Небіволол

Небіволол – препарат, що належить до кардіоселективних бета-адреноблокаторів третього покоління. Має вазодилатуючі властивості, розслаблює гладку мускулатуру стінок кровоносних судин. Ліки використовують для лікування артеріальної гіпертензії, синусової тахікардії, хронічної серцевої недостатності.

До складу Небівололу входять основна діюча речовина і додаткові інгредієнти:

• небіволол 5 мг (небівололу гідрохлорид);
• лактоза моногідрат, гіпромелоза, магнію стеарат.

Таблетки Небівололу зберігають у заводській контурній комірковій упаковці разом з інструкцією до застосування при температурі не вище 25 °С подалі від дітей.

Ліки Небіволол дає позитивні гемодинамічні ефекти: збільшує ударний об'єм, знижує периферичний опір судин, зменшує центральний аортальний тиск. Препарат використовують у лікуванні широкого кола пов'язаних між собою патологій у людей із метаболічним синдромом і цукровим діабетом, обструктивними захворюваннями легень у хронічній формі або захворюваннями периферичних артерій.

Препарат Nebivolol випускається в таблетованому вигляді. Небіволол у картонній упаковці з інструкцією із застосування можна купити за різними цінами. Кількість блістерів і таблеток залежить від виробника ліків, наявних в аптеці.

Пігулка, опукла з двох сторін, білого кольору.

Препарат Небіволол належить до групи селективних блокаторів β-адренорецепторів.

Фармакодинаміка

Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D˗небіволол) та RSSS˗небівололу (L˗небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

• завдяки D˗енантіомеру небіволол є конкурентним і селективним блокатором β1˗адренорецепторів;
• завдяки L˗енантіомеру він має м’які вазодилатуючі властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень і артеріальний тиск у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при довготривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Під час короткочасного або тривалого лікування небівололом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду у стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці, порівняно з іншими блокаторами β˗адренорецепторів, ще недостатньо вивчене. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція знижена. Згідно доступних доклінічних та клінічних даних, небіволол не має негативного впливу на еректильну функцію у хворих з гіпертонічною хворобою.

Фармакокінетика

Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від вживання їжі. Небіволол метаболізується у печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізація небівололу шляхом гідроксилювання піддається генетичному окиснювальному поліморфізму, що залежить від CYP2D6. При досягненні стійкого стану (steady˗state) та при однаковій дозі максимальна концентрація у плазмі незміненого небівололу в осіб із повільним метаболізмом приблизно у 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. В осіб зі швидким метаболізмом період напіввиведення гідроксиметаболітів обох енантіомерів становить у середньому 24 години, а в осіб із повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % в осіб із швидким метаболізмом та майже повній в осіб із повільним метаболізмом. Концентрації у плазмі крові, які становлять від 1 до 30 мг небівололу, пропорційні до дози. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає. Через тиждень після введення 38 % дози виводиться із сечею та 48 % – із калом. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0,5 % від дози.

Показання для прийому Небівололу:

• есенціальна (первинна) артеріальна гіпертензія;
• прояви хронічної серцевої недостатності легкого та середнього ступенів;
• порушення роботи нирок, ниркова недостатність;
• стандартні методи лікування пацієнтів від 69 років.

Препарат Небіволол при тахікардії приймається перорально, незалежно від їди. Таблетку потрібно запивати великою кількістю води, приймаючи в однаковий час. Дозування Небівололу призначає лікар на підставі діагнозу й особливостей лікування.

При симптомах первинної гіпертензії дорослим призначають 1 таблетку (5 мг) на день. При хронічній серцевій недостатності – 1,25 мг на день. Дозу поступово підвищують до досягнення добової межі 10 мг.

Людям старшого віку і пацієнтам із нирковою недостатністю призначають 2,5 мг на добу. У таких випадках дозування дозволено підвищити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Досвід застосування лікарського засобу таким пацієнтам обмежений, тому небіволол протипоказаний.

Пацієнти похилого віку. Оскільки титрування дози до максимально переносимої здійснюється індивідуально, коригування дози не потрібно.

Анестезія. Підтримання блокади β˗адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз та інтубації. При підготовці до хірургічного втручання застосування блокаторів β˗адренорецепторів слід припинити не менше ніж за 24 години. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Серце та судини. Як правило, пацієнтам з нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати, доки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію блокаторами β-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. У разі потреби, щоб запобігти загостренню стенокардії, рекомендується одночасно розпочинати лікування препаратом-замінником. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50 55 ударів на хвилину та/або у пацієнта розвиваються симптоми, що вказують на брадикардію, то дозу рекомендується зменшити.

Обмін речовин та ендокринна система. Небіволол не впливає на вміст глюкози у крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування пацієнтів цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад, тахікардію та посилене серцебиття. Блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитись.

Комбінація небівололу з антагоністами кальцію типу верапамілу та дилтіазему з антиаритмічними засобами І групи, а також із гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендується взагалі.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори слід тільки після того, як ситуація буде ретельно зважена. Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Допоміжні речовини. Лікарський засіб містить лактозу моногідрат, тому його не слід приймати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом в організмі лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відповідні дослідження у водіїв не проводилися. Дослідження із фармакокінетики показали, що Небіволол не впливає на психомоторну функцію. Однак слід враховувати, що іноді можливе виникнення запаморочення та відчуття втоми.

Застосування Небівололу протипоказано при високій чутливості до речовин у складі препарату і при таких патологічних станах, як:

• хвороби печінки, печінкова недостатність;
• лактазна недостатність;
• галактоземія;
• мальабсорбція;
• патології периферичного кровотоку;
• гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що потребують внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом;
• кардіогенний шок;
• хронічні обструктивні захворювання дихальних органів;
• синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада (АВ˗блокада) ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);
• артеріальна гіпотензія;
• брадикардія;
• тяжелые нарушения периферического кровообращения;
• метаболічний ацидоз.

У період вагітності (має негативний вплив на плід), лактації (проникає в грудне молоко) та у дитячому віці застосовувати ліки не рекомендується, оскільки є ризик розвитку гіпоглікемії у новонародженого.

Таблетки також небажано приймати одночасно з гіпотензивними та антиаритмічними препаратами.

Людям із такими ендокринними порушеннями, як цукровий діабет, препарат необхідно приймати з обережністю.

При прийомі Небівололу є ризик виникнення таких побічних ефектів:

• стомлюваність;
• головний біль, втрата свідомості;
• порушення зору і сухість очей;
• низький пульс, серцева недостатність;
• низькі показники тиску;
• набряки;
• посилення переміжної кульгавості;
• алергія (почервоніння, висипання, свербіж);
• посилення симптомів псоріазу;
• з боку серця - уповільнення АВ-провідності;
• нечасто - диспепсія, метеоризм, блювання;
• диспное, бронхоспазм;
• ціаноз кінцівок.

При порушенні прийому лікарського засобу і перевищенні дози виникають:

• зниження частоти серцевих скорочень;
• артеріальна гіпотензія;
• бронхоспазм;
• гостра серцева недостатність.

Надання допомоги при передозуванні починають з очищення шлунка, після чого призначають терапію медикаментами під наглядом фахівця. Спостерігають за показниками артеріального тиску, контроль за частотою пульсу і рівнем концентрації глюкози в плазмі крові. Проводять електрокардіографію.

При критично низьких показниках пульсу вводять атропін. Плазмозамінники і катехоламіни використовують при шоці або низькому артеріальному тиску.

Сумісне застосування не рекомендується:

• з антиаритмічними лікарськими засобами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон), оскільки може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний інотропний ефект;
• з антагоністами кальцію типу верапаміл/дилтіазем – негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β˗адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади;
• з гіпотензивними лікарськими засобами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’єму та вазодилатації; при раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування β˗адреноблокаторів, вірогідність зростання артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватися.

При сумісному застосуванні слід враховувати:

• глікозиди групи наперстянки – сповільнюється АВ-провідність, однак під час клінічних досліджень вказівок щодо цієї взаємодії не було; небіволол не впливає на кінетику дигоксину;
• антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) – підвищується ризик артеріальної гіпотензії, а у пацієнтів із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;
• антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) – може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);
• симпатоміметики можуть протидіяти антигіпертензивній дії β-адреноблокаторів; діючі речовини з β-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

При дотриманні правил зберігання ліки придатні до використання 3 роки.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.