Нейроциркуляторна дистонія

Нейроциркуляторна дистонія

Функціональна хвороба серцево-судинної системи, що з'являється як результат розладу нейроендокринної регуляції та виражається симптомами, які виникають або посилюються через стресові ситуації, називається нейроциркуляторна дистонія (НЦД). Також цю хворобу називають вегето-судинною дистонією (ВСД). Але обидві назви говорять про вегетативні порушення, акцентуючи на серцево-судинній системі. Останнім часом НЦД поширюється. Найчастіше їй піддаються молоді працездатні люди, які страждають від постійного порушення нейрогенного балансу. Хоча вони не мають органічних патологій, їх непокоять головні болі й запаморочення, проблеми зі сном, порушення серцевого ритму, задишка й інші соматичні прояви. Найбільше від цього страждають молоді жінки та юнаки.

Причини появи хвороби

Чому виникає нейроциркуляторна дистонія, досі залишається нез'ясованим, але відомі фактори, вплив яких на організм може спровокувати її появу. Серед них:

• сильні психоемоційні навантаження, стреси (зокрема, викликані складнощами соціальної адаптації);
• гормональні збої, різні інфекції в організмі;
• нездоровий спосіб життя: перевтома розумова й фізична, шкідливі звички, нераціональне харчування;
• шкідливі професійні умови роботи: перегрівання, вплив сильних шумів і вібрації, різних видів випромінювання й хімічних речовин;
• психічні або черепно-мозкові травми.

Крім цього, також можуть мати значення спадково-конституціональні особливості організму й індивідуальні психологічні якості.

Класифікація НЦД

У медичній практиці вирізняють такі типи:

• кардіальний (за кардіальним типом) — насамперед з'являються порушення в роботі серця;
• гіпотензивний (за гіпотонічним типом) — спочатку знижується артеріальний тиск;
• гіпертензивний (за гіпертонічним типом) — проявляється підвищеним артеріальним тиском;
• змішаний (за змішаним типом) — зміни артеріального тиску поєднуються з порушеннями в роботі серця.

Також НЦД класифікують за ступенями тяжкості: легка, середня й тяжка.

Симптоми та прояви захворювання

Хоча у хвороби різні симптоми (вони проявляються відповідно до типу нейроциркуляторної дистонії), є низка ознак, які об'єднують ці стани. До них належать:

• внутрішнє напруження та тривожність;
• респіраторні проблеми (брак повітря, утруднене дихання);
• тремор, підвищена пітливість.

Хронічний перебіг ускладнюється швидкою стомлюваністю, роздратуванням, нестійким настроєм, розладами сну. Також виникають когнітивні порушення, які разом становлять поняття «астенічний синдром». Потім з'являються симптоми, які свідчать про збої в серцево-судинній системі за умови відсутності її патологій.

Клінічні прояви за типами НЦД

Нейроциркуляторна дистонія кардіального типу виражається дискомфортом в області серця: перебої серцебиття, гострі, ниючі болі різної інтенсивності, здавлювання грудей. Супроводжується занепокоєнням, панічним страхом, ознобом, блідістю, дихальною аритмією.

Нейроциркуляторній дистонії гіпотензивного типу властиве падіння артеріального тиску. Судинна недостатність проявляється холодом у кінцівках, підвищеною пітливістю та слиновиділенням, запамороченням, непритомністю, слабкістю, занепадом сил.

Гіпертензивному типу характерні прояви гіпертонії, що виражається прискореним серцебиттям, болем у голові, пульсуючими судинами на голові й шиї, розширенням зіниць, послабленою перистальтикою.

Змішаний тип НЦД поєднує кардіалгію та будь-які зміни артеріального тиску, що відповідно позначається й на поєднанні симптомів.

Відповідно до ступеня вираженості симптомів, хвороба протікає легко, середньо й тяжко. Легка форма лікування не вимагає, оскільки прояви не яскраво виражені й виникають тільки через вплив зовнішніх факторів. Середня й тяжка форми псують якість життя і вимагають терапії. Під час хвороби також часто відбуваються вегетативні кризи. Їх симптоми теж пов'язані з типом нейроциркуляторної дистонії у пацієнта.

Симпатоадреналовий криз — його супроводжують біль у голові й серці, підвищення тиску, тахікардія, прискорений пульс, блідість шкіри, збуджений стан, висока температура.

Вагоінсулярний криз — характеризується падінням тиску, низькою частотою пульсу, брадикардією, жаром, відчуттями тяжкості в голові й запамороченнями, браком повітря, нудотою та посиленою перистальтикою кишечника, підвищенням пітливості, звуженням зіниць.
Змішані кризи — симптоми поєднуються або чергуються.

Напади нейроциркуляторної дистонії часто протікають тяжко та тривають кілька годин.

Діагностика хвороби

Для визначення діагнозу лікар дізнається скарги хворого, уточнює всі подробиці, вивчає анамнез, здійснює огляд, оцінюючи роботу систем організму, зокрема відділів вегетативної нервової системи (симпатичної та парасимпатичної). Основне завдання полягає в тому, щоб виключити інші діагнози, як-от неврози різного походження, ішемічна хвороба серця, запалення міокарда, вади серця, гормональні порушення (проблеми щитовидної залози) тощо. Тому також призначають різні аналізи й дослідження. Серед них:

• аналізи крові й сечі (загальні);
• біохімія для визначення рівня глюкози й холестерину, згортання крові, гормонального статусу, аутоімунних маркерів тощо;
• ехокардіограма, електроенцефалограма, електрокардіограма, добовий моніторинг ЕКГ та АТ;
• УЗД серця та інших органів, що викликають підозру;
• рентгенологічний знімок грудної області;
• у складних випадках використовують МРТ.

В ідеалі обстежити пацієнта мають різні фахівці: невролог, кардіолог, ендокринолог.

Лікування

Лікування хвороби здійснюється за кількома напрямками. Це зниження інтенсивності й кількості нападів, симптоматична терапія, відновлення належного функціонування нервової системи. Але для цього спочатку усувають причину виникнення захворювання. Якщо вона стресового походження, то, крім приймання медикаментозних препаратів, призначається психотерапія. Якщо в організмі виявлено інфекцію, яка провокує НЦД, терапія спрямована на її ліквідацію. Проблеми гормонального характеру вирішуються за допомогою препаратів, що коригують порушення. У разі діагнозу нейроциркуляторна дистонія препарати використовуються для відновлення роботи всіх органів і психіки хворого. Це заспокійливі засоби, ноотропні, що покращують кровообіг головного мозку, транквілізатори, антидепресанти, різні комбіновані ліки. Хороший ефект у комплексі з медикаментами також дають фізіотерапевтичні процедури (масажі, бальнеотерапія, електрофорез). Для кожного пацієнта програма лікування складається індивідуально.

Ускладнення

Оскільки саме захворювання є функціональним, небезпеки безпосередньо для життя воно не становить. Але невміння впоратися зі стресом, відсутність лікування, призначеного лікарем, згодом можуть призвести до таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, нирок та інших. До того ж тривале перебування в такому стані спричиняє появу шкідливих звичок (алкоголь, наркотики), зниження фізичної активності тощо.

Профілактика

Профілактичні заходи переважно полягають у веденні здорового способу життя, виключенні стресових ситуацій. Треба навчитися повноцінно відпочивати, а також виражати свої емоції, що, своєю чергою, допоможе нервовій системі справлятися з навантаженнями.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про нейроциркулятору дистонію