Полінейропатія

Полінейропатія

Полінейропатія (як варіант назви також використовують поліневропатія) — це група патологій, за яких множинним ураженням піддаються периферичні нерви, їхні корінці та сплетіння. Це захворювання є важким неврологічним порушенням, що виявляється слабкістю і атрофією м'язів дистальних відділів ніг або рук, зменшенням сухожилкових рефлексів, змінами чутливості, розвитком вегетативних розладів.

Найчастіше на захворювання периферичної нервової системи страждають люди похилого віку. А найпоширенішою формою вважається діабетична нейропатія.

Причини розвитку та види хвороби

З'явитися полінейропатія може з різних причин, і їх важливо визначити, оскільки вони впливають на процес лікування. До речі, також існує ідіопатична полінейропатія — тоді причина залишається невстановленою. В інших випадках це можуть бути:

• Цукровий діабет, у результаті якого порушується функціонування судин, що впливають на живлення нервів і стан мієлінової оболонки нервових волокон. При діабеті найчастіше виникає полінейропатія ніг.
• Сильна нестача вітамінів групи В, які грають важливу роль у роботі нервової системи.
• Вплив на організм шкідливих речовин, які викликають кілька видів полінейропатій: токсична (отруєння важкими металами, хіміотерапія), алкогольна (зловживання спиртними напоями), медикаментозна (зловживання лікарськими засобами).
• Наявність в організмі інфекції і вірусів (ВІЛ, бореліоз та ін.).
• Хронічні захворювання (автоімунні, ниркова і печінкова недостатність, дисфункція щитоподібної залози), онкологія.
• Спадкова схильність.

Полінейропатія верхніх кінцівок може розвиватися також унаслідок професійної діяльності.

Час розвитку хвороби буває різним. Іноді для цього потрібно кілька років, а в деяких випадках вона може виникнути за кілька тижнів. Виходячи з цього, її поділяють на:

• гостру (менше 4 тижнів), зазвичай причиною буває синдром Гієна–Барре;
• підгостру (до 8 тижнів);
• хронічну (більше 8 тижнів).

Також існує класифікація за тим, як виявляється полінейропатія кінцівок:

• сенсорна — порушується чутливість уражених кінцівок (відчуваються оніміння, поколювання, печіння, мерзлякуватість, з'являється стріляючий біль);
• моторна — виникає м'язова слабкість, яка призводить до атрофії м'язів;
• моторно-сенсорна — насамперед у пацієнта стають помітні рухові порушення;
• сенсорно-моторна — переважають зміни чутливості.

Симптоми полінейропатії

Симптоми хвороби різноманітні, і клінічна картина залежить від того, в яких нервових волокнах виник патологічний процес. Проявлятися вони можуть:

• зміною чутливості — від відчуття оніміння, «мурашок», поколювання і печіння до повного зникнення чутливості або, навпаки, гіперестезії шкіри;
• розладом рухових функцій — труднощі при рухах рук або ніг на тлі атрофії м'язів (тремор, складності при ходьбі сходами і при виконанні звичних рухів руками);
• реакцією вегетативної системи — стрибки артеріального тиску, порушення серцевого ритму, закрепи або розлади шлунка, сильні больові відчуття незрозумілого характеру, підвищене потовиділення, статеві проблеми, набряклість і повільне загоєння ран.

Яскравість прояву ознак залежать від стадії полінейропатії, а також індивідуальних особливостей хворого.

Діагностика

Полінейропатія входить до компетенції лікаря-невролога, на прийом до якого і слід записатися при появі схожих симптомів. Вивчивши анамнез і вислухавши скарги, фахівець оцінить неврологічний статус і призначить обстеження.

Основний інструментальний метод для установки діагнозу — це ЕНМГ (електронейроміографія), за допомогою якої можна не тільки підтвердити ураження нервів, а й дізнатися про характер пошкоджень. Якщо цього виявиться недостатньо, використовують УЗД, контрастну МРТ і біопсію нерва. Для уточнення діагнозу і визначення причин не обходиться без аналізів крові: загального, біохімічного і на визначення наявності інфекцій, рівня вітамінів, а також УЗД, КТ і різні ендоскопії для загальносоматичного обстеження. Підозрюючи спадкову нейропатію, проводять молекулярно-генетичне дослідження.

Лікування та прогноз полінейропатії

Пацієнту, якому поставлений такий діагноз, необхідно комплексне тривале лікування, складене індивідуально. Але основні принципи такі:

• лікування, що усуває або знижує дію шкідливих чинників;
• лікування, підібране після визначення механізмів, що викликали порушення роботи периферичних нервів;
• симптоматичне (лікування вегетативних порушень, зняття больового синдрому).

Різні форми хвороби лікуються неврологом, але іноді можуть залучатися й інші фахівці (ендокринологи, психотерапевти та ін.). Наприклад, при діабетичній полінейропатії, важливо контролювати рівень глюкози і дотримуватися призначень ендокринолога і приймати виписані препарати. Якщо хвороба токсичного походження, важливо виключити потрапляння до організму шкідливих речовин, а при дефіциті вітамінів використовують терапію, що відновлює їхню нестачу. Окремі програми лікування існують для автоімунних видів. Але в усіх випадках використовуються препарати при полінейропатії, що забезпечують симптоматичне лікування (анестетики, анальгетики, протиконвульсанти, антидепресанти). Після проходження терапії зазвичай потрібен відновний курс, що включає лікувальний масаж, який сприяє поліпшенню стану м'язового тонусу і відновленню рухових функцій рук і ніг. Також допомагають фізіо- (поліпшує мікроциркуляцію) і ерготерапія (розробка певного алгоритму дій для щоденних рухів). До цієї групи реабілітаційних методів можна віднести вітаміно- і дієтотерапію, а також роботу з психологом.

Можливі наслідки

Нелікована полінейропатія збільшує ризик паралічу, призводить до пошкоджень серцевої і дихальної систем, зниження захисних сил організму, спричинює яскраві прояви всіх симптомів, які погіршують якість життя.

Профілактика полінейропатії

Застрахувати життя на 100% від цього захворювання неможливо. Але вести здоровий спосіб життя, виключивши шкідливі звички, не так складно і під силу кожному. Допоможуть також фізичні вправи, правильне харчування і неухильне виконання вимог лікарів у різних ситуаціях.

Поширені питання про полінейропатію