Тендовагініт

Тендовагініт

Терміном «тендовагініт» медики називають запалення синовіальної оболонки піхви сухожилка. Найчастіше патологічний процес вражає стопу, кисть і основу великого пальця руки, передпліччя, гомілковостопний суглоб, рідше — коліно, стегно, ахіловий сухожилок.

Тендовагініт суглоба буває гострим та хронічним. У першому випадку в порожнині синовіальної оболонки накопичується рідина, розвивається набряк. При хронічному процесі синовіальна оболонка потовщується, у порожнині накопичується випіт, що містить багато фібрину.

У чоловіків та жінок захворювання тендовагініт діагностується приблизно з однаковою частотою.

Види та причини тендовагініту

Залежно від етіології захворювання фахівці виділяють:

• Асептичний (первинний) тендовагініт. Виникає при тривалих мікротравмах або перенапруженні сухожилка та прилеглих тканин. Подібні стани часто спостерігаються у людей, які за діяльністю змушені повторювати однотипні рухи, наприклад, у слюсарів, столярів, піаністів, друкарок, швачок. При перенапруженні асептична форма хвороби може виникати у спортсменів.
• Інфекційний тендовагініт. Буває специфічним та неспецифічним. Специфічна форма часто розвивається у пацієнтів із туберкульозом, гонореєю, бруцельозом та іншими захворюваннями, збудники яких поширюються зі струмом крові. Неспецифічна форма є наслідком поранень та гнійних процесів — панарицію, остеомієліту, гнійного артриту.
• Реактивний тендовагініт. Розвивається на тлі ревматичних захворювань — хвороби Бехтерєва, системної склеродермії, ревматоїдного артриту тощо.

Симптоми тендовагініту

Гостра форма характеризується швидким та гострим початком. У ділянці уражених сухожилків через скупчення синовіальної рідини з'являються припухлість, хворобливі відчуття, почервоніння шкіри, обмеження суглобової рухливості. Під час активності чути характерну крепітацію (тріск або хрускіт). Іноді виникає згинальна контрактура пальців.

Гнійний процес супроводжується підвищенням температури тіла, збільшенням лімфатичних вузлів, нудотою, загальним нездужанням та симптомами інтоксикації.

Клінічна картина туберкульозного тендовагініту доповнюється утворенням так званих рисових тіл — щільних пухлиноподібних утворень за ходом розширення сухожилкових піхов.

У хронічну форму зазвичай переходить тендовагініт сухожилка пальців. Для нього характерний розвиток синдрому зап'ясткового каналу — набряк та здавлення серединного нерва, що супроводжується онімінням та болем у руці. Болючість присутня постійно і посилюється під час руху. У місці ураженого сухожилка з’являється довгасте утворення еластичної структури. Якщо двома пальцями натиснути на протилежні сторони сухожилка, можна відчути поштовх. Цей симптом свідчить про скупчення у каналі рідини.

Діагностика

Попередній діагноз лікар ставить на підставі скарг пацієнта, зовнішнього огляду та пальпації ураженої ділянки.

Для остаточного висновку проводять аналізи крові та сечі, рентген, КТ або МРТ.

Диференціальну діагностику проводять із артритом, остеомієлітом, контрактурою Дюпюїтрена, променевим стилоїдитом, дегенеративними та запальними захворюваннями променево-зап'ясткового суглоба.

Лікування тендовагініту

Схема терапії багато в чому залежить від причини виникнення хвороби та характеру захворювання. При інфекційній етіології призначають антибактеріальні препарати від тендовагініту, при туберкульозній — протитуберкульозні засоби тощо.

У разі розвитку гнійного процесу потрібні розтин та дренування піхви сухожилка.

Для боротьби із запальним процесом застосовують нестероїдні протизапальні засоби — індометацин, ібупрофен, диклофенак чи бутадіон. Для місцевого усунення запалення та зниження больового синдрому використовують мазь при тендовагініті з групи НППС, наприклад, Бутадіон або Диклофенак.

При вираженому больовому синдромі в порожнину сухожилка роблять ін'єкції глюкокортикостероїдних препаратів — Бетаметазону або Тріамцинолону.

Місцева терапія також включає спокій ураженої кінцівки (за необхідності — іммобілізацію лонгеткою) і теплі компреси.

Після стихання гострого запалення призначають лікувальну фізкультуру, спрямовану на зміцнення зв'язкового апарату і м'язів, і фізіотерапевтичні процедури — ультрафіолетові промені, мікрохвильову терапію, електрофорез, ультразвук тощо.

При хронічній формі також корисні масажі, аплікації озокериту та парафіну. При прогресуванні інфекційного процесу проводять пункцію синовіальної піхви.

В окремих випадках, якщо консервативна терапія виявилася неефективною, потрібне хірургічне лікування.

Ускладнення

При правильній та своєчасній терапії прогноз сприятливий. У деяких випадках захворювання набуває хронічної форми.

Після гнійного тендовагініту не завжди вдається відновити функції ураженої кінцівки. Є ризик поширення гнійного процесу на передпліччя, розвитку тунельного синдрому зап'ястка та гнійного тенобурситу.

Прогресування хвороби може спричинити сепсис, некроз сухожилля.

Профілактика

Лікарі рекомендують уникати важких фізичних навантажень і вибирати професії, що щадять для здоров'я. Особам, чия діяльність пов'язана з рухами, що монотонно повторюються, варто регулярно робити перерви в роботі і проводити невелику розминку. Хорошою профілактикою тендовагініту є носіння спеціальних бандажів. Наприклад, людям, які працюють за комп'ютером, підійдуть ортези на променево-зап'ястковий суглоб.

Зміцнити м'язи та суглоби допомагають помірні заняття спортом.

Запобігти розвитку інфекційної форми дає змогу своєчасне лікування захворювань, які можуть спровокувати тендовагініт.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Тендовагініт