Антибіотик при кишковій інфекції

Антибіотики при кишковій інфекції

Гострі кишкові інфекції належать до поліетиологічної групи хвороб інфекційного характеру, які супроводжуються розладом моторики ШКТ, токсичним отруєнням та дегідратацією організму, діареєю. Причинами розвитку ГКІ є бактерії, віруси, патогенні мікроорганізми або грибки, що викликають дисфункцію кишківника та порушення травлення. За етіологією виділяють такі види інфекцій:

• Бактеріальні, які викликають дизентерійна та синьогнійна палички, сальмонела та ін, а також їх токсини. До бактеріальних ГКІ відносять дизентерію, ешеріхіоз, холеру, черевний тиф, ботулізм та ін.
• Вірусні, збудниками є рота-, рео-, аденовіруси та ін.
• Грибкові – провокують грибки Кандіда.
• Протозойні – причинами ГКІ, у цьому випадку стають найпростіші паразитичні – амеби, лямблії, інфузорія Balantidium coli.

Зараження ГКІ відбувається контактно-побутовим та фекально-оральним шляхом, рідко захворювання може передаватися повітряно-пиловим чином. Факторами зараження вважаються немиті овочі та фрукти, вода, загальне використання предметів побуту хворими та здоровими людьми. Інфікуванню сприяють антисанітарія, порушення правил особистої гігієни, продукти, забруднені інфекцією, що зберігалися або приготовані без дотримання санітарних норм.

Основні ознаки зараження

Прояви ГКІ залежать від типу патогену, що спричинив захворювання. Як правило, інкубаційний період ГКІ становить від 6 до 48 годин від часу зараження, деякі інфекції розвиваються до двох тижнів і більше. Хвороба відбувається у дві стадії: гостра форма та етап одужання. У першій фазі патологія має важкі симптоми та організм бореться з бактеріями протягом 7 днів, у другій – виробляється імунний захист та йде одужання.

Всі інфекції кишківника мають два види синдромів з різним ступенем прояву:

1. Інфекційно-токсичний синдром визначається підвищеною температурою тіла від субфебрильних показників 370 і вище до фебрильної лихоманки — від 380. При деяких інфекційних ураженнях температура тіла не підвищується або має малий підйом на короткий час. Температура може бути супроводжена загальною інтоксикацією організму, яка виявляється у слабкості, запамороченні, ломотою в тілі, нудотою, блюванням. Часто ІТС – початок зараження інфекцією з тривалістю від кількох годин до одного дня.
2. Кишковий синдром — має ознаки, якими володіє гастрит, гастроентерит, ентерит, гастроентероколіт, ентероколіт, коліт. У результаті гастриту з'являється біль у шлунку, постійна нудота, блювання після вживання води та їжі, розрідження випорожнень. Гастроентерит протікає з больовими відчуттями в навколопупковому районі та області живота, блюванням, частою дефекацією зі зміною кольору калу та слизом. При ентериті спостерігається порушення дефекації, зміна консистенції калових мас. Для гастроентероколіту властиве блювання, частий рідкий слизовий або кров'яний стілець, постійні болі в животі, хворобливе спорожнення. Ентероколіт має яскравий больовий синдром у всьому животі, часті випорожнення зі мізерним випорожненням. Коліт відрізняється болями в нижніх відділах живота, хворобливими актами дефекації без почуття полегшення, мізерним випорожненням з кров'яними або слизовими домішками.

Ще одним симптомом ГКІ є дегідратація. При зневодненні відбувається швидке зменшення маси тіла, спостерігається гостра нестача рідини в тканинах організму, яка проявляється сухістю шкірних покривів та слизових оболонок, сильною спрагою.

Випадки призначення антибактеріальних препаратів

Тільки 20% випадків ГКІ вимагають проведення антибактеріальної терапії. Головний критерій, при якому показана антибіотікотерапія при кишковій інфекції, є бактеріальна природа захворювання. Зазвичай показаннями до застосування антибіотиків служить кров'яниста діарея, встановлена сальмонельозне інфекційне ураження у дітей до 6 місяців, септицемія, холера, що супроводжується тяжкою дегідратацією, інші позакишкові інфекції, псевдомембранозний коліт, мальнутриція, імунодефіцитні захворювання. Протимікробні препарати для кишківника призначаються лише після встановлення патогену після проведення досліджень виділень пацієнта.

Класифікація антибіотиків проти кишкової інфекції

Більшість бактеріальних ГКІ викликається грамнегативними патогенами. Тому максимальний антибактеріальний ефект мають антибіотики для кишківника, активні стосовно грамнегативної мікрофлори. У дорослих пацієнтів протимікробні засоби належать до препаратів місцевої дії. Вони ефективно працюють на місці запалення та позбавляють організм людини від патогенних мікроорганізмів. Для лікування симптомів та причини ураження використовуються такі антибіотики проти кишкової інфекції:

• Препарати пеніцилінового ряду;
• Цефалоспорини;
• Карбапенеми;
• Монобактами;
• Аміноглікозиди;
• Тетрацикліни;
• Макроліди;
• Фторхінолони;
• Лінкозаміди.

Час прийому препарату та його дозування підбирається індивідуально лікарем і залежить від стадії перебігу захворювання, його симптомів та наявності протипоказань. Прийом антибіотиків необхідно здійснювати в строго призначений час і дотримуватись тривалості курсу.

У дітей протимікробний засіб підбирається після проведення клініко-лабораторних досліджень з урахуванням аналізів сечі та крові. Для дитячої терапії допускається використання медикаментів пеніцилінового ряду, макролідів та цефалоспоринів. Дозування та систематичність вживання залежить від віку дитини та її ваги.

Особливості використання протимікробних препаратів

При лікуванні гострих кишкових інфекцій розрізняють 3 основних напрями: ліквідація патогенного агента чи токсинів, відновлення обмінного процесу, водно-сольового балансу, функціональної активності ШКТ.

Терапія ГКІ бактеріального походження включає кілька видів лікування:

• Дієтотерапія – пацієнту призначається щадна харчова дієта з вилученням молочних, смажених, жирних, солоних, гострих та копчених продуктів, сирих овочів, фруктів, ягід.
• Допоміжна терапія (за допомогою пробіотиків та ентеросорбентів) – сорбенти зменшують тривалість токсичного ураження шляхом фіксації на поверхні збудників захворювання та елементів їх життєдіяльності. Ентеросорбенти мають пористу структуру, що утримує гази, рідини та мікроелементи, що містяться в розчині. Чим більша сорбційна ємність, тим ефективнішим є сорбент. Частота прийому сорбентів та дозування визначається розміром ємності.
• Регідратація — полягає у поповненні втрат рідини та електролітів. Для цього застосовуються оральні регідратаційні солі або пероральні регідратаційні солі. Вони відновлюють кислотно-лужний баланс в організмі та допомагають нормалізувати запаси води та електролітів. Діючі речовини таких складів декстрозу, хлорид калію, натрію хлорид, натрій, натрію бікарбонат. Для дітей передбачені оральні регідратаційні солі із приємним фруктовим смаком – така форма дозволяє випити необхідний об'єм рідини.
• Купірування блювотних позивів для швидкого припинення втрати рідини.
• Протимікробна терапія антибіотиками при підозрі на захворювання, спричинене бактеріями.
• Прийом біфідо та лактобактерій для відновлення та профілактики розладу мікрофлори кишківника.

Вибрати та купити антибіотик при кишковій інфекції можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. У каталозі представлений великий асортимент протибактеріальних препаратів різних фармвиробників за доступною ціною. Скільки буде коштувати необхідний засіб і як оформити замовлення, ви можете дізнатися, зв'язавшись з консультантами Аптека 9-1-1 по контактному телефону на сайті.

Список використаної літератури

1. ncbi.nlm.nih.gov;
2. Державний реєстр лікарських засобів України;
3. JAMA Network Open.

Популярні питання

Як визначити, яка інфекція?

Загальними ознаками бактеріальної ГКІ є лихоманка, діарея, біль у районі живота, блювання, нудота, підвищена температура тіла. Попри цю симптоматику для визначення бактеріальної інфекції, необхідні додаткові лабораторні дослідження, які призначає лікар.

Чого не можна робити при ГКІ?

При підозрі на інфекційне ураження кишечника категорично не можна використовувати болезаспокійливі препарати, в'яжучі та закріплювальні засоби, ставити гарячі клізми та робити процедури, що гріють на животі.

Скільки триває гостра фаза кишкової інфекції?

Гостра фаза може тривати 3-4 доби. На початкову фазу припадає від 12 до 24 годин, на фазу розпалу — від двох до трьох днів.