Ліки, які призначають для лікування:
Юнік фармасьютикал лабораторіз (Індія)
ЦИПРОФЛОКСАЦИН
Новофарм-біосинтез (Україна)
ЦИПРОФЛОКСАЦИН
Діагноз «лейкопенія» означає низький рівень білих кров'яних тілець – лейкоцитів, які є важливим елементом імунної системи (медики називають їх імунокомпетентними клітинами). У дорослих людей граничним вважається показник 4000 лейкоцитів на 1 мікролітр крові. У дітей порогове значення розраховується індивідуально, залежно від віку.
Фахівці виділяють кілька різновидів лейкопенії залежно від того, яких саме білих кров'яних тілець недостатньо (лімфоцитів, нейтрофілів, моноцитів тощо). Найчастіше діагностується дефіцит нейтрофілів, на які покладається захист організму від бактеріальних і грибкових інфекцій, у цьому випадку ставиться діагноз нейтропенія. На другому місці за частотою випадків – брак лімфоцитів, що забезпечують захист від вірусних захворювань.
Зменшення кількості білих кров'яних тілець у руслі крові може бути пов'язано з трьома основними причинами:
Згадані порушення можуть бути зумовлені спадковими факторами. Це вроджені патології, що порушують функції кісткового мозку, такі як синдром Костмана, – в цьому випадку говорять про первинну лейкопенію, що діагностується досить рідко. Більш поширений варіант – вторинна (набута) лейкопенія. Одним із головних факторів, що викликають розвиток лейкопенії, є променева або хіміотерапія, внаслідок якої порушується процес вироблення зрілих лейкоцитів. Однак є й інші причини:
Лейкопенія нерідко супроводжує такі захворювання:
Зменшення кількості лейкоцитів також може спостерігатися після переливання крові та при білковому голодуванні (недоїдання, дефіцит вітамінів).
У дітей найпоширенішими причинами розвитку вторинної лейкопенії є такі інфекційні хвороби, як грип, кір, свинка (паротит).
Часто лейкопенія виявляється випадково, наприклад, під час профілактичних медичних оглядів, оскільки людина може тривалий час не помічати жодних порушень. Першими ознаками лейкопенії можуть бути:
При прогресуванні патології спостерігаються:
Висока чутливість до різних інфекційних захворювань – ще один симптом, який може свідчити про лейкопенію.
Залежно від кількості лейкоцитів розрізняють три стадії патології: перша (менше 1,5 г/л), друга (1 г/л) і третя (0,5 г/л). На третій, найважчій стадії (агронулоцитоз) може виникнути тромбоцитопенія – патологія, що характеризується зменшенням кількості тромбоцитів, що загрожує кровотечами і крововиливами.
Агранулоцитоз – важка патологія, за якої різко знижується кількість лейкоцитів і гранулоцитів. Оскільки гранулоцити забезпечують протимікробний захист організму, критичне зменшення їхньої кількості може призвести до серйозних інфекційних ускладнень аж до летального результату. Хворому з таким діагнозом призначається госпіталізація і невідкладне лікування в гематологічному відділенні, з обов'язковим створенням асептичних умов.
Гостра лейкопенія може тривати до трьох місяців, при більш тривалих термінах ставиться діагноз «хронічна лейкопенія».
Основний метод профілактики лейкопенії – це гематологічний контроль.
Поставити точний діагноз дають змогу клінічні дослідження елементів крові. Призначити необхідні дослідження може лікар-терапевт. Для визначення рівня лейкоцитів необхідно здати венозну або капілярну кров уранці натщесерце.
Насамперед проводять гемограми для підрахунку кількості різних видів кров'яних тілець (еритроцитів, лейкоцитів та ін.) і визначення їхнього відсоткового співвідношення. Для визначення типу лейкопенії і причини її виникнення проводять цитологічні дослідження. Комплексна діагностика також включає біохімічний та імунологічний аналізи крові, а також аналіз крові на гепатит. У кожному випадку повний список необхідних лабораторних досліджень встановлюється індивідуально, з урахуванням анамнезу конкретного пацієнта.
Схема і препарати для лікування лейкопенії підбираються індивідуально, залежно від того, рівень яких саме кров'яних клітин опустився нижче норми і що послужило причиною цього. Як правило, пацієнтові призначається комбінована терапія, яка передбачає прийом медикаментів, спеціальну дієту і зміну способу життя.
Стандартне лікування включає прийом засобів, які:
Оскільки в більшості випадків лейкопенія є вторинною патологією, передусім важливо усунути першопричину:
Крім медикаментозного лікування, необхідно:
Важливо розуміти, що лейкопенія послаблює імунний захист організму, тому навіть проста інфекція може стати для людини серйозним випробуванням із небезпечними наслідками.
При вторинній лейкопенії прогноз для пацієнта значною мірою залежить від успішності лікування основного захворювання.
При деяких формах первинної (спадкової) лейкопенії у дітей існує високий ризик розвитку важких інфекційних ускладнень, що може призвести до смерті (50%).
Негативний вплив мають протипухлинні лікарські засоби. Такі ліки знижують здатність кісткового мозку виробляти кров'яні клітини. Ризик розвитку лейкопенії при хіміотерапії залежить від низки факторів, включаючи вік хворої людини (у літніх людей ризик вищий), загальний стан здоров'я (супутні патології), а також кількість лікувальних курсів.
Зменшення кількості лейкоцитів спричинює ослаблення імунітету та розвитку небезпечних інфекцій, які можуть призвести навіть до смерті.
Зверніть увагу!
Карта симптомів призначена виключно для освітніх цілей. Не займайтеся самолікуванням; з усіх питань, які стосуються визначення захворювання і способів його лікування, звертайтеся до лікаря. Наш сайт не несе відповідальності за наслідки, спричинені використанням розміщеної на ньому інформації.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}