатичну гіпотензію.
• Пресорні аміни (норепінефрин) ‒ спіронолактон знижує судинні реакції на норепінефрин. З цієї причини слід дотримуватися обережності при проведенні місцевої або загальної анестезії у пацієнтів, які застосовують спіронолактон.
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) ‒ у деяких пацієнтів прийом нестероїдних протизапальних засобів може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефекти петльових, калійзберігаючих і тіазидних діуретиків. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, індометацину та мефенамінової кислоти) з калійзберігаючими діуретиками може привести до розвитку тяжкої гіперкаліємії. Таким чином, при одночасному прийомі спіронолактону з НПЗП слід ретельно контролювати стан пацієнта на предмет досягнення бажаного ефекту сечогінного препарату.
• Глюкокортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ) - може збільшуватися швидкість виведення електролітів, зокрема, може спостерігатися гіпокаліємія.
• Дигоксин ‒ спіронолактон може збільшувати період напіввиведення дигоксину, що може призвести до збільшення концентрації дигоксину в сироватці крові і, як наслідок, посилення його токсичності. При прийомі спіронолактону може знадобитися зниження дози дигоксину. Слід ретельно контролювати стан пацієнта для запобігання передозування дигоксином або недостатньої дигіталізації.
• Гепарин, низькомолекулярний гепарин - одночасне застосування зі спіронолактоном може привести до тяжкої гіперкаліємії.
• Препарати літію - як правило, препарати літію не слід застосовувати одночасно з діуретиками. Діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик розвитку токсичних ефектів препаратів літію.
• Антипірин - спіронолактон прискорює метаболізм антипірину.
• Вплив препарату на результати лабораторних досліджень - в літературі описано кілька випадків впливу спіронолактону або його метаболітів на показник концентрації дигоксину, визначений методом радіоімунного аналізу. Клінічна значимість даної взаємодії поки незрозуміла. При флуориметричному аналізі спіронолактон може впливати на результат аналізу вмісту сполук з аналогічними параметрами флуоресценції (наприклад, кортизол, адреналін).
• Карбеноксолон ‒ може спричинити затримку натрію в організмі і, як наслідок, знижувати ефективність спіронолактону. Слід уникати одночасного застосування карбеноксолону і спіронолактону.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.