Дизентерія

Дизентерія

Дизентерія — гостре чи хронічне інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням товстої кишки й запаленням її слизової оболонки. Потрапляючи в кишечник, бактерія виділяє токсин, який викликає загальну інтоксикацію організму, що негативно впливає на роботу нервової та травної систем.

Причини дизентерії

Друга назва хвороби — шигельоз, оскільки її викликають грамнегативні паличкоподібні бактерії Shigella (шигела). 

Збудник проникає в організм із забрудненими продуктами, руками, водою, тобто в разі недотримання правил гігієни. Поширенню інфекції сприяють антисанітарні умови. У зв’язку із цим дизентерію називають хворобою брудних рук.

Основне джерело зараження — людина. Бактерії потрапляють у воду і ґрунт через кал хворого, розносять їх мухи. Інші шляхи передачі шигел — контакт із зараженою людиною, інфікованими предметами побуту.

Захворіти може будь-яка людина, але найчастіше діагностується дизентерія в дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, в осіб з ослабленим імунітетом і пацієнтів із трофічною недостатністю.

Симптоми дизентерії

Інкубаційний період триває зазвичай 2–3 дні, рідше — до 7 днів. 

Гостра дизентерія може протікати в кількох формах:

• Легка — біль у животі, розлад травлення, напіврідке чи рідке випорожнення, дефекації 8–10 разів на добу, невелика інтоксикація організму.
• Середньоважка — різкий біль унизу живота, гостра діарея зі слизом і домішкою крові, випорожнення 10–20 разів на добу, зниження апетиту, підвищення температури тіла до 38 °C, підвищена втома, помірна загальна інтоксикація.
• Важка — сильний біль у животі, нудота, блювота, озноб, діарея із кров’ю більш ніж 20 разів на добу, відсутність апетиту, гіпертермія до 40 °C, зниження артеріального тиску, симптоми зневоднення.

У дитини до 3 років хвороба завжди починається гостро. Температура підвищується до 39–40 °C. Наростає токсикоз, що вражає нервову систему, через що можливе порушення свідомості й розвиток судом.

У рідкісних випадках хвороба протікає безсимптомно, тобто клінічні ознаки дизентерії відсутні, але в ході обстеження калу виділяються шигели.

За відсутності лікування чи в разі проведення неправильної терапії розвивається хронічна дизентерія, яка набуває однієї із двох форм:

1. Рецидивуюча — часті загострення, ураження печінки й підшлункової залози.
2. Безперервна — здуття живота, дисбактеріоз кишечника, часта діарея, підвищена пітливість, безсоння, порушення психоемоційного стану.

Діагностика

На першій консультації лікар проводить опитування пацієнта: де перебував останні кілька днів, що вживав у їжу, де і яку воду пив, з ким контактував. На підставі цих даних, огляду та скарг пацієнта ставиться попередній діагноз. Для остаточного висновку проводять мікробіологічний аналіз калу, у разі потреби — аналізи сечі та крові, колонофіброскопію, ректороманоскопію. 

Лікар також повинен виключити такі захворювання, як:

• харчове отруєння;
• гострий апендицит;
• інфекційна діарея (так звана вірусна дизентерія);
• ентероколіт;
• сальмонельоз;
• амебіаз;
• ешерихіоз;
• коліт;
• неспецифічний виразковий коліт;
• перитоніт;
• кишкова непрохідність;
• новоутворення товстої кишки. 

Жінкам необхідно виключити позаматкову вагітність, аднексит. 

Лікування дизентерії

Основу терапії всіх форм дизентерії становить лікувальне харчування. У перші два дні показане тільки рідке харчування — нежирні м’ясні бульйони, фруктові компоти, киселі, зелений чай, відвар шипшини тощо. У міру поліпшення стану й появи апетиту дієту поступово розширюють.

Рекомендується дробове харчування невеликими порціями до 7 разів на добу. Страви слід вживати вареними чи приготовленими на парі. 

Заборонені продукти, багаті рослинною клітковиною, жирами й вуглеводами, молоко, газовані напої, будь-яка надмірно тверда їжа. Перевагу варто віддавати таким продуктам: 

• розварені каші — гречана, вівсяна, рисова;
• рідкі яйця;
• нежирні сорти м’яса й риби у вигляді суфле;
• помірно кислі ягідні муси.

Через кілька днів до раціону додають тверду їжу: сир, відварне м’ясо й рибу, учорашній білий хліб, запечені яблука.

Важливо пити достатню кількість рідини. 

Структурні й функціональні зміни у травному тракті після дизентерії зберігаються досить довго, тому на звичне харчування необхідно переходити поступово — протягом 1–3 місяців залежно від важкості перебігу захворювання.

Хворобу у середньоважкій і важкій формах лікують у стаціонарі. Пацієнтам призначають протимікробні препарати від дизентерії — фторхінолони (Офлоксацин) або цефалоспорини (Цефтріаксон). Добір конкретного лікарського засобу робить лікар з урахуванням стану пацієнта, наявних показань і протипоказань.

Для відновлення водно-сольового балансу призначають регідратаційну терапію, для нормалізації моторики кишечника — спазмолітики, в’яжучі й ферментні препарати.

Велике значення має відновлення нормальної мікрофлори кишечника. Для цього використовують еубіотики — Ацилакт, Біфідумбактерин, Біфікол, Лінекс, Пробіфор.

При хронічній дизентерії також призначають медикаменти, що підвищують імунітет.

Особливу увагу пацієнти повинні приділяти гігієні перианальної ділянки, тому що часте випорожнення спричиняє подразнювальну дію. Після відвідування туалету варто обмиватися теплою водою і змазувати шкіру дитячим кремом або вазеліном. За відсутності гіпертермії хворому дозволяється приймати теплі ванни.

Ускладнення

Кишкова дизентерія — неприємне й досить серйозне захворювання, що спричиняє великий дискомфорт. Без лікування воно може набути хронічного характеру й суттєво ускладнювати життя людині. Можливий розвиток зневоднення, дисбактеріозу, перитоніту, парапроктиту, перфорації та парезів кишечника, анальних тріщин, геморою, інфекційно-токсичного шоку.

Профілактика

Рекомендовані профілактичні заходи передбачають дотримання правил особистої та харчової гігієни — миття рук перед їдою, фруктів і овочів перед уживанням, кип’ятіння молока.

Не варто пити воду з невідомих джерел або слід кип’ятити її. Важливо боротися з мухами у приміщенні, дотримуватися правил зберігання продуктів і термінів їх реалізації.

Працівники харчових підприємств повинні регулярно проходити медогляди, у тому числі здавати аналізи на бактеріоносійство.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про дизентерія