Арлеверт

Арлеверт (Arlevert) – комбінований препарат від запаморочення виробництва компанії «Хенніга Арцнайміттель ГМБХ» (Німеччина). Висока ефективність лікарського засобу зумовлена синергією дії його активних речовин – цинаризину та дименгідринату.

Цинаризин – вибірковий антагоніст кальцієвих каналів. Він стримує надходження кальцію до сенсорних клітин лабіринту, пригнічуючи зайву збудливість вестибулярного органу у відповідь на імпульс. Також цинаризин є легким блокатором гістамінових рецепторів H1 і холінергічних мускаринових рецепторів на нейронах вестибулярних і вегетативних ядер стовбура мозку, що пояснює його вплив на центральну нервову систему і протиблювотний ефект.

Дименгідринат – антигістамінний агент із антихолінергічними властивостями. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і діє на структури стовбура мозку, блокуючи холінорецептори і пригнічуючи передачу сигналів у вестибулярних і вегетативних ядрах, що проявляється протиблювотною дією і зменшенням почуття запаморочення.

Запаморочення – одна з найпоширеніших скарг пацієнтів різного віку в практиці терапевтів, неврологів, кардіологів та лікарів інших спеціальностей. Це порушення вестибулярної функції, яке супроводжується втратою рівноваги, суттєво обмежує життєдіяльність і знижує якість життя. Арлеверт – це препарат першої лінії від запаморочення.

Фармакодинаміка

Дименгідринат, хлортеофілінова сіль дифенгідраміну, діє як антигістамінний засіб з антихолінергічною (M-холіноблокуючою) активністю, що чинить парасимпатолітичну дію та переважну дію на ЦНС. Впливаючи на хеморецепторну тригерну зону в ділянці 4-го шлуночка, дименгідринат пригнічує позиви до блювання та запаморочення. Отже, дименгідринат впливає головним чином центральну вестибулярну систему.

Завдяки своїй здатності блокувати кальцієві рецептори цинаризин інгібує надходження кальцію до вестибулярних сенсорних клітин, тим самим діючи як вестибулолітичний засіб. Таким чином, цинаризин впливає головним чином на периферичну вестибулярну систему.

Цинаризин і дименгідринат є відомими засобами для лікування запаморочення. За результатами випробувань комбінований засіб за своєю ефективністю перевищує кожен із його складових окремо. Як засіб проти заколисування цей препарат не був вивчений.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл. Після застосування дименгідринату внутрішньо з нього швидко вивільняється дифенгідрамін. Дифенгідрамін та цинаризин швидко всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. У людини максимальна концентрація цинаризину та дифенгідраміну в плазмі крові (C_макс) досягається протягом 2–4 годин. Періоди напіввиведення обох речовин із плазми становлять від 4 до 5 годин (незважаючи на те, чи застосовуються вони окремо або у складі комбінованого засобу).

Метаболізм. Цинаризин та дифенгідрамін інтенсивно метаболізуються в печінці. Цинаризин метаболізується за рахунок реакцій гідроксилювання, що частково каталізуються ізоферментом CYP2D6 цитохрому, та реакцій N-дезалкілювання, щодо яких ізоферменти цитохрому виявляють низьку вибірковість. Основний шлях метаболізму дифенгідраміну – послідовне N-деметилювання третинного аміну. Дослідження in vitro на мікросомальних фракціях печінки людини вказують на те, що ці реакції протікають за участю різних ізоферментів цитохрому, у тому числі ізоферменту CYP2D6.

Висновок. Цинаризин виводиться головним чином з калом (на 40–60%) і частково – із сечею (переважно у вигляді метаболітів, кон'югованих із глюкуроновою кислотою). Дифенгідрамін виводиться головним чином із сечею та в основному у вигляді метаболітів; основним метаболітом (40-60%) є дезаміноване похідне - дифенілметоксиоцтова кислота.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дослідження не виявили особливої небезпеки для людини під час досліджень токсичності повторних доз комбінації цинаризин/дименгідринату, впливу цинаризину або дименгідринату на фертильність, впливу дименгідринату на розвиток ембріона/плоду, тератогенного ефекту цинаризину. За даними одного дослідження, у щурів, яким застосовували цинаризин, знижувалася кількість потомства, підвищувалася частота розсмоктування ембріона та знижувалась маса новонароджених особин.

Генотоксичний та карциногенний ефекти комбінації цинаризин/дименгідринату не оцінювалися.

Медикамент Арлеверт випускається в таблетках, в упаковці 20 або 50 штук.

Медикамент застосовується для симптоматичного лікування запаморочень різного походження.

Купити таблетки Арлеверт можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за найдоступнішими цінами в Україні.

В інструкції виробника сказано, що медикамент застосовують перорально по 1 таб. 3 рази на день – ковтають, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 4 тижні. Рішення про більш тривале лікування повинен приймати лікар.

Вартість на Арлеверт при запамороченні вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Симптоми передозування Арлеверту. До симптомів передозування Арлеверта відносяться сонливість, запаморочення та атаксія у поєднанні з такими проявами антихолінергічної дії, як сухість у роті, почервоніння обличчя, розширення зіниць, тахікардія, лихоманка, головний біль та затримка сечі. Можуть виникати такі ускладнення, як судоми, галюцинації, збудження, пригнічення дихання, артеріальна гіпертензія, тремор і кома (особливо при тяжкому передозуванні).

Лікування. При пригніченні дихання або гострої недостатності кровообігу пацієнту слід призначити підтримуючу терапію. Рекомендується промити шлунок ізотонічним розчином натрію хлориду. Слід уважно стежити за температурою тіла, оскільки інтоксикація антигістамінними засобами може спричинити лихоманку (особливо у дітей).

При переймоподібних болях можна призначити барбітурати короткої дії, проте застосовувати їх слід з обережністю. У разі вираженої антихолінергічної дії на ЦНС слід провести пробу з фізостигміном, а потім призначити фізостигмін шляхом введення повільної внутрішньовенної інфузії (або, якщо необхідно, шляхом введення внутрішньом'язової ін'єкції) в дозі 0,03 мг/кг маси тіла (максимальна доза для дорослих – 2 мг, максимальна доза для дітей – 0,5 мг).

Щоб звести до мінімуму подразнення шлунка, Арлеверт слід застосовувати після їди.

Арлеверт слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями або станами, які можуть посилитися на фоні застосування антихолінергічних засобів, наприклад пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском, непрохідністю воротаря (пілоруса) шлунка та дванадцятипалої кишки, гіпертрофією простати, артеріальною гіпертензією, хворобою та гіпертиреою.

Препарат Арлеверт від шуму у вухах допоможе лише в тому випадку, якщо шум спровокований станом запаморочення.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Ступінь безпеки препарату Арлеверт для вагітних жінок не встановлено.

Для оцінки впливу Арлеверта на вагітність, розвиток ембріона та плода, а також постнатальний розвиток лише досліджень на тваринах недостатньо (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»). Ризик тератогенної дії кожного з компонентів окремо (дименгідринату/дифенгідраміну та цинаризину) невеликий. Дослідження на тваринах не виявили тератогенної дії.

Дані щодо застосування препарату Арлеверт вагітним відсутні.

Дименгідринат може стимулювати вплив на мускулатуру матки і скорочувати тривалість пологів, тому Арлеверт не слід застосовувати під час вагітності.

Період годування груддю. Дименгідринат і цинаризин проникають у грудне молоко, тому Арлеверт не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Невідомо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Препарат Арлеверт може незначною мірою впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Арлеверт може спричиняти сонливість, особливо на початковому етапі лікування. У таких випадках пацієнти не повинні керувати транспортними засобами чи іншими механізмами.

З обережністю Арлеверт таблетки слід приймати людям із:

• Алергічні реакції на діючі речовини, дифенгідрамін або інші антигістамінні засоби схожої структури або будь-яку допоміжну речовину;
• алергічними реакціями;
• глаукомою;
• підвищеним внутрішньочерепним тиском;
• алкоголізмом;
• затримкою сечі, зумовленою порушеннями з боку сечівника і передміхурової залози;
• судомами різного походження.

Дифенгідрамін виводиться виключно нирками, тому пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю були виключені із програми клінічної розробки. Арлеверт не слід застосовувати хворим з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 25 мл/хв).

Оскільки обидві речовини препарату Арлеверт інтенсивно метаболізуються печінковими ферментами системи цитохрому P450, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки плазмові концентрації діючих речовин (у незміненому вигляді) і період їх напіввиведення збільшуються. Щодо дифенгідраміну це було показано у пацієнтів із цирозом печінки. Тому Арлеверт не слід застосовувати хворим із тяжким порушенням функції печінки.

Побічними реакціями, які найчастіше спостерігалися під час проведення клінічних випробувань, були сплутаність свідомості (включаючи сонливість, відчуття втоми, стомлюваність, оглушення), що спостерігалася у 8% пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях, а також спостерігалась сухість у роті.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: утруднення початку сечовипускання.

З боку органу зору: порушення зору (рідко).

У разі небажаних симптомів варто припинити прийом медикаменту і повідомити лікаря для оцінки доцільності подальшого лікування.

Дослідження взаємодії лікарського засобу не проводили.

Антихолінергічний та седативний ефект препарату Арлеверт може посилюватись на фоні застосування інгібіторів моноамінооксидази. Дія препарату може бути посилена прокарбазин.

Як і інші антигістамінні засоби, Арлеверт може посилювати седативну дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), зокрема алкоголю, барбітуратів, наркотичних анальгетиків, транквілізаторів. Пацієнтів слід попереджати про те, щоб вони не вживали алкогольних напоїв. Арлеверт може посилювати вплив гіпотензивних засобів, ефедрину та антихолінергічних засобів, зокрема атропіну та трициклічних антидепресантів.

Арлеверт може маскувати прояви ототоксичної дії антибіотиків-аміноглікозидів та реакцію шкіри на шкірні алергічні проби.

Зберігається препарат в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.