Еглоніл

Еглоніл — антипсихотичний препарат.

Діючою речовиною Еглонілу є сульпірид.

Препарат Енгоніл випускається у трьох лікарських формах:

• капсули, що містять 50 мг активного компонента (30 шт. у картонній пачці);
• таблетки по 200 мг (12 та 60 шт. в упаковці виробника);
• розчин для внутрішньом'язового введення, 2 мл якого містить 100 мг сульпіриду (6 ампул в упаковці).

При виробництві капсул використовуються такі додаткові компоненти, як метилцелюлоза, стеарат магнію, тальк і лактози моногідрат.

Допоміжними інгредієнтами таблеток є метилцелюлоза, тальк, стеарат магнію, моногідрат лактози, картопляний крохмаль і колоїдний кремнію діоксид.

У складі розчину є стерильна вода, натрію хлорид та сірчана кислота.

Фармакодинамічні характеристики

Сульпірид є атиповим нейролептиком, який належить до групи бензамідів. Засіб нейролептик Еглоніл блокує дофамінергічні клітинні рецептори, локалізовані в головному мозку.

У дозах до 600 мг на добу препарат стимулює центральну нервову систему (ЦНС) та має антидепресивну дію, у більш високих дозах — антипсихотичний ефект.

Важливими перевагами сульпіриду є відсутність суттєвого впливу на інші рецептори та легка переносимість порівняно з класичними нейролептиками.

Блокуючи дофамінові D2-рецептори, медикамент також має центральну протиблювотну дію.

Фармакокінетичні параметри

Максимальна плазмова концентрація після введення сульпіриду в м'яз досягається протягом 30 хвилин, після перорального прийому — через 3–6 годин.

Після потрапляння в організм заспокійливе Еглоніл швидко розподіляється у тканинах. Приблизно 40% зв'язується з білками плазми. Метаболізму піддається мінімально. Половину фармакологічного ефекту втрачає приблизно за 7 годин.

Антидепресант Еглоніл в таблетках чи Еглоніл в ампулах призначений для лікування гострих психічних розладів.

Як короткочасну терапію із метою усунення агресивності та ажитації препарат застосовують при таких хронічних порушеннях:

• шизофренія;
• галюцинаторний психоз;
• параноїдальна маячня.

У дітей віком від 6 років ліки використовують при тяжких поведінкових розладах — ажитації, стереотипії, нанесенні собі тілесних ушкоджень та інших порушеннях, особливо тих, що виникають на тлі аутизму.

Дорослі приймають капсули при тривожних розладах короткими курсами.

Незалежно від форми випуску Еглоніл не можна застосовувати за відомої гіперчутливості до будь-якого компонента препарату.

Протипоказанням є стан гострої інтоксикації, наприклад снодійними ліками, наркотичними речовинами або алкоголем.

Заборонено лікування антипсихотичним засобом пацієнтів із гострою порфіриновою хворобою, підвищеним рівнем гормону пролактину в крові, пухлиною надниркових залоз та пролактинзалежними пухлинами.

Комбінації з агоністами допамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід), циталопрамом та есциталопрамом, гідроксизином, домперидоном та піперазином.

Вагітним препарат призначають тільки в крайніх випадках, якщо користь при вагітності жінці безумовно більша за небезпеку для плода. Якщо терапія показана під час лактації (годування груддю), грудне вигодовування припиняють.

У таких випадках Еглоніл використовують із дотриманням особливих запобіжних заходів:

• тремтливий параліч;
• цукровий діабет;
• ниркова недостатність;
• епілепсія;
• артеріальна гіпертензія;
• уроджений стеноз стравоходу;
• агресивність;
• ажитація з імпульсивністю;
• літній вік.

Постійне спостереження лікарів потрібне пацієнтам зі станами, які можуть спричинити порушення серцевого ритму або призвести до інсульту.

Особлива обережність потрібна особам, в анамнезі яких є вказівки на:

• рак молочної залози;
• кишкову непрохідність;
• аденому простати;
• глаукому;
• злоякісний нейролептичний синдром.

Еглоніл капсули можна застосовувати для дітей віком від 6 років, таблетки та уколи — тільки для дорослих.

Еглоніл таблетки та капсули приймають внутрішньо з водою, бажано після 16:00, що зумовлено ймовірністю розвитку активізуючої дії препарату.

Конкретну дозу встановлює лікар з огляду на стан пацієнта, але завжди рекомендується мінімальна доза, яка даватиме очікуваний ефект. Вона може змінюватись від 50 до 1000 мг на добу.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Рекомендована доза для дітей віком від 6 років — 5–10 мг/добу на кожний кілограм маси тіла.

Еглоніл уколи вводять внутрішньом'язово по 400–800 мг на добу курсом до 2 тижнів.

Частими небажаними реакціями, що виникають у 1–10% пацієнтів, є сонливість, гіперпролактинемія, закреп, підвищення активності печінкових ферментів, екстрапірамідні розлади, патологічна непосидючість, тремор, безсоння, галакторея, макулопапульозна висипка, збільшення маси тіла.

У поодиноких випадках (менш ніж у 0,1% пацієнтів) відзначається низка інших побічних ефектів, зокрема досить серйозних, наприклад:

• порушення серцевого ритму, гіпотензія, тахікардія, припинення діяльності серця;
• аспіраційна пневмонія;
• епізодична девіація очей, дистонія або гіпертонус м'язів, сплутаність свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, судоми;
• збільшення секреції слинних залоз, ураження печінки;
• кривошия, частота невідома - гіпонатріємія, гінекомастія, еректильна дисфункція, лейкопенія, гіпертермія;
• рабдоміоліз, анафілактичні реакції.

Загалом побічні ефекти сульпіриду подібні до таких у інших нейролептиків, але частота їхнього розвитку зазвичай нижча.

Відомі лише поодинокі випадки передозування сульпіридом. У пацієнтів спостерігалися такі симптоми: тризм (неможливість широко відкрити рота), протрузія язика, спазматична кривошия. Є ризик розвитку ознак паркінсонізму, які можуть призвести до коми та смерті.

Летальні випадки найчастіше реєструвалися після спільного застосування Еглонілу з іншими речовинами, що мають психотропний ефект.

Антидоту препарат не має. Але він частково виводиться з організму у вигляді гемодіалізу. Лікування передозування має симптоматичний характер. У тяжких випадках проводять реанімаційні заходи.

У період терапії eglonil заборонено вживати будь-які речовини, що впливають на психіку та нервову систему. На час лікування обов'язково слід відмовитись від алкоголю.

Ліки Еглоніл впливають на пізнавальні процеси, тому при лікуванні дітей батьки повинні перевіряти їхню здатність до навчання. За потреби, залежно від стану дитини, лікар може коригувати дозу.

У зв'язку з можливістю розвитку седативного ефекту під час прийому препарату забороняється керувати автомобілем та виконувати потенційно небезпечні роботи.

Венозна тромбоемболія. При застосуванні антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії (ВТ). Оскільки хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику розвитку ВТ, до та під час лікування Еглоніл внутрішньом'язово необхідно визначити всі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити заходів.

При одночасному застосуванні сульпіриду з деякими препаратами виникає ризик розвитку серйозних побічних ефектів, тому прийом будь-якого іншого лікарського засобу, навіть безрецептурного, слід погоджувати з лікарем.

За винятком невідкладних випадків, рекомендується провести ЕКГ дослідження під час початкового обстеження пацієнтів, які повинні отримувати лікування нейролептичним препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід попередити пацієнтів, особливо тих, хто керує транспортними засобами чи працює з іншими механізмами, про те, що приймання цього лікарського засобу може призводити до розвитку сонливості. Під час застосування препарату протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

До цього серйозного порушення серцевого ритму може спричиняти ряд лікарських засобів, які мають або не мають антиаритмічної активності. Провокуючими факторами є гіпокаліємія або брадикардія або наявність вродженого або набутого подовження інтервалу QT.

Циталопрам, есциталопрам. Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Агоністи допамінових рецепторів не для лікування хвороби Паркінсона (каберголін, хінаголід). Між ефектами агоністів допаміну та нейролептиків існує взаємний антагонізм. Якщо пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування агоністами допаміну, необхідне призначення нейролептиків, дози агоністів допаміну слід поступово знизити до повної відміни (різка їх скасування наражає пацієнта на ризик злоякісного нейролептичного синдрому).

Домперидон. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Гідроксизин. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Піпераквін. Існує підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

Анагрелід. Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes). У період одночасного застосування необхідно виконувати ЕКГ та здійснювати клінічний контроль.

Препарат слід зберігати у сухому темному місці за кімнатної температури.

Термін придатності становить 3 роки від вказаної на упаковці дати виробництва.

Купити таблетки Еглоніл, Енгоніл в уколах чи Енгоніл в капсулах в аптеці можна за рецептом лікаря.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Для чого призначають Еглоніл?

Нейролептик призначений для лікування тривожних та гострих психічних розладів. Як короткочасну терапію його використовують для усунення сильного емоційного збудження, що супроводжується почуттями тривоги і страху, що нерідко спостерігається при шизофренії та галюцинаторному психозі.

Чи можна використовувати дітям?

Капсули Еглоніл призначають дітям віком від 6 років у разі тяжких порушень поведінки. В інших лікарських формах препарат не застосовують у педіатрії (до 18 років) через високий вміст діючої речовини.

Як довго можна приймати препарат?

Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, виходячи з клінічної картини хворого. Уколи вводять курсом до 2 тижнів. Капсули та таблетки зазвичай приймають не більше 4 тижнів.

Які можуть бути побічні ефекти?

Частими небажаними реакціями є сонливість, гіперпролактинемія, закреп, підвищення активності печінкових ферментів, екстрапірамідні розлади, патологічна непосидючість, тремор, безсоння, галакторея, висипка макулопупульозу, збільшення маси тіла. Препарат може викликати низку інших побічних дій, зокрема тяжких, але частота їхнього розвитку не перевищує 0,1%.