Вульвіт

Вульвіт

Вульвіт — захворювання, лікуванням якого займається лікар-гінеколог. Воно виникає в результаті запального процесу, вражаючи зовнішні статеві органи жінки (вульву). Будова зовнішніх жіночих статевих органів і присутність певної мікрофлори в піхві сприяють жіночому здоров'ю, захищаючи від появи різних патогенних організмів. Якщо ж відбувається збій, то розвивається хвороба.

Причини появи вульвіта

В першу чергу збудниками вульвіта бувають так звані умовно-патогенні бактерії: стафілокок, кишкова паличка, стрептокок, ентерокок. В окремих випадках це можуть бути віруси, паразити, спірохети, грибок, які зазвичай передаються статевим шляхом. Якщо з якої-небудь причини порушується цілісність зовнішніх жіночих органів, наявність збудника призводить до появи запального процесу.

Фактори, що сприяють виникненню хвороби:

• неналежна особиста гігієна (особливо під час критичних днів);
• наявність подразливих речовин, що входять до складу засобів інтимної гігієни, нижньої білизни, що призводять до пошкодження вульви;
• механічні пошкодження слизової, можливі при статевому акті;
• виділення, що виникають в результаті різних інфекцій внутрішніх статевих органів або нетримання сечі;
• зловживання сильнодіючими ліками, особливо, антибіотиками;
• гормональні проблеми в організмі або ослаблений імунітет;
• відсутність адекватної контрацепції.

Який буває вульвіт

Бактеріальний вульвит існують в двох варіантах — первинний і вторинний. Первинний зазвичай пов'язаний з травмами і порушенням особистої гігієни. Група ризику — це дівчатка-підлітки і жінки в період клімаксу. У першому випадку виникненню захворювання сприяє ще не до кінця сформовані і розвинені зовнішні статеві органи, а в другому — вікова гормональна дисфункція, яка веде до їх атрофії. Через гормональну причину трапляється такий вульвіт і у вагітних. Хоча в основному жінки дітородного віку зазвичай схильні до вторинного вульвіту, який проявляється на тлі наявності інфекційних процесів в інших органах — піхві, матці, нирках, сечовому міхурі.

Форми вульвіта

У практиці їх розрізняють три:

1. гостра;
2. підгостра;
3. хронічна.

Їх відрізняють яскравість прояву ознак хвороби і особливості її перебігу.

Гострий вуль віт — триває до місяця, найчастіше супроводжується запаленням, пов'язаним з сечостатевої системою, проявляється нетиповими виділеннями з піхви.

Підгострий вульвит — триває близько трьох місяців, періодично затихаючи.

Хронічний вульвіт — виникає, якщо відсутнє лікування запального процесу. Його симптоми бувають не надто помітні, через що візит до лікаря відкладається, що тягне за собою негативні наслідки.

Різновиди вульвіта

Кожен вид характеризуються збудником, його викликав:

Грибковий (кандидозний) — появі цього виду сприяє збільшена кількість грибків Candida у флорі жінки. Найчастіше його виявляють у дівчаток в період статевого дозрівання. Характерна ознака — почервоніння і сильний свербіж вульви.

Герпетичний — відповідно його провокує вірус герпесу. Відрізнити його можна по бульбашковому висипу.

Алергічний (атопічний) — прояв реакції до кінця недозрілої імунної системи в підлітковому віці на певний алерген. Основна ознака такого вульвіта — яскраво виражений набряк піхви.

Злипливий — результат порушень в роботі ендокринної системи. Можливий у дівчаток до семи років і характеризується зрощенням малих статевих губ.

Атрофічний — виникає через слабке зволоження слизової піхви. Такий вульвіт у жінок найчастіше буває при клімаксі. Виявляється невеликими ерозіями.

Вульвіт: симптоми

Вульвит має характерні ознаки, за якими його і визначають на початковому етапі діагностики. Це:

• почервоніння зовнішніх статевих органів, їх набряклість;
• вагінальні виділення (від збудника інфекції залежать їх колір і густота);
• печіння і свербіж, іноді і больові відчуття, які посилюються при сечовипусканні і рухах;
• неприємні відчуття при занятті сексом;
• слабкість і погіршення самопочуття, іноді підвищується температура.

Діагностика вульвіта

Щоб діагностувати це захворювання, необхідно почати з візиту до гінеколога. Лікар проводить огляд, визначаючи наявність ерозій і набряків, збільшення лімфовузлів і оцінюючи стан інших жіночих органів. Наступним етапом будуть лабораторні дослідження для визначення запального процесу і причин його появи. Зазвичай це загальний аналіз сечі і мазок з піхви. Щоб правильно призначити терапію антибіотиками при вульвіті, проводиться бактеріологічне дослідження виділень. Одне з головних — ПЛР-дослідження, що допомагає виявити віруси і бактерії, а також статеві інфекції, що викликали хворобу. Для дослідження верхніх відділів піхви використовуються ендоскопічні інструменти.

Захворювання зі схожими симптомами

Діагностика захворювання дуже важлива, оскільки за симптомами вульвіт може бути схожий на інші запальні процеси в жіночих органах, наприклад, такі як вульвовагініт, вагініт, цервіцит. Своєчасно і правильно розпочате лікування значно прискорює процес одужання.

Вульвіт у жінок: препарати і методи лікування

Завжди використовується комплексний підхід, оскільки, щоб позбутися від наслідків, потрібно ліквідувати причину. Для цього застосовуються ліки від вульвіта місцевої і системної дії. Виявивши збудника, призначають медикаментозні антибактеріальні препарати. Бактеріальний вульвит лікується антибіотиками широкого спектра дії, а кандидозний — протигрибковими засобами. Для лікування вульвіта алергічного походження використовують антигістамінні препарати, а також рекомендують внести зміни в раціон харчування. Маленьким пацієнткам лікарські засоби зазвичай призначають у вигляді мазі і кремів.

Також рекомендуються і місцеві процедури: ванночки і тампони з використанням евкаліпта і календули, череди і ромашки, фурациліну; свічки для санації піхви, спринцювання антисептиками. Крім того, іноді використовується УФ-опромінення і електрофорез. В період лікування статеве життя забороняється.

Профілактика хвороби

Основні профілактичні заходи це: сувора особиста і інтимна гігієна, ведення здорового способу життя, зміцнення імунітету.

Поширені питання про вульвіт

Крауроз вульви

Крауроз вульви – це хронічна патологія у жінок, що складно піддається лікуванню і характеризується повільно прогресуючою атрофією шкіри і слизових оболонок зовнішніх статевих органів.

Зміни епідермісу при краурозі нагадують гістологічну картину склеротичного лишаю, тому фахівці часто об'єднують ці поняття. Також крауроз вульви має інші синоніми: склеротичний ліхен, лишайний склероз, білий лишай Цумбуша. За МКБ 10 крауроз вульви має код L90.4.

Захворювання вражає переважно жінок пре- і постменопаузального віку.

Причини краурозу вульви

Точну етіологію склеротичного ліхена досі не встановлено. Оскільки патологія найчастіше виникає у жінок 45–55 років, її початок пов'язують зі зниженням естрогенної активності. Однак це не пояснює причини розвитку захворювання у молодих дівчат. До того ж відомі окремі випадки лишайного склерозу в дівчаток підліткового віку.

З огляду на це прийнято вважати, що захворювання крауроз вульви у жінок – це реакція на негативні фактори, які ділять на кілька груп:

• Вірусно-інфекційна – захворювання виникає на тлі вірусу папіломи людини або вірусу герпесу.
• Гормональна – крауроз розвивається внаслідок зниження вироблення естрогену через гормональні порушення або природне старіння організму.
• Нейроендокринна – причини зумовлені захворюваннями ендокринної системи або дисбалансом роботи гіпоталамо-гіпофізарної системи.
• Генетична – спадкова схильність до краурозу.
• Автоімунна – етіологія хвороби пов'язана з автоімунними процесами в організмі.
• Механічна – причина ліхена криється в частих травмах і хімічних опіках зовнішніх статевих органів, хірургічних втручаннях на геніталіях, постійних порушеннях правил гігієни (недостатньому або надмірному догляді).

Симптоми краурозу вульви

Клінічні прояви хвороби безпосередньо залежать від її ступеня.

Виділяють три стадії краурозу вульви: початкову, атрофічну (стадію стоншування) і склеротичну (стадію зморщування).

На початковій фазі хвороби з'являються симптоми вульводинії – хворобливі відчуття поблизу піхви, сухість і стягування шкіри промежини. Найбільш яскравою ознакою краурозу є свербіж. Зазвичай він має незначний або помірний характер. Але іноді спричинює серйозний дискомфорт, посилюється після вживання кави і гострої їжі, контакту з водою, фізичних навантажень, перегрівання, а також уночі. Деякі жінки помічають невелику набряклість і гіперемію статевих губ. Характерна для краурозу симптоматика зазвичай відсутня, іноді на тканинах з'являються невеликі поодинокі білуваті цятки.

На атрофічній стадії з’являється характерний трикутник з основою у верхній частині малих статевих губ і вершиною у проекції лобка. Відбувається зменшення клітора, витончення і сплощення малих статевих губ. М'які тканини набувають білуватого відтінку.

На останній стадії атрофія прогресує і призводить до розвитку склеротичних змін. Як виглядає крауроз вульви? Малі статеві губи і клітор практично «зникають» через виражену атрофію, стають більш щільними великі статеві губи, зникає волосяний покрив, шкіра і слизові оболонки стають перламутрового кольору. Тканини вульви вкриваються множинними складочками. З'являються дрібні крововиливи і тріщини. Вхід до піхви різко звужується, через що статеві акти спочатку стають болючими, а пізніше взагалі унеможливлюються. Поступово патологічний процес охоплює пахові складки і періанальну ділянку. Виникає звуження отвору уретри, що викликає біль при сечовипусканні. Свербіж набуває настільки вираженого характеру, що жінки інтенсивно розчісують уражені ділянки, через що постійно утворюються нові мікротравми.

На тлі виражених місцевих уражень у пацієнток виникають неврологічні симптоми: емоційне напруження, депресивні, тривожні й невротичні стани, порушення сну.

Діагностика краурозу вульви

На початковій стадії захворювання через відсутність специфічної симптоматики важлива диференційна діагностика краурозу з вульвовагінітом, нейродермітом вітіліго, лейкоплакією, червоним плоским лишаєм і цукровим діабетом.

При прогресуванні хвороби клініка краурозу вульви виражена настільки яскраво, що лікар ставить діагноз під час звичайного гінекологічного огляду.

Для оцінки ступеня змін шкіри і слизових оболонок проводять вульвоскопію, за необхідності – мікроскопічне дослідження мазка з шийки матки на флору, цитологічне дослідження мазка на атипові клітини, імунограму, клінічний аналіз крові. При підозрі на малігнізацію процесу призначають біопсію тканин вульви з подальшим гістологічним аналізом біоптату.

Лікування краурозу вульви

Як лікувати крауроз вульви? Етіологія і патогенез хвороби не встановлені, тому терапія – досить складне завдання. Схема підбирається індивідуально залежно від переважної симптоматики, ступеня атрофії і склерозу. Основна мета – усунути запалення, зменшити свербіж, поліпшити трофіку тканин, нормалізувати психоемоційний стан пацієнтки.

Для зовнішнього лікування призначають гормональні мазі від краурозу вульви: молодим жінкам дітородного віку – на основі прогестерону (наприклад, Крайнон або Праджісан), літнім – зі вмістом естрогенів (Пермарін, Естріол).

Практично всім пацієнткам із краурозом вульви потрібне лікування мазями на основі глюкокортикостероїдів (преднізолону, гідрокортизону, бетаметазону). Вони мають протизапальну, протиалергічну, антиексудативну, імунодепресивну, епідермостатичну та протисвербіжну дію.

Системна терапія включає прийом таких медикаментів:

• гормональні ліки (естрогени, прогестерон);
• седативні засоби (валеріана, пустирник);
• анксіолитики (афобазол, гідроксизин);
• антигістамінні препарати (лоратадин, клемастин);
• імуномодулятори (тактивін, азоксімера бромід);
• біостимулятори і вітаміни.

Ефективні й фізіотерапевтичні процедури: лазерна та ультразвукова терапія, фонофорез (зокрема з глюкокортикоїдами), озонотерапія та ін.

Прогноз і профілактика

Як вилікувати крауроз вульви, невідомо. Зазвичай він повністю не виліковується, проте правильно підібрана терапія допомагає знизити негативну симптоматику і поліпшити якість життя жінки.

Основні клінічні рекомендації при краурозі вульви:

• дотримуватися правил особистої гігієни;
• не носити синтетичної та обтислої нижньої білизни;
• не користуватися гігієнічними прокладками;
• не використовувати в інтимній зоні гелі, спреї і дезодоранти;
• відмовитися від шкідливих звичок.

Хвороба вимагає регулярних консультацій гінеколога і постійного лікування. Важливе значення мають правильно підібрана дієта і спокійний емоційний стан.

Ускладнення

Якщо не лікувати крауроз, він призведе до рубцевих змін статевих органів, звуження уретри і входу до піхви. Атрофічні зміни можуть призвести до розвитку онкологічного захворювання.

Поширені запитання про крауроз вульви

Чому з'являється крауроз вульви?

Точні причини захворювання досі не встановлено. Припускають, що пусковим фактором можуть слугувати віруси та інфекції, гормональні зміни, порушення роботи ендокринної системи, автоімунні процеси.

Як зрозуміти, що у мене крауроз вульви?

Основні симптоми хвороби – свербіж, сухість, біль у ділянці піхви, стягнення шкіри промежини. Згодом зменшується клітор, стоншуються малі статеві губи, звужується вхід до піхви, тканини атрофуються.

Чи можна вилікуватися від склеротичного ліхену?

Повністю вилікувати захворювання не можна, але правильно підібрана терапія дає змогу усунути неприємні симптоми і поліпшити якість життя жінки.

Які мазі ефективні при краурозі?

Молодим жінкам призначають Праджісан або Крайнон, літнім – Естріол або Пермарін. Усім пацієнткам рекомендуються мазі на основі глюкокортикостероїдів.