Метамакс

Лікарський засіб Метамакс містить у своєму складі діючу речовину мельдоній. Випускається у двох формах:

• капсули по 250 мг по 10 капсул у контурній комірковій упаковці;
• розчин для ін’єкцій 100 мг у мл по 5 мл.

Капсули випускаються по 40 в упаковці. Метамакс ампули — по 10 штук. Таблетки Метамакс не виробляються і метамакс в таблетках не продається.

Речовина мельдоній знижує окиснення жирних кислот, пов’язане з карнітином. Це необхідно для оптимізації процесів постачання до клітин кисню і його споживання. Препарат активує процеси анаеробного гліколізу. Йому також властива вазодилатуюча дія завдяки синтезу γ-бутиробетаїну. У ділянках ішемії мельдоній поліпшує циркуляцію крові за рахунок її перерозподілу на користь знекровленої ділянки. Засіб має високу біодоступність при пероральному прийомі. Це дає можливість використовувати капсули з такою ж ефективністю, як і ін’єкційні форми.

Фармакодинаміка

3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонату дигідрат – структурний аналог γ-бутиробетаїну, який покращує метаболізм та енергозабезпечення клітин. Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), в якого один атом вуглецю заміщений атомом азоту. Його дію на організм можна пояснити двояко.

Вплив на біосинтез карнітину. Мельдоній, оборотно інгібуючи гамма-бутиробетаїнгідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкоджає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот крізь оболонки клітин, таким чином перешкоджаючи накопиченню в клітинах сильного детергента ‒ активованих форм неокислених жирних кислот. Таким чином, мельдоній запобігає пошкодженню клітинних мембран. При зменшенні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується бета-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню у клітинах, стимулюється окислення глюкози та відновлюється транспортування аденозинтрифосфату (АТФ) від місць його біосинтезу (мітохондрії) до місць споживання (цитозоль). По суті, клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем, а також оптимізується споживання цих речовин. У свою чергу, при збільшенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, активізується NO-синтетаза, в результаті чого покращуються реологічні властивості крові та зменшується периферичний опір судин. При зменшенні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється, і у клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот. Вважається, що основою ефективності дії мельдонію є підвищення толерантності до клітинного навантаження (при зміні кількості жирних кислот).

Вплив на серцево-судинну систему. У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній позитивно впливає на скорочувальну активність міокарда, йому властива міокардіопротекторна дія (зокрема, проти катехоламінів та алкоголю), він здатний попередити порушення ритму серця, зменшити зону інфаркту міокарда.

Функція медіатора у гіпотетичній ГББ-ергічній системі. Висунуто гіпотезу про те, що в організмі існує система передачі нейрональних сигналів – ГББ-ергічна система, яка забезпечує передачу нервового імпульсу між клітинами. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину – ГББ-ефір. У результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає клітині електрон, таким чином переносить електричний імпульс, та перетворюється у ГББ. Далі гідролізована форма ГББ активно транспортується в печінку, нирки та яєчники, де перетворюється у карнітин. У соматичних клітинах у відповідь на подразнення знову синтезуються нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу. При зменшенні концентрації карнітину стимулюється синтез ГББ, у результаті чого збільшується концентрація ефіру ГББ.

Лікарський кардіологічний засіб також позитивно впливає на дистрофічно змінені судини сітківки і на клітинний імунітет.

Мельдонія має позитивний вплив на функцію нервової системи: зменшення порушень у пацієнтів з неврологічним дефіцитом у період одужання. Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси в коронарних та периферичних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину в сироватці крові та індекс атерогенності.

Фармакокінетика

Всмоктування. Біодоступність становить 100 %. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається одразу ж після введення. Після внутрішньовенного введення багатократних доз Сmax досягає 25,5 ± 3,63 мкг/мл. При внутрішньовенному введенні площа під кривою «концентрація – час» (AUC) після разового та повторного введення доз мельдонію відрізняється, що свідчить про можливе накопичення мельдонію в плазмі крові.

Розподіл. Мельдоній із кровотоку швидко розподіляється у тканинах із високою серцевою афінністю. Мельдоній та його метаболіти частково проходять крізь плацентарний бар’єр. У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній проникає в молоко матері.

Біотрансформація. У дослідженнях метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній головним чином метаболізується у печінці.

Виведення. У виведенні мельдонію та його метаболітів з організму має значення ренальна екскреція. Після разового внутрішньовенного застосування доз мельдонію в 250 мг, 500 мг та 1000 мг період раннього напіввиведення мельдонію становить 5,56−6,55 години, кінцевий період виведення становить 15,34 години.

Пацієнтам літнього віку з порушенням функції печінки та/або нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшувати дозу мельдонію. Пацієнтам з порушенням функції нирок та печінки, у яких підвищується біодоступність, слід зменшити дозу мельдонію.

Ліки Метамакс в ампулах і Метамакс в капсулах застосовується у комплексній терапії в таких випадках:

1. При ішемічних порушеннях мозкового кровообігу. Використовується для лікування хронічних і гострих форм.
2. Як засіб реабілітації у період одужання після перенесених цереброваскулярних порушень або черепно-мозкових травм, травм голови та енцефаліту.
3. При захворюваннях серцево-судинної системи. До цієї групи належать стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA I-III функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи.
4. Зниженої працездатності, фізичного та психоемоційного перенапруги.
5. Для зменшення вегетативних проявів абстинентного синдрому в пацієнтів із хронічним алкоголізмом.

Капсули приймаються в першій половині дня. Засобу притаманна стимулююча дія. Уживання їжі на режим прийому ліків не впливає. 

Схема лікування призначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта. Нижче наведені популярні варіанти дозування:

1. При серцево-судинних захворюваннях і порушеннях мозкового кровообігу: добова доза для дорослих від 500 до 1000 мг на добу перорально. Можна розділити на 2 прийоми. Тривалість курсу лікування становить 4-6 тижнів. Ампули Метамакс випускаються в дозі 500 мг у 5 мл, тому їх уводять по 1 шт. 1–2 рази на добу.
2. При фізичній та емоційній перевтомі, інтенсивних тренуваннях: можна застосовувати перорально по 500 мг на добу чи внутрішньовенно 5 мл. Можливий поділ на 2 прийоми на день.

Пацієнти із захворюваннями печінки

Якщо в пацієнта наявний легкий або середній ступінь важкості порушення функції печінки, то при призначенні препарату підбирається знижена доза ліків.

Пацієнти з порушеннями в роботі нирок

Нирки є головним органом, який виводить мельдоній з організму. При легкому й середньому ступені пригнічення їхньої функції доза лікарського засобу повинна бути знижена. При важких порушеннях прийом протипоказаний.

Уживання під час вагітності й лактації

Дослідження, що підтверджують або спростовують вплив препарату на плід, відсутні. Щоб уникнути внутрішньоутробних порушень розвитку й негативного впливу, ліки не рекомендується приймати в період вагітності. Є дані про проникнення засобу в молоко матері. Не можна виключити ризик новонароджених/немовлят. Застосування Метамаксу під час годування груддю протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Оскільки серцевий препарат Метамакс може викликати гіпотензію і порушення серцевого ритму людини, сполучати прийом лікарського засобу з керуванням автотранспортом або складними механізмами не рекомендується.

Застосування в дітей

Не існує даних клінічних досліджень, які підтверджують безпеку застосування Метамаксу в дитячому віці. Прийом ліків дозволений тільки з 18 років.

Прийом препарату заборонений при:

• підвищеному внутрішньочерепному тиску;
• порушеннях функції нирок і печінки важкого ступеня;
• органічних ураженнях центральної нервової системи (ЦНС);
• підвищена чутливість до мельдонію та/або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

У деяких випадках при передозуванні Метамаксом можлива поява симптомів збудження, гіпотензії, наявність блювоти й нудоти.

Побічні ефекти класифіковано відповідно за системами органів та частотою виникнення MedDRA:

• З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – інфекції дихальних шляхів; рідко – запалення у горлі, кашель, диспное, апное.
• З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія; рідко – дисгевзія (металевий присмак у роті), втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм, діарея, болі у животі, сухість у роті або гіперсалівація.
• З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – полакіурія.
• З боку обміну речовин, метаболізму: часто – дисліпідемія, підвищення С-реактивного білка.
• З боку нервової системи: часто – головні болі; рідко – парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, запаморочення, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність, вертиго.
• З боку психіки: рідко – збудження, почуття страху, нав’язливі думки, порушення сну.
• З боку серцево-судинної системи: рідко – серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія, відчуття дискомфорту у грудях/болю у грудях, зміна ритму серця, підвищення/зниження артеріального тиску, гіпертензивний криз, гіперемія, блідість.
• З боку імунної системи: часто – алергічні реакції, підвищена чутливість, включаючи алергічний дерматит, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції аж до шоку.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – висипання, загальні макульозні/папульозні висипи, свербіж.
• З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рідко – біль у спині, м’язова слабкість, м’язові спазми.
• Загальні розлади та реакції у місці введення: рідко – загальна слабкість, озноб, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт, реакції у місці введення, включаючи біль у місці введення.
• Лабораторні показники: рідко – відхилення на електрокардіограмі, еозинофілія.

• Мельдоній можна застосовувати разом із нітратами пролонгованої дії та іншими антиангінальними засобами (стабільна стенокардія навантаження), серцевими глікозидами та діуретичними препаратами (серцева недостатність).
• Також його можна комбінувати з антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами та іншими лікарськими засобами, що поліпшують мікроциркуляцію.
• Мельдоній може посилювати дію лікарських засобів, які містять гліцерилтринітрат, ніфедипін, β-адреноблокатори, інші гіпотензивні засоби та периферичні вазодилататори.
• В результаті одночасного застосування препаратів заліза та мельдонію у пацієнтів з анемією, яка викликана дефіцитом заліза, покращувався склад жирних кислот в еритроцитах.
• При застосуванні мельдонію в комбінації з оротовою кислотою для усунення пошкоджень, які викликані ішемією/реперфузією, спостерігається додатковий фармакологічний ефект.
• Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця та опосередковано впливає на реакції оксидативного стресу, які спричинені азидотимідином і призводять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію в комбінації з азидотимідином або іншими препаратами для лікування СНІДу має позитивний вплив у терапії набутого імунодефіциту (СНІД).
• У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентилентетразолом, встановлено виражену протисудомну дію мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм альфа2-адреноблокатора йохімбіну у дозі 2 мг/кг та інгібітора синтази оксиду азоту (СОА) N-(G)-нітро-L-аргініну в дозі 10 мг/кілограм повністю блокується протисудомна дія мельдонію.
• Передозування мельдонієм може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.
• Дефіцит карнітину, який утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену іфосфамідом.
• Мельдоній має захисну дію у випадку кардіотоксичності, спричиненої індинавіром, та нейротоксичності, спричиненої ефавірензом.
• Не застосовувати ін’єкції мельдонію разом з іншими лікарськими засобами, які містять мельдоній, оскільки збільшується ризик появи побічних ефектів.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.