Остеомаляція

Остеомаляція - системний патологічний процес, який характеризується зниженням міцності кісток через недостатню мінералізацію кісткової тканини. У результаті кістки стають надмірно гнучкими.

Загальні відомості

Остеомаляція проявляється болями в кістках, деформаціями та патологічними переломами. Характерна гіпотрофія і гіпотонія м'язів, можливі порушення ходи та постави. Діагноз остеомаляція встановлюється на підставі рентгенографії та інших досліджень. Лікування частіше консервативне, при деформаціях виконується хірургічна корекція.

Причини остеомаляції

У кістках людини паралельно відбуваються два процеси: руйнування старої кісткової тканини та утворення нової в поєднанні з її мінералізацією. У нормі ці процеси збалансовані, тому кістки зберігають свою міцність. При остеомаляції замість повноцінної кісткової тканини утворюється немінералізована або слабо мінералізована (містить мало фосфатів і кальцію) остеоїд, що представляє собою скупчення колагенових волокон (основу кістки, білковий матрикс), які надають кісткам пружність. Через порушення процесів утворення нової кісткової тканини страждає і процес руйнування старої кістки, внаслідок чого будова кісток ще більше порушується, а їх міцність - знижується.

Мінералізація кістки залежить від вмісту в крові фосфатів і кальцію. Залежно від нестачі того чи іншого елемента розрізняють дві форми остеомаляції: кальційпенічну і фосфоропенічну. Недолік кальцію може спостерігатися при порушенні всмоктування кальцію в кишечнику, дисбалансі між процесом відкладення кальцію в кістках і його виведенням з кісткової тканини, що руйнується, нестачі вітаміну D і надмірної екскреції кальцію нирками. Причиною кальційпенічної форми остеомаляції є вроджені та набуті порушення синтезу вітаміну D внаслідок генетичних порушень, цирозу печінки, захворювань шлунково-кишкового тракту, недостатньою інсоляцією, тривалого прийому протисудомних препаратів і вегетаріанської дієти.

Кількість фосфатів у крові визначається їх всмоктуванням у кишечнику і швидкістю виведення в нирках. Фосфопенічна форма остеомаляції виникає внаслідок гіперфункції паращитовидних залоз (гіперпаратиреозу), нестачі фосфатів в їжі та посиленої секреції фосфатів нирками при деяких пухлинах, спадкових порушеннях обміну речовин, хворобах нирок і т.д. У період вагітності та лактації ризик розвитку остеомаляції збільшується, оскільки потреба організму у вітаміні D зростає, а навантаження на нирки підвищується, що може призводити до маніфестації різних захворювань і прояву раніше латентно протікаючих аномалій розвитку.

Симптоми

Остеомаляція починається поступово. При всіх чотирьох вікових формах остеомаляції виявляються аналогічні симптоми: зниження сили та тонусу м'язів, неясні болі в області стегон і спини, рідше - у плечах і області грудної клітини. Больовий синдром спостерігається не тільки при навантаженні, але і в спокої. Кістки дуже рано стають чутливими до тиску. При тиску з боків на клубові кістки біль з'являється як при натисканні, так і при припиненні здавлювання. Ще однією характерною ознакою остеомаляції є труднощі при спробі розсунути та підняти ноги. Нерідко виникають парестезії.

На початкових стадіях остеомаляції деформації скелета відсутні, можливі патологічні переломи. У подальшому болі посилюються, виникають виражені обмеження рухів, розвиваються деформації кінцівок та інших анатомічних областей. У важких випадках кістки стають воскоподібно гнучкими, можливі порушення психіки, порушення функцій серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту. В іншому клінічна картина остеомаляції залежить від віку пацієнтів. У дітей і підлітків з остеомаляцією переважно уражаються трубчасті кістки, згодом виникають О-образні ноги та лійкоподібна деформація грудної клітки.

Пуерперальна остеомаляція, як правило, розвивається під час повторної вагітності у жінок 20-40 років. Рідше перші ознаки хвороби виникають в післяпологовому періоді та в період грудного вигодовування. Характерно ураження кісток таза, верхніх відділів стегон і нижнього відділу хребта. Пацієнтки скаржаться на болі в ногах, спині, області крижів і таза, що посилюються при натисканні. Формується качина хода, іноді остеомаляція ускладнюється парезами та паралічами. Деформований (так званий остеомієлітичний) таз унеможливлює народження дитини природним шляхом, тому доводиться вдаватися до кесаревого розтину. Після пологів стан хворих остеомаляцією, як правило, покращується, однак при відсутності або неефективності лікування можливі наслідки у вигляді важких залишкових деформацій і супутнього порушення працездатності.

При клімактеричній формі остеомаляції переважає викривлення хребта, розвивається кіфоз. Довжина тулуба поступово зменшується, при цьому зміни довжини кінцівок не відбуваються, що при яскраво вираженій патології обумовлює характерну картину - у положенні сидячи людина здається значно більш малорослою, майже карликом. В окремих випадках виникає виражений больовий синдром, що знерухомлює хворих. При старечій остеомаляції частіше спостерігаються патологічні переломи та рідше - деформації скелета внаслідок викривлення кісток. Іноді наявність великої кількості компресійних переломів хребта обумовлює формування вираженого горба. Нерідко спостерігаються порушення ходи (качина або дріботлива хода), виникають труднощі при спробі піднятися по сходах. Пальпація кісток болюча.

Що можете зробити ви при остеомаляції

Потрібно терміново звернутися до лікаря. При відсутності лікування хворі з остеомаляцією гинуть від супутніх захворювань і ускладнень з боку внутрішніх органів.

Що може зробити лікар

Лікар може призначити правильне лікування хворого.