Рефлюкс

Рефлюкс

Рефлюкс — це зворотне закидання вмісту порожнистих органів проти природного ходу. В організмі людини налічується багато структур, де можлива поява цього стану. Його класифікують на:

1. Рефлюкс стравоходу і шлунка (гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР)) — потрапляння вмісту шлунка до стравоходу, а при великому об’ємі рефлюктанту — до ротової порожнини.
2. Дуоденогастральний (ДГР) — з дванадцятипалої кишки до шлунка.
3. Дуоденобіліарний — з дванадцятипалої кишки до жовчовивідних протоків.
4. Холедохопанкреатичний — секрет жовчовивідних шляхів проникає до протоки підшлункової залози.
5. Панкреатобіліарний — сік підшлункової закидається до жовчних протоків.

Крім травного тракту рефлюкс можливий у нирках та сечовивідних шляхах:

• мисково-нирковий — з ниркової миски сеча потрапляє до інших відділів органу;
• міхурово-сечовідний (МСР) — із сечового міхура до сечоводів.

У жінок при вроджених аномаліях будови внутрішніх статевих органів можливе потрапляння менструальної крові до черевної порожнини через маткові труби.

Чим небезпечний рефлюкс?

ГЕР часто стає причиною таких захворювань:

• Стравохід Барретта — передракова патологія, що характеризується зміною епітелію із плоского на циліндричний.
• Рак стравоходу — виникає як результат постійного впливу агресивного кислого середовища на слизову.
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ). Виявляється частою печією, нудотою, тяжкістю та болем за грудиною. ГЕРХ — це хронічний рефлюкс, який може призводити до появи постійного сухого кашлю та спровокувати розвиток хронічного обструктивного захворювання легень. При регулярному вдиханні крапель кислого вмісту шлунка, вони агресивно впливають на слизову оболонку дихальних шляхів і провокують запалення.

ДГР є частою причиною гастритів та виразкової хвороби, що без належного лікування може перерости в онкологію.

Зворотній закид до жовчних шляхів, протоків печінки та підшлункової залози може спровокувати панкреатит, холангіт, холецистит, гепатит, а при хронічному перебігу викликати злоякісну пухлину.

Рефлюкс нирок — фактор розвитку пієлонефриту чи гломерулонефриту, що може ускладнитися хронічною хворобою нирок.

При недостатності клапанного апарату сечового міхура виникає зворотний струм сечі, що призводить до інфікування та запалення нирок.

Причини появи

Найчастіше вміст порожнистих органів «тече» у зворотний бік у результаті вроджених аномалій будови клапанів чи сфінктерів. Рідше стани розвиваються з часом, наприклад:

• Отримані діафрагмальні грижі — фактор ГЕР.
• Підвищення тиску в порожнистому органі внаслідок його здавлення, переповнення. Наприклад, під час вагітності матка тисне на внутрішні органи і шлунок, що призводить до зворотного закидання вмісту до стравоходу і проявляється печією.
• Запальні чи інші патології призводять до порушення функціонування клапанів та сфінктерів. Наприклад, при циститі можливе ураження клапанів, що запобігають регургітації сечі в сечоводі. МСР переважно діагностується у дітей та є вродженою аномалією.

Діагностика

Виявити наявність деяких видів рефлюксу легко. При ГЕР пацієнт відчуватиме біль за грудиною, печію, а в деяких випадках зригуватиме кислим шлунковим вмістом.

Інші типи виявити непросто, тому використовуються методи візуалізації:

• фіброгастродуоденоскопія — ендоскопічна процедура, яка дає змогу провести аналіз стану стінок шлунка, ДПК, сфінктерів та їхнього вмісту;
• УЗД (ультразвукове дослідження) для виявлення у дитини або дорослого ПМР та інших видів рефлюксу;
• мікційна цистографія;
• рентгенографія з контрастом та ін.

Лікування

Гастроезофагеальний рефлюкс

Слід зазначити, що якщо він виникає рідко і не впливає на якість життя, медикаментозне лікування не потрібне. Якщо ГЕР розвивається часто, супроводжується печією та іншими неприємними симптомами, рекомендуються:

1. Зміна способу життя:
   • прийом їжі невеликими порціями і не пізніше, ніж за 2–3 години до сну;
   • відмова від куріння, алкоголю та зменшення кількості кави;
   • дотримання дієти з обмеженням прийому жирних, гострих та смажених продуктів;
   • пацієнтам із ожирінням — зниження ваги;
   • уникати застосування ліків, що зменшують тонус сфінктера стравоходу: нітрати, метилксантини, бета2-адреноміметики, блокатори каналів кальцію, антихолінергічні засоби.
2. Пігулки від рефлюксу:
   • засоби, що зменшують виділення соляної кислоти у шлунку: інгібітори протонної помпи (омепразол, рабепразол, пантопразол, лансопразол, езомепразол та ін.) та Н2-блокатори (фамотидин, ранітидин);
   • ліки-нейтралізатори HCl з обволікаючим ефектом: альгінова кислота, гідроксиди та солі магнію та алюмінію, сукральфат — усі ліки з цієї групи використовуються за потребою;
   • прокінетики — нормалізують перистальтику травного тракту: ітоприд, метоклопрамід, цизаприд.
3. Хірургічна операція. Її проводять при тяжкому перебігу хвороби і неефективності зазначених двох методів.

Ці рекомендації застосовуються і для дуоденогастрального рефлюксу. При неправильному струмі в жовчних протоках або підшлунковій залозі можуть призначатися препарати урсодезоксихолевої кислоти, сорбенти та препарати від метеоризму.

Міхурово-сечовідний рефлюкс

МСР — здебільшого дитяча патологія, яка залишається на все життя. Вилікувати її не можна. Завдання терапії — запобігти розвитку інфекції та запалення в нирках і сечовивідних шляхах. При легкому та середньотяжкому перебігу призначають періодичні курси антибіотикотерапії.

При тяжкому МСР використовують антихолінергічні ліки (оксибутинін, соліфенацин сукцинат). Іноді розглядають варіант хірургічного втручання — ботулінотерапія чи збільшення розміру сечового міхура.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Рефлюкс

Які симптоми при рефлюксі?

ГЕР проявляється печією, болем за грудиною, відрижкою кислим, неприємним запахом із рота.

ДГР має неспецифічні симптоми: нудота, блювання, біль у животі.

Для рефлюксу протоків підшлункової, жовчних та печінки також немає характерних симптомів. Можливі здуття, зміна кольору калу (освітлення чи потемніння), нудота, тяжкість після їди, закрепи чи діарея.

МСР проявляється рецидивуючими інфекціями сечовивідних шляхів: болем та печінням при сечовипусканні, підвищенням температури тіла, зміною кольору та прозорості сечі. Симптоматика багато в чому залежить від тяжкості стану.

Які препарати призначають?

При ГЕР та ДГР, а також зворотному струмі у жовчовивідних протоках та підшлунковій залозі використовують зміну способу життя, прокінетики, антациди, інгібітори протонної помпи, блокатори Н2 гістамінових рецепторів. При МСР призначають курсами антибіотики, а при тяжкому перебігу — антихолінергічні препарати.

Де болить при рефлюксі?

Залежно від місця порушення симптоматика відрізнятиметься. При ГЕР у ділянці грудей, при ДГР — у верхній та середній третинах живота. При МСР біль виникає тільки при ускладненні інфекцією.

Що робити не можна?

Не можна переїдати, спати на рівній поверхні, їсти менш ніж за 2 години до сну. Не рекомендується прийом препаратів, що знижують тонус сфінктерів: нітрати, бета2-агоністи, блокатори кальцієвих каналів та ін.