Синдром Мендельсона

Синдром Мендельсона

На питання «Синдром Мендельсона – це що?» лікарі відповідають: це кислотно-аспіраційний пневмоніт – захворювання, при якому кислий вміст шлунка потрапляє у дихальні шляхи, провокуючи скорочення гортанних м'язів (ларингоспазм), хімічний опік слизової, що призводить до набряку і ексудації, запальний процес.

Причини

Аспіраційний синдром Мендельсона розвивається через потрапляння соляної кислоти зі шлунка до нижньої ділянки дихальних шляхів. Причинами цього можуть бути блювота і регургітація (зворотний рух рідини внаслідок скорочення стінок шлунка і слабкості сфінктерів стравоходу). Також патологія може виникнути під час застосування загального наркозу, особливо без відповідної підготовки пацієнта.

Симптоми

Клінічні прояви захворювання залежать від кількості та кислотності соляної кислоти, що потрапила в дихальні шляхи. Пневмоніт може виникнути при об’ємі від 25 мл і кислотності менше 2,5.

Початок хвороби, як правило, гострий. З'являються кашель, задишка (диспное), видих утруднюється. На шкірі помітний ціаноз, пришвидшується серцевий ритм, набухають шийні вени. Через якийсь час ситуація може змінитися – диспное зменшиться, кашель мине. Але після цього клінічна картина ускладнюється бронхіолітом, пневмонітом і дихальною недостатністю.

Група ризику

У групі ризику – люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які мають:

• високий внутрішньопорожнинний тиск (внутрішньошлунковий, внутрішньочеревний);
• гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), що зумовлює слабкість стравохідного сфінктера;
• розширення стравоходу;
• діафрагмальну грижу;
• випинання слизової оболонки через дефект у м'язовому шарі стравоходу (дивертикул стравоходу);
• непрохідність кишечника;
• запальні процеси в оболонці стравоходу (езофагіт);
• високе скупчення газів у кишечнику (метеоризм).

Також до групи ризику належать вагітні жінки, особливо на пізніх термінах, люди із зайвою вагою і пацієнти, які порушили режим підготовки до операції (максимум за 6 годин до оперативного втручання і проведення наркозу заборонено вживання їжі).

При порушеннях свідомості внаслідок наркозу, седативних препаратів, алкоголю, коми або при високій збудливості блювотного центру через ліки є ймовірність розвитку синдрому аспірації.

Діагностика

У діагностиці захворювання звертають увагу на наявність прискореного поверхневого дихання, тахікардії та синюшності шкірних покривів. При аускультації легень прослуховуються свистячі сухі або вологі хрипи, осередки з недостатнім повітряним наповненням.

У крові знижується рівень кисню, з'являється гіпоксемія, кількість вуглекислого газу зростає, що призводить до гіперкапнії.

Для дослідження стану бронхів використовують ендоскопічний метод – бронхоскопію, яка виявляє набряклість і почервоніння слизової оболонки, аспіровану рідину та грудочки їжі. На рентгенівському знімку видно симптом «сніжної бурі».

Лікування

При підозрі на синдром Мендельсона лікування залежить від кількості рідини в дихальних шляхах і рівня її кислотності. Насамперед пацієнта необхідно покласти, опустивши голову і повернувши її на лівий бік. Далі проводять бронхоскопію, інтубацію трахеї. Встановлюють рівень кислотності аспірату, щоб визначити можливий масштаб і серйозність ураження дихальних шляхів.

Аерозольним методом вводять гідрокарбонат натрію або хлорид натрію, щоб нейтралізувати кислотність рідини, промити й очистити дихальні шляхи. Застосовують апарат штучної вентиляції легень. Після нормалізації стану проводять провокацію кашльових поштовхів для повного очищення, масаж грудної клітки, штучну подачу кисню.

Профілактика

Профілактика синдрому Мендельсона полягає у точному дотриманні правил і рекомендацій перед оперативними втручаннями. Головне, не їсти перед операцією. У середньому рекомендовано поїсти за 10–6 годин до неї. В іншому випадку хірургічне втручання слід скасувати. У разі екстреної операції проводять очистку шлунка зондом і його олужнення. 

Ускладнення

Якщо йдеться про синдром Мендельсона, клінічні рекомендації і профілактичні заходи слід строго виконувати, оскільки захворювання може спричинити низку серйозних ускладнень і навіть смерть.

Серед небезпечних наслідків синдрому:

• спадання легеневої тканини (ателектаз);
• набряк легень;
• альвеолярна кровотеча;
• гостра гіпоксемічна дихальна недостатність;
• гостре легеневе пошкодження (респіраторний дистрес-синдром);
• приєднання бактеріальних інфекцій.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;

Поширені запитання про синдром Мендельсона

Як проявляється синдром Мендельсона?

Синдром Мендельсона проявляється такими симптомами: порушення дихання (експіраторна задишка), збільшення частоти серцевих скорочень, ціаноз шкірних покривів. Також спостерігаються порушення газового складу крові, зміни на рентгенівському знімку, хрипи при аускультації, набряклість і гіперемія бронхіальних слизових оболонок.

Чим небезпечний синдром Мендельсона?

Як часто бувають ускладнення при синдромі Мендельсона, залежить від скрупульозності виконання клінічних рекомендацій. Синдром небезпечний тим, що може виникнути при всіх видах хірургічних маніпуляцій із проведенням анестезії. Особливо великим є ризик під час операцій на останніх термінах вагітності або пологів, а також у пацієнтів із захворюваннями шлунка, кишечника та ожирінням.

Як довго лікується синдром Мендельсона?

У важких випадках лікування може тривати протягом двох тижнів. Але основне усунення проявів здійснюється екстрено, відразу після виявлення синдрому. Якщо кислотні показники від 3,5 і кількість рідини незначна, терапія нетривала і прогноз сприятливий, оскільки в цьому випадку ділянка ураження невелика.

Які препарати призначають при синдромі Мендельсона?

Рекомендовані препарати при синдромі: антигістамінні, адреналін, допамін, Целестон. Також призначають блокатори Н2-гістамінних рецепторів стінок шлунка (Фамотидин, Квамател).