Глисти (гельмінтоз)

Глисти

Зараження глистами – гельмінтоз – це паразитарне захворювання, зумовлене проникненням в організм гельмінтів. Глистяні інвазії характеризується системним впливом на людину і хронічним перебігом. Супроводжується виснаженням організму і зниженням активності імунітету. Захворювання частіше виникає у дітей, ніж у дорослих.

Причини появи гельмінтозу

Зараження глистами відбувається контактно-побутовим шляхом, при ковтанні яєць або личинок гельмінтів, а також через брудну постільну або натільну білизну, побутові предмети догляду, посуд, іграшки тощо. Паразити переважно передаються через забруднені гельмінтами руки. Джерелом інвазії стає хвора людина.

Збудники гельмінтозу у людей:

• круглі черви – нематоди (гострики, аскариди, волосоголов);
• плоскі черви – смоктальники і стрічкові черви (карликовий, свинячий або бичачий ціп'як, широкий лентець, ехінокок).

Причинами паразитарних інвазій стають ігнорування особистої гігієни, вживання забрудненої води або неякісної їжі, що містить яйця паразитів, недостатня термічна обробка м'яса, тісний контакт із зараженими вуличними і домашніми тваринами.

Гельмінтоз прийнято класифікувати залежно від виду збудника: ентеробіоз, аскаридоз, ехінококоз, цистицеркоз, шистосомоз, опісторхоз та ін. За особливостями локалізації паразитів в організмі людини ділиться на кишковий (паразитують у шлунково-кишковому тракті) і позакишковий (населяють жовчний міхур, підшкірну клітковину, печінку, судини).

Симптоми гельмінтозу

Ознаки зараження глистами різноманітні й залежать від фази життя гельмінта та особливостей імунної системи людини. Перебіг хвороби двофазний: гострий та хронічний. Патологічний вплив глистів на людину проявляється переважно розвитком токсико-алергічних реакцій, зниженням імунного захисту організму і вітамінною недостатністю.

Паразитарну інвазію у гострій фазі можна запідозрити при появі одного або кількох із симптомів:

• інтоксикація (зниження працездатності, слабкість і млявість, субфебрильне підвищення температури тіла, зниження апетиту і маси тіла);

• дратівливість, порушення сну;

• нудота і блювота;

• болі в животі і м'язах;

• порушення стільця;

• алергічні реакції (свербіж шкіри, дерматити, кропив'янка);

• вагінальний і періанальний свербіж;

• анемія;

• кашель і задишка;

• збільшення розмірів печінки і селезінки;

• біль у правому підребер'ї.

Лабораторні ознаки глистової інвазії: підвищення активності печінкових ферментів, високий вміст еозинофілів у крові, збільшення рівня білірубіну.

Гостра стадія може тривати від 1 до 4 місяців. До кінця цієї фази стихають гострі алергічні та інтоксикаційні прояви.

При переході гельмінтозу в хронічну стадію з'являються симптоми, зумовлені ураженням органів гельмінтами. Переважають розлади травлення і біль у животі. В результаті порушення в кишечнику процесів всмоктування виникає полігіповітаміноз, розвиваються виражена залізодефіцитна анемія, геморагічний коліт. При ураженні печінки глистами виявляються механічна жовтяниця, холецистит, гепатит. Хронічна стадія за відсутності лікування може тривати від 3–5 тижнів до кількох років.

Групи ризику

Підвищена ймовірність заразитися паразитами у таких категорій:

• діти від 3 до 5 років, які інтенсивно контактують із ґрунтом, грають у відкритих пісочницях;

• працівники розплідників для собак, ветеринари;

• власники присадибних ділянок;

• власники домашніх тварин;

• люди з ослабленим імунітетом.

Перелічені вище групи осіб повинні регулярно обстежуватися на предмет виявлення паразитів в організмі.

Діагностика гельминтозу

Щоб виявити в організмі глисти, проводять спеціальні аналізи. Для цього використовують:

• зішкріб на ентеробіоз;

• дослідження калу на яйця глистів;

• серологічні аналізи;

• алергопробу;

• гістологічну копрологію.

Дослідницький матеріал для цього: фекалії, мокротиння, кров, блювотні маси, сеча. При підозрі на ураження внутрішніх органів паразитами застосовується інструментальна діагностика: ультразвукове дослідження, рентгенографія, сцинтиграфія печінки, ФГДС, колоноскопія, комп'ютерна томографія, ендоскопічна біопсія.

Лікування гельмінтозу

Гельмінтоз вимагає комплексного підходу, лікування складається з симптоматичної і етіотропної терапії. Остання спрямована на усунення причин виникнення захворювання. Ліки від глистів підбираються індивідуально, відповідно до виду гельмінта і стадії глистової інвазії. Для оцінки ефективності лікування потрібне повторне паразитологічне обстеження.

Препарати, які найчастіше призначають

Лікування глистів здійснюється спеціальними антигельмінтними препаратами, вони випускаються у формі таблеток і суспензій. Найчастіше для виведення паразитів із організму дорослим і дітям призначають:

• Вермокс
• Пірантел
• Декарис
• Немоцид
• Піркон
• Гелмодол
• Гельмінтокс
• Левамізол
• Мебендазол
• Медамін
• Празиквантел

Одночасно зі специфічною терапією призначають симптоматичне лікування для усунення симптомів патологічного впливу гельмінтів на організм людини.

При гельмінтозі важливо пройти курс дезінтоксикації, оскільки продукти життєдіяльності паразитів негативно впливають на стан і самопочуття зараженого.

Народні засоби

Нерідко замість медикаментозного лікування глистів деякі люди віддають перевагу народним методам. На відміну від спеціальних препаратів, народні засоби діють повільніше. Для позбавлення від паразитів популярністю користуються:

• полин гіркий
• трава пижма
• кора крушини
• гарбузове насіння

Для усунення наслідків глистів у народній медицині використовують настій кропиви.

Профілактика

Первинна профілактика гельмінтозів – дотримання правил особистої гігієни та використання в побуті якісні води.

За наявності домашніх тварин важливо забезпечити їм належний догляд, який включає регулярну вакцинацію та очищення від паразитів.

У весняно-літній період необхідно ретельно мити овочі та фрукти. Один із головних заходів запобігання зараженню глистами – достатня термічна обробка м'яса і риби. Рекомендується проводити медикаментозну профілактику паразитів восени і навесні.

Ускладнення гельмінтозу

Залежно від виду гельмінта зараження може призвести до таких ускладнень:

• алергічний висип
• непрохідність кишечника
• анемія
• схильність до інфекційно-запальних захворювань
• ураження органів черевної порожнини
• інтоксикаційний синдром

Своєчасно проведені діагностика і лікування допоможуть запобігти розвитку небезпечних для здоров'я ускладнень.

Список використаної літератури:

1. Гельминтозы человека / Учебное пособие. – Екатеренбург: ИЗД. ГОУ ВПО УГМА, 2008, – 24 с. 
2. Черкассовский Б.Д. Инфекционные и паразитарные болезни человека. – М., 1994. – 618 с.
3. Гельминтозы в практике педиатра / Методическое пособие. – М., 2008. – 30 с.

Поширені запитання про Глистів