Метакартин розчин для ін'єкцій по 1 г/5 мл в ампулах по 5 мл 5 шт

Фармакодинаміка. левокарнітіна присутній як натуральний компонент в тканинах тварин, мікроорганізмах і рослинах. у людини фізіологічні потреби в карнитине поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (перш за все м'ясних виробів), і шляхом ендогенного синтезу в печінці з тріметіллізіна. тільки l-ізомер є біологічно активним. левокарнітіна грає важливу роль в ліпідному метаболізмі, а також в метаболізмі кетонових тел. левокарнітіна необхідний для транспортування довголанцюгових жирних кислот в мітохондрії для їх подальшого бета-окислення. вивільняючи коензим-а зі складних тіоефірів, левокарнітіна також підсилює окислювання вуглеводів в циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу - піруватдегідрогенази, а в скелетних м'язах - окислення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. таким чином, левокарнітіна прямо або побічно бере участь в більшості енергетичних процесів, його наявність обов'язково для окислення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів і кетонових тіл.

Найбільша концентрація левокарнітіна визначається в м'язовій тканині, в міокарді та печінці. Левокарнітін грає важливу роль в серцевому метаболізмі, оскільки окислення жирних кислот залежить від достатньої кількості цієї речовини. Результати експериментальних досліджень свідчили, що при деяких умовах, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит та інших, можливо зниження рівня левокарнітіна в миокардиальной тканини. Багато досліджень на тваринах підтвердили позитивний вплив левокарнітіна при індукованих серцевих розладах, таких як гостра і хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність в результаті міокардиту, медикаментозна кардиотоксичность (таксани, адриамицин і т.д.).

Фармакокінетика

Всмоктування. Левокарнітін всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечника і відносно повільно входить у кров'яне русло; ймовірно, всмоктування пов'язане з активним транслюмінальну механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежена (10%) і мінливе.

Розподіл. Абсорбований левокарнітіна транспортується в різні органи через кров; вважається, що в процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Виведення. Левокарнітін виводиться головним чином із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

Метаболізм. Левокарнітін практично не метаболізується в організмі.

Первинна і вторинна карнітіновая недостатність у дорослих і дітей, в тому числі у новонароджених і немовлят.

Вторинна карнітіновая недостатність у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Вторинну карнітіновий недостатність слід запідозрити у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, в наступних випадках:

• сильні персистирующие спазми в м'язах і / або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
• енергетичний дефіцит, який має значний негативний вплив на якість життя;
• м'язова слабкість і / або міопатія;
• кардиопатия;
• анемія, яка не відповідає на лікування еритропоетином або вимагає високих доз еритропоетину;
• втрата м'язової маси.

Препарат вводять в / в повільно протягом 2-3 хв.

Застосування при вродженому порушенні метаболізму. Під час терапії доцільно контролювати рівні карнітину і ацилкарнітину як в плазмі крові, так і в сечі.

Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму і тяжкості проявів захворювання. У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг маси тіла на добу за 3-4 введення. У разі необхідності можна застосовувати та більш високі дози, хоча при цьому можуть посилюватися побічні ефекти, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Перед початком терапії Метакартіном бажано проводити перевірку рівня карнітину в плазмі крові.

Вторинний дефіцит карнітину діагностується при співвідношенні ацилкарнітину до вільного карнітину в плазмі крові 0,4 і / або коли концентрація вільного карнітину становить 20 мкмоль/л.

Дозу 2 г слід вводити в / в струменево в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід оцінювати шляхом моніторингу рівнів ацилкарнітину і вільного карнітину в плазмі крові та станом пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину в м'язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 місяці після досягнення нормальної концентрації карнітину в плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити, його рівні неодмінно почнуть знижуватися знову. Необхідність повторного насичує курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні інтервали часу і станом пацієнта.

Гемодіаліз - підтримуюча терапія. Після насичує курсу введення левокарнітіна застосовують підтримуючу дозу - 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу Метакартін застосовують в / в в дозі 1 г відразу після завершення чергового сеансу.

Діти. Препарат застосовують дітям з першого дня життя, в тому числі недоношеним.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Помірні шлунково-кишкові розлади спостерігалися при тривалому прийомі перорального левокарнітіна, включаючи швидкоплинні нудоту і блювоту, біль в животі та діарею. зниження дози часто зменшує вираженість або усуває шлунково-кишкові симптоми. необхідно ретельно контролювати переносимість протягом 1-го тижня прийому і після будь-якого підвищення дози. в / в застосування метакартіна зазвичай переноситься добре.

Левокарнітін покращує засвоєння глюкози, тому застосування метакартіна у паціенов з цукровим діабетом, які отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. рівень глюкози в плазмі крові в таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Тератогенної дії в доклінічних дослідженнях препарату не виявлено. При застосуванні найбільш дослідженою дози 600 мг/кг маси тіла у тварин зазначалося статистично незначна підвищення частоти постімплантаціонних загибелі плоду на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Незважаючи на наслідки карнитиновой недостатності для вагітних, переривання лікування левокарнітіна для матері здається великим ризиком, ніж теоретичний ризик для плоду в разі продовження лікування.

Левокарнітін - звичайний компонент грудного молока людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Невідома.

Одночасне застосування кортикостероїдів призводить до накопичення левокарнітіна в тканинах організму (окрім печінки). інші анаболічні засоби підсилюють ефект препарату.

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Повідомлень про токсичність левокарнітіна при передозуванні не було. застосування препарату в високих дозах може викликати діарею. левокарнітіна легко видаляється з плазми крові діалізом.

Лікування: вжити заходів для видалення препарату з травного тракту при прийомі всередину, провести симптоматичну і підтримуючу терапію. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожують життю.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: levocarnitine;

1 ампула (5 мл) розчину для ін’єкцій містить левокарнітину 1 г;

1 мл розчину для ін’єкцій містить левокарнітину 200 мг;

допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин. Код АТХ А16А А01.

Фармакодинаміка

Карнітин є природним компонентом клітин, в яких відіграє фундаментальну роль у процесах синтезу та транспортування енергії. Являє собою фактично єдиний незамінний фактор для процесу проникнення довголанцюжкових жирних кислот в мітохондрії та їх участі в β-окисленні; крім того, карнітин контролює транспортування енергії, що виробляється мітохондріями, в цитоплазму за допомогою модуляції ферменту аденін-нуклеотид-транслокази.

Найбільш високі концентрації карнітину спостерігаються в скелетних м'язах і міокарді. Міокард, незважаючи на здатність використовувати різні субстрати для отримання енергії, зазвичай використовує жирні кислоти. Тому карнітин відіграє важливу роль в метаболізмі серця, оскільки окислення жирних кислот строго залежить від наявності достатньої кількості речовини. Експериментальні дослідження показали, що при різних станах стресу, гострій ішемії, дифтерійному міокардиті може спостерігатися зниження рівня карнітину в тканинах міокарда. Дослідження з використанням різних моделей на тваринах підтвердили сприятливу дію карнітину при різних змінах функції серця, викликаних штучно: гостра і хронічна ішемія, стан серцевої недостатності, серцева недостатність на фоні дифтерійного міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (пропранолол, адріаміцин).

Левокарнітін продемнострував терапевтичну ефективність при наступних патологіях:

· Первинний дефіцит карнітину, що характеризується фенотипами, такими як міопатія з накопиченням ліпідів, печінкова енцефалопатія типу синдрому Рея та/або прогресуюча дилатаційна кардіоміопатія.

· Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження (пропіонова ацидемія, метилмалонова ацидурія, ізовалеріанова ацидемія) та у пацієнтів з генетичними дефектами β-окислення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит проявляється в накопиченні ефірів жирних кислот. Фактично ендогенний левокарнітин діє як «буфер» по відношенню до різних жирних кислот, які не можуть бути метаболізовані.

· Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, що знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі. Зниження левокарнітину в м’язах позитивно корелює з його втратою з діалізною рідиною.

М’язові симптоми, що зазвичай спостерігаються у таких пацієнтів після сеансу гемодіалізу, поліпшуються при терапії левокарнітином.

Фармакокінетика

При внутрішньовенному введенні левокарнітин виводиться головним чином через нирки. Метаболічний компонент абсолютно незначний, за винятком оборотної трансформації левокарнітину в його ефіри.

Первинна та вторинна карнітинова недостатність.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу.

Не можна виключити взаємодії між левокарнітином та препаратами кумарину. У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Побічні реакції», «Особливості застосування»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування левокарнітину із засобами, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад, вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може зменшити його рівень.

Застосування левокарнітину пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральне гіпоглікемічне лікування, може спричинити гіпоглікемію (через покращення засвоєння глюкози). У таких пацієнтів потрібно постійно контролювати рівень глюкози у плазмі крові для корекції режиму гіпоглікемічного лікування.

Внутрішньовенне введення лікарського засобу слід проводити повільно (протягом 2–3 хв).

Під час застосування лікарського засобу слід здійснювати моніторинг водно-електролітного балансу.

Застосування левокарнітину пацієнтам з наявністю судомної активності в анамнезі може збільшити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів з сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.

Безпеку та ефективність перорального застосування левокарнітину пацієнтам із нирковою недостатністю не досліджували. Тривале пероральне застосування високих доз левокарнітину пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-М-оксиду (ТМАО), оскільки зазвичай ці метаболіти виводяться нирками. Така ситуація не спостерігається після внутрішньовенного введення левокарнітину.

Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ризик звикання або залежності відсутній.

У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення МНВ при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину. У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому (див. розділи «Побічні реакції», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вагітність

Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях левокарнітину не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічали статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Адекватних клінічних досліджень за участю вагітних жінок не проводили. У період вагітності лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для плода.

Період годування груддю

Левокарнітин – звичайний компонент людського молока. Застосування добавок левокарнітину матерям, які годують груддю не вивчалось. У період годування груддю лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для дитини, спричинений надмірною експозицією карнітину.

Фертильність

У клінічних дослідженнях не було виявлено негативного впливу на фертильність.

Лікарський засіб не впливає на здатність керування автотранспортом або іншими механізмами.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Лікарський засіб слід у дозі 2 г слід вводити внутрішньовенно повільно в кінці кожного сеансу діалізу.

Дозування 2,5 г може бути показане для застосування у пацієнтів, які перебувають на діалізі протягом більше 1 року.

Внутрішньовенне введення лікарського засобу слід проводити повільно (протягом 2–3 хв).

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Таким пацієнтам відсутня необхідність у зміні дозування та інших застереженнях. У клінічних дослідженнях профіль безпеки у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку був подібним.

Пацієнти з цукровим діабетом

Застосування левокарнітину пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральне гіпоглікемічне лікування, може спричинити гіпоглікемію (через покращення засвоєння глюкози). У таких пацієнтів потрібно постійно контролювати рівень глюкози у плазмі крові для корекції режиму гіпоглікемічного лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Лікарський засіб можна застосовувати дітям.

Передозування або тривале застосування левокарнітину може призвести до діареї. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

Побічні реакції (за даними клінічних досліджень, літератури та післяреєстраційного досвіду) наведені за класами систем органів відповідно до медичного словника регуляторної діяльності MedDRA та класифікуються за наступною частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,

З боку нервової системи:

нечасто – головний біль; невідомо – судоми¹, запаморочення.

З боку серця:

невідомо – відчуття серцебиття.

З боку судин:

нечасто – артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

невідомо – задишка.

З боку травного тракту:

часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто – дисгевзія, диспепсія, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

невідомо – свербіж, висипання.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

нечасто – м’язові спазми; невідомо – міастенія², м’язова напруга.

Загальні розлади та порушення у місці введення:

нечасто – біль у грудях, аномальні відчуття, пірексія, реакції у місці введення.

Дослідження:

нечасто – підвищення артеріального тиску; дуже рідко – збільшення МНВ³.

¹ Повідомляли про випадки судом у пацієнтів з судомною активністю або без такої, які отримували левокарнітин перорально або внутрішньовенно. Застосування левокарнітину може збільшити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів з сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.

² Повідомляли про легкі симптоми міастенії у пацієнтів з уремією.

³ Повідомляли про дуже рідкі випадки збільшення МНВ у пацієнтів, які отримували супутню терапію препаратами кумарину (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

4 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

5 мл у скляній ампулі коричневого кольору; 5 ампул в контурній чарунковій упаковці; 1 або 2 контурні чарункові упаковки в картонній коробці.

За рецептом.

Мефар Ілач Сан. А. Ш./

Mefar Ilac San. A.S.

Ромфарм Ілач Сан. ве Тідж. Лтд. Шті./

Rompharm Ilac San. ve Tic. Ltd. Sti.

Адреса

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пендик/Стамбул, Туреччина/ Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.

Газі Осман Паша Мах. Черкезкой Організе Санаї Болгеші 5. Джад. №17 Черкезкой/Текірдаг, Туреччина/

Gazi Osman Pasa Mah. Cerkezkoy Organize Sanayi Bolgesi 5. Cad. No:17 Cerkezkoy/Tekirdag, Turkey.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина/

WORLD MEDICINE ILAС SAN. VE TIC. A.S., Turkey.

Дата останнього перегляду.