ЛЕКАДОЛ ХОТ МАКС

Склад

діюча речовина: парацетамол, фенілефрину гідрохлорид;

1 саше містить 1000 мг парацетамолу та 12,2 мг фенілефрину гідрохлориду, що відповідає 10,0 мг фенілефрину;

допоміжні речовини: сахароза, кислота аскорбінова, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, аспартам (Е 951), сахарин натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, лимонний ароматизатор «МН», код 143 (олія лимонна натуральна, код 5243; олія лимонна натуральна, код 5051; мальтодекстрин; маніт (Е 421); глюконолактон; акація (гуміарабік), сорбіт (Е 420), кремнію діоксид колоїдний безводний); лимонний ароматизатор «ОС», код 134 (натуральний порошковий ароматизатор лимона, код 5090Р; натуральний/ідентичний натуральному рідкий ароматизатор лайма, код 5151; олія лимонна натуральна, код 5050; мальтодекстрин; маніт (Е 421); глюконолактон; акація (гуміарабік), сорбіт (Е 420), альфа-токоферол (Е 307)).

Лікарська форма

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: сипучий порошок білого кольору без крупних грудочок та сторонніх часток.

Фармакотерапевтична група

Анальгетики, інші анальгетики та жарознижувальні засоби.

Код АТХ N02B E51.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Парацетамол

In vivo, парацетамол має як знеболювальну, так і жарознижувальну активність, яка здійснюється головним чином шляхом інгібування циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі. Хоча цей механізм ідентичний механізму нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), парацетамол не виявляє значного протизапального ефекту, а також не пригнічує утворення тромбоксанів, які послідовно згортають кров. В антиноцицептивний ефект парацетамолу також можуть бути залучені додаткові шляхи, такі як серотонінергічні шляхи, що зменшують біль.

Фенілефрин

Фенілефрин є потужним агоністом альфа1-адренорецепторів. Його дія на периферичні альфа1-рецептори викликає звуження судин, що зменшує набряк слизової оболонки носа. При внутрішньовенному введенні (в/в) фенілефрин підвищує загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, тоді як частота серцевих скорочень зменшується внаслідок рефлекторної брадикардії. Гемодинамічні зміни, спричинені в/в введенням фенілефрину, можуть відрізнятися залежно від віку та базового артеріального тиску. У молодих людей з нормальним артеріальним тиском спостерігається більше зменшення частоти серцевих скорочень і зниження рівня систолічного артеріального тиску, ніж у молодих людей з артеріальною гіпертензією та людей літнього віку з нормальним артеріальним тиском, тоді як у людей літнього віку з артеріальною гіпертензією спостерігається менш виражена рефлекторна брадикардія та найбільш виражене підвищення систолічного артеріального тиску.

Про випадки стійкого впливу на серцево-судинну систему не повідомлялось при пероральному застосуванні лікарського засобу у рекомендованій дозі 10-12,2 мг 4 рази на добу. Пероральні дози від 40 до 60 мг потрібні для виявлення клінічно значущого впливу на серцево-судинну систему, такого як підвищення діастолічного артеріального тиску та рефлекторне уповільнення діяльності серця.

Наявна гіпертензивна взаємодія із симпатоміметичними амінами, такими як фенілефрин та інгібітори моноаміноксидази (МАО). Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокуючих препаратів та гіпотензивних препаратів.

Фармакокінетика

Парацетамол

Абсорбція/розподіл

Абсолютна біодоступність парацетамолу при пероральному застосуванні становить 75-90 %, та, ймовірно, піддається метаболізму першого проходження. Залежно від лікарської форми Tmax зазвичай досягається протягом 15-20 хвилин. Однак ступінь абсорбції не залежить від лікарської форми.

Виведення

Період напіввиведення становить приблизно 2-2,5 години.

Метаболізм

Основними метаболітами є глюкуронідні та сульфатні кон'югати (> 80 %), які виводяться зі сечею. Невеликі кількості (

Фенілефрин

Абсорбція/розподіл

При проведенні внутрішньовенної інфузії максимальні концентрації вільного 3H-фенілефрину досягаються в кінці інфузії, після чого концентрація в плазмі крові знижується двофазно на 80 % протягом перших 15 хвилин з подальшим повільним зниженням зі середнім періодом напіввиведення 2 години. При пероральному застосуванні фенілефрин абсорбується у шлунково-кишковому тракті, максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 45-75 хвилин.

Виведення

Після короткої фази швидкої елімінації середній період напіввиведення становить 2,5 години. У рівноважному стані об'єм розподілу становить 340 л, що свідчить про розподіл у деяких відділеннях органів. Нирковий кліренс – лише частка загального плазмового кліренсу.

Метаболізм

Через екстенсивний метаболізм першого проходження загальна біодоступність фенілефрину становить приблизно 38 %, з яких 1 % є активним некон’югованим вихідним фенілефрином.

Фенілефрин зберігає свою активність як засіб проти закладеності носа при пероральному прийомі, препарат, який зі системним кровотоком досягає судинного русла слизової оболонки носа. При пероральному застосуванні як засобу проти закладеності носа фенілефрин зазвичай застосовують з інтервалом 4-6 годин.

Показання

Симптоматичне лікування застуди та грипу: біль, біль у горлі, головний біль, закладеність носа та підвищена температура тіла.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якого іншого компонента препарату.

• Тяжкий перебіг серцево-судинних захворювань.

• Артеріальна гіпертензія.

• Глаукома.

• Гіпертиреоз.

• Застосування у пацієнтів, які отримують лікування трициклічними антидепресантами.

• Застосування у пацієнтів, які наразі отримують лікування інгібіторами МАО, або протягом 2 тижнів після закінчення лікування.

• Тяжке порушення функції печінки.

• Гострий гепатит.

• Алкоголізм.

• Одночасне застосування інших симпатоміметичних антигістамінних засобів.

• Гіпертрофія простати.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Парацетамол

Препарати, які індукують мікросомальні ферменти печінки, такі як алкоголь, барбітурати, протисудомні засоби, такі як фенітоїн, фенобарбітал, метилфенобарбітал та примідон, рифампіцин, інгібітори МАО та трициклічні антидепресанти, можуть збільшувати гепатотоксичність парацетамолу, особливо після передозування.

Швидкість абсорбції парацетамолу може знижуватись при одночасному застосуванні з антихолінергічними препаратами (наприклад, з глікопіронієм, пропантеліном), а підвищуватись при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном. Абсорбція може зменшуватися також при одночасному застосуванні з холестираміном. Ізоніазид знижує кліренс парацетамолу з можливим посиленням його дії та/або токсичності за рахунок пригнічення його метаболізму в печінці. При регулярному тривалому застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину або інших похідних кумарину, а також збільшуватися ризик виникнення кровотечі; при епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений.

Пробенецид знижує кліренс парацетамолу шляхом пригнічення кон'югації з глюкуроновою кислотою.

Регулярне застосування парацетамолу може знижувати метаболізм зидовудину (підвищення ризику розвитку нейтропенії).

Парацетамол може подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу.

Фенілефрин

Фенілефрин може взаємодіяти з іншими симпатоміметиками, вазодилататорами, альфа- і бета-блокаторами та іншими антигіпертензивними засобами (включаючи гуанетидин).

Судинозвужувальний ефект фенілефрину може посилитися внаслідок одночасного застосування дигоксину, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, таких як амітриптилін, амоксапін, кломіпрамін, дезипрамін та доксепін або тетрациклічних антидепресантів, таких як мапротилін; антидепресантів, таких як фенелзин, ізокарбоксилова кислота, ніаламід, транілципромін, моклобемід; лікарських засобів для лікування хвороби Паркінсона, таких як селегілін, та інших, таких як фуразолідон.

Інгібітори МАО (включаючи моклобемід): між симпатоміметичними амінами, такими як фенілефрин та інгібіторами МАО відбувається гіпертонічна взаємодія.

Симпатоміметичні аміни: одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними амінами може збільшити ризик виникнення серцево-судинних побічних ефектів.

Бета-блокатори та інші антигіпертензивні засоби (включаючи дебризохін, гуанетидин, резерпін, метилдопа): фенілефрин може знизити ефективність бета-блокаторів та антигіпертензивних засобів. Ризик гіпертензії та інших серцево-судинних побічних ефектів може бути підвищений.

Трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін): можуть збільшувати ризик серцево-судинних побічних ефектів при застосуванні з фенілефрином.

Дигоксин та серцеві глікозиди: одночасне застосування фенілефрину може збільшити ризик нерегулярного серцебиття або інфаркту.

Препарат протипоказаний пацієнтам, які отримують інгібітори МАО в даний час або отримували їх протягом 2 тижнів після припинення терапії інгібіторами МАО.

Особливості застосування

Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам з:

• хворобою Рейно;

• діабетом;

• помірною або тяжкою нирковою недостатністю;

• порушеннями функції печінки: слабкою або помірною гепатоцелюлярною недостатністю (включаючи синдром Жильбера), тяжкою печінковою недостатністю (˂ 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю), тяжким гепатитом та при супутньому застосуванні лікарських засобів, які порушують функцію печінки;

• гемолітичною анемією;

• зневодненням;

• алкогольною залежністю;

• хронічним недоїданням;

• глутатіоновим виснаженням при порушенні режиму харчування;

• гіпертрофією простати;

• феохромоцитомою;

• закритою кутовою глаукомою.

Цей лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що містять парацетамол. Застосування у більших дозах, ніж рекомендується, може призвести до тяжкого ураження печінки. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пацієнт почуває себе добре, через ризик затримки серйозного ураження печінки. Клінічні ознаки порушення функції печінки зазвичай проявляються через 2 дні після прийому. Слід дати антидот якомога скоріше. Також див. розділ «Передозування».

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкогольних напоїв, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти ураження печінки.

Пацієнтам не слід одночасно застосовувати інші симпатоміметичні засоби, включаючи інші назальні або очні антигістамінні засоби.

1 саше містить 3,9 г сахарози. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.

Лікарський засіб містить сахарозу та сорбіт (E 420). Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази, не слід приймати цей препарат.

Лікарський засіб містить аспартам (E 951), похідне фенілаланіну, що може бути небезпечним для хворих на фенілкетонурію.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з астмою, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, оскільки на тлі прийому парацетамолу зафіксовано бронхоспазм легкого ступеня тяжкості (перехресна реакція).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Парацетамол

Епідеміологічні дослідження вагітності не показали негативних наслідків через парацетамол, що застосовується в рекомендованій дозі.

Фенілефрин

Дотепер є лише обмежені дані щодо застосування фенілефрину вагітним. Звуження судин матки і погіршення маткового кровотоку, що асоціюються із застосуванням фенілефрину, можуть призвести до гіпоксії плода.

Безпека цього лікарського засобу під час вагітності та лактації не встановлена, але, зважаючи на можливу асоціацію порушень розвитку плода із впливом фенілефрину в першому триместрі, слід уникати застосування препарату під час вагітності.

Крім того, оскільки фенілефрин може зменшити перфузію плаценти, препарат не слід застосовувати пацієнтам з прееклампсією в анамнезі.

Період годування груддю

Парацетамол

Парацетамол екскретується у грудне молоко, але в кількості, що не має клінічної значущості. Доступні опубліковані дані не дають підстав рекомендувати відмову від грудного годування під час терапії парацетамолом.

Фенілефрин

Не існує достатньої інформації щодо екскреції феніраміну в грудне молоко і кількості препарату, яка може потрапляти в організм немовляти. Поки не буде отримана додаткова інформація, слід уникати застосування фенілефрину під час годування груддю.

Отже, даний препарат не рекомендуєтьсязастосовувати у період вагітності та годування груддю.

Репродуктивна функція

Результати доклінічних досліджень парацетамолу не вказують на наявність небезпеки для репродуктивної функції чоловіків та жінок у клінічно значущих дозах. Вплив фенілефрину на репродуктивну функцію чоловіків та жінок не вивчався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування та дози

Перорально після розчинення у воді.

Розчинити вміст 1 саше в стандартній чашці (250 мл) гарячої, але не киплячої води. Вживати в теплому вигляді. З огляду на наявність у складі препарату аскорбінової кислоти, не рекомендовано після його застосування вживати лужну мінеральну воду.

Дорослі

1 саше на прийом. У разі необхідності застосування можна повторювати кожні 4-6 годин.

Діти віком від 16 років

1 саше на прийом. У разі необхідності застосування можна повторювати кожні 6 годин.

Пацієнти літнього віку

Немає потреби у спеціальній корекції доз.

Печінкова недостатність

Пацієнтам із порушеннями функції печінки або синдромом Жильбера необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між застосуванням препарату.

Ниркова недостатність

У випадку тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) інтервал між прийомами має становити щонайменше 8 годин.

Максимальна добова доза становить 4 саше.

Курс лікування має тривати не більше 3-5 днів.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати впродовж 3 днів лікування, або ж, навпаки, стан здоров’я погіршиться, необхідно звернутися до лікаря.

Діти.

Застосовувати дітям віком від 16 років. Не рекомендується застосовувати дітям віком до 16 років, окрім випадків призначення лікарем.

Передозування

Парацетамол

Існує небезпека отруєння, особливо у пацієнтів літнього віку, дітей молодшого віку, пацієнтів із захворюваннями печінки, у випадку хронічного алкоголізму, у пацієнтів з хронічним недоїданням. У цих випадках передозування може бути летальним.

Передозування парацетамолу при одноразовому введенні у дорослих або у дітей спричиняє некроз печінкових клітин, який може призвести до повного і незворотного некрозу, що спричиняє гепатоцелюлярну недостатність, метаболічний ацидоз та енцефалопатію, що може призвести до коми та летального наслідку. Одночасно спостерігається підвищення рівня трансаміназ печінки (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази та білірубіну разом зі зниженням рівня протромбіну, який може з'явитися через 12-48 годин після введення.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли дозу парацетамолу, що перевищує рекомендовану (одноразова доза 10 г або більше парацетамолу). Прийом разової дози 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо пацієнт має фактори ризику (див. нижче).

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли дозу парацетамолу, що перевищує рекомендовану. Вважається, що надлишок токсичного метаболіту (зазвичай належним чином детоксифіковані глутатіоном у разі прийому звичайних доз парацетамолу) необоротно зв’язується з тканинами печінки.

У деяких пацієнтів може бути підвищений ризик ураження печінки через токсичну дію парацетамолу.

Фактори ризику включають:

- тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують ферменти печінки або

- регулярне вживання надмірних кількостей алкоголю або

- недостатність глутатіонової системи, наприклад, порушення харчування, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія.

Симптоми.

Симптоми передозування парацетамолу, які проявляються у перші 24 години: нудота, блювання, анорексія, блідість та біль у животі. Ураження печінки може з’явитися через 12-48 годин після введення. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, набряку головного мозку та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні парацетамолу у великих дозах може розвинутись гіпокаліємія.

Лікування

Негайне лікування має важливе значення при лікуванні передозування парацетамолу. Незважаючи на відсутність значних ранніх симптомів, пацієнтів слід терміново направити до лікарні для надання негайної медичної допомоги. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блюванням і не можуть відображати тяжкість передозування або ризик ураження органів. Лікування повинно відповідати встановленим настановам.

Активоване вугілля застосовувати, якщо передозування відбулося протягом 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові потрібно вимірювати через 4 години або пізніше після прийому внутрішньо (більш ранні концентрації недостовірні). Лікування N-ацетилцистеїном можливе протягом 24 годин після прийому парацетамолу, однак максимальний захисний ефект досягається протягом 8 годин після прийому парацетамолу. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту слід ввести N-ацетилцистеїн внутрішньовенно відповідно до встановленої схеми дозування. У випадку знаходження пацієнта на значній відстані від лікарні альтернативою N-ацетилцистеїну є метіонін, що застосовується перорально, якщо блювання не викликає проблем у пацієнта.

Фенілефрин

Особливості сильного передозування фенілефрину включають гемодинамічні зміни та серцево-судинний колапс із пригніченням дихання, судомами та аритмією. Однак менші кількості комбінованого продукту парацетамолу та фенілефрину гідрохлориду знадобляться, щоб викликати токсичність печінки, пов’язану з парацетамолом, ніж викликати серйозну токсичність, пов’язану з фенілефрином. Лікування включає симптоматичні та підтримувальні заходи. Гіпертонічні ефекти можна лікувати за допомогою внутрішньовенного лікарського засобу, що блокує альфа-рецептори.

Симптоми.

Передозування фенілефрину, ймовірно, може спричинити: нервозність, головний біль, запаморочення, безсоння, підвищення артеріального тиску, нудоту, блювання, рефлекторну брадикардію, мідріаз, глаукому закриття кута гостроти (найімовірніше, виникне у осіб із закритою кутовою глаукомою), тахікардію, посилене серцебиття, алергічні реакції (наприклад, висипання, кропив’янку, алергічний дерматит), дизурію, затримку сечі (найімовірніше, що виникають у пацієнтів із непрохідністю сечового міхура, наприклад, гіпертрофією передміхурової залози).

Додатковими симптомами можуть бути артеріальна гіпертензія та, можливо, рефлекторна брадикардія. У тяжких випадках можуть виникнути сплутаність свідомості, судоми та аритмія. Однак кількість, необхідна для отримання серйозної токсичності фенілефрину, буде більшою, ніж потрібно, щоб викликати токсичність печінки, пов'язану з парацетамолом.

Лікування

Лікування повинно бути клінічно доцільним. Тяжка артеріальна гіпертензія може потребувати лікування альфа-блокуючими лікарськими засобами, такими як фентоламін.

Побічні реакції

Для оцінки побічних реакцій був використаний наступний поділ частоти їх проявів: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 -

Парацетамол

З боку крові та лімфатичної системи.

Поодинокі: патологія системи крові, в т. ч. тромбоцитарний розлад, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, панцитопенія.

Частота невідома: нейтропенія.

З боку імунної системи.

Поодинокі: алергічні реакції або реакції підвищеної чутливості, в т. ч. шкірні висипання, кропив’янка, анафілаксія та бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Рідкісні: гострий панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи.

Поодинокі: порушення функції печінки (збільшення рівня печінкових трансаміназ), печінкова недостатність, печінковий некроз, жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Поодинокі: підвищена чутливість, у т. ч. шкірні висипання та кропив’янка, свербіж, підвищена пітливість, пурпура, ангіоневротичний набряк.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Рідкісні: інтерстиціальний нефрит після тривалого застосування високих доз парацетамолу; стерильна піурія (каламутна сеча).

Частота невідома: затримка сечі (особливо у чоловіків).

Повідомлялось про мультиформну еритему, набряк гортані, анафілактичний шок, анемію, порушення функції печінки та гепатит, порушення функції нирок (тяжке порушення функції нирок, гематурію, енурез), порушення з боку шлунково-кишкового тракту та вертиго з частотою виникнення «частота невідома».

Дуже рідко повідомлялось про випадки серйозних шкірних реакцій.

Діти

Очікується, що частота, тип і ступінь тяжкості побічних реакцій у дітей віком від 16 років не відрізнятимуться від частоти, типу і ступеня тяжкості у дорослих.

Фенілефрин

З боку імунної системи.

Поодинокі: алергічні реакції або реакції підвищеної чутливості, в т. ч. шкірні висипання, кропив’янка, анафілаксія та бронхоспазм.

З боку нервової системи.

Поодинокі: можуть виникнути безсоння, нервозність, тремор, тривога, неспокій, сплутаність свідомості, дратівливість, запаморочення та головний біль.

З боку серця.

Поодинокі: тахікардія, посилене серцебиття.

З боку судин.

Поодинокі: артеріальна гіпертензія.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часті: анорексія, нудота та блювання.

Частота невідома: дискомфорт у животі.

Діти

Очікується, що частота, тип і ступінь тяжкості побічних реакцій у дітей віком від 16 років не відрізнятимуться від частоти, типу і ступеня тяжкості у дорослих.

Термін придатності

2 роки. Розведений розчин у гарячій воді: 1 год.

Умови зберігання

Не потрібні будь-які спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 саше у картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Салютас Фарма ГмбХ. ХЕРМЕС Фарма Гес. м. б. Х.

Адреса

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина. Швіммшульвег 1а, 9400 Вольфсберг, Австрія.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України