Гіповолемія

Гіповолемія – небезпечний стан, що потребує негайного втручання

Гіповолемія або скорочення обсягу екстрацелюлярної рідини (ЕЦЗ) – стан, коли в результаті втрати рідини відбувається зменшення концентрації рівня натрію (Na) плазми крові, що циркулює у людському організмі. Гіперволемія також може розвиватися після затримки натрію в організмі через порушення екскреції електроліту.

Це порушення – серйозна загроза здоров'ю та життю хворого. Важкий ступінь може викликати гіповолемічний шок та розвиток синдрому поліорганної недостатності, які потребують негайної медичної допомоги: госпіталізації та інтенсивної терапії. Лікування здійснюється в умовах стаціонару.

Дуже рідко гіповолемію зумовлює не втрата рідини, а перерозподіл її у тканинах організму. При цьому наповнюваність судин кров'ю знижується. Також можуть відбуватися збої функціонування внутрішніх органів та поява різної симптоматики. Це явище називають відносною гіповолемією. Крововтрата та зневоднення – абсолютна гіповолемія.

Що є причиною цього стану? 

Більшість випадків пов'язана з важкою дегідратацією, втратою крові, опіками великої площі.

Зневоднення може бути зумовлене:

• багаторазовою блювотою та діареєю, надмірним потовиделенням;
• недостатньою кількістю споживання рідини;
• прийомом деяких препаратів, наприклад, сечогінних (петльових та тіазидних діуретиків).

Поліцитемічна гіповолемія – гіповолемія, спричинена втратою плазми, а не крові.

Крововтрата виникає у результаті травми, операції, внутрішньої кровотечі. Особливо небезпечною є крововтрата, пов'язана з внутрішньою кровотечою, оскільки не завжди вдається відразу визначити, де вона виникла.

Масивну крововтрату викликає:

• шлунково-кишкова кровотеча;
• розрив маткової труби при позаматковій вагітності;
• розрив аневризми аорти.

Нормоцитемічна гіповолемія – загальне зменшення об’єму крові.

Симптоми

Стан можна розпізнати за такими поширеними ознаками:

• сухість слизових оболонок;
• блідість шкірних покривів;
• знижений тургор шкіри;
• пришвидшене дихання;
• зниження рівня артеріального тиску;
• тахікардія (збільшення частоти ударів серця);
• занепокоєння, сплутаність свідомості;
• слабкий пульс (наслідок серцевого викиду);
• спрага;
• запаморочення;
• відсутність сечовипускання протягом тривалого часу.

Гостра гіповолемія призводить до патологічного стану – гіповолемічного шоку, який може спричинити кому.

Врізка. Гіповолемія щитоподібної залози – патологія, яка проявляється зменшенням ендокринної залози. Вкрай рідко діагностується та безпосередньо пов’язана із загальною гіповолемією. Зазвичай їй передує крововтрата або зневоднення, що виникає внаслідок різних причин. Гіповолемія щитоподібної залози має серйозний вплив на загальний стан, оскільки знижується вироблення гормонів.

Купити ліки від гіповолемії можна у мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1.

Діагностика

Основним засобом встановлення діагнозу є огляд та опитування (по можливості) хворого. При відомих точних показниках ваги пацієнта до і після втрати рідини, можна обчислити точний обсяг втрати.

У випадку, якщо гіповолемія спричинена видимою травмою, опіками великої площі, її діагностика не викликає складнощів.

Якщо у пацієнта підозрюють зневоднення або внутрішню кровотечу, його направляють на клінічний і біохімічний аналізи крові (визначення електролітів, азоту сечовини та креатиніну), аналіз сечі, які покажуть наявність змін у водно-електролітному балансі.

Також для уточнення діагнозу лікар проводить КТ, рентген, УЗД і ендоскопію органів, в яких може виникнути кровотеча.

Гіповолемія у дітей

Небезпечність стану

Дитячий організм недостатньо пристосований до того, щоб компенсувати дефіцит рідини. Цю особливість варто враховувати при підозрі на гіповолемію, оскільки стан шоку у дитини може настати швидше, ніж у дорослого. Особливо це варто враховувати у маленьких дітей. Так, у дітей до року може залишатися відкритим артеріальна протока, що при втраті рідини або крові фактично позбавляє легені кровопостачання. Тому питання про госпіталізацію дитини вирішується негайно.

Причини

У новонароджених гіповолемія може розвинутися внаслідок крововтрати через плаценту, внутрішніх кровотеч, спричинених травмами, накопичення рідини в черевній або плевральній порожнині.

У дітей старшого віку, крім крововтрати, стан може бути зумовлений нестримним блюванням та діареєю при кишкових інфекціях, інтоксикаціях, а також внаслідок недотримання питного режиму.

Лікування

Лікування призначається в залежності від стану хворого.

Легкий ступінь вимагає поповнення втраченої кількості рідини (крапельно, внутрішньовенно).

Якщо причина – травма, то насамперед необхідно зупинити кровотечу, далі нормалізувати гемодинамічні показники і дихання, паралельно займаючись терапією травми і знеболенням.

У разі значної втрати крові потрібно переливання плазми, еритроцитів, тромбоцитів, донорської крові. Подальша терапія спрямована на запобігання тромбозу, інфекцій, які з’явилися під час лікування, профілактику порушення роботи нирок.

Препарати при гіповолемії

Лікування здійснюється стаціонарно, часто у відділенні реанімації. У більшості випадків застосовується інфузійна терапія.

Препарати вибирають із колоїдних розчинів (розчини желатину і декстрану, наприклад, Реополіглюкін) і кристалоїдів (розчин Рінгера), кровозамінників (Волювен, Рефортан).

Щоб уникнути інфекцій, хворому прописують антибіотики широкого спектру.

Щоб підняти пацієнту артеріальний тиск, призначають норадреналін, добутамін.

Вартість на ліки від гіповолемії вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1, де їх можна купити за найвигіднішими цінами в Україні.

Список використаної літератури

1. Савельєв В.С. Порівняльна ефективність плазмозамінників при нормоволемічній гемодилюції та корекції гострої крововтрати / В.С.Савельєв, Н.А. Кузнєцов// Вестн. хірургії. -1985.
2. Брюсов П.Г. Невідкладна інфузійно-трансфузійна терапія масивної крововтрати / П.Г. Брюсов // Гематологія та трансфузіологія. -1991. - № 2.
3. Пшеніснов К.В., Олександрович Ю.С. Масивна крововтрата в педіатричній практиці. Гематологія та трансфузіологія. 2020; 65 (1): 70-86
4. Плесков А.П. Інвазивний моніторинг центральної гемодинаміки. // Інтенсивна терапія за ред. В.Д.Малишева, М.: Медицина, 2002. С. 175-190.

Поширені запитання про гіповолемію