Упаковка / 20 шт.
109.60 грн.пластина / 10 шт.
54.80 грн.Торгівельна назва | Торасемід |
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C03 Сечогінні засоби C03C Високоактивні діуретики C03CA Прості препарати сульфамідів C03CA04 Торасемід |
Фармакодинаміка. діувер діє як петлевий діуретик, в зв'язку з чим гальмує зворотну ренальную реабсорбцію іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. проте в низьких дозах фармакодинамічний профіль торасеміду за ступенем і тривалості діурезу наближає його до класу тиазидов. в більш високих дозах торасемід підсилює діурез дозозалежним чином. максимальна діуретична активність діувера досягається через 2-3 години після прийому всередину. у здорових добровольців дози від 5 до 100 мг викликали логарифмический зростання діуретичної активності. антигіпертензивнудію торасеміду пов'язана зі зменшенням ОПСС за рахунок зниження у хворих аг підвищеної активності вільного Са 2+ в клітинах м'язового шару артерій. внаслідок цього, можливо, знижуються контрактільность і реакція судин на власні пресорні речовини організму, наприклад катехоламіни.
Фармакокінетика. Після прийому всередину торасемід швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пікові рівні в плазмі крові досягаються протягом 1-2 год. Системна біодоступність після перорального прийому становить 80-90%. Більше 99% торасеміду зв'язується з білками плазми крові, а зв'язування з білками метаболітів М1, М3 і М5 становить відповідно 86; 95 і 97%. Обсяг розподілу становить 16 л. При метаболізмі торасеміду за рахунок ступеневої окислення, гідроксилювання або кільцевого гидроксилирования утворюються три метаболіти - М1, М3 і М5. Гідроксильні метаболіти мають діуретичною активністю. На частку метаболітів М1 і М3 припадає близько 10% фармакодинамічної дії, а метаболіт М5 є неактивним.
У здорових добровольців кінцевий Т ½ торасеміду і його метаболітів становить 3-4 ч. Загальний кліренс торасеміду - 40 мл/хв, а нирковий кліренс - близько 10 мл/хв. Близько 80% дози виводиться нирковими канальцями в формі торасеміду і його метаболітів: торасемід - 24%, М1 - 12%, М3 - 3%, М5 - 41%. При нирковій недостатності Т ½ торасеміду не змінюється, але Т ½ метаболітів М3 і М5 збільшується. Гемодіаліз і гемофільтрація не забезпечують помітного виведення торасеміду і його метаболітів. Якщо у пацієнта з нирковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові, то це, швидше за все, наслідок зниження печінкового метаболізму. У пацієнтів з серцевою або печінковою недостатністю Т ½ торасеміду і метаболіту М5 кілька збільшується, але накопичення малоймовірно.
Есенціальна гіпертензія. лікування і профілактика рецидивів набряків і / або випоту внаслідок серцевої недостатності.
дорослі
Есенціальна гіпертензія: рекомендується пероральний прийом дози торасеміду 2,5 мг (½ таблетки Діувер 5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна підвищити до 5 мг/добу. Застосування доз понад 5 мг/добу не викликає додаткового зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 12 тижнів безперервного застосування препарату.
Набряки: звичайна рекомендована доза - 5 мг/добу перорально. Як правило, це підтримуюча доза. При необхідності дозу можна поступово підвищити до 20 мг/добу.
Пацієнти похилого віку
Немає інформації про необхідність корекції дози для пацієнтів похилого віку. Застосовують з обережністю.
спосіб прийому
Таблетки Діувера слід приймати вранці, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Біодоступність Діувера не залежить від прийому їжі. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.
Підвищена чутливість до торасеміду, сульфонілсечовину або до одного з допоміжних речовин. ниркова недостатність з анурією. печінкова кома і предкоматозное стану. артеріальна гіпотензія. період вагітності та годування груддю. порушення сечовипускання (наприклад доброякісна гіперплазія передміхурової залози). гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія. серцева аритмія (наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярний блок ii-iii ступеня). патологічні відхилення кислотно-лужного балансу. супутнє лікування препаратами літію, аміноглікозидами чи цефалоспоринами. ниркова недостатність, викликана нефротоксичними препаратами. патологічні зміни клінічних показників крові (наприклад тромбоцитопенія чи анемія у пацієнтів без ниркової недостатності). подагра. дитячий вік.
З боку обміну речовин і харчування
Залежно від дози та тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу, особливо при помітному обмеження солі в раціоні. Можлива гіпокаліємія (особливо в разі недостатнього вмісту калію в харчовому раціоні, а також при блювоті, діареї, частого застосування проносних і при печінковій недостатності).
При досить сильному диурезе, особливо на початковому етапі лікування і у літніх пацієнтів, можуть виникати симптоми та ознаки дефіциту електролітів і об'єму рідини, наприклад головний біль, запаморочення, артеріальна гіпотензія, слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата апетиту і судоми. Необхідна корекція дози.
Можливе підвищення рівня сечової кислоти, глюкози та ліпідів крові, розвиток метаболічного алкалозу.
З боку серцево-судинної системи
У рідкісних випадках можуть виникати тромбоемболічні ускладнення, кардіальна та церебральна ішемія з можливим розвитком порушень серцевого ритму, стенокардії, гострого інфаркту міокарда або синкопе.
З боку шлунково-кишкового тракту
Втрата апетиту, біль в шлунку, нудота, блювота, діарея, запор. Повідомлялося про окремі випадки панкреатиту.
З боку нирок і сечовивідних шляхів
У пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів можлива затримка сечі. Можливе підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові.
З боку гепатобіліарної системи
Підвищення рівня печінкових ферментів, наприклад гамма-глутамілтранспептидази.
З боку системи крові та лімфатичної системи
Повідомлялося про окремі випадки зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.
З боку шкіри та підшкірних тканин
В окремих випадках можливі алергічні реакції, наприклад висип, свербіж і фотосенсибілізація. В поодиноких випадках можуть виникати важкі шкірні реакції.
З боку нервової системи
Часто - головний біль, запаморочення, втома, слабкість. Повідомлялося про окремі випадки парестезії кінцівок.
загальні порушення
Сухість в роті. Окремі випадки порушення зору. Відзначали поодинокі випадки шуму у вухах і глухоти.
Лікування торасемідом необхідно починати після корекції гіпокаліємії, гіпонатріємії і гіповолемії.
Ниркова і печінкова недостатність
Поки отриманий обмежений обсяг інформації про корекцію дози для пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Слід з обережністю проводити лікування пацієнтів з печінковою недостатністю, оскільки можливе підвищення концентрації препарату в плазмі крові.
При тривалому лікуванні діуретиками рекомендуються регулярний лабораторний контроль балансу електролітів (зокрема у пацієнтів із супутньою терапією глікозидами наперстянки, ГКС, мінералокортикоїдами або проносними), глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів в крові, а також еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.
Рекомендується постійний нагляд за пацієнтами зі схильністю до гіперурикемії і подагри. Необхідний контроль глюкози крові при латентному або вираженому цукровому діабеті.
Таблетки Діувер містять лактозу.
Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати цей препарат.
Період вагітності та годування груддю. Даних про проникнення торасеміду в грудне молоко досі немає. Торасемід протипоказано приймати в період годування груддю.
Під час вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. При цьому слід застосовувати мінімально можливу дозу.
Діти. Безпека і ефективність у дітей не встановлені, тому торасемід не призначають цій віковій категорії пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Як і в разі інших медичних препаратів, які впливають на артеріальний тиск, пацієнтам, які приймають торасемід, не можна керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки можливе виникнення запаморочення та інших супутніх симптомів. Це особливо стосується початку лікування, підвищення дози, переходу на інші препарати або одночасного вживання з алкоголем.
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами дефіцит калію або магнію може підвищувати чутливість серцевого м'яза до цих препаратів. при одночасному застосуванні торасеміду з минерало- і глюкокортикоїдами, проносними засобами може посилювати виведення калію з організму.
При одночасному застосуванні торасемід підсилює дію гіпотензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ.
Послідовна або комбінована терапія, а також початок нової супутньої терапії інгібітором АПФ може викликати важку гіпотензію. Її вираженість можна зменшити зниженням початкової дози інгібітору АПФ або зниженням дози або тимчасовим припиненням прийому торасеміду за 2 або 3 дні до початку прийому інгібітору АПФ.
Торасемід може знижувати чутливість артерій до судинозвужувальних засобів, наприклад до адреналін, норадреналін.
Торасемід здатний послаблювати ефект антидіабетичних препаратів.
Торасемід, особливо у високих дозах, може посилювати нефротоксичні та ототоксичні ефекти аміноглікозиднихантибіотиків, токсичність цісплатінових препаратів і нефротоксичність цефалоспоринів.
Також можливе посилення дії теофіліну та курареподібних міорелаксантів.
НПЗП (наприклад, індометацин) можуть знижувати гіпотензивний і діуретичний ефект торасеміду за рахунок гальмування синтезу простагландинів.
Пробенецид знижує ефективність торасеміду внаслідок пригнічення канальцевоїсекреції.
Можливе підвищення плазмових концентрацій препаратів літію, а також підвищення їх кардіо- та нейротоксичних ефектів.
Торасемід гальмує виділення нирками саліцилатів, що підсилює ризик їх токсичності у пацієнтів, що приймають високі дози саліцилатів.
При одночасному застосуванні торасеміду і колестираміну всмоктування торасеміду може знижуватись, тим самим послаблюючи дію останнього.
Симптоми. в разі передозування можливий розвиток форсованого діурезу з небезпечної втратою рідини та електролітів. можливі сонливість і сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія та колапс. Може спостерігатися порушення з боку шлунково-кишкового тракту.
Лікування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми та ознаки передозування вимагають зниження дози або відміни прийому торасеміду з паралельним відновленням водно-електролітного балансу і симптоматичного лікування.
При температурі не вище 30 °C.
Опис препарату Диувер табл. 10мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Упаковка / 20 шт.
109.60 грн.діюча речовина: торасемід;
1 таблетка мiстить торасеміду 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки з лінією розлому з одного боку та тисненням 915 (для таблеток 5 мг) або 916 (для таблеток 10 мг) з іншого боку.
Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики. Прості препарати сульфонамідів. Код АТХ С03С А04.
Торасемід є петльовим діуретиком, який гальмує зворотну ренальну реабсорбцію іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле. Однак у малих дозах фармакодинамічний профіль торасеміду за ступенем і тривалістю діурезу наближає його до класу тіазидів. У великих дозах торасемід забезпечує діурез із залежною від дози інтенсивністю та високою межею ефекту. Максимальна сечогінна активність торасеміду досягається через 2-3 години після перорального застосування. У здорових добровольців дози від 5 до 100 мг спричиняли логарифмічне зростання діуретичної активності. Антигіпертензивна дія торасеміду пов'язана зі зменшенням периферичного опору судин за рахунок зниження у хворих на артеріальну гіпертензію підвищеної активності вільного Са2+ у клітинах м'язового шару артерій. Внаслідок цього, напевно, знижується контрактильність і реакція судин на власні пресорні речовини організму, наприклад, катехоламіни.
Після застосування всередину торасемід швидко та практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Пікові рівні в сироватці досягаються впродовж 1-2 годин. Системна біодоступність після перорального застосування становить 80-90%. Понад 99% торасеміду зв'язується з білками плазми крові, а зв'язування з білками метаболітів М1, М3 і М5 становить відповідно 86%, 95% і 97%. Об'єм розподілу становить 16 літрів. При метаболізмі торасеміду за рахунок східчастого окиснювання, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти – М1, М3 і М5. Гідроксильні метаболіти мають сечогінну активність. На рахунок діючих метаболітів М1 і М3 припадає приблизно 10% фармакодинамічної дії, а метаболіт М5 є неактивним.
У здорових добровольців кінцевий період напіввиведення торасеміду та його метаболітів становить від 3 до 4 годин. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, а нирковий кліренс – близько 10 мл/хв. Приблизно 80% застосованої дози виводиться нирковими канальцями у формі торасеміду та його метаболітів – торасемід – 24%, М1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%. При порушенні функцій нирок період напіввиведення торасеміду не змінюється, але період напіввиведення метаболітів М3 і М5 збільшується. Гемодіаліз і гемофільтрація не забезпечують помітного видалення торасеміду та його метаболітів. Якщо у пацієнтів із порушенням функцій нирок спостерігається збільшення концентрації торасеміду в плазмі, то це, швидше за все, наслідок ослаблення печінкового метаболізму. У пацієнтів із серцевою недостатністю або порушенням функції печінки період напіввиведення торасеміду та метаболіту М5 дещо збільшується, але накопичення є малоймовірним.
Есенціальна гіпертензія.
Набряки та/або випоти, спричинені застійною серцевою недостатністю.
Підвищена чутливість до торасеміду, сульфонілсечовини або до будь-якого компонента препарату.
Порушення функції нирок, яка супроводжується анурією, порушенням сечовипускання.
Розлади сечовипускання (наприклад доброякісна гіперплазія передміхурової залози). Печінкова кома та прекома.
Артеріальна гіпотензія.
Аритмія (наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня).
Гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія.
При спільному застосуванні із серцевими глікозидами дефіцит калію або магнію може підвищувати чутливість серцевого м'яза до цих медичних препаратів. При одночасному застосуванні торасеміду з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами може посилюватися виведення калію.
При одночасному застосуванні торасемід посилює дію гіпотензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ.
Послідовна або комбінована терапія, а також початок нової супутньої терапії інгібітором АПФ може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Її можна зменшити зниженням початкової дози інгібітору АПФ або ж зниженням дози/тимчасовим припиненням застосування торасеміду за 2 чи 3 дні до початку застосування інгібітору АПФ.
Торасемід може знижувати чутливість артерій до судинозвужувальних засобів, наприклад, до адреналіну, норадреналіну.
Торасемід здатний послаблювати ефект протидіабетичних засобів.
Торасемід, особливо у високих дозах, може посилювати нефротоксичні та ототоксичні ефекти аміноглікозидних антибіотиків, та етакринової кислоти, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю; токсичність цисплатинових препаратів і нефротоксичну дію цефалоспоринів.
Також можливе посилення дії теофіліну та м'язових релаксантів на основі кураре.
Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин) можуть зменшувати гіпотензивний та діуретичний ефект торасеміду, ймовірно, за рахунок гальмування простагландинового синтезу.
Пробенецид зменшує ефективність торасеміду внаслідок пригнічення тубулярної секреції.
Можливе підвищення сироваткових концентрацій літію, а також підвищення його кардіо- і нейротоксичних ефектів.
Торасемід гальмує виведення нирками саліцилатів, що посилює ризик їхньої токсичності у пацієнтів, які застосовують високі дози саліцилатів.
При одночасному застосуванні торасеміду та холестираміну всмоктування торасеміду може знижуватись, тим самим послаблюється дія останнього.
Лікування препаратом «Торасемід-Тева» слід розпочинати після корекції гіпокаліємії, гіпонатріємії та гіповолемії.
Порушення функцій нирок та печінки.
Поки що зібрано обмежений обсяг інформації про корекцію дози для пацієнтів із порушенням функцій нирок та печінки. Слід з обережністю проводити лікування пацієнтів із порушенням функцій печінки, оскільки можливе зростання концентрації препарату в плазмі крові. Торасемід слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які страждають захворюваннями печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії та метаболічного алкалозу препарат слід призначати з препаратами-антагоністами альдостерону або калійзберігаючими препаратами.
При тривалому лікуванні торасемідом рекомендуються регулярні перевірки балансу електролітів (зокрема в пацієнтів із супутньою терапією глікозидами наперстянки, глюкокортикоїдами, мінералокортикоїдами або проносними), глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові, а також кров'яних клітин (еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів).
Рекомендується ретельний нагляд за пацієнтами зі схильністю до гіперурикемії та подагри. Потрібен контроль цукру крові при латентному або вираженому діабеті.
Через відсутність достатнього досвіду клінічного застосування не рекомендується призначати торасемід при:
Таблетки «Торасемід-Тева» містять лактозу. Препарат не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Немає даних щодо впливу торасеміду на ембріон і плід. Досліди на тваринах не виявили токсичності для плода або матері після застосування високих доз. Торасемід проникає крізь фетальну мембрану та спричиняє електролітні порушення. Також існує ризик неонатальної тромбоцитопенії.
У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, якщо очікувана користь для матері істотно переважає ризик для плода. При цьому слід застосовувати мінімально можливу дозу. Даних щодо проникнення торасеміду у грудне молоко дотепер немає. Торасемід протипоказано застосовувати в період годування груддю.
Як і у випадку інших лікарських засобів, що впливають на артеріальний тиск, пацієнтам, які застосовують торасемід, не можна керувати автотранспортом і працювати з механізмами, що вимагають концентрації уваги, оскільки можливе виникнення запаморочення та інших супутніх симптомів. Це особливо стосується початку лікування, збільшення дозування та переходу на інші препарати.
Есенціальна гіпертензія: рекомендована доза торасеміду становить 2,5 мг (1/2 таблетки «Торасемід-Тева» 5 мг) 1 раз на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування доз понад 5 мг/добу не спричиняє додаткового зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект досягається приблизно через 12 тижнів безперервного лікування.
Набряки: звичайна рекомендована доза – 5 мг 1 раз на добу. Як правило, це підтримуюча доза. У разі необхідності дозу можна поступово підвищити до 20 мг 1 раз на добу.
Пацієнти літнього віку.
Застосовують з обережністю, оскільки немає достатньої інформації щодо необхідності корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Пацієнти з порушенням функцій печінки та нирок.
Інформація про коригування дози для пацієнтів із порушенням функцій печінки та нирок обмежена. Пацієнтам із порушенням функцій печінки слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.
Спосіб прийому.
Застосовують внутрішньо. Таблетки «Торасемід-Тева» слід застосовувати вранці, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Біодоступність лікарського засобу «Торасемід-Тева» не залежить від прийому їжі. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.
Діти.
Безпека та ефективність у дітей не встановлені, тому торасемід не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.
Симптоми. У випадку передозування можливе посилення побічних реакцій (сильний діурез, що спричиняє зневоднення, гіповолемію, артеріальну гіпотензію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гемоконцентрацію, сонливість, сплутаність свідомості, серцево-судинну недостатність, втрату свідомості). Можливі шлунково-кишкові розлади.
Лікування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми та ознаки передозування можуть спричиняти необхідність зниження дози або відміни прийому препарату «Торасемід-Тева» з паралельним відновленням рідинного, електролітного балансів та симптоматичним лікуванням.
З боку метаболізму: порушення водного та електролітного балансу (особливо при помітному обмеженні солі в раціоні), гіпокаліємія (особливо у разі недостатнього вмісту калію в харчовому раціоні, а також при блюванні, проносі, частому застосуванні проносних і при порушенні функцій печінки); підвищення рівня сечової кислоти, глюкози та ліпідів у сироватці крові; загострення метаболічного алкалозу, гіперурикемія, гіповолемія, гіпонатріємія.
При досить сильному діурезі, особливо на початковому етапі лікування та у пацієнтів літнього віку, можуть виникати симптоми й ознаки зниження електролітів і їх обсягу, наприклад, головний біль, запаморочення, артеріальна гіпотензія, слабкість, сонливість, сплутаність свідомості, втрата апетиту та судоми. Необхідна корекція дози.
З боку серцево-судинної системи: тромбоемболічні ускладнення, кардіальна та церебральна ішемія, що можуть призвести, зокрема, до серцевої аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда або синкопе, екстрасистолія, прискорене серцебиття, тахікардія.
З боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, запор, панкреатит, метеоризм.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечі у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів, невідкладні позиви до сечовипускання, підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові.
З боку гепатобіліарної системи: зростання певних печінкових ферментів, наприклад, гамаглутамілтранспептидази (ГГТ).
З боку системи крові та лімфатичної системи: зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.
З боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, фоточутливість, тяжкі шкірні реакції.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, слабкість, парестезії кінцівок, сонливість, підвищена активність, нервозність.
З боку респіраторної системи: носові кровотечі.
Інші: астенія, сухість у роті, спрага, розлади зору, шум у вухах, глухота.
3 роки.
Зберігати при температурі не вище 30 °C у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері; по 2 або 3 блістери в коробці.
За рецептом.
ПЛІВА Хрватска д. о. о.
Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}