Метакартин

Склад

діюча речовина: levocarnitine;

1 ампула (5 мл) розчину для ін'єкцій містить левокарнітіна 1 г

• 1 мл розчину для ін'єкцій містить левокарнітіна 200 мг
• допоміжні речовини: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

1 флакон (10 мл) розчину орального містить левокарнітину 2 г;

• допоміжні речовини: кислота яблучна, натрію бензоат (Е 211), сахарин натрію, ароматизатор «апельсин», вода очищена.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій (по 5 мл в скляній ампулі коричневого кольору 5 ампул в контурній чарунковій упаковці; 1 або 2 контурні упаковки в картонній коробці.).

Розчин оральний по 2 г/10 мл у флаконах по 10 мл 10 шт.

Основні фізико-хімічні властивості

Прозора безбарвна рідина.

Фармакодинаміка

Карнітин є природним компонентом клітин, у яких відіграє фундаментальну роль у процесах синтезу та транспортування енергії. Є фактично єдиним незамінним фактором для процесу проникнення довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії та їх участі в β-окисленні. Крім того, карнітин контролює транспортування енергії, що виробляється мітохондріями, в цитоплазму за допомогою модуляції ферменту аденінуклеотидтранслокази. Левокарнітін присутній як натуральний компонент в тканинах тварин, мікроорганізмах і рослинах. У людини фізіологічні потреби в карнітин поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (перш за все м'ясних виробів), і шляхом ендогенного синтезу в печінці з тріметіллізіну. Тільки L-ізомер є біологічно активним. Левокарнітін грає важливу роль в жировому метаболізмі, а також в метаболізмі кетонових тел. Левокарнітін необхідне для транспортування довголанцюгових жирних кислот в мітохондрії для їх подальшого бета-окислення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітіна також підсилює окислювання вуглеводів в циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу - піруватдегідрогенази, а в скелетних м'язах - окислення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітіна прямо або побічно бере участь в більшості енергетичних процесів, його наявність обов'язково для окислення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів і кетонових тіл.

Найбільша концентрація левокарнітіна визначається в м'язовій тканині, в міокарді та печінці. Міокард, незважаючи на здатність використовувати різні субстрати для одержання енергії, зазвичай використовує жирні кислоти. Левокарнітін грає важливу роль в серцевому метаболізмі, оскільки окислення жирних кислот залежить від достатньої кількості цієї речовини. Тому карнітин відіграє у метаболізмі серця, оскільки окислення жирних кислот суворо залежить від наявності достатньої кількості речовини. Експериментальні дослідження показали, що при деяких умовах, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит і т.д., можливо зменшення рівня левокарнітіна в миокардиальной тканини. Багато досліджень на тваринах підтвердили позитивний вплив левокарнітіна при індукованих серцевих розладах, таких як гостра і хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність в результаті дифтерійного міокардиту, медикаментозна кардиотоксичность (таксани, адриамицин і т.д.).

Левокарнітин продемонстрував терапевтичну ефективність при таких патологіях:

• Первинний дефіцит карнітину, що характеризується фенотипами, такими як міопатія з накопиченням ліпідів, печінкова енцефалопатія типу синдрому Рея та/або прогресуюча дилатаційна кардіоміопатія.
• Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження (пропіонова ацидемія, метилмалонова ацидурія, ізовалеріанова ацидемія) та у пацієнтів із генетичними дефектами β-окиснення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит проявляється в накопиченні ефірів жирних кислот. Фактично ендогенний левокарнітин діє як буфер по відношенню до різних жирних кислот, які не можуть бути метаболізовані.
• Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі. Зниження левокарнітину в м’язах позитивно корелює із його втратою з діалізною рідиною.

Фармакокінетика

всмоктування. Левокарнітін всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечника і відносно повільно входить у кров'яне русло; ймовірно, всмоктування пов'язане з активним транслюмінальної механізмом. Всмоктування після прийому обмежений (<10%) і мінливим.

розподіл. Абсорбований левокарнітіна транспортується в різні органи через кров; вважається, що в процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

виведення. Левокарнітін виводиться головним чином із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

метаболізм. Левокарнітін практично не метаболізується в організмі.

Тривале пероральне застосування левокарнітину пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, може призвести до накопичення TMA та TMAO у плазмі крові та, як наслідок, викликати триметиламінурією – патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного запаху.

Первинна і вторинна карнітіновая недостатність у дорослих і дітей, в т. Ч. Новонароджених і немовлят.

Вторинна карнітіновая недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.

Вторинну карнітіновий недостатність слід запідозрити у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз в наступних випадках:

• сильні ПЕРСИСТУЮЧИМИ спазми в м'язах і / або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
• енергетичний дефіцит, має значний негативний вплив на якість життя;
• м'язова слабкість і / або міопатія;
• кардиопатия;
• анемія, не відповідає на лікування еритропоетином або вимагає високих доз еритропоетину;
• втрата м'язової маси.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Препарат вводять внутрішньовенно повільно протягом 2-3 хв. Метакартин внутрішньом'язово не застосовують.

Застосування при вродженому порушенні метаболізму.

Під час терапії доцільно контролювати рівень карнітину і ацилкарнітину як в плазмі крові, так і сечі.

Необхідна доза Метакартин для набору ваги залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму і тяжкості проявів захворювання.

У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг на добу в 3-4 введення. У разі необхідності можна застосовувати та більш високі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Перед початком терапії Метакартіном бажано проводити перевірку рівня карнітину в плазмі крові.

Вторинний дефіцит карнітину діагностується при співвідношенні ацилкарнітину до вільного карнітину в плазмі крові більше 0,4 і / або коли концентрація вільного карнітину становить менше 20 мкмоль/л.

Дозу 2 г слід вводити внутрішньовенно струменево в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід оцінювати шляхом моніторингу рівнів ацилкарнітину і вільного карнітину в плазмі крові та стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину в м'язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 місяці після досягнення нормальної концентрації карнітину в плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити його рівні неодмінно почнуть знижуватися знову. Необхідність повторного насичують курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні проміжки та за станом пацієнта.

Гемодіаліз - підтримуюча терапія.

Після насичують курсу введення левокарнітіна застосовують підтримуючу дозу - 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу застосовують препарат Метакартин внутрішньовенно в дозі 1 г відразу після завершення чергового сеансу.

Лікарський засіб Метокартин розчин оральний призначений для перорального застосування. Перед застосуванням розчин слід розвести у склянці води та приймати за 30 хвилин до вживання їжі. Для дозування застосовувати дозуючий шприц або мірний стаканчик. Під час застосування лікарського засобу доцільно контролювати рівні вільного карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і в сечі. Дози та тривалість лікування левокарнітином встановлює лікар індивідуально залежно від віку, маси тіла та нозологічної форми захворювання пацієнта.

Дорослі

Первинний і вторинний дефіцит карнітину. Дозування залежить від конкретного вродженого порушення обміну речовин і тяжкості стану пацієнта під час лікування. Загалом, рекомендована пероральна доза складає від 100 до 200 мг/кг на добу за 2–4 прийоми, при менш серйозних станах доза може бути меншою (50–100 мк/кілограм на добу). Якщо клінічні та біохімічні ознаки не поліпшуються, дозу можна збільшити на короткий період. При гострих метаболічних порушеннях можуть бути необхідними більш високі дози (до 400 мг/кг/добу) або внутрішньовенне введення левокарнітину у добовій дозі 100 мг/кг.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз. Якщо були досягнуті значні клінічні результати після першого курсу внутрішньовенного введення, можна застосовувати підтримуючу терапію, у дозі 1 г на добу шляхом перорального прийому. У день діалізу пероральний прийом лікарського засобу здійснюють після процедури. Максимальна добова доза для дорослих становить 6 г (30 мл). Середній курс лікування для дорослих та дітей становить 1–3 місяці. У разі необхідності курс лікування можна повторювати. У випадку первинної і вторинної карнітинової недостатності лікарський засіб слід застосовувати постійно або до усунення причини останньої.

Пацієнти похилого віку. Таким пацієнтам відсутня необхідність у зміні дозування та інших застережень. У клінічних дослідженнях профіль безпеки у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку був схожим.

Метакартин дітям. Метакартин для новонароджених можна застосовувати з першого дня життя, в тому числі недоношеним. Розчин приймають, починаючи з дози 50 мг/кг на добу. Звичайна доза для дітей становить 50–100 мг/кг на добу. Чи ефективне застосування Метакартин при гіпоксії питайте у лікаря.

Купити Метакартин в ампулах або у флаконах можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на ліки Метакартин вказано в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Повідомлень про токсичність левокарнітіна при передозуванні не було. Великі дози можуть викликати діарею. Левокарнітін легко видаляється з плазми крові діалізом.

Лікування: вжити заходів для видалення препарату з травного тракту при прийомі всередину, провести симптоматичну і підтримуючу терапію. Не повідомлялося про випадки передозування, які загрожували життю.

Помірні шлунково-кишкові розлади спостерігалися при тривалому прийомі перорального левокарнітіна, включаючи швидкоплинні нудоту і блювоту, біль в животі та діарею, нечасто – артеріальна гіпотензія/гіпертензія, частота невідома - міастенія. Зниження дози часто зменшує або усуває шлунково-кишкові симптоми. Необхідно ретельно контролювати переносимість протягом першого тижня прийому і після будь-якого збільшення дози. Внутрішньовенне застосування Метакартіну зазвичай добре переноситься.

Застосування левокарнітину пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що покращують утилізацію глюкози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів необхідно постійно контролювати рівень глюкози в плазмі для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічного лікування.

Применение левокарнитина пациентам с наличием судорожной активности в анамнезе может увеличить частоту и/или степень тяжести приступа судорог. У пациентов с благоприятными факторами применение левокарнитина также может вызвать судороги.

Безпеку та ефективність перорального застосування левокарнітину пацієнтам із нирковою недостатністю досліджували. Тривале пероральне застосування високих доз левокарнітину пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю термінальною стадією ниркової недостатності, що знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-М-оксиду (ТМАО), оскільки . Така ситуація не спостерігається після введення левокарнітину.

Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ризик звикання чи залежності відсутній.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Тератогенної дії в доклінічних дослідженнях препарату не виявлено. При застосуванні самої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин зазначалося статистично незначне збільшення частоти постімплантаційноі загибелі плоду на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома. З огляду на наслідки карнітіновоі недостатності для вагітної жінки, переривання лікування Метакартіном для матері здається великим ризиком, ніж теоретичний ризик для плоду в разі продовження лікування.

Левокарнітін - звичайний компонент грудного молока людини.

Фертильність. У клінічних дослідженнях був виявлено негативного впливу фертильність.

Діти

Препарат застосовують дітям з першого дня життя, в тому числі недоношеним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Невідомо.

Не можна виключити взаємодії між левокарнітином та препаратами кумарину. У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину. У разі одночасного застосування цих лікарських засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому.

Одночасне застосування левокарнітину з лікарськими засобами, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад, вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може зменшити його рівень.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці. Термін придатності - 4 роки.