Анафілактичний шок

Анафілактичний шок - це неадекватна реакція організму на певний алерген. Він небезпечний для життя.

Загальні відомості

Анафілактичний шок - це важкий патологічний стан, що загрожує життю хворого, який розвивається при контакті організму з деякими чужорідними речовинами (антигенами). Анафілактичний шок відноситься до алергічних реакцій негайного типу, при яких з'єднання антигену з антитілами викликає викид в кровоносне русло ряду біологічно активних речовин (гістамін, серотонін, брадикінін). Ці речовини зумовлюють підвищення проникності кровоносних судин, порушення циркуляції крові в дрібних кровоносних судинах, спазм м'язів внутрішніх органів і цілий ряд інших порушень. Кров накопичується на периферії, артеріальний тиск падає, внутрішні органи та мозок не отримують достатньої кількості кисню, що і є основною причиною втрати свідомості.

Потрібно розуміти, що така реакція організму на чужорідні речовини є неадекватною, гіперергічної (тобто надсильної). Важкість стану людини обумовлена збоєм імунологічної відповіді самого організму.

Причини анафілактичного шоку

Найбільш частими причинами розвитку анафілактичного шоку є укуси комах і введення лікарських препаратів (таких як пеніцилін, сульфаніламіди, сироватки, вакцини та ін). Рідше виникають подібні реакції на харчові продукти (шоколад, арахіс, апельсини, манго, різні види риб), вдихання пилкових або пилових алергенів.

Симптоми

Клінічна картина анафілактичного шоку характеризується швидкістю розвитку, симптоми з'являються вже через кілька секунд або хвилин після контакту з алергеном.

• пригнічення свідомості;
• падіння артеріального тиску;
• судоми;
• мимовільне сечовипускання.

У більшості пацієнтів захворювання починається з появи відчуття жару, гіперемії шкіри, страху смерті, головного болю, болю за грудиною. Артеріальний тиск різко падає, пульс стає ниткоподібним.

Можливі варіанти анафілактичного шоку з переважним ураженням:

• шкірних покривів з наростаючим шкірним свербінням, гіперемією, появою поширеної кропив'янки та набряків Квінке;

• нервової системи (церебральний варіант) з розвитком сильного головного болю, появою нудоти, підвищеним відчуття дотику, судом з мимовільним сечовипусканням і дефекацією, втратою свідомості;

• органів дихання (астматичний варіант) з домінуючою задухою внаслідок набряку слизової оболонки та спазму гладкої мускулатури верхніх дихальних шляхів;

• серця (кардіогенний) з розвитком картини гострого міокардиту або інфаркту міокарда.

Діагноз, як правило, ставиться по клінічній картині.

Що можете зробити ви (перша допомога при анафілактичному шоці)

При найменшій підозрі на розвиток анафілактичного шоку, слід негайно викликати швидку допомогу. До приїзду лікаря потрібно постаратися припинити подальше надходження алергену в організм. Якщо анафілактичний шок трапився внаслідок укусу комахи, слід накласти джгут вище місця укусу. Таким чином, ви припините надходження алергену в загальний кровотік. Постарайтеся надати потерпілому горизонтальне положення на спині з нахиленою набік головою, для попередження асфіксії внаслідок западання язика або аспірації блювотних мас, далі звільняють шию, грудну клітку, живіт, забезпечують приплив кисню.

Що може зробити лікар

Перші дії лікаря будуть також спрямовані на запобігання подальшого надходження алергену в кровотік: вище місця введення препарату або укусу накладають джгут або обколюють розчином епінефріну (адреналіну). Забезпечують надходження свіжого повітря, дають вдихати кисень з кисневої подушки, вводять протиалергічні засоби. Подальше лікування анафілактичного шоку спрямовано на нормалізацію серцево-судинної і дихальної діяльності, зменшення проникності судинної стінки та запобігання пізніх ускладнень з боку внутрішніх органів.

Профілактичні заходи

Передбачити появу анафілактичного шоку в більшості випадків неможливо. Але слід звертати увагу на прояви алергії на ту чи іншу речовину (лікарський препарат, харчовий продукт та ін.) і надалі намагатися уникати повторного введення цієї речовини в організм. Хворі, що раніше перенесли анафілактичний шок, обов'язково повинні мати при собі картку із зазначенням свого алергену.