Касарк

Касарк — лікарський препарат із групи гіпотензивних засобів. Свій ефект він проявляє за рахунок блокування рецепторів ангіотензину ІІ. Антагоністи рецепторів ангіотензину II.

У нашому організмі одним із механізмів контролю над артеріальним тиском є ренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС). Такий гормон, як ангіотензин ІІ, є головним регулятором артеріального тиску в цій системі й відіграє важливу роль у механізмі виникнення гіпертонічної хвороби, деяких серцево-судинних захворювань і серцевої недостатності. Основні ефекти ангіотензину ІІ:

• розширення судин;
• стимуляція вироблення альдостерону, який регулює водно-сольовий обмін;
• стимуляція росту клітин.

Препарат Касарк блокує рецептори ангіотензину ІІ шляхом щільного зв’язування з ними. У результаті цього у плазмі крові збільшується рівень таких гіпотензивних речовин, як ренін і ангіотензин І та ІІ. Відбувається також зменшення альдостерону. Препарат не впливає на активність ангіотензинперетворюючого ферменту.

В мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1 купити Касарк можна в таких варіантах: 8 мг, 16 мг, 32 мг в упаковці по 30 таблеток. До складу ліків входить діюча речовина кандесартану цилексетил, яка належить до групи так званих сартанів.

У продажі є також комбіновані засоби Касарк Н и Касарк HD ціна їх трохи вища, за рахунок додаткової наявності у складі сечогінного компонента — гідрохлортіазиду в H — 12,5 мг, в HD — 25 мг.

Фармакодинаміка.

Ангіотензин II – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину II, такі як вазоконстрикція, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ1).

Вплив кандесартану цилексетилу в дозі 16 мг один раз на добу на захворюваність та летальність серцево-судинних захворювань вивчався у рандомізованому клінічному дослідженні у пацієнтів похилого віку з легкою або помірною артеріальною гіпертензією. Пацієнти приймали кандесартан або плацебо з іншими гіпотензивними засобами у разі потреби. Артеріальний тиск знизився з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. у групі кандесартану, і з 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі Статистично значущої відмінності у кількості значних серцево-судинних явищ не спостерігалося.

Гідрохлортіазид блокує реабсорбцію натрію, головним чином, у дистальних ниркових канальцях та сприяє виведенню натрію, хлоридів та води. Ниркове виведення калію та магнію підвищується залежно від дози, тоді як кальцій реабсорбується більшою мірою. Гідрохлортіазид знижує об'єм плазми та позаклітинної рідини та зменшує хвилинний серцевий викид та АТ (АТ). При тривалій терапії знижений периферичний опір сприяє зниженню артеріального тиску.

Фармакодинамічні ефекти.

Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРAII), селективним щодо рецепторів АТI, зі щільним зв'язуванням та повільним від'єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.

Клінічна ефективність та безпека.

Артеріальна гіпертензія. При артеріальній гіпертензії кандесартан спричиняє дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску (AT). Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи на синдром відміни після припинення лікування відсутні. Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2-х годин. При тривалому лікуванні найбільше зниження АТ при усіх дозах зазвичай досягається протягом 4-х тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними метааналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження AT протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу дозування. При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження AT. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінувати з амлодипіном або фелодипіном.

Відомо, що позитивний ефект кандесартану був постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали Р-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи пацієнт інгібітори АПФ приймав у цільовій дозі, рекомендованій посібниками з лікування. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викидів лівого шлуночка ≤ 40%) кандесартан знижує системний судинний опір та тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну в плазмі крові та концентрацію ангіотензину II, а також знижує рівень.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл. Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (Сmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі. Кандесартан значною мірою зв'язується з білками плазми крові понад – 99 %. Уявний об'єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі.

Метаболізм та виведення. Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Виходячи з даних in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляції препарату після багаторазового прийому немає. Загальний плазмовий кліренс кандесартану приблизно становить 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом 14С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів.

В осіб літнього віку (від 65 років) Сmах та АUС кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 %, відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція АТ і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози Касарку молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю Сmах та АUС кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t½ залишався незмінним порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % і 110 % відповідно.

Досвід застосування препарату пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Таблетки застосовуються для моно- і комплексної терапії дорослих пацієнтів з:

• есенціальною артеріальною гіпертензією (АГ);
• у комбінованому лікуванні серцевої недостатності із фракцією викиду менш ніж 40%;
• може призначатися як альтернатива інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) при їхній неефективності чи непереносимості.

Таблетки Касарк п’ють 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Їх можна ділити, для цього є спеціальна мітка.

Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза препарату «Касарк®» становить 8 мг 1 раз на добу. Найчастіше антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. Деяким пацієнтам з недостатнім контролем артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія потребує корекції відповідно до реакції АТ.

Терапію АГ найчастіше починають із невеликої дози — 8 мг 1 раз на 24 години. Слід зазначити, що стійкий антигіпертензивний ефект зазвичай досягається тільки через 4 тижні. 

Якщо не виходить досягти контролю над артеріальним тиском, тоді дозування підвищують до 16 мг на добу, максимальна доза становить 32 мг на добу. Кількість препарату на 1 прийом завжди коректують з урахуванням рівня артеріального тиску. Призначення дози і схеми терапії здійснює тільки лікар. Приймають ліки довго, можливий постійний прийом.

Лікування в особливих груп пацієнтів

Таблетки Касарк і Касарк НД і Н не призначають у таких випадках:

• важких порушеннях роботи печінки, тому що препарат може збільшувати рівень печінкових трансаміназ і впливати на печінку;
• гіперальдостеронізмі;
• цукровому діабеті;
• при порушеннях роботи нирок, які супроводжуються зниженням швидкості клубочкової фільтрації менш ніж 60 мл/хв/1,73 м2;
• пацієнтам у віці до 18 років;
• холестазі (застій жовчі в жовчному міхурі й жовчних протоках);
• вагітності й лактації;
• одночасному прийомі з ліками, що містять аліскірен.
• стійка гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Симптоми: враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, імовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.

Лікування: якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об'єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

При терапії Касарком іноді можуть розвиватися такі негативні реакції:

• досить часто виникають інфекції дихальних шляхів;
• зниження рівня лейкоцитів (агранулоцитоз і нейтропенія);
• гіпонатріємія;
• гіперкаліємія;
• головний біль та іноді запаморочення;
• біль у спині, м’язах і суглобах;
• відчуття нудоти;
• порушення роботи печінки, можливий медикаментозний гепатит;
• погіршення роботи нирок, аж до розвитку гострої печінкової недостатності (рідко).

Анестезія та хірургічне втручання. У пацієнтів, які отримують лікування АРА II, артеріальна гіпотензія може розвинутись під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може виникнути необхідність застосування ізотонічних сольових розчинів внутрішньовенно та/або вазопресорів.

Порушення електролітного балансу. Як і у будь-яких пацієнтів, які отримують терапію діуретиками, через відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів сироватки. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водного або електролітного балансу (гіперкальціємію, гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).

При застосуванні кандесартану цилексетилу пацієнтам з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватись іншими лікарськими засобами, які мають властивість знижувати АТ, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивні засоби або застосовуються за іншими показаннями.

Використання в період вагітності і годування груддю

Призначення кандесартану в період вагітності протипоказане, тому що є дані про його тератогенний вплив на плід. Під час лактації кандесартан також не призначають, тому що немає даних щодо проникнення його у грудне молоко. Слід надати перевагу альтернативним методам лікування з краще вивченими профілями безпеки в період годування груддю, особливо в період годування новонароджених або недоношених дітей.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРА II та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів із ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і слід приділити увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі.

Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію сироватки через його знижений виведення. При призначенні кальцієвих добавок або вітаміну D необхідно стежити за рівнями кальцію у сироватці крові та коригувати дозу.

Подібний ефект може спостерігатись при застосуванні АРА II. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткового рівня літію.

При одночасному введенні АРА II з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.

Усі лікарські препарати, що містять у складі кандесартан, є аналогами. Переваги Касарку полягають у зручній формі випуску, а також наявності комбінованих складів із гідрохлортіазидом, що збільшує ефективність лікування.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Що лікує Касарк?

За допомогою препарату лікують есенціальну артеріальну гіпертензію, ліки мають здатність знижувати артеріальний тиск.

Чим замінити ліки Касарк?

Замінити Касарк таблетки можна на аналогічний препарат, у складі якого міститься кандесартан: Кандесар, Кантаб. Заміна на іншу діючу речовину може проводитися тільки лікарем.

Як приймати Кандесар?

Приймають таблетки 1 раз на день незалежно від прийому їжі, зазвичай уранці.

Як приймати Канверс плюс?

Канверс плюс або Касарк НД приймають 1 раз на добу вранці незалежно від їди. Запивають водою, таблетки не розжовують.