Поліурія

Поліурія

Поліурія – патологічний стан, при якому добовий об’єм сечі збільшується до 2 і більше літрів (у важких випадках – до 10 л) при нормі 0,8–1,5 л. Через підвищене утворення урини патологія завжди супроводжується частим сечовипусканням.

Види і причини поліурії

За тривалістю патологічного стану поліурію ділять на:

• тимчасову – наслідок інфекційних процесів;
• постійну – результат порушення роботи нирок (ниркова поліурія).

Залежно від причини виділяють фізіологічну поліурію і патологічну.

Фізіологічні фактори ризику:

• надмірне споживання рідини;
• вживання продуктів харчування, що підвищують утворення сечі (сирих фруктів, страв, що містять багато крохмалю);
• прийом сечогінних лікарських засобів;
• переохолодження;
• нервова збудливість.

Тимчасова поліурія часто турбує вагітних жінок. Вона зумовлена зростаючою маткою, яка тисне на стінки сечового міхура.

Патологічні причини і фактори ризику:

• полікістоз нирок;
• гідронефроз;
• хронічний пієлонефрит;
• ниркова недостатність;
• запалення сечового міхура;
• сечокам'яна хвороба;
• пухлини в органах малого таза;
• патології нервової системи;
• ендокринні порушення;
• нецукровий і цукровий діабет;
• патології щитоподібної залози;
• захворювання передміхурової залози;
• артеріальна гіпертензія;
• пароксизмальна тахікардія;
• серцева недостатність;
• мієломна хвороба.

Симптоми поліурії

Гостра поліурія проявляється лише одним симптомом – рясним сечовипусканням, тобто підвищеним утворенням сечі. На відміну від інших патологій сечостатевої системи, поліурія не супроводжується болем, різями, різкими або помилковими позивами до сечовипускання, якщо вони не є ознаками супутнього захворювання.

Через збільшення об’єму урини може незначно змінюватися внутрішнє середовище організму, але в окремих випадках можлива суттєва зміна хімічного складу середовища тканин. Наприклад, у пацієнтів, у яких поліурія зумовлена вадами нирок, разом із сечею з організму виводяться важливі електроліти, що негативно позначається на самопочутті людини.

Усі інші симптоми поліурії повністю залежать від захворювання-причини. При пухлинах і запальних процесах часто спостерігається больовий синдром, при цукровому діабеті хворого мучить постійна спрага, при гідронефрозі виникає нудота. Захворювання нирок нерідко супроводжуються діареєю, набряком обличчя, ріжучим болем при сечовипусканні, підвищенням тиску, пришвидшеним серцебиттям, ранковою блювотою.

У разі розвитку зневоднення можуть з'являтися такі симптоми:

• підвищена спрага;
• сухість у роті;
• сухість шкіри і слизових;
• зниження артеріального тиску;
• зміна серцевого ритму;
• потемніння в очах;
• запаморочення;
• загальна слабкість.

Діагностика

Крім фізіологічних причин, підвищена поліурія – це завжди симптом якоїсь патології в організмі, тому головне завдання лікаря – діагностувати основну хворобу. Тільки в цьому випадку може бути призначене правильне лікування.

Для комплексного обстеження призначають аналізи сечі, зокрема на питому вагу, і крові, в тому числі на кількість антидіуретичного гормону (вазопресину) і рівень глюкози, а також УЗД, КТ, МРТ і низку інших досліджень.

Лікування поліурії

Методів корекції виключно поліурії не існує. Щоб нормалізувати добовий діурез, потрібно лікувати ту патологію, на тлі якої відбувається підвищене утворення сечі.

Якщо причина полягає у прийомі якогось препарату, лікар розгляне можливість його заміни альтернативним засобом.

Тимчасова поліурія, що розвинулася після захворювання нирок, здебільшого минає самостійно і не потребує спеціальної терапії. При психогенній полідипсії (невгамовній спразі) потрібна консультація психотерапевта. При інфекційних захворюваннях потрібен прийом антибіотиків, які призначає лікар залежно від типу збудника та його чутливості.

При сечокам'яній хворобі може знадобитися хірургічне втручання, якщо конкременти не розчиняються під дією літолітичних препаратів. У разі виявлення новоутворень проводять відповідну медикаментозну, променеву і/або хімічну терапію.

Основу лікування цукрового діабету становить дотримання дієти з низьким вмістом вуглеводів. При цукровому діабеті 2 типу призначаються цукрознижувальні засоби (наприклад, метформін), при діабеті 1 типу – ін'єкції інсуліну.

Для зменшення виділення з сечею води може застосовуватися гідрохлортіазид. Для посилення його ефективності пацієнту рекомендується обмеження в раціоні кухонної солі.

При нецукровому діабеті центральної форми проводять замісну гормональну терапію десмопресином – синтетичним аналогом вазопресину. Цей же засіб використовують симптоматично для зменшення об’єму виділеної урини.

Часто застосовуються нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен або індометацин), оскільки вони пригнічують вироблення простагландинів у нирках, завдяки чому підсилюють дію десмопресину.

При дуже вираженій поліурії організм людини втрачає необхідні для нормальної життєдіяльності іони, що може стати причиною виникнення небезпечної гіповолемії, тому їх призначають у вигляді спеціальних препаратів.

Для пришвидшення процесу одужання рекомендується дотримуватися дієти, що обмежує спеції, сіль, алкоголь, каву, шоколад. Контролюється і кількість рідини, що випивається, при цьому добовий об’єм для кожного пацієнта визначає лікар.

Ускладнення

Без своєчасної корекції поліурія може призвести до зневоднення організму, розвитку анурії (припинення надходження сечі в сечовий міхур), ніктурії (переважання нічного діурезу над денним), гіповолемії (значного зменшення об’єму крові).

Крім того, небезпечні й самі захворювання, що є причиною поліурії.

Профілактика

Патологічній поліурії можна запобігти тільки адекватним лікуванням основної патології. Щоб не допустити розвитку фізіологічної поліурії, рекомендується контролювати кількість випитої рідини, обмежити споживання напоїв і продуктів, що подразнюють сечовий міхур (кави, алкоголю, шоколаду, прянощів і спецій).

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про Поліурію