Брилінта

Брилінта — антиагрегантний засіб.

На препарат Брилінта ціна залежить від дозування. Ліки випускаються у формі таблеток по 60 та 90 мг (по 14 шт. у блістерах, у картонній пачці 4 блістери та медична інструкція до препарату).

Діючою речовиною препарату є тикагрелор.

В аптеці купити таблетки Брилінта можна за рецептом лікаря. В мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1 за доступними цінами продається широкий асортимент медикаментів, вітамінів, засобів для догляду за тілом і обличчям.

Фармакодинаміка

Тикагрелор — представник нового класу хімічних сполук, перший пероральний антагоніст АДФ рецепторів, який оборотно зв’язується і селективно інгібує тромбоцитарні рецептори Р2Y12, унаслідок чого можна запобігти АДФ-опосередкованій Р2Y12-залежній активації та агрегації тромбоцитів. Ці клітини крові допомагають утворювати згустки і припиняти кровотечу, але при надмірній агрегації ініціюють розвиток тромботичних ускладнень атеросклерозу. А тому інгібування такої функції тромбоцитів дає можливість знизити ризик серцево-судинних ускладнень: інсульту, інфаркту міокарда. Тикагрелор біотрансформується в організмі до AR-C124910XX — основного метаболіту, що циркулює у крові. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціації та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик серцево-судинних захворювань, таких як смерть, інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт.

Фармакокінетика

Фармакокінетика тикагрелору має лінійний характер, а експозиція тикагрелору та його активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційні дозі до 1260 мг.

Абсорбція. Тикагрелор всмоктується швидко з медіаною tmax приблизно 1,5 години. Утворення основного циркулюючого метаболіту тикагрелору AR-C124910XX (також активного)відбувається швидко з медіаною tmax приблизно 2,5 години. Після перорального застосування разової дози 90 мг тикагрелору натще здоровими добровольцями Cmax становить 529 нг/мл, а AUC – 3451 нг*год/мл. Співвідношення метаболіту та вихідної сполуки дорівнює 0,28 для Cmax і 0,42 для AUC. Розраховано, що середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36 %. Споживання багатої на жири їжі призводило до зростання AUC тикагрелору на 21 % та зниження Cmax активного метаболіту на 22 %, але не впливало на Cmax тикагрелору або AUC активного метаболіту. Вважається, що ці незначні зміни мають мінімальне клінічне значення; тому тикагрелор можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу тикагрелору становить 87,5 л. Тикагрелор та його активний метаболіт значним чином зв'язуються з білками плазми крові людини (> 99,0%).

Біотрансформація. CYP3A4 є основним ферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та утворення активного метаболіту, а їх взаємодія з іншими субстратами CYP3A коливається від активації до пригнічення.

Порушення функції нирок. Експозиція тикагрелору була приблизно на 20 % нижчою, а експозиція активного метаболіту - приблизно на 17 % вищою у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв), ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів літнього віку (віком ≥75 років) із ГКС спостерігалися вищі експозиції тикагрелору (приблизно на 25 % як для Cmax, так і для AUC) та активного метаболіту, ніж у пацієнтів молодшого віку. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими.

Брилінту призначають у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) для попередження атеротромботичних подій:

• пацієнтам із гострим коронарним синдромом (ГКС);
• особам, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ) і мають високий ризик атеротромботичних ускладнень.

Препарат Брилінта не можна приймати при гіперчутливості до його компонентів та активних патологічних кровотечах. Якщо в анамнезі пацієнта є указання на внутрішньочерепний крововилив, ліки також не призначають.

Таблетки протипоказані пацієнтам із помірними та важкими порушеннями функції печінки.

Не використовують медикамент для лікування неповнолітніх дітей, вагітних і жінок, які годують груддю.

Заборонено застосовувати Брилінту разом із препаратами, що мають виражену здатність інгібувати ферменти CYP 3А4, оскільки вони значно підвищують концентрацію тикагрелору в плазмі крові.

Таблетки Брилінта можна приймати незалежно від їди. У разі потреби таблетки дозволяється подрібнювати та змішувати з ½ склянки води. Щоб на стінках склянки не залишився препарат, потрібно ще наполовину наповнити його водою, обполоснути стінки та випити вміст. Розчиняти таблетку потрібно безпосередньо перед прийомом, зберіганню водна суміш не підлягає. Дозволяється також введення суміші через назогастральний зонд.

Рекомендований режим дозування для пацієнтів із ГКС: навантажувальна доза — 180 мг (2 таблетки Брилінта 90), далі — по 90 мг двічі на добу.

Курс лікування становить 12 місяців. Якщо показання до застосування препарату зберігаються, терапія може тривати понад 1 рік. Якщо пацієнт у минулому переніс ішемічний інсульт, не слід перевищувати 12-місячний курс терапії.

При інфаркті міокарда добова доза становить 60 мг або 90 мг, залежно від клінічної картини пацієнта.

Ефективність і безпека Брилінти встановлені під час лікування протягом періоду до 3 років. За більш тривалої терапії ці дані обмежені.

Призначену лікарем дозу слід приймати 1 раз на добу — щодня в один і той самий час. Якщо з якоїсь причини черговий прийом був пропущений, пацієнту потрібно дочекатися запланованого часу та прийняти лише 1 таблетку. Заборонено подвоювати дозу.

Одночасно слід приймати АСК у добовій дозі 75–150 мг, якщо пацієнти не мають серйозних протипоказань.

У дослідженні PLATO у пацієнтів, яким проводилося аортокоронарне шунтування (АКШ), у групі тикагрелору випадків кровотечі було більше, ніж у групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 1 добу до операції, але великі кровотечі спостерігалися з такою ж частотою, як і в групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 2 або більше діб до оперативного втручання (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт потребує планового хірургічного втручання, і антитромбоцитарний ефект є небажаним, застосування тикагрелору слід припинити за 5 днів до операції.

У деяких випадках препарат викликає запаморочення, у тому числі системне. Це слід враховувати водіям транспортних засобів та особам, зайнятим на потенційно небезпечних виробництвах.

Корекція дози у пацієнтів похилого віку, пацієнтам з порушенням функції нирок, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня не потрібна.

Купити ліки Брилінта за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за найдоступнішими цінами в Україні.

Тикагрелор добре переноситься в разових дозах до 900 мг. Шлунково-кишкова токсичність була дозолімітуючою у дослідженні з наростаючими разовими дозами. Іншими клінічно значущими побічними реакціями, що можуть виникати у разі передозування, є задишка та епізоди шлуночкової асистолії. У разі передозування можуть виникати вищезазначені потенційні побічні реакції, тому слід розглянути можливість ЕКГ-моніторингу.

На сьогоднішній день антидот для тикагрелору невідомий; тикагрелор не виводиться за допомогою діалізу. Лікування передозування слід проводити згідно з місцевими стандартами медичної практики. Очікуваним наслідком надмірного дозування тикагрелору є подовження тривалості ризику кровотечі у зв’язку з пригніченням тромбоцитів. Малоймовірно, що переливання тромбоцитарної маси буде ефективним методом лікування пацієнтів із кровотечею. У разі виникнення кровотечі слід вжити інших відповідних підтримувальних заходів.

Найчастішими (≥ 1/10) побічними ефектами є порушення згортання крові, гіперурикемія, диспное.

Рідше (від ≥ 1/100 до < 1/10) виникають подагра, запаморочення (у тому числі системне), артеріальна гіпотензія, крововиливи під шкіру, кровотечі після лікувальних і діагностичних маніпуляцій, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, вушна кровотеча.

Розлади, виявлені за результатами обстеження: підвищений показника креатиніну в крові.

Травми, отруєння, ускладнення процедур: кровотеча після проведення процедури, травматична кровотеча.

Кровотечі, пов'язані з АКШ. Частота великих фатальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO у пацієнтів, яким було проведено аортокоронарне шунтування (АКШ), була подібною у групах лікування тикагрелором і клопідогрелем.

Підвищення рівня сечової кислоти: у дослідженні PLATO концентрація сечової кислоти підвищилася більш за верхню межу норми у 22% пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з 13% пацієнтів, які отримували клопідогрел.

Потужні інгібітори CYP3A4: одночасне застосування кетоконазолу і тикагрелору призводило до підвищення Cmax та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 раза відповідно. Cmax та AUC активного метаболіту знижувалися на 89 % та 56 % відповідно. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) чинитимуть такий же вплив, а тому одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з тикагрелором протипоказане.

Інша супутня терапія. У дослідженні PLATO тикагрелор часто застосовували разом з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та блокаторами рецепторів ангіотензину протягом тривалого часу, як того потребували супутні стани пацієнтів; а також з гепарином, низькомолекулярним гепарином і інгібіторами GpIIb/IIIa, які вводили внутрішнтовенно, протягом нетривалого періоду.

Симвастатин. одночасне застосування тикагрелору із симвастатином збільшувало Cmax симвастатину на 81 % і AUC на 56 %, а також збільшувало Cmax симвастатинової кислоти на 64 % та AUC на 52 % (в окремих випадках відзначалося збільшення у 2 – 3 рази). Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином у дозах понад 40 мг на добу може спричинити побічні ефекти симвастатину, що слід зважувати з можливою користю. Впливу симвастатину на плазмові рівні тикагрелору не спостерігалося. Тикагрелор може мати подібний вплив на ловастатин. Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозах понад 40 мг не рекомендується.

Субстрати P-gp (у тому числі дигоксин та циклоспорин). Одночасне застосування тикагрелору збільшувало Cmax дигоксину на 75 % та AUC – на 28 %. Середні мінімальні рівні дигоксину збільшувалися приблизно на 30 % при одночасному застосуванні тикагрелору, а у деяких випадках спостерігалося максимальне збільшення у 2 рази. В присутності дигоксину Cmax та AUC тикагрелору та його активного метаболіту залишалися незміненими. Тому у разі одночасного застосування P-gp-залежних лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом, таких як дигоксин, і тикагрелору рекомендується належний клінічний та/або лабораторний моніторинг.

Лікарські засоби, здатні спричиняти брадикардію. Оскільки спостерігалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків і брадикардії, слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, що здатні спричиняти брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів одночасно отримували бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин).

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.