Набряк мозку

Набряк мозку

При деяких захворюваннях і патологічних процесах, що відбуваються в організмі, у клітинах мозку й міжклітинному просторі накопичується зайва рідина. Через це мозок збільшується в об’ємі, розвивається внутрішньочерепна гіпертензія. Медична назва такого стану — набряк головного мозку.

Види та причини набряку мозку

Фахівці виділяють ряд факторів ризику, які можуть призвести до набряку мозку. До них відносять:

• крововилив у субарахноїдальний простір;
• пухлини мозку, у тому числі метастатичні;
• травми;
• епідуральний абсцес або субдуральна емпієма;
• інсульт;
• запалення оболонок або речовини головного мозку;
• важкі інтоксикації, у тому числі на тлі ниркової чи печінкової недостатності.

Існують чотири види набряку мозку залежно від етіології:

• Осмотичний. Характеризується зниженням осмолярності крові, що властиво гіповолемії, полідипсії, метаболічним порушенням. Цей стан може виникнути при неадекватному гемодіалізі й утопленні людини.
• Цитотоксичний. Є наслідком збільшення об’єму води, що міститься у клітинах. Безпосередньою причиною набряку є нестача надходження кисню й ангіотензинперетворюючого ферменту, через що порушується робота іонних насосів та іони натрію в надлишкових кількостях надходять у клітини. Унаслідок цього підвищується осмотичний тиск, у клітини надходить багато води. Це найчастіше відбувається при ішемічних процесах і токсичній дії екзо- і ендогенних факторів.
• Вазогенний. Первинною причиною є підвищення проникності гематоенцефалічного бар’єра, що спостерігається при черепно-мозкових травмах, емболії судин, абсцесах, новоутвореннях головного мозку, ішемічних процесах, еклампсії.
• Інтерстиціальний. Діагностується в пацієнтів із гідроцефалією. Первинною причиною є просочування субепендимарної тканини надлишковим ліквором.

У рідкісних випадках у дітей гострий набряк мозку виникає внаслідок важкого гестозу в матері, тривалих пологів, обвивання дитини пуповиною чи пологової травми.

Симптоми набряку головного мозку

Основний прояв патології — розлади свідомості, ступінь яких зростає в міру наростання набряку.

Інші можливі симптоми:

• гострий біль у голові, особливо в ранковий час;
• запаморочення;
• атаксія;
• дизартрія;
• утруднення мовлення (порушення звуковимови);
• порушення зору;
• галюцинації;
• біль у шиї;
• підвищення температури тіла;
• втрата свідомості;
• нерівномірне дихання;
• ступор;
• судоми.

Ці порушення можуть супроводжуватися нудотою та блювотою.

Можливі також порушення з боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, брадикардія.

Діагностика

Попередній діагноз лікар ставить на підставі клінічної картини, що спостерігається в пацієнта. Ключова роль приділяється пригніченню свідомості й появі менінгеальної симптоматики. 

Для остаточного висновку проводять МРТ, вимірюють внутрішньочерепний тиск. Для визначення причини призначають різні додаткові дослідження. У разі потреби, але з великою обережністю, проводять діагностичну люмбальну пункцію.

Лікування набряку головного мозку

У разі підозри на церебральний набряк пацієнта терміново госпіталізують. Терапія проводиться в умовах стаціонару.

Заходи першої допомоги передбачають:

• Дегідратацію — проводять для виведення зайвої рідини з організму, включно з церебральними тканинами. Для цього вводять колоїдний розчин, осмотичні чи петльові діуретичні ліки від набряку головного мозку. Для посилення ефекту й поліпшення мозкового живлення призначаються розчини глюкози та сульфату магнію.
• Інфузійну терапію — для поліпшення мозкових процесів, нормалізації водно-електролітного балансу й дезінтоксикації. Із цією метою проводять оксигенотерапію, вводять глюкокортикостероїди й метаболічні засоби, а також препарати, що поліпшують кровотік у мікроциркуляторному руслі, що сприяє усуненню гіпоксії та ішемії тканин.
• Антигіпертензивну терапію — для стабілізації артеріального тиску.

Якщо консервативна терапія неефективна, проводять декомпресійну трепанацію черепа, щоб швидко знизити підвищений внутрішньочерепний тиск.

Після стабілізації стану пацієнта призначають етіотропну терапію, мета якої — усунути причину, що викликала набряк. У цьому випадку заходи й лікарські засоби підбираються лікарями індивідуально. Одним пацієнтам необхідне призначення антибіотиків, іншим — противірусних засобів тощо. Хірургічне лікування потрібне за наявності пухлини та внутрішньочерепної гематоми.

Для поліпшення обміну речовин в ушкоджених нейронах рекомендуються ноотропні препарати при набряку мозку, для зменшення проникності судинних стінок і запобігання алергічним реакціям — антигістаміни. Як симптоматичну терапію застосовують протисудомні, протиблювотні, знеболювальні засоби.

При перифокальному набряку, викликаному пухлиною, ефективні глюкокортикоїдні гормони. 

Ускладнення

У міру наростання набряку гинуть нейрони, руйнуються мієлінові волокна. Ці порушення спричиняють необоротні ушкодження. Можливі такі наслідки набряку мозку: стійкі головні болі, порушення сну, психічні розлади, депресії, розлади когнітивних і рухових функцій, частковий або повний параліч, втрата слуху й зору, амнезія.

Якщо патологія не виявлена вчасно, внутрішньочерепна гіпертензія (високий тиск) може призвести до зсуву структур мозку й защемлення його стовбура. Це викликає важкі порушення дихання і судинорухового центру, що призводить до гострої дихальної та серцевої недостатності. У підсумку настає смерть.

Профілактика 

На жаль, передбачити й повністю попередити розвиток набряку головного мозку не можна. За наявності захворювання, яке теоретично може ускладнитися набряком, повинна проводитися профілактична терапія, спрямована на запобігання накопиченню рідини в мозку.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про набряк мозку