Нежить

Риніт (нежить) - поширений запальний процес порожнини носа.

Загальні відомості

Здебільшого риніт є одним із симптомів основного захворювання, як правило, має вірусну, бактеріальну, механічну або імунну природу виникнення. Риніт поділяють також на гострий і хронічний.

Хвороба протікає в три стадії. Спочатку хворого ринітом турбує свербіж і відчуття напруги в носовій порожнині. З'являється чхання, сльозотеча. Перша стадія гострого риніту може супроводжуватися головним болем, загальним нездужанням, підвищенням температури. Триває від декількох годин до одного-двох днів.

Друга стадія захворювання супроводжується закладеністю носа, утрудненням носового дихання, рясними водянистими виділеннями, гугнявістю та зниженням нюху.

На третій стадії гострого риніту виділення стають густими, слизисто-гнійними, їх кількість зменшується, при цьому пацієнта як і раніше турбує закладеність носа.

Причини нежитю

Найпоширенішими причинами виникнення ринітів можуть бути: вірусні інфекції (більше ніж 200 видів інфекцій), загальне ослаблення імунної системи, часто спровоковане переохолодженням організму, сезонні авітамінози, загальні екологічні умови. Також важливу роль відіграє спосіб життя, алергічні схильності та спадкові захворювання.

При відсутності лікування гострий риніт може перейти в хронічну форму, що вимагає тривалого лікування.

Симптоми

Залежно від виду і стадії риніту, симптоматика може варіюватися від сухого роздратування в носовій порожнині до серозних і слизисто-гнійних виділень з кров'яними включеннями.

При хронічному риніті часто спостерігається головний біль, сонливість, швидка стомлюваність, зниження якості сну, іноді супроводжується хропінням.

Основними симптомами гострого риніту є виділення слизового або водянисто-слизового характеру, сухість або печіння в носовій порожнині, почервоніння крил носа, часткова втрата сприйняття смакових і нюхових відчуттів, чхання.

Діагностика риніту

Діагностувати риніт досить просто за зовнішніми ознаками. Однак ключовим фактором є кваліфікована діагностика саме першопричин виникнення риніту, оскільки ліквідація зовнішніх симптоматичних проявів не вирішує проблему зі здоров'ям комплексно, а лише маскує її.

Що можете зробити ви

Часто поява риніту є сигналом про наявність в організмі більш серйозної проблеми, що вимагає комплексної діагностики та лікування. Особливо гостро стоїть питання з появою ринітів у дітей у віці від 1 року до 10 років, оскільки в цьому віці йде активне формування імунної системи та опірність вірусам і бактеріям дуже низька.

Найбільш правильні дії в даній ситуації - це своєчасне звернення до профільного фахівця для правильної постановки діагнозу і призначення відповідного лікування.

Що може зробити лікар при нежитю

Лікар може призначити правильне лікування хворого.

Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт розвивається у дітей та дорослих, коли під впливом несприятливих факторів стінки судин, розташованих у носовій порожнині, розширюються та активно виділяють секрет. Виникає запальна реакція, яка не пов'язана з алергічними проявами, впливом вірусів чи бактерій. Через постійну закладеність носа пацієнту важко вдихати і видихати повітря, його турбують постійний нежить і чхання. Найчастіше хронічний вазомоторний риніт спостерігається у жінок після 20 років.

Причини появи вазомоторного риніту

Причини прояву захворювання можуть бути різними. Загострення вазомоторного риніту може початися навіть після того, як людина сильно перенервувала. І тут говорять про психосоматику. До найпоширеніших причин порушення дихання належать:

• вдихання холодного повітря (так звані холодові соплі);
• перенесену ГРВІ;
• регулярне вдихання подразників, які діють як алергени (наприклад, тютюновий дим під час пасивного куріння);
• захворювання ШКТ;
• гормональні збої;
• застосування ліків, що знижують тиск;
• вживання спиртних напоїв (алкоголь та консерванти подразнюють носоглотку).

Часто гострий вазомоторний риніт розвивається одночасно з алергічною формою захворювання. У цьому випадку симптоми комбіновані, і для встановлення правильного діагнозу та вибору правильного методу лікування лікарям доводиться призначати додаткові аналізи.

У дітей вазомоторний риніт часто розвивається як наслідок інших захворювань ЛОР-органів. До нього можуть призводити розростання аденоїдів, локалізовані в приносових пазухах або в зоні решітчастої кістки, запальні реакції, викривлення носової перегородки.

Різновиди вазомоторного риніту

Різновиди захворювання класифікують залежно від причин його прояву. За цією ознакою риніт може бути:

• Рефлекторним — виявлятись у відповідь на взаємодію із факторами зовнішнього середовища (холодом, димом, пилом). Це найпоширеніший гострий вазомоторний риніт, який минає самостійно після того, як контакт із фактором, що його провокує, закінчується (наприклад, людина зайшла в тепле приміщення).
• Медикаментозним — як реакція у відповідь на застосування певних препаратів або зловживання ними. Наприклад, частою причиною постійних виділень із носа є безконтрольне застосування судинозвужувальних крапель.
• Гормональним — проблеми зі слизовими оболонками носа можуть бути симптомом розвитку пухлин у гіпофізі або погіршення роботи щитоподібної залози.
• Ідіопатичним — коли причину гострого або хронічного нежитю неможливо достовірно встановити.

Симптоми

Основні характерні симптоми хронічного вазомоторного риніту:

• Утруднення дихання, спричинене набряком носових пазух. Постійне відчуття закладеності носа.
• Пересихання слизових оболонок, свербіж, через який розвивається чхання.
• Притуплення нюху.
• Почервоніння очей, сльозотеча, свербіж.
• Порушення сну, спричинені проблемами з диханням.
• Часті головні болі, локалізовані в передній частині голови.
• Швидка стомлюваність, загальна слабкість.
• Пітливість.
• Зниження ваги, пов'язане з погіршенням апетиту. Це відбувається через те, що людині важко одночасно пережовувати їжу і дихати ротом при закладених носових ходах, тому вона автоматично намагається менше їсти.

Пов'язані захворювання

Ускладненням вазомоторного риніту є недостатнє постачання мозку та внутрішніх органів киснем через труднощі з диханням. Недостатність вентиляції легень підвищує навантаження на нервову та серцево-судинну системи, через що знижується якість життя людини, настає загальне погіршення стану здоров'я.

Діагностика вазомоторного риніту

Оскільки діагностувати захворювання досить просто за наявністю виділень із носа, найпершим завданням діагностики є встановлення його причини. Від цього залежить ефективність терапії. Тому під час встановлення діагнозу слід виключити інші різновиди риніту, наприклад, алергічний. Проводяться:

• Огляд пацієнта, збирання анамнезу.
• Риноскопія. Під час процедури в порожнину носа вводиться мініатюрна камера, яка дає змогу лікарю побачити докладну картину стану слизової оболонки в режимі реального часу.
• Алергопроби для виключення (або, навпаки, підтвердження) наявності алергічного риніту.

Лікування вазомоторного риніту

У деяких випадках призначати ліки від вазомоторного риніту не потрібно — достатньо усунути контакт із фактором, який його зумовлює, наприклад, припинити бувати у прокурених приміщеннях.

• Медикаментозна терапія. Щоб вилікувати вазомоторний риніт, препарати повинні підбиратися лише лікарем на підставі досліджень та огляду пацієнта. Перелік сучасних препаратів, які призначають найчастіше, щоб вилікувати вазомоторний риніт у дитини та дорослої людини, дивіться на нашому сайті. 
• Хірургічне втручання. Необхідне, якщо слід виправити викривлену носову перегородку або видалити розростання аденоїдів.
• Фізіотерапевтичні методики. Найчастіше застосовуються електрофорез, ультразвук.
• Гормональні препарати. Застосовуються препарати, які містять стероїдні гормони. До цього різновиду лікування вдаються нечасто через можливі ускладнення.

Профілактика

Основні напрями профілактики захворювання — загальне загартовування організму та усунення контакту з факторами, які вже спровокували або можуть спровокувати його розвиток чи загострення.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про вазомоторний риніт