Епідермофітія

Епідермофітія

Епідермофітія стоп — патологія, спричинена сапрофітною грибковою інфекцією. Захворювання характеризується появою шкірних елементів: лущення, тріщин, ерозій та пухирців. За оцінками експертів, інфекція вражає до 10% населення, з яких до 80% припадають на випадки професійних ризиків (хвороба діагностується у футболістів, персоналу шахт та цехів гарячих виробництв).

Причини захворювання

Усі різновиди хвороби зумовлені зараженням грибком, що спричинює також ураження нігтів та пахвинної ділянки. Здорова людина заражається інфекцією роду Трихофітон (Trichophyton) у громадських лазнях, душових та інших місцях загального користування, де прийнято перебувати босоніж. Інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Хворий поширює безліч часточок ороговілого епідермісу. Висока вологість та комфортна температура дають змогу спорам збудника зберігати життєздатність у килимових покриттях та хідниках протягом тривалого часу.

Чинниками ризику зараження є:

• порушення живлення у тканинах нижніх кінцівок, зумовлені вегето-судинною дисфункцією, атеросклерозом, варикозом, полінейропатією;
• наявність глибоких шкірних складок у вузьких міжпальцевих проміжках;
• гіпергідроз (надмірна пітливість ніг);
• олужнення поту;
• травми шкіри ніг;
• плоскостопість.

Зараженню сприяє носіння тісного взуття, що погано провітрюється, наявність зайвої ваги і недотримання індивідуальної гігієни (використання чужого педикюрного приладдя, ходіння босоніж у місцях загального користування).

Епідермофітія стоп: види

Хвороба включає п'ять форм:

• сквамозну;
• інтертригінозну;
• дисгідротичну;
• нігтьову;
• стерту.

Різні форми хвороби легко перетікають одна в одну та комбінуються.

Симптоми

Клінічні форми епідермофітії стоп відрізняються симптомами та локалізацією. Пік захворюваності на епідермофітію припадає на весняні та літні місяці.

Для сквамозної форми характерна поява лущення у вигляді червоних вогнищ із білувато-сірими лусочками або папул на внутрішній і зовнішній поверхнях стопи та її склепінні. Шкірні елементи схожі на псоріатичні: бляшки чітко окреслені, їхні краї покриті лущенням. Відзначаються також нечисленні пухирці малого діаметра, потріскані омозолілості, а також минущий свербіж середньої інтенсивності.

Інтертригінозна епідермофітія стоп вирізняється почервонінням, набряком, ерозуванням і мокнуттям у третьому та четвертому міжпальцевих проміжках. Характерне також виникнення сверблячих хворобливих тріщин і мацерацій. Диференціальна діагностика включає псоріаз та дерматит, що розвинувся внаслідок травми.

Дисгідротична епідермофітія стоп починається з дрібнопухирчастої висипки на склепінні або підошві. Висипка нерідко зливається в об'ємні пухирі з кількома камерами. Після видалення покришки пухиря на його місці залишаються помірно болючі, сверблячі вологі ерозії. Іноді може розвиватися значне запалення, що перебігає з набряком та гіперемією і потребує диференціювання з дисгідротичною екземою.

Нігтьова форма характеризується ущільненням, зміною забарвлення, розшаруванням або повним відторгненням нігтя (найчастіше першого та п'ятого пальців). Стерті форми мають змазані симптоми (невеликі тріщини, ерозії або лущення), здебільшого розташовані в складках шкіри між пальцями.

У відповідь на продукування грибками токсинів організм може реагувати розвитком алергічного висипу, що найчастіше локалізується на долонях. На місці пухирців висипки залишаються мокнучі ерозії — епідермофітиди. Ця висипка пов'язана зі сенсибілізацією імунітету до токсинів збудника.

Діагностика

Захворювання діагностують шляхом інтерпретації результатів дерматоскопії, встановлення pH шкірних покривів, огляду шкіри з лампою Вуда, мікроскопії та посіву зішкрібів. Це дає змогу диференціювати епідермофітію від інших мікозів, кандидозів, трихофітій та лишаїв.

Лікування

Лікування епідермофітії стоп включає такі клінічні рекомендації:

1. При сквамозній формі першочерговим є усунення гіперкератозу та лущення. Це роблять за допомогою кератолітиків, що містять безпечні для організму кислоти, або ванн із додаванням соди. Форми, що перебігають із запальним компонентом, вимагають застосування протиалергічних і протизапальних препаратів. Нігтьова форма передбачає видалення ураженої нігтьової пластини.
2. При дисгідротичній формі захворювання застосовують перманганатно-калієві ванни. При великій кількості везикулярних висипань видаляють кірки, розкривають пухирці та обробляють ерозії, що залишилися після них, розчинами 1% резорцину, 0,1% сульфату міді або 0,4% цинку.
3. При підсиханні уражених ділянок їх обробляють протигрибковими кремами, гелями або мазями (Залаїн, Кетодин, Ламіфен, Нізорал, Фуцис). При лікуванні епідермофітії стоп препарати включають як зовнішні, так і системні форми.
4. Після отримання «чистого» зішкріба лікування антимікотичними засобами скасовують, призначаючи замість цього протирання ніг 1% тимоловим або 2% саліциловим спиртом.

Які ускладнення спостерігаються при епідермофітії стоп?

Ускладнення, що виникають при цій патології, пов'язані з порушенням цілісності шкірних покривів: ранова поверхня стає вхідними воротами для вторинної інфекції, що призводить до розвитку таких патологій:

• рожа;
• лімфаденіт;
• лімфангіт;
• тромбофлебіт;
• стрептодермія.

Профілактика епідермофітії стоп

Профілактика передбачає дотримання правил індивідуальної гігієни, носіння тільки правильно підібраного за розміром власного взуття з натуральних матеріалів, а також відвідування громадських лазень, саун та басейнів в особистому взутті. Взуття слід регулярно чистити, мити та провітрювати.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про епідермофітія стоп